Великий світ крізь маленьке вікно
«Так ніхто не кохав. Через тисячу літ лиш приходить подібне кохання».
Ці безсмертні рядки мимоволі спали на думку, коли прочитав кілька перших віршів зі збірки «Світ через вікно» Ольги Гали із Южного.
Прекрасний лірик Володимир Сосюра був вельми категоричним у звеличенні свого, чи, точніше, його ліричного героя, кохання над усіма іншими. Бо так кохали і так будуть кохати! І не через тисячу літ до чи після, а вчора, сьогодні й завжди! От чи напише ще хтось так, як написав класик української поезії, — питання…
Лірична героїня Ольги Гали — у полоні кохання. Палкого, зраненого, зболеного, виплеканого-вимріяного нею, але, судячи з усього, нерозділеного, без відповіді, рівної силі її почуття. Ця почуттєва натуга й виливається на папір, а чи зринає рядками на моніторі. Відвертими, довірливими, які не можуть не торкнутися і струн чужого серця, щоб воно збудилося, забилося швидше, в унісон — із серцем поетеси.
Втім, не лише про любов пише Ольга Гала. За вікном — увесь світ. Великий світ крізь маленьке вікно. Такий прекрасний і такий недосконалий.
Що досконале — те від Бога. Княгиня — руда горобина; зимовий джаз, який п’янить; терновий яр, що на околиці села; кульбаби — жовті ліхтарі; запах м’яти під маминим вікном після грози травневої; осінь, що ніжно засинає зі смаком меду на вустах і з вітру подихом в волоссі…
Благословенні ночі й життєдайні дні. А ще — поезія. Вона також від Бога.
Іван МЕЛЬНИК.
Ольга ГАЛА
І стрепенулося життя
І стрепенулося життя,
І сіло відпочити.
Знайшло таємне укриття,
Щоби води попити.
І задивилося у даль,
І пригадало долю.
Дощами сірими печаль
З очей текла на волю.
І пригадались ночі й дні,
І вечори в облозі,
Пекельні градові вогні,
Підмога у дорозі.
І очі мамині сумні,
І тата руки дужі,
З колиски люблені пісні,
В саду червоні ружі...
Червоний обрій край ріки,
Зізнання у коханні,
Тремтіння ніжної руки
І зоряне вінчання.
І посміхнулося життя,
І помолилось Богу
За всіх і все, за майбуття,
За бій, за перемогу.
Буденні речі
І знову дощ, і знову вечір,
І знов відчинене вікно.
Є у житті буденні речі,
До котрих звикли ми давно.
А що той дощ —
звичайна осінь —
Калюжі посеред доріг,
Блаженний рай
для хворих сосен,
І чистий, ніби скло, поріг,
І свіжий аромат озону,
І тихий стукіт у шибки.
Радіють втомлені газони,
Радіють дітлахи-пташки.
А людство що —
бубнить погоді!
І ніч — не ніч, і край не край!
Ну схаменися! Досить! Годі!
Життя коротке — пам’ятай!
Намалюй мені трави
Намалюй мені трави
У росі край цієї дороги,
Де ховають заграви
Літній дощ і вечірні тривоги.
Намалюй мені ночі,
Зорепад у долонях у Бога,
Намалюй сни дівочі
І на щастя у маках дорогу.
Кущ калини у полі,
Небеса, угорі, над потоком,
Де зелені тополі
Не натішаться вранішнім соком.
Намалюй мені сонце,
Що лягає за обрій спочити,
І маленьке віконце,
Що так хочеться
вранці відкрити,
Щоб впустити бажання,
Прохолоду ласкавого ранку.
Намалюй ще кохання,
Що промінням летить у світанку
До моєї кімнати.
Намалюй мої очі щасливі,
Що не вміють чекати.
Намалюй наші ночі можливі.
Намалюй мені море,
Корабель і вітрила рожеві,
Щоб обходило горе.
Намалюй квіти в гаї серпневі,
Намалюй мою долю
На своїм тепло-синьому фоні,
І волошки у полі,
І троянди у мене в долоні.
Я все життя чогось шукаю
Я все життя чогось шукаю,
Кудись біжу, за щось борюсь.
Щось пізнаю, щось забуваю.
Колись радію, десь журюсь.
Комусь — все небо на долоні,
Комусь — байдужості стіна.
Я все життя живу в полоні,
А клітка трішки затісна.
Я поспішаю — дні стрілою,
Чекаю — час, немов завмер.
Весь час з життям я у двобої
У світі заздрісних химер.
У світі, втомленому світі,
Де доброти слабкий акцент,
Де квіти зовсім вже не квіти,
А накрохмалений фрагмент.
Де лине музика за гроші,
Де у кохання є ціна…
Куди ж ми котимось, хороші?
Чи є щось глибше цього дна?
Я все життя чогось чекаю.
Чи варто? Знають небеса!
Я в Бога радості благаю,
Бо трішки вірю в чудеса.
Далеке дитинство
Багряне намисто
Калина вдягнула,
В далеке дитинство
Мене повернула.
Там мама на ґанку
Мене зустрічає,
Там вітер в альтанку
Спочити тікає.
Там сонце тепліше,
Ясніші там зорі,
Трава зеленіша
І небо прозоре.
Там дні полинові
І м’ятні світанки,
Там ночі медові
Колишуть фіранки.
І перша пташина
Своїм щебетанням
Розбудить калину
Дзвінким привітанням.
Там теплим промінням
Світанок цілує,
Своїм воскресінням
Природа чарує.
А вечір огорне
Так ніжно й ласкаво,
Одягне у чорне
Злотаві заграви.
Обійме за плечі,
Зірки подарує
І в пам’яті речі
Забуті змалює.
І мрії здіймуться,
Неначе крилаті,
І неба торкнуться.
А ночі пухнасті
У сни проведуть
Пурпурові, рожеві,
Росою впадуть
На троянди серпневі.
Дитинство привітно
Мені усміхнеться,
Світанком розквітне
Й луною озветься.
Втомлене місто
Засинає вже втомлене місто.
Час для жовтих нічних ліхтарів,
Що стоять на бульварах
врочисто,
Ніби сотня поважних царів.
Забуваються втоми й печалі,
Забуваються прикрощі днів,
Сонне місто в злотистій вуалі
Серед тисячі зоряних снів.
Ніжна тиша. Ні звуку, ні слова,
Тільки пісня осінніх вітрів,
І нічних ліхтарів колискова,
Й пізніх вікон загублений спів.
Сонне місто,
порожні бульвари,
Ліхтарі, позолота дерев.
Я і ніч, я і осені чари,
Й володіння
цих двох королев.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
