№ 91-92 (21882-21883) четвер-субота 12-14 жовтня 2017 року

Формула «примус до миру» — одна з найбільш спірних у міжнародній політиці. За визначенням вона не передбачає згоди сторін конфлікту на втручання миротворців. І, на відміну від «підтримання миру», допускає різні форми тиску. Від дипломатичних та економічних до суто воєнних. Тобто пожежу іноді гасять гасом, війну — війною. Так сталося в 2008 році, коли Росія, «примушуючи до миру» у своєму розумінні, напала на Грузію й окупувала її територію.

Як примусити Росію до миру

«Примусити до миру» невелику країну з маленькою армією можна було легко. Але як бути, коли в ролі агресора в конфлікті з Україною виступає сама Росія, друга за потужністю в світі ядерна держава і постійний член Ради Безпеки ООН? Чи вистачить у тих, хто примушує, засобів, дипломатичних, економічних і суто військових, щоб, по-перше, припинити воєнні дії і, по-друге, повернути ситуацію до довоєнного статусу-кво? Відповіді на це питання нема, хоча провідні держави світу шукають його вже три з половиною роки, перебираючи всі можливі методи примусу, крім війни, яка в даному випадку, швидше за все, буде ядерною.

Першим на черзі серед варіантів примусу до миру був бойкот російського керівництва на міжнародній арені. Росію виключили з клубу обраних G-8, а на саміті G-20 в австралійському Брісбені ніхто з учасників не хотів сидіти поруч з Путіним, який порушує двосторонні і багатосторонні договори. Картинка з одиноким клятвопорушником за столом була ефектною, але неефективною. Російська агресія не обмежилась окупацією Криму, а розширилася на Донбас.

Останнім часом у ЗМІ жваво обговорюється мовне питання у сфері освіти. Це не перша дискусія за часів незалежної України, але нинішня, на відміну від попередніх, відрізняється участю у ній, крім вітчизняних політиків і громадських діячів, навіть очільників сусідніх держав. Ще однією ознакою нещодавно підписаного Президентом України Закону «Про освіту» в новій редакції стала не якась там загальна декларативність, а конкретна, чітка і зрозуміла політика держави, спрямована на укріплення україн-ської політичної нації через освітній процес. Закон «Про освіту» засвідчує також, що його розробник і виконавець, у даному випадку — Міністерство освіти і науки України, розуміють проблему, її неоднозначність і складність поступової імплементації новацій в освітній простір.

На цьому тлі видається дивною болісна реакція опонентів закону. Складається враження, що не всі зрозуміли реальну сутність документа або користуються нагодою сподобатися виборцеві, заробити політичний капітал.

Спробую викласти свої думки, зупинившись на чотирьох позиціях.

1. Чим не задоволені опоненти. Узагальнивши, виокремлю дві основні претензії. У першій вказується на нібито позбавлення можливості навчатися представникам етнічних груп рідною мовою з перспективою мовної та етнічної асиміляції. Цілком із цим погоджуюсь, якщо така практика буде введена, і підтвердженням цьому є реальність у сусідніх з нами країнах стосовно української діаспори. Однак у схваленому законі — інші принципи. Вони зважені, відображають інтереси етнічних груп і завдання держави. І в цьому суть другої позиції.

В інтерв’ю для «Децентралізації влади» координатор виборчих програм громадянської мережі «Опора» Ольга АЙВАЗОВСЬКА розповіла про те, як відповідально обирати свою владу, чому не варто орієнтуватися на «як усі, так і я», а також про особливості підготовки до виборів 29 жовтня.

— У чому особливості виборів, які відбудуться 29 жовтня?

— Вони найчисельніші та наймасштабніші за всю історію України, якщо говорити про ОТГ. Скажімо, у грудні 2016 року у виборах брали участь на 50 з лишком громад менше. Отже, цього разу маємо справу з чисельною та активною виборчою кампанією, особливо там, де на вибори пішли найбільше громад. 

— А що ви можете сказати про присутність на виборах партій?

— Так, ми спостерігаємо значну увагу політичних партій до процесу формування органів адміністрування виборів, але ця увага сфокусована на окремих регіонах. Тобто є певна регіоналізація партійних інтересів. Ця регіоналізація, щоправда, не стосується «Батьківщини» та Блоку Петра Порошенка, які представлені практично скрізь. Найменшу кількість подань серед парламентських політсил зробили місцеві організації «Опозиційного блоку» та об’єднання «Самопоміч», — ці партії не претендували на представництво у 45% ТВК. Іншими словами, вони не йдуть у ті регіони, де, на їхню думку, складніше перемогти.

Перших 76 строковиків осіннього призову урочисто провели на службу в Збройні Сили України зі збірного пункту Одеського обласного військового комісаріату, що на вул. Заньковецької, 7.

Представники обласної та міської влади, ветерани-«афганці» й ветерани АТО побажали новобранцям успішної служби, а головне — повернутися додому живими і здоровими. Промови-настанови, спільна молитва, окроплення святою водою...

Як підкреслив військовий комісар Одеського обласного військового комісаріату оперативного командування «Південь», ветеран АТО Юрій Бєляков, призовники в зону АТО не потраплять. Їхнє головне завдання — за півтора року служби стати дисциплінованими воїнами й освоїти військову спеціальність. Можливо, хтось із них у майбутньому захоче стати професійним військовим. Для цього створені всі умови.

Цьогоріч виповнюється 75 років з часу створення Української повстанської армії, символічним днем заснування якої є 14 жовтня 1942-го. В лютому сотня УПА під командуванням 35-літнього Григорія Перегіняка дала перший бій — це була атака на нацистський гарнізон містечка Володимирець на Волині.

«Відповідь нескореного народу. Таким є гасло інформаційної кампанії і так ми пояснюємо феномен УПА. Підпільної армії, котра боролася з тоталітаризмами найдовше в Європі», — зазначає Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті.

УПА стала відповіддю на жорстоку окупаційну політику, що змусила українців організуватися у збройні підрозділи, які стали частинами Української повстанської армії. Армії, через яку пройшло понад сто тисяч осіб, за участь у повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона людей.

Упродовж семи десятиліть архівні дані про українських повстанців були засекречені. Вільний доступ громадянам до документів КГБ та конфіскованих спецслужбою матеріалів УПА Украї-на відкрила щойно з 2015 року. Тож, на переконання Інституту національної пам’яті та громадських діячів, існує потреба донесення до громадськості фактів з історії боротьби ОУН та УПА під час та після Другої світової війни.

Уже з цього тижня українцям повинні почати виплачувати підвищені пенсії. Всі регіональні відділення ПФУ, запевняє Департамент інформації та комунікацій з громадськістю секретаріату Кабінету Міністрів України, повністю до цього готові.

Як відомо, 3 жовтня Верховна Рада підтримала урядову пенсійну реформу й ухвалила в цілому законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 6614. Одразу після підписання документа Президентом ПФУ розпочав виплати підвищених пенсій. Це, наголошують в уряді, наймасштабніший перерахунок пенсій за всі роки незалежності.

Необхідні для цього гроші є: впродовж року у Пенсійному фонді додатково акумульовано 26 млрд грн. Додаткові надходження забезпечені завдяки зростанню заробітної плати і детінізації зарплатних виплат. Організаційно ПФУ також готовий до виплат підвищених пенсій. Розроблене та протестоване програмне забезпечення, за допомогою якого автоматично будуть перераховані пенсії для понад 9 мільйонів пенсіонерів.

Нещодавно на Одещині пройшов перший обласний сімейний форум, який мав досить символічне гасло: «Гордість моя — щаслива сім’я».

Організували і провели його з нагоди Дня усиновлення та щоб привселюдно вшанувати усиновителів, опікунів, прийомних батьків, батьків-вихователів. До участі в заході за-просили 35 родин, які виховують прийомних та всиновлених дітей.

Начальник обласної служби у справах дітей Алла Кіріяк, виступаючи на форумі, зокрема, зазначила: слухаючи історії про усиновлення дітей, історії прийомних дітей та спостерігаючи за їхнім життям, ми всі розумі-ємо, що батьки-усиновлювачі, опікуни, прийомні батьки та батьки-вихователі здійснюють справжній життєвий подвиг.

Сьогодні в області 1172 дітей усиновлені родинами саме з Одещини, місцевими. Уже цього року сім’ю, а відтак — тепло і захист, знайшли кілька десятків хлопчиків та дівчаток, яких обставини примусили жити без біологічних батьків.

30 смартфонів для учнів з вадами слуху отримав у подарунок Одеський центр професійно-технічної освіти.

Діти з порушеннями слуху, що навчаються у цьому центрі, відтепер зможуть отримувати нові знання за допомогою смартфонів. На гаджети встановлять мобільні додатки, які переводитимуть усне мовлення в письмовий текст і навпаки. Учні з допомогою такого гаджета бачитимуть матеріал, який пояснює викладач, на екрані телефону і матимуть можливість поставити питання за темою. Смартфони передав закладу голова ОДА Максим Степанов минулої п’ятниці під час зустрічі зі студентами.

— Це — діти, які потребують державної турботи. Необхідно створювати комфортні умови для їхньої адаптації в суспільстві. Ці гаджети із спе-ціальним додатком зроблять їхнє навчання зручнішим. Ми приділяємо багато уваги інклюзивній освіті, створюємо класи, щоб школярі адаптувалися, а не навчалися в інтернатах. Наразі є 188 таких класів. На Одещині маємо 6209 дітей з особливими потребами, 3548 з яких отримують освіту у навчальних закладах. Найбільша проблема тих, у кого є порушення слуху, — соціалізація в суспільстві. Сподіваюся, ці смартфони допоможуть вам її вирішити, — звернувся Максим Степанов до присутніх.

Триває конкурс «Дворики Одеси—2017». Це змагання серед дворів, мешканці яких своїми силами прикрашають місце, де вони живуть (комплексно або окремими елементами). Заявки на участь у цьому соціальному проекті приймаються до 1 листопада. Переможцям обіцяють просто казковий виграш — у середньому по 30 тисяч гривень на довпорядкування свого двору.

Зустрівшись із переможцями позаминулого року, я дізналася, як змінилося їхнє життя після участі в конкурсі.

Старосінна площа. Місце, яке у багатьох одеситів асоціюється із криміналом та наметами для безхатченків у холодну пору року й аж ніяк не з чимось хорошим. Тому важко уявити, що десь тут поряд є щось красиве. А воно таки є!

За чорними ворітьми непримітного, облупленого триповерхового будинку — атмосфера, немовби в якомусь зачарованому лісі: гнізда для птахів, різнобарвний фонтан із мушлів, клумби з незвичайними квітами та пальмами… І купа одеських котів і кішок на м’яких пуфах — вгодованих і залюблених. Уся ця краса — заслуга звичайних людей, які не чекали на допомогу комунальників, а власними силами почали наводити лад у дворі будинку, де мешкають.

Напередодні Міжнародного дня літніх людей в Одесі вже вчетверте відбувся фестиваль «Планета довгожителів» — єдиний в Україні фестиваль майстер-класів для людей «третього віку».

— Цьогорічний девіз нашого фестивалю — «Від патефона до смартфона!», — розповідає його ініціаторка, очільниця громадської організації «ВСАД «ІТ-бабусі» Ольга Філіппова. — Захід охоплює людей, які почали свій життєвий шлях в епоху механіки, користувалися простою технікою, готували їжу на печах з дровами, їздили на підводах… Дехто з них ще навіть бачив Сталіна. Й ось на початку ХХІ століття перед ними постали нові виклики — освоїти комп’ютер, банкомат, смартфон, інакше існує небезпека залишитися поза активним, повноцінним життям. Тож мета цьогорічного фестивалю, втім, як і попередніх, — інтегрувати людей старшого віку в сучасне суспільство, яке стрімко розвивається.

Фестиваль уперше за чотири роки проходив на відкритому повітрі — на танцмайданчику «Вогні маяка» у парку Шевченка. І погода сприяла цьому — було сонячно й тепло.

Депутатська група «Партія «Відродження» розпочинає всеукраїнську акцію в регіонах. Її мета — розповісти українцям про переваги законопроекту № 6063-д щодо посилення соціального захисту родин із дітьми. А також долучити громадян до підписання петиції на сайті Адміністрації Президента.

Петиція на підтримку законопроекту про посилення соцзахисту родин із дітьми зареєстрована на сайті АП наприкінці серпня і менш ніж за місяць зібрала понад 5000 підписів громадян. У ній главу держави просять визначити законопроект № 6063-д як невідкладний та забезпечити його якнайшвидший розгляд парламентом.

У рамках всеукраїнської акції перший заступник голови партії «Відродження» Володимир Пилипенко здійснює низку робочих візитів до регіонів. Першим містом, що відвідав політик, став Дніпро. Як зазначив по-літик, таким чином представники партії «Відродження» хочуть особисто донести до громадян важливість законопроекту № 6063-д, а також те, чим він допоможе родинам із дітьми.

Минулої п’ятниці Балта вчергове відзначила День міста — 491-річчя заснування перших поселень на цих теренах.

Святкові заходи тривали з ранку й до пізнього вечора. У дообідню пору на центральній площі містяни й гості могли ознайомитися з виставкою співочих і декоративних птахів, експозицією картин учасників художнього пленеру та робіт вихованців центру дитячої творчості. Діти ж радували своїми виступами у міському парку — на фестивалі  «Перлинки рідного краю». Для малих балтян підготували насичену програму розважальних заходів, зокрема працювали розмаїті  атракціони, пропонувалися солодощі, іграшки.

Серед знакових заходів — урочистий молебень за Балту у Свято-Успенському соборі, покладання квітів до меморіалу Слави, патріотична хода центральними вулицями до пам’ятника Тарасові Шевченку, привітання сім’ї новонародженого цього дня громадянина у центральній районній лікарні.

Особливу увагу люду привернуло розгортання на вулиці Пролетарській довжелезного стола з традиційними українськими наїдками. Завжди гостинні балтяни вирішили встановити національний рекорд у цій справі. І таки встановили: довжина стола перевищила 140,8 метра (попередній рекорд — менше 113 метрів). Мешканці й гості охоче куштували страви й напої української кухні за цим найдовшим в Україні столом.

Яскрава мистецька подія, яка з року в рік збирає майстрів народної творчості з усього Великомихайлівського району, відбулася нещодавно у селищі Цебриковому.

Того дня Цебрикове святкувало день заснування населеного пункту і це стало прекрасною нагодою саме там провести щорічний районний фестиваль-виставку народної творчості «Мистецька скарбниця рідного краю».

Експозицію виставки складали різні за жанром, стилем і технікою виконання роботи: вишивка нитками (Оксана Марущак , Валентина Карабаш, Валентина Чернятинська, Галина Крекот, Галина Холостенко, Олеся Прокопенко, Людмила Маліборська, Олександр Кустол, Людмила Райковська), вишивання бісером (Антоніна Струк), коренепластика (Микола Тихончук), бісероплетіння (Ганна Манько), випалювання по дереву (Андрій Гомонюк), вироби з яєчної шкарлупи (Людмила Ляховецька), вироби з атласних стрічок (Оксана Шикіна), ляльки-обереги, ляльки-мотанки, етно-ляльки (Ольга Балан, Світлана Петрушева), кераміка (Юлія Петрушева), декупаж (Антоніна Ростовцева), пап’є-маше (В’ячеслав Мельник), в’язання спицями та гачком (Валентина Рошко), живопис (В’ячеслав Мельник, Юлія Петрушева), кінусайга (Антоніна Ростовцева), святкова випічка (Іванна Гур’єва), скарпбукінг (Наталія Кривошия). Всі твори наших майстрів — неповторні за глибиною змісту, кольоровою гамою та енергією, вкладеною в них. І зрозуміло, бо це улюблена справа кожного з митців.

Народна картина «Козак Мамай»… Сидить собі, склавши ноги по-східному, в руках бандура. Біля нього шабля або рушниця, поставець, поряд кінь копитом грає, дуб старезний стоїть… Ніхто про нього нічого не знає, а проте сотні, коли не тисячі варіантів цього сюжету створено за віки. Пошанований чи не нарівні з образами ледь не в кожній хаті, ба навіть в домах козацької старшини, та й у панів декотрих. Що це: народний оберіг, пам’ять про вольницю козацьку, символ оборонця від ворога?.. Ніхто не знає.

Незадовго до свята Покрови Пресвятої Богородиці до редакції «Чорноморських новин» примандрував козак Мамай. Завітав поздоровити найстарішу газету славного міста Одеси і — на неславу Одесі — єдину, що промовляє до своїх читачів державною українською мовою. Прийшов заздалегідь до свята у вигляді прекрасної, дивовижної, неймовірно енергетичної виставки після відвідин та зустрічей, котрі вже відбулися в інших місцях та ще мають відбутись, бо козак Мамай затіяв серйозну мандрівку не лише Одещиною, а й всією нашою країною. «В чарівному колі Мамая та Шевченка» спочатку поспілкувався в Одеському обласному центрі української культури. На Савранщині відвідав всеукраїнське свято «Покрова героїв-2016: від Мамая-козака до воїна УПА і захисника Вітчизни на сході України». Познайомився з мешканцями міста Южного на вечорі пам’яті поета Миколи Вінграновського «Благословенне слово», зорганізованому навчально-виховним комплексом ім. В’ячеслава Чорновола спільно з Клубом творчої інтелігенції та міським осередком ВУТ «Просвіта». Відвідав опісля й містечко Доброслав. І до мистецької виставки в ОННБ «На щаблях державотворення» присусідився. А перед відвідинами Кодимщини (де будуть уже на Покрову) завітав до милої йому «Чорноморки» — це так ласкаво читачі називають улюблену здавен газету.

Триває набір статей до 37-го номера всеукраїнського наукового фахового збірника «Інтелігенція і влада» серії «Історія».

Це наукове видання, засноване в Одеському національному політехнічному університеті, виходить уже 16 років. За цей час збірник успішно витримав три перереєстрації (2006, 2010, 2015) у МОН освіти і науки України, щоб не втратити своє право називатися фаховим. Він як тримав, так і тримає високі позиції: із 2002-го лише в серії «Історія» у збірнику опубліковано понад 900 унікальних досліджень учених, аспірантів та здобувачів з усіх куточків України.

«Інтелігенція і влада» індексується та цитується зарубіжними наукометричними базами даних, представлений у національних базах і бібліотеках. 

Редакція збірника запрошує усіх бажаючих до співпраці. Статті можна надсилати на e-mail inteligencia.i.vlada@gmail.com, або ж звертатися безпосередньо до редакції (відповідальна за випуск — Л.М. Іваніченко) за адресою: кафедра історії та етнографії України, Одеський на-ціональний політехнічний університет, проспект Т.Г. Шевченка, 1, тел. (048) 705-83-14.

У редакції можна придбати або замовити книжки журналістів та авторів «Чорноморських новин»:

• Євгена Акимовича — «Філософія тотальності», із серії «Нариси української культури», «Українська культура в історичному вимірі», «Феномен українства», «Європейська культура в афоризмах та висловах»;
• Романа Кракалії — «Вернись на Золотий берег», «Блукаючі острови»;
• Аліни Пляченко — «Шануймо борців за державність України»;
• Віри Семенченко — «Силуети (Житейські історії)»;
• Валентина Щегленка — «Гроно часу».

Телефонуйте за номером (048) 67-75-67.

Ми прагнули, щоб у кожного підлітка поступово
формувалося особисте ставлення до Батьківщини:
бажання, духовний порив утвердити її гідність, велич,
честь, славу, могутність.

Василь Сухомлинський.

Перед навчальними закладами стоїть складне і відповідальне завдання — виховати високоморальне, національно-свідоме підростаюче покоління, патріотів Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів національних традицій. А з огляду на ті доленосні події, які нині переживаємо, необхідність активізації національно-патріотичного та військово-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді є питанням національної безпеки, одним з основних засобів консолідації української нації.

Усвідомлюючи відповідаль-ність за молоде покоління, у лютому 2014 року колегія відділу освіти Овідіопольської РДА визнала національно-патріотичне виховання пріоритетним напрямком виховної роботи, яка вимагає системного і довгострокового підходу. За цей час у нашому районі сформовано власну систему роботи з національно-патріотичного виховання. Цей процес охопив усі сфери життя — від дошкільних навчальних закладів до органів влади та місцевого самоврядування. Його учасники — учнівські, батьківські, педагогічні колективи, працівники сільсь-ких, шкільних та районних бібліотек, керівники краєзнавчих музеїв, члени громадських організацій, підприємці, владні та самоврядні інституції.

Сутність великої місії вчителя свого часу яскраво сформулював К.Д. Ушинський: «Вихователь, який стоїть на рівні із сучасним рухом виховання, відчуває себе живим, дієвим членом великого організму, що бореться з вадами людства, посередник між усім, що було добродійного й високого в минулій історії людини, і поколінням новим…. Він відчуває себе живою ланкою між минулим і майбутнім… Його справа, скромна зовні, одна з найвеличніших справ історії».

Педагогічна праця — особливий вид діяльності, в процесі якої люди займаються формуванням того, що є найскладнішим і найціннішим на землі — внутрішнього світу самої людини при цьому у найвідповідальніший період її життя (дитинство, отроцтво та юність).

Особливість педагогічної діяльності полягає в тому, що все, що передає своїм учням учитель, він повинен мати сам і, крім того, так впливати на дітей, щоби це — і знання, й переконання — було дітьми засвоєне, стало їхнім внутрішнім багатством. Для того вчителеві доводиться вчити і самому вчитися, виховувати й займатися самовихованням.

Напередодні Дня матері, яке пошановується у другу неділю травня, втретє стартувала національна премія «Мама року», організатором якої є ТОВ «РУШ» — мережа магазинів EVA. Традиційно переможниці конкурсу обиралися за сімома номінаціями: «Натхнення» (для мам, які поєднують материнство з допомогою суспільству), «Успіх» (тих, хто вміє поєднувати виховання дітей з кар’єрою), «Стиль» (які завжди виглядають стильно і жіночно), «Спорт» (які своїм прикладом доводять, що спорт — запорука міцного здоров’я і гарного тіла), «Велике серце» (які мають трьох і більше дітей), «Сімейний затишок» (які повністю присвячують себе родинному благополуччю) та «Супербабуся» (спеціальна номінація для бабусь, які є прикладом для наслідування як для своїх дітей, онуків, так і для суспільства).

Загалом у конкурсі цьогоріч взяли участь 175 мам і бабусь. Була серед них і вчитель основ здоров’я ЗОШ І-ІІІ ступенів № 9 м. Подільська Наталія Сергіївна Булат, яка отримала заслужену перемогу у номінації «Натхнення».

Минулорічного літа у Міському саду Одеси було показане дивне театралізоване дійство, яке побачило, на жаль, обмаль людей. Нечисельним допитливцям, котрі з цікавості зазирнули до ремонтного хаосу літнього кінотеатру і стали випадковими глядачами, роздавали повістки на допит, а зі сцени, якої практично не було, молоді люди в ролях в’язнів СІЗО чи наглядачів читали вражаючі поетичні тексти про все, що твориться у тому закритому від усіх інших людей просторі, — хоча кожен, мабуть, може опинитися за тими ґратами. Тоді в Одесі, яка стала третім містом показу цього дійства, журналістка та поетка Олена Герасим’юк разом з друзями — акторами й неакторами — показала свою поему «Тюремна пісня».

Цього разу Олена Герасим’юк презентувала так само дивовижний проект — книжку, яка називається «Розстрільний календар». Презентація відбулася в Одеській бібліотеці ім. М.С. Грушевського, і знову, на превеликий жаль, при мінімальній кількості людей. Якийсь фатум: за дивовижним збігом обставин саме цього вихідного дня в місті проходило ще кілька подій, розрахованих на значну кількість глядачів.

Історію відносин Росії й України від Середньовіччя до наших днів аналізує у своїй новій книзі Андреас Каппелер. І критикує при цьому не лише Росію, але й Захід, пише «Німецька хвиля» (dw.com/uk).

Книга «Нерівні брати: росіяни і українці» — не перша в доробку професора Віденського університету Андреаса Каппелера з історії двох країн. Однак захоплення Криму і початок військових дій на сході України стали новою віхою в цій історії. «Вперше з часів Другої світової війни, — пише вчений, — європейська держава анексувала територію сусідньої держави. Це — кричуще порушення міжнародного права і безлічі двосторонніх та міжнародних угод, у яких Росія гарантувала територіальну недоторканність України».

Закінчення. Початок у номері за 7 жовтня.

На справді ж, на жаль, ми бачимо, що температура тільки підвищується, тобто очікуване природне похолодання перекривається потеплінням, спричиненим додатковим парниковим ефектом від викидів людства. Не можна зовсім виключати, що прийдешня зима буде холодною, але ймовірність цього дуже мала. Прогнози про «найхолоднішу зиму за останніх 100 років» я би, звичайно, не сприймала всерйоз. Це просто бажання привернути до себе увагу.

Якщо зараз ми не почнемо щось робити, то після 2030-го у нас буде не льодовиковий період, а висихання континентів через надвисоку температуру, побачимо Африку, непридатну для життя, майже вся Південна Америка, тропічні та острівні країни також можуть стати непридатними до життя через урагани та підняття рівня океану. Бо людина може існувати у певних температурних межах, для життя їй потрібна вода. Майбутні війни за доступ до питної води — не така вже й фантастика.

Із 28 вересня по 1 жовтня Подільський міський центр «Спорт для всіх» провів черговий, уже восьмий, Меморіал із шахів пам’яті земляка — міжнародного гросмейстера Віктора Олександровича Мельниченка.

У змаганнях взяли участь представники Ізмаїла, Балти, Роздільної, Ширяєвого та семеро найсильніших шахістів самого Подільська. Боротьба була запеклою, безкомпромісною.

З перших же турів лідерство захопили кандидат у майстри спорту Анатолій Хіміч з  Балти та неодноразовий переможець меморіалів В.О. Мель-ниченка, також кандидат у майстри спорту Афлатун Мамедов з Подільська. Здавалося, що удача посміхнеться Мамедову й цьогоріч. Але ні. Дуже цікавим був п’ятий тур, після якого зразу п’ятеро шахістів набрали однакову кількість очок — по 3,5. Неочікувано Мамедов програв кандидатові в майстри спорту з Роздільної Віталієві Крулику, а Анатолій Хіміч — першорозряднику Сергієві Лобанову. Але вже в шостому турі все стало на свої місця: три кандидати в майстри Афлатун Мамедов, Віталій Крулик та Анатолій Хіміч впевнено переграли своїх суперників і до кінця змагань не здавали позицій.

Вчора і сьогодні на Землі відчувається відголосок спалахів на Сонці — геомагнітна буря.

Як застерігають учені, що досліджують активність нашого світила, до кінця місяця на землян че-кає ще дві хвилі геомагнітних збу-рень: 22 жовтня (за оцінками фа-хівців, середньої потужності) і 24 жовтня — досить потужна, від якої метеозалежні люди можуть постраждати, адже в такі дні загострюються хронічні недуги, «скаче» тиск, порушується ритмі-ка пульсу. За статистикою, приблизно 70% інфарктів, гіпертонічних криз та інсультів стається саме під час магнітних бур.