Всерйоз і надовго

Є сенс звернути увагу на те, що заходи, перераховані в грізному законі, механічно об’єднують чинні санкції, за-проваджені указами президента Барака Обами, і ті, які тільки збираються запровадити. Перші Трамп не зможе тепер пом’якшити чи скасувати без схвалення Конгресу, а другі (посилені) президент США і міністр фінансів США можуть (чи повинні?) незабаром застосувати проти головного ворога.

Трамп у своїй зовнішній полі-тиці балансуватиме між «може» і «повинен». Для того щоб відтягнути або відмовитися від застосування нових санкцій проти Росії, він уже зараз готовий використати позицію Єврокомісії, яка проти обмежень у будівництві спільних з РФ газових трубопроводів. У тому числі «Північного потоку-2». Дональд Трамп готовий також зважати на інтереси американських компаній, зацікавлених у вигідному бізнесі з російським ВПК та навіть з ро-сійською розвідкою. У виняткових випадках. Але про ці винятки у законі нема ні слова.

Відразу після підписання закону «Про протидію супротивникам США з допомогою санкцій» господар Білого дому заявив: «Моя адміністрація сподівається, що Конгрес утримається від використання цього недосконалого документа. Він перешкоджає нашій роботі з європейськими союзниками щодо врегулювання конфлікту в Україні. Він перешкоджає зусиллям виключити будь-які непередбачувані наслідки для американського бізнесу і бізнесу наших союзників».

У тому ж дусі вісім років поспіль висловлювався 44-й президент США Барак Обама. Під акомпанемент подібних висловлювань Грузія втратила п’яту частину своєї території, Україна — Крим та частину Донбасу, в Сирії розбомбили Алеппо, а хакери Луб’янки дісталися до секретної документації Демократичної партії, таємниць Пентагону та Агентства національної безпеки.

За ті ж вісім років нафто- та газовидобувні компанії США у два з половиною рази збільшили свої прибутки, а компанії європейських союзників отримали конкурентні переваги завдяки використанню дешевого російського газу. Це з лишком покрило збитки США та Євросоюзу від запровадження економічних санкцій проти Росії. Непередбачуваних наслідків великий бізнес для себе не допустив. І не допустить надалі, які б закони не приймав Конгрес США.

Перезавантаження більше не буде

Незважаючи на застереження, підписаний Трампом 2 серпня документ має величезне значення. Великий бізнес (у США, в Європі й у всьому світі) чітко реагує на сигнали великої політики, а у своїй реакції часто політику випереджає. У великій політиці Заходу по обидва боки океану з часу президентства Обами відбулися істотні зміни. Про жодне перезавантаження відносин з Росією ніхто із західних лідерів більше не заїкається. Опір агресії зі сходу об’єднує лідерів європейських країн не менше, ніж конгресменів США.

Європейські банки, так само, як і американські, не чекаючи застосування нових санкцій, уже заявляють про відмову в кредитуванні великих проектів, де присутній російський капітал. А терміни та обсяги кредитування дрібних проектів тепер значно жорсткіші, ніж передбачено американським законодавством. Жорсткішим стало й застосування запроваджених раніше персональних санкцій проти ро-сійських чиновників по обидва боки океану. Показовою у цьому сенсі стала відмова Румунії та Угорщини у використанні свого повітряного простору літаком, на якому перебував віце-прем’єр Росії Дмитро Рогозін.

Після того як згідно з новим законом розвідка США подасть Трампу доповідь про причетність керівництва Росії на чолі з Путіним до порушення міжнародного права і прав людини (на це відведено 90 днів), нові персональні санкції, скоріш за все, будуть застосовані щодо десятків, якщо не сотень менеджерів російських компаній і російських чиновників. Включаючи членів уряду.

На підставі цього не можна, однак, робити поспішних висновків. На зразок того, що Росія під тиском Заходу ось-ось розвалиться, російська економіка зупиниться, а рубль стане дешевшим за туалетний папір. Нічого подібного найближчим часом не станеться. Не станеться й у віддаленій перспективі.

Санкції проти СРСР, запроваджені після вторгнення радянських військ в Афганістан, якоюсь мірою, звісно, сприяли розвалу червоної імперії і занепаду її економіки. Але імперія протрималася ще одинадцять років. І всупереч санкціям президента Рейгана встигла спорудити трубопровід Уренгой — Помари — Ужгород, продовжити його на захід і підсадити Європу на вуглеводневу голку.

Що встигне зробити Росія, перед тим як розвалитися, одному Богові відомо. Але розраховувати, що Путін, як колись Горбачов, погодиться на виведення окупаційних військ із захоплених територій, марна річ. Не та людина, не та країна, не ті обставини. Іншими словами, господар Кремля наостанок може грюкнути дверима.

Від цього Україну не захистять санкції. Але може захистити вчасно надана летальна зброя. Закони США, до речі, надають президентові для цього повне право.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.