Старт у друге століття

Такими оберегами вже стали для нас і подаровані — не сумніваємося, від щирого серця — твори мистецтва. Полотна «Жар-птиця» і «Та не однаково мені...» Лариси Дем’янишиної (дарунок авторки й української громади Южного), «Квіти літа» Андрія Коваленка (від Софії Шеренгової та Любові Ісаєнко з «Інтелектуального форуму Одеси»), морські пейзажі від голови постійної депутатської комісії обласної ради з питань прав людини, свободи слова та інформації Олексія Кобильнікова, колег-редакторів газет «Лучаферул» і «Черноморский маяк» Анатолія Фєтєску та Богдана Панаса, порцелянова композиція на національну тематику від НСЖУ — все це займе гідне місце в майбутній редакційній галереї.

До речі, зовсім скоро, про що ми повідомимо додатково, у приміщенні «ЧН» експонуватиметься пересувна виставка про славного козака Мамая. Цим якраз нині опікуються наші друзі-однодумці Олександр Явдокимович Циркун та Ярослав Дмитрович Прокопишин.

Якщо Мамай ще тільки збирається в дорогу, то виставка малярства, графіки та скульптури одеських митців, яка експонувалася в Літературному музеї й приурочувалася до ювілею «Чорноморських новин», стала вже яскравою сторінкою і в історії обласної організації НСХУ, і в історії нашої газети. Найкращі роботи як знаних, так і молодих май-стрів змогли оглянути і численні гості свята, і ті, хто, знаючи ціну справжньому мистецтву, просто не пропускає таких знакових подій. І найперша дяка за підготовку експозиції давньому другові «Чорноморки», заслуженому художнику України Сергієві Савченку та художниці Марині Яндоленко. Саме завдяки їхнім ініціативі й старанням ми, та й усі шанувальники прекрасного, отримали цей дарунок від одеських живописців, графіків та скульпторів. Спасибі всім!

Окреме «велике спасибі» докторові історичних наук, професорові кафедри історії України Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Тарасові Гончаруку, магістрантці історичного факультету цього вишу Ксенії Сорокіній та відомому колекціонерові, заслуженому працівникові культури України Тарасові Максим’юку за експозицію, підготовлену в рамках відзначення 100-річчя «ЧН», з минувшини української одесики та газети-ювілярки. Пожовклі, вицвілі від часу сторінки, бравурні, закличні чи розвінчувальні заголовки, що відповідали тому чи іншому періодові розвитку нашого суспільства, фото людей, відомих й отих шурупчиків-гвинтиків, які трудом своїм, кров’ю й життями своїми живили ненажерливого Молоха, поваленого, але й досі небезпечного, книжки тих, хто зростав із «Чорноморкою», і книжки-спомини про тих, хто згас, залишивши в її літопису нетлінний слід... Імена, імена, імена...

Пригадую, як, знайомлячись з депутатом Одеської облради, олімпійським чемпіоном у десятиборстві Миколою Вікторвичем Авиловим, показав йому номер «Чорноморської комуни» за далекий уже 1972 рік із світлиною чи на чверть шпальти наших земляків-олімпійців на рідних Потьомкін-ських сходах після повернення з Мюнхена та їхніми ще свіжими коментарями-враженнями. «Аякже, пам’ятаю, — сказав знаменитий спортсмен. — Молоді тоді були, сильні, красиві... Це ж майже півстоліття минуло. Постаріли всі, а когось уже й нема...».

Ось що таке факт і що таке спогад. Старий газетний знімок — і ти там, у минулому. Такий, яким був тоді, 45 літ тому, з розкішною шевелюрою і почуттями, що розривали серце: «Я — чемпіон!». І знов повернення у сьогодні. Не краще чи гірше — інше. Бо ж двічі увійти в ту саму річку не дано нікому. А того, що було і, як вода, спливло, можна доторкнутися лише пам’яттю. І найліпший подразник для пам’яті — конкретна річ: те ж таки фото, невибаглива чорнильна ручка, якою писав у повоєнній «Чорноморці» свої статті Максим Кудря, габаритна вивіска із ще радянською назвою, непідйомна друкарська машинка «Ятрань», свинцеві кліше та гранки, що зрідка, бувало, мали здатність падати з рук лінотипіста й розсипатися, телетайпні «комбайни», ордени, медалі, грамоти... Й імена, імена, імена...

Іван МЕЛЬНИК.
Фото Аліси КУЛАКОВОЇ 
та Галини ЮДІНОЇ.