№ 69 (21860) четвер 27 липня 2017 року

Про стан підготовки навчальних закладів нашої області до нового навчального року під час апаратної наради доповідав директор департаменту осві-ти і науки ОДА Олександр Лончак.

Класи, стелі, шкільні туалети, підручники… Коло питань, про які щороку звітує профільна служба, — один і той самий. Діти все одно, попри проблеми, які вдалося і не вдалося вирішити, до школи підуть і відпрацюють свій навчальний рік.

Голова облдержадміністрації Максим Степанов закликав дивитися на шкільну освіту масштабніше, по-сучасному, орієнтуватися на інноваційні зміни.

Так, ще до початку нового навчального року всі без винятку школи Одещини мають бути підключені до високошвидкісного інтернету, адже без цього сьогодні не можна. Електронні підручники, потрібні бази даних, наочний матеріал — звична практика для більшості успішних міських шкіл. Проблемними залишаються сільські райони: в деяких із них лише 20—40% навчальних закладів мають доступ до світової мережі. За словами спеціалістів, існують технічні складнощі з підключенням до інтернету на кордоні з невизнаним Придністров’ям. І все ж проблеми мають вирішити до 1 вересня.

(Продовження. Початок у номері за 22 липня.)

Коли тобі присвячують вірша — зворушливо і приємно. Коли пісню — зворушливо і приємно вдвічі. Коли ж ту пісню ще й самі виконують — тут уже, як кажуть, нема слів.

Народний хор «Україночка» (художній керівник — В.І. Піганова) із с. Олександрівка Лиманського району подарував газеті-ювілярці  прекрасну пісню-славень на її честь, за що був щедро винагороджений дружними оплесками переповненої Золотої зали Літературного музею. Спасибі, «Україночко», за чудове музичне привітання!

У попередньому числі ми дякували за увагу до 100-річного ювілею «Чорноморки» з боку Одеської обласної державної адміністрації, за теплі слова, сказані на її адресу заступником голови ОДА С.В. Колебошиним, за високі відзнаки, вручені й усьо-му колективу редакції, й окремим його представникам. Цю вітально-нагороджувальну місію продовжив заступник голови обласної ради Ю.Д. Димчогло. Пристойною державною мовою, яку, зізнався, опановує і зі шпальт «Чорноморських новин», бо в школі її не вивчав, Юрій Дмитрович наголосив на значенні засобів масової інформації в житті громади і від імені голови облради А.І. Урбанського вручив двом «чорноморцям» — кореспондентові Володимирові Кудлачу і заступникові редактора, заслуженому журналістові України Ользі Сірій — Почесні грамоти Одеської обласної ради, яких вони удостоєні «за відданість журналістській справі, вагомий особистий внесок у розвиток ЗМІ, високий професіоналізм та з нагоди 100-річчя заснування громадсько-політичної газети «Чорноморські новини».

Звісно, за канонами ринку, ми є конкурентами, а конкуренти на ринку не мають сентиментів один до одного. Але! Ми належимо до особливої сфери конкуренції, де важать, передусім, якість, довіра, професіоналізм. І тут чим сильніший конкурент, тим сильнішим мусиш бути ти. А це спонукає до розвитку, до вдосконалення. І це прекрасна конкуренція.

Отож сьогодні, 27 липня, газета «Одесская жизнь» святкує своє 10-річчя. Нам, «Чорноморським новинам», які тиждень тому вже взяли старт 200-літнього літопису, є чим поділитися з удесятеро молодшими колегами (але й повчитися у молодих і завзятих, вважаємо, теж є чому).

Минулої суботи в Одесі та на Миколаївщині пройшли урочисті церемонії закриття українсько-американського навчання «Сі бриз-2017», що тривало із 10 липня.

У цьогорічному, ювілейному (проводяться з 1997-го), вишколі взяли участь представники 16 держав. Як повідомляє прес-центр командування Військово-Морських сил ЗС України, були задіяні майже 3,5 тисячі військовослужбовців, близько 30 кораблів, катерів та суден, 22 одиниці авіаційної техніки, до 100 одиниць автомобільної та бронетанкової.

Під час церемонії закриття навчання в Одесі командувач ВМС України віце-адмірал Ігор Воронченко наголосив, що учасникам нинішнього «Сі бризу» вдалося розширити формат навчання на морі, в полі, повітрі та під водою. На його думку, однією з особливостей маневрів стало те, що під час заходів апробовано морський опера-ційний штаб, аналог якого вже наприкінці цього року планується впровадити в організаційно-штатній структурі національних ВМС. На думку командувача, вітчизняні ВМС у рамках цих навчань зробили ще один вагомий крок у питаннях відпрацювання взаємосумісності та переходу на стандарти НАТО. Він висловив впевненість у тому, що військові моряки країн-учасниць «Сі бризу-2017» і в майбутньому ефективно взаємодіятимуть в ім’я миру та стабільності як у нашому регі-оні, так і на планеті загалом.

«Як я зрозумів, це не заморожений конфлікт, а гаряча війна. А ціна небезпечно висока — людські життя», — заявив спецпредставник США по Україні Курт Волкер, перебуваючи з офіційним візитом у районі проведення АТО.

За словами Курта Волкера, які наводить «Укрінформ», він прибув на Донбас, щоб особисто ознайомитися з деталями подій. Відвідуючи Авдіївку, особисто почув трагедії людей, побачив руйнування. 

Ще одне місто, де побував спецпредставник, — Краматорськ. Там він запевнив, що США чітко розуміють природу та суть конфлікту на Сході України, який є не якоюсь «громадянською» війною, а актом збройної агресії РФ проти України, і наголосив, що «це криза, яку потрібно завершити якомога швидше».

«Так, ми це розуміємо. Ми бачимо, що відбувається. Ми розуміємо, як цей конфлікт почався, і ми бачимо, як цей конфлікт контролюється», — сказав Курт Волкер під час прес-конференції у Краматорську, наголосивши, що США хочуть бути більше долученими до врегулювання конфлікту, вироблення стратегічного розуміння, «щоб мати можливість рухатися далі і відновити українську територію».

Десну для Довженка зачарував його дід. Не знаю, хто зачарував Південний Буг, але тут, на його урвистому березі, де кремезні дерева своїм звивистим корінням утримують зсуви, теж панує особливий світ. Його потрібно відчути, і він прийме тебе таким, яким ти є, і все зрозуміє…

Фестиваль минув. Враження залишилися

Одного вечора тут, біля Бугу, зустріла групу людей. Це були приїжджі — з Одеси, Києва та Миколаєва. Вони познайомилися на святі Івана Купала, задля участі в якому, власне, і завітали у Саврань до своєї рідні, й нині, прийшовши на місце недавнього дійства, жваво обговорювали захід, порівнюючи з тим, що бачили торік.

Пенсійна реформа уряду вимагає серйозного доопрацювання і громадського обговорення. Про це заявив депутат Верховної Ради Василь Гуляєв, коментуючи нещодавно прийнятий парламентом законопроект №6614 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій».

Він повідомив, що під час зустрічі з урядом народні депутати групи «Партія «Відродження» озвучили свої вимоги до законопроекту про пенсійну реформу. Зокрема, до другого читання з її тексту повинні бути виключені норми про заміну пенсій на соціальну допомогу для тих громадян, стаж роботи яких менше 15 років. А також — прибрані з тексту документа норми про «гібридне» підвищення пенсійного віку і трудового стажу до 35 років.

«Під час голосування за пенсійну реформу на перше місце ми поставили рішення про підвищення пенсій в Україні. Справді, пенсійна реформа уряду передбачає перерахунок і збільшення пенсій для 12 мільйонів українців. І ми вважаємо, що це рішення мало бути прийняте вже давно, тому що мінімальна пенсія в $50, яка офіційно встановлена в Україні, — це ненормально ні для європейської країни, ні для будь-якої іншої. Але, при цьому, позитивних моментів законопроекту явно недостатньо для того, аби перекрити шкоду від пен-сійної реформи в такій редакції. Тому народні депутати групи «Партія «Відродження» чітко заявили уряду, що реформа потребує доопрацювання і широкого громадського обговорення. Поспішати в цьому питанні не можна», — наголосив Василь Гуляєв.

В Україну надійшли ліки для дітей, які хворіють на онкологію та нанізм (затримку росту).

На нанізм різного походження в нашій країні хворіють 1252 дитини. Лікування цього захворювання, як і онкології, є фінансово затратним, тому родини не можуть оплатити його самостійно.

На початку весни ПРООН було проведено тендер, переможцями якого стали два міжнародні постачальники. Миттєво розпочали виробництво гормону для України, що займає в середньому три місяці. Препарат виготовлено у Бельгії. Зараз він уже на складах МОЗу. Вартість закуплених ліків — 125 млн грн.

Під Одесою з’явиться соціальне містечко. Близько 600 осіб, які підпадають під категорію соціально незахищених, мають шанс отримати там дах над головою. Обіцяють і розвинену інфраструктуру. Планується, що тимчасово, до вирішення житлового питання чи повернення додому, там зможуть оселитися наші співвітчизники, які вимушено покинули свої домівки в анексованому Криму та на окупованій частині Донбасу, а також діти-сироти, лікарі та вчителі, які приїжджають на роботу до району з міста. Майбутній житловий комплекс минулого тижня проінспектував віце-прем’єр-міністр Павло Розенко.

Майбутнє містечко розташовуватиметься в Роздільнянському районі, в селі Степовому. Там є три п’ятиповерхові гуртожитки, в які, якщо їх належно відремонтувати, можна поселити десь шість сотень людей. Раніше в них мешкали учні місцевого училища. А після реорганізації і ліквідації навчального закладу — ніхто. Мережі водо- і теплопостачання збереглися лише в одній будівлі.

«В одному з цих гуртожитків, де є і вода, і тепло, останній раз люди мешкали чотири роки тому. Від декого навіть якісь речі по кімнатах залишилися. В інших корпусах не живуть іще довше. Якраз вони і потребують найбільшого ремонту. Системи тут до використання непридатні, труби проіржавіли. Вікна і двері теж потрібно повністю замінювати. А ще необхідно полагодити дах», — розповів Сергій Те-нінгольц, директор Лиманського професійного аграрного ліцею.

Одне свято (100-річчя газети) і три втрати. Таким видався для нас, «чорноморців», тиждень, що минув. Остання втрата — найболючіша, бо Василь Миронович ЛАВРЕНЮК, з яким назавжди попрощалися у вівторок, був одним із нас майже 36 років. І не просто колегою-співробітником у редакції, а справжнім другом, мудрим порадником, дотепним співрозмовником, зразковим акуратистом, відповідальною, надійною людиною, на яку можна було покластися в будь-якій ситуації.

Життя Василя Мироновича видалося яскравим, насиченим, але були на його шляху й справжні виклики-випробування, підготовлені долею, — він зазнав болючих, важких утрат.

Первісток у молодій родині Антоніни і Мирона Лавренюків з’явився на світ у святкову різдвяну пору — 10 січня 1935 року. За два роки у Василька з’явилася сестричка Клавдія, а ще за три — братик Сашко. Здавалося б, жити щасливій родині, ростити дітей, радіти подарованій Всевишнім долею. Але тоді, у 1940-у, на їхній поріг прийшла страшна біда — трагічно загинули батько, дідусь і бабуся. Овдовівши у 22 роки, мати залишилася сама із трьома малолітніми дітьми на руках. Старшенького Василя, щоб мати змогла підняти менших, забрала на виховання тітка по батьковій лінії. Так із рідної Макіївки проліг його шлях на Вінниччину, а невдовзі іще далі — на Станіславщину (нині Івано-Франківщину), куди забрав хлопчину його хресний батько, про якого на все життя зберіг Василь Миронович якнайсвітліші спогади. Втім, те дитяче щастя було недовгим: хресний загинув. Довелося повертатися на Донеччину і не по роках дорослішати.

Закінчивши семирічку, вступив до Донецького аграрного технікуму. Вочевидь, сільське господарство втратило хорошого спеціаліста-агронома, бо набуті в технікумі знання все життя вміло застосовував, вирощуючи виноград, садовину-городину і даючи сусідам по дачній ділянці завжди слушні поради, зате журналістика отримала допитливого, небайдужого, залюбленого в слово фахівця. Отож із 1956 року пов’язав свою долю з пресою. Аби бути професіоналом обраної справи, у 1965-у закінчив факультет журналістики Ростовського держуніверситету. Робітнича багатотиражка, районна та обласні газети, кореспондент ТАРС-РАТАУ — такими були щаб-лі професійного зростання. Донеччина, Чернігівщина, Рівненщина, Волинь і, нарешті, Одещина — цими краями пролягли життєві шляхи.

У числі «Чорноморських новин» за 22 липня прочитав подяку пана Мастеренка редакції газети за плідну співпрацю, де мене трохи збентежили останні рядки повідомлення, в якому Віктор Захарович вказав посаду голови Одеської обласної організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів.

Не хотілося виносити це на широкий загал, але ухвалою Х з’їзду ВОВ від 21 жовтня минулого року цього пана виключено з лав об’єднання «за грубі порушення статутних норм».

Не хочу розповідати про те, як він учинив з приміщенням, майном організації та як поставився до своїх колишніх побратимів, про інші перепони. Скажу лише про підсумок: 22 червня цього року головне управління юстиції в Одеській області внесло зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ), де керівником (відповідно до статуту) обласного відділення із 26 травня є автор цього спростування. Нагадую також, що в номері газети «Чорноморські новини» за 1 липня опубліковане оголошення про недійсність старої печатки організації.

Василь ВЕЛЬМОЖКО,
голова Одеської обласної організації
/відділення/ Всеукраїнського об’єднання ветеранів.

Безпрецедентна виставка відкрилася в Одеському музеї західного і східного мистецтва. Вперше представлені твори з фондів цього закладу, які показують зріз розвитку світового мистецтва ХХ століття: живопис, графіка, скульптура, кераміка. Це плід тривалої, скрупульозної праці колективу музею. 

Прокоментувати експозицію люб’язно погодилася куратор виставки, відомий мистецтвознавець, завідувач відділу західноєвропейського мистецтва музею Ірина Глєбова. Нагадаємо, що Ірина Юріївна є автором та укладачем таких видань, як «Рисунок западноевропейских художников XVI—XX веков в коллекции Одесского музея западного и восточного искусства» (2016), «Западноевропейская акварель ХІХ-ХХ веков в коллекции Одесского музея западного и восточного искусства» (2014) та інших. 

«Лише окремі твори з представлених на виставці були в нашій постійно діючій експозиції. Більшість з них демонструються вперше, — зазначила мистецтвознавець. — Виставка охоплює майже столітній період розвитку мистецтва, як західноєвропейського, так і східного. Тут фігурують імена і відомих, і маловідомих художників, які ще у радянську епоху дарували свої твори під час виставок, що проходили як у нас, так і по всьому колишньому Союзу, і ці твори потім перерозподілялися між музеями».

У четвер, 20 липня, в Одеському обласному центрі української культури відкрилася персональна виставка живопису Федора Матейчука (м. Івано-Франківськ) «Мандруючи Україною».

Федір Матейчук — член Національної спілки художників України, учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок.

У 1985 році закінчив факультет образотворчого мистецтва Московського університету мистецтв. Відтоді не розлучається з етюдником. Географія пленерів — майже вся Україна: Закарпаття, Київщина, Хмельниччина, Чернігівщина, Рівненщина, Львівщина, Івано-Франківщина, Одещина...

Влаштовувати у Балтському районі пленери з участю не тільки тутешніх живописців — уже традиція. Не стало винятком і нинішнє літо. Головний організатор цьогорічного — п’ятого — пленеру (спільно з районним історичним музеєм і за сприяння міської ради та деяких інших структур) — відомий місцевий художник і підприємець Сергій Шендеровський. Кілька тижнів працювали учасники пленеру (деякі з них не вперше), в тому числі понад десятеро приїжджих. Як результат — експозиція із півсотні робіт у виставковому залі Балтського історичного музею.

З першого ж дня виставка привабила багатьох відвідувачів, у тому числі й гостей з різних міст і сіл. Цього разу були представлені не тільки нові полотна, а й деякі з виконаних учасниками пленерів у минулі роки. Цікаво, що поряд з роботами традиційного — реалістичного — живопису (переважно міські та сільські пейзажі) значну, чи й не більшу, частину становили твори нетрадиційних стилів, зокрема сюрреалістичного. Цьому сприяло, зокрема, те, що учасникам пленеру (людям різного віку — як юним, так і літнім) була запропонована умовна тема — «Фантастична Балта» (звісно, за бажанням), і приклад її реалізації подав сам Сергій Шендеровський, уже досвідчений, відомий сюрреаліст.

Скільки раз бувала закупорка,
Та спекотним літом чи в зимі
Впевнено шугала «Чорноморка»
Над бурхливим океаном ЗМІ.

Ритмами збудовані тунелі
Затопило повінню подій.
Козаків розвихрені чубелі
Зникли у безодні грозовій.

На святкуванні сторіччя «Чорноморських новин» у Літмузеї давній друг нашої газети, педагог і поет Сергій Мефодовський передав мені примірник «Миколаївського вісника» зі словами: «Тут є вірші одного хлопця. Може, щось надрукуєте...».

Отже, Артем Деренжі. Про самого молодого поета з «районки» взнаємо таке: «Щойно закінчив 11 класів з відмінними результатами. Твердо ступає по власній життєвій дорозі. Мріє стати лікарем. Закоханий у літературу...». Для початку, мабуть, цілком достатньо. Наступні кроки, як і нові поетичні рядки, — за самим Артемом. 

А наразі — для знайомства — кілька його віршів.

Іван МЕЛЬНИК.

Чому саме стільки — не більше і не менше? Ось як пояснює це сама Наталія Ступак, авторка озаглавленої так поетичної збірки: «88 — це символічне для мене число, адже рік мого народження — 1988-й. До того ж вісімка є загадковим знаком нескінченності...».

Інтрига книжки — ще й в ілюстраціях, спеціально виконаних до неї самою Наталією. Це знову ж таки Вісімки — стилізовані зображення дівчини, образу самої авторки.

«Мої вірші — мій внутрішній світ, моя нескінченність. Проте буду рада, якщо читач знайде в них щось близьке і цікаве для себе», — зазначила вона в передмові «Вісімдесяти восьми віршів».

Що ж, шукайте, шановні читачі, і знаходьте.

Іван МЕЛЬНИК.

Ансамблю «Калейдоскоп» Одеського центру дитячої та юнацької творчості «Моряна» присвоєно звання «Народний художній колектив». Відповідне рішення, повідомляє офіційний сайт міста, ухвалила спеціальна комісія Міністерства освіти і науки України.

Цей творчий колектив — ровесник Незалежності України — незмінний учасник найвідпо-відальніших виступів на регіональних, загальнодержавних та міжнародних конкурсах і фестивалях.

Ансамбль неодноразово ставав лауреатом та переможцем конкурсів і фестивалів як на Бать-ківщині, так і за кордоном. От і нещодавно «Калейдоскоп» з тріумфом виступив на Міжнародному фестивалі у Празі, завоювавши дипломи І сту-пеня в молодшій та старшій вікових категоріях.

У репертуарі колективу більше трьох десятків яскравих хореографічних номерів: «Козацькі забави», «І рушник вишивала...», «Єврейське весілля», «Дресирувальниця», «Арагонська хота» та багато інших.

Чимало вихованців «Калейдоскопу» пішли стопами наставників, ставши педагогами-хореографами, і нині вже самі очолюють танцювальні дитячі колективи.

У рамках Одеського міжнародного кінофестивалю було створено чимало цікавих можливостей для комунікації культурних та бізнес-кіл, й одним із таких майданчиків став Клуб інвесторів, організований з метою ефективного нетворкінгу, пошуку нових можливостей для інвестицій та розвитку бізнесу. Проходив він за підтримки венчурного фонду TA Ventures, «Таскомбанку» та IL Decameron Clubhouse Odessa.

Заключний захід розпочався із вступного слова президента ОМКФ Вікторії Тігіпко, яка коротко сформулювала головну його тему: інновації, нові технології та розвиток.

Перший блок зустрічі — «Прецизійна медицина — здорове і довге життя для кожного» — відкрив модератор Джеймс Пейр, провідний експерт з біології стовбурових клітин, співзасновник Apollo Ventures, компанії, що займається антистарінням та геронтологією.

Річард Баркер, директор «Центру розвитку сталих медичних інновацій», екс-генеральний менеджер бізнесів компанії ІВМ в галузі охорони здоров’я та керівник європейської практики охорони здоров’я McKinsey, розповів присутнім про унікальні розробки в галузі генної інженерії, а також про програму «100000 геномів Великої Британії», яка допомагає краще вивчати рідкісні хвороби та розвиток генетичної терапії. Уже в найближчому майбутньому з допомогою генної інженерії британці мають намір лікувати таку недугу, як діабет. Спікер також розповів про альтернативні можливості лікування онкозахворювань через вплив на стовбурові клітини.

Компанія «Мастеркард» провела кілька цікавих до-сліджень, презентованих на Одеському кінофестивалі.

Дослідження «Безцінні емоції» охопило 1000 респондентів віком від 18 до 65 років з усієї України. Воно виявило емоції, які найчастіше відчувають українці, та основні фактори, що впливають на щастя наших співвітчизників.

Дослідження «Кіно та міста»  охопило 2125 респондентів, жителів Берліна, Стамбула, Лондона, Мадрида, Москви, Парижа та Риму.

Улітку часто можна почути застереження: одягайте капелюха, чорні окуляри, не перебувайте на активному сонці, бо отримаєте тепловий удар...

Що ж таке тепловий удар? Які його ознаки? У чому різниця між тепловим і сонячним ударами? Як вберегтися від них? Про це розмова зі спеціалістом — кандидатом медичних наук, доцентом Галиною БАШТОЮ.

— Отже, тепловий удар виникає…

— ...в результаті сильного перегрівання організму, коли прискорюються процеси теплоутворення з одночасним зниженням або уповільненням тепловіддачі. Тепловий удар може статися не тільки на пляжі в спекотну погоду, а й у лазні чи сауні, при роботі в гарячих цехах, у дорожньому заторі.

Поспіх, метушня, не встигаємо, проспали… Чи таким має бути ранок? Звісно, ні. Ось десять порад, як правильно почати свій день.

1. Перша година дня — золотий, найважливіший час. Її краще присвятити саморозвитку й роботі над собою. Не вмикайте жодних комп’ютерів та телевізорів, щоб ніщо не забивало ваш мозок непотрібною інформацією.

Займайтеся саморозвитком: молитвою, написанням особистих нотаток, медитацією, роздумами, читанням Святого Письма, розумних книг. Пам’ятайте: наскільки ефективно пройде ваша перша година після пробудження, таким буде весь день.

2. Ранкові сторінки. Ранок — найкращий час для написання ранкових сторінок, які дуже добре звільняють голову від усього непотрібного. Коли пишеш, відчуваєш зв’язок із самим собою. Ранкові сторінки — це те ж саме, що й ведення особистого щоденника.

Новозеландські вчені повідомили про те, що вакцина, призначена для захисту від гонореї, виявилася ефективною.

Всесвітня організація охорони здоров’я розглядає розробку вакцини від гонореї як життєву необхідність. 

Такий підхід важливий для припинення глобального поширення «супергонореї» — форми захворювання, що не підда-ється лікуванню антибіотиками.

Журнал Lancet опублікував результати дослідження, згідно з яким кількість тих, хто проходив лікування від гонореї із застосуванням експериментальної вакцини (а це майже 15 тисяч осіб) скоротилася приблизно на третину.

Відколи наше місто з’явилося на мапі торговельних шляхів, мабуть, відтоді й ведуть свій лік вдалі й невдалі спроби незаконного перевезення товарів. Не даремно у нас навіть існує унікальний Музей контрабанди, де оповідається про те, що везуть, порушуючи закони, і як це робилося колись та робиться нині.

Втім, мова не про музейну експозицію, а про свіжі спроби ввезення на нашу митну територію контрабандної і контрафактної продукції, втілити які завадили співробітники податкової міліції головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

В одному з випадків фіскали спільно з прикордонниками та під процесуальним керівництвом прокуратури вилучили партію цигарок вартістю понад 27,3 мільйона гривень.

В Україні вчетверо зросли штрафи за браконьєрське знищення звірів і птахів. У суму по-карання заклали не лише компенсацію за завдану шкоду, а й кошти на відтворення популяції.

Відповідний наказ Міністерства агрополітики та Мінприроди опублікуваний в «Офіційному віснику України», а відтак набув чинності.

За новими розрахунками, браконьєр повинен заплатити не лише штраф, а й усі витрати на відтворення знищених ним тварин. Наприклад, за незаконне полювання або знищення лося штраф складає 80 тис. грн, а не 20 тис. грн, як було раніше. За лань з браконьєрів стягнуть 40 тис. грн, а за козулю чи муфлона — 32 тис. грн.