Хвилини вартістю в життя

Михайло Бартко, головний лікар станції, спілкуючись із журналістами, які висвітлювали початок акції, зазначив, що ми не цінуємо свого життя, а б’ємо тривогу лише тоді, коли біда не лише постукала в двері, а вже увійшла до хати. Часто люди кидаються за рятівною донорською кров’ю, а коли запитаєш, чи є в родині донор, як правило, у відповідь чуєш: ми були переконані, що нам самим вона не знадобиться, тому й не дбали про інших.

Головлікар підкреслив, що нині бути донором крові та її компонентів — це престижно, адже такий вчинок красномовно свідчить як про фізичне здоров’я людини, так і про її соці-альну відповідальність. Ось чому останнім часом донорські лави поповнили молоді заможні люди, котрі, як правило, не афішують своїх благородних вчинків.

Не оминути ще одного цікавого заходу. У парку культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка поліцейські разом з представниками Державної служби з надзвичайних ситуацій та місцевими медиками демонстрували одеситам та гостям міста правила безпеки на дорозі.

— Цією акцією ми прагнемо в черговий раз привернути увагу дорослих і дітей до важливості дотримання правил дорожнього руху. Кожна людина, яка бере участь у процесі дорожнього руху (чи то пішохід, чи то водій автомобіля, чи велосипедист), мусить думати про можливі наслідки своїх дій, — звернувся до присутніх заступник начальника відділу забезпечення безпеки дорожнього руху УПД ГУНП в Одеській області майор поліції Вадим Сакалюк. — Кожен батько своїм прикладом повинен показати дитині, що правила дорожнього руху потрібно знати і суворо дотримуватися їх.

Медики зі «швидкої» показали городянам майстер-клас з надання невідкладної допомоги під час пригоди на дорозі. Свої навички рятування людей та техніку, яка їм у цьому підсобляє, продемонстрували представники ДСНС. Поліцейські, агітуючи за дотримання правил дорожнього руху, унаочнювали сказане прикладами роботи на місці аварій.

Одним із гасел заходу був безперешкодний проїзд автомобілів зі спецсигналом «Поступися дорогою», адже хвилина зволікання — це чиєсь життя.

— Наше основне завдання, — звернувся до присутніх заступник керівника управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області підполковник поліції Дмитро Оверченко, — профілактична робота серед населення, автолюбителів і, насамперед, дітей, залучення громадськості до питань профілактики ДТП, за якими стоїть травмування, а в окремих випадках і втрата людей. Розуміючи й виконуючи певний алгоритм дій на дорозі, все це можна попередити.

Потім учасники акції організували флешмоб: кожен узяв в руки знак безпеки дорожнього руху, і всі вишикувалися у фігуру символічного ромба, упізнаваного в усьому світі знака, який символізує об’єднання зусиль усіх людей на планеті в прагненні зберегти життя учасників дорожнього руху.

Як на мене, то надзвичайно серйозну розмову-дискусію з цієї важливої для кожного теми (адже ми всі, без винятку, — учасники дорожнього руху, а відтак підзвітні один перед одним за своє поводження) було продовжено на «круглому столі», організованому обласним Центром здоров’я.

Останнім часом, йшлося на ньому, медичні працівники простежують зростання кількості випадків саме важкого травмування учасників ДТП, що є наслідком збільшення швидкості транспорту. Легкість керування, пропонована сучасними автівками, дає ілюзію безпеки, а за відсутності у водія достатнього рівня відповідальності, культури водіння, та ще й зважаючи на стан наших доріг, часто призводять до трагедій.

Першопричина понад 90% ДТП — саме людський фактор. Несприятливі погодні умови додають решту до статистики біди. 

З-поміж причин ДТП, які найчастіше констатують медики, — розлади фізичного та психічного здоров’я, недостатня кваліфі-кація водіїв, керування у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння чи похмільного синдрому, порушення правил руху…

Цікаву статистику навів Леонтій Донченко, заступник директора Одеського обласного центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, який щойно повернувся з міжнародної конференції з безпеки дорожнього руху. Виявляється, серед опитаних водіїв (як приватного, громадського, так і спецтранспорту) із заможних країн Європи понад 60% взагалі не мали настрою сідати за кермо, оскільки кепсько почувалися через перенесений стрес, недобрі роздуми чи просто того дня були не в гуморі. Якщо перекласти ці параметри на нашу суцільну стресову реальність, то можна жахнутися від усвідомлення того, хто у нас сидить за кермом.

Людським фактором зумовлені й ДТП, які стаються через поганий стан доріг чи транспортного засобу. Експериментально доведено, що поліпшення умов дорожнього руху зменшує кількість пригод на 30%. На відповідальну поведінку водіїв у розвинених європейських країнах відчутно впливає масове встановлення відеокамер, які контролюють дорожній рух. В Україні ця робота поки що на рівні експерименту, адже потребує чималого фінансування.

Трагічні наслідки дорожньо-транспортного травматизму, говорили під час «круглого столу», були б значно меншими, якби водії (принаймні громадського транспорту), працівники поліції та МНС в обов’язковому порядку навчалися наданню домедичної допомоги. Смертність постраждалих зменшується на 50%, якщо допомогу вони отримують в перші 30 хвилин після аварії. Відповідними навичками неодмінно повинні володіти всі учасники дорожнього руху.

На Одещині наданню домедичної допомоги при ДТП квалі-фіковано навчають у ліцензованому закладі — обласному центрі екстреної медичної допомоги і медицини катастроф. Програми розраховані на 12, 48 та 120 годин. Дуже шкода, але перевізники не зацікавлені такою можливістю для своїх працівників. Відсутність аптечок у маршрутках (їх вартість добирається навіть до тисячі гривень, а, відомо, в спекотну пору препарати швидко псуються, тож потребують частої заміни, на що водії не поспішають витрачатися), як правило, куплені у підворітті довідки про стан здоров’я кермувальників, недобросовісний медогляд перед виїздом на маршрут (погодьтеся, один лікар о п’ятій ранку не огляне як слід десятки водіїв, які того ранку сядуть за кермо, а відтак візьмуть на себе відповідальність за життя сотень і тисяч людей) часто обертаються аваріями і непоправними втратами.

У рамках Тижня безпеки дорожнього руху в кожному районі області відбулося чимало заходів — від донорських акцій до велопробігів.

Що у подальших планах, на літо та осінь? Ось лише дещо з наміченого: проведення регіональними представниками Українського медичного центру безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій МОЗ практичних навчань з домедичної допомоги постраждалим унаслідок ДТП під гаслом «Знаю, вмію, врятую»; організація конкурсів, вікторин зі знання Правил дорожнього руху, театралізованих уроків, тематичних виставок дитячих малюнків, виступів загонів юних інспекторів руху та команд КВК загальноосвітніх навчальних закладів; поширення соціальної реклами та продовження соціальної компанії «Мінус один. Не стань наступним». Окремо говоритимуть з перевізниками, дорожниками. Обіцяють провести показові перевірки автомобільних шляхів загального користування щодо їх відповідності схемам організації дорожнього руху, зокрема в межах навчальних закладів, шкіл, дитячих садків; відновити дорожні знаки, розмітки, зовнішнє освітлення, впорядкувати (йдеться передусім про санітарний стан) зупинки громадського транспорту. Велику увагу, запевняють, приділять виконанню умов ліцензій на право перевезення пасажирів, проходженню водіями періодичного навчання методів надання першої домедичної допомоги потерпілим внаслідок ДТП. І т.д., і т.п. Що ж, і справді, все це — складові безпеки дорожнього руху, до якого так чи інакше причетні ми всі.

Якщо маєте можливість долучитися до такої масштабної і важливої для кожного з нас справи — не знехтуйте нею. На рівні громадської чи посадової активності та відповідальності чому б не зробити і свій внесок? Усе ж бо робиться, варто усвідомити, для нашої з вами персональної безпеки.

Ніна ЗАЛЕВСЬКА.