№ 47 (21838) четвер 18 травня 2017 року

Тимчасову об’їзну дорогу на трасі М-15 Одеса—Рені біля молдовського села Паланка відкрили 15 травня. Цей важливий об’єкт споруджено у рекордні строки — всього за двадцять днів при запланованих п’ятдесяти.

У зв’язку з аварійним станом мосту на міжнародній трасі Одеса — Рені (на Бухарест) у районі Паланки (Молдова) торік у грудні розпочали його капітальний ремонт, яким передбачена повна перебудова споруди. Після за-криття мосту на ремонт єдина дорога, якою можна було дістатися з Одеси у південно-західну частину області, пролягала через Затоку та Білгород-Дніс-тровський. Усі великовагові автомобілі, автобуси та легковий транспорт вимушено йшли через центральні частини цих населених пунктів, що спричиняло пошкодження дорожнього покриття та численні затори.

Щоб забезпечити надійне транспортне сполучення дев’яти районів області з Одесою та іншими регіонами України, з ініціативи голови ОДА Максима Степанова, за підтримки Кабінету Міністрів, Міністерства закордонних справ України та депутатів різних рівнів, вирішили на період капітального ремонту мостового переходу прокласти об’їзну дорогу територією Республіки Молдова.

Служба безпеки України продовжує блокувати підривну діяльність російських спецслужб із дестабілізації ситуації в країні. До підривної роботи за російські кошти також залучені громадяни України, які переховуються від кримінальної відповідальності на території РФ. Про це на брифінгу повідомив голова СБУ Василь Грицак.

Він поінформував, що впродовж останніх днів СБУ блокувала спроби кількох координованих Москвою груп, які намагалися сформувати зони нестабільності в окремих регіонах нашої держави. «Однією з таких груп є група вже згадуваного нами лідера радикального руху «Наждак» Миколи Дульського», — сказав Василь Грицак, нагадавши, що саме Дульський стоїть за спробою перекриття траси на Львівщині у березні цього року на знак протесту проти нібито утисків етнічних поляків.

Голова СБУ додав, що, незважаючи на адекватну реакцію правоохоронних органів, закордонні координатори Дульського не припинили спроб реалізувати власні протиправні наміри. «Слід зазначити, що спецслужбами РФ проводиться щільний моніторинг наших загальнодержавних і регі-ональних проблем, які потім використовуються як основа для фейкових акцій, спрямованих на дестабілізацію обстановки», — зауважив очільник безпекового відомства. 10 травня за вказівкою Дульського зловмисники здійснили спробу зібрати масовку для блокування будівлі Рівненської облдержадміністрації під гаслами боротьби з «бурштиновою мафією» та необхідністю легалізації видобутку «сонячного каменю». У разі ігнорування цих вимог «мітингувальники» повинні були закликати до створення фейкової «рівненської народної республіки».

Саме 18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар з рідної землі. Цій трагедії кримськотатарського народу передувала операція радянських військ з вигнання нацистських окупантів з території Кримського півострова. Вона почалася 8 квітня 1944-го і завершилася в ніч на 13 травня.

Ще до завершення боїв, наголошує Український інститут національної пам’яті, 22 квітня в доповідній записці на ім’я Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії. 10 травня Берія в листі Сталіну повторив попередній закид, додавши до нього «зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу» та «небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу». У цьому листі й була сформульована пропозиція виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану.

Буквально наступного дня, 11 травня 1944-го з’явилася цілком таємна постанова Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». У ній наводилися попередні претензії до кримськотатарського населення — начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, — які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, абсолютна ж більшість колабораціоністів загинула у боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.

Сьогодні День вишиванки — молоде, але вже популярне у світі свято.

Традиція вшановувати один із найупізнаваніших символів української нації — вишиванку — започаткована у 2006 році. 

Тодішня студентка Чернівецького національного університету Леся Воронюк, надихнувшись прикладом одного зі студентів, який регулярно приходив на пари у вишитій сорочці, запропонувала підтримати його — прийти до вишу у вишитому одязі й започаткувати таким чином традицію пошанування етнічного вбрання. Спочатку ідею підтримали кількадесят студентів та кілька викладачів. Упродовж наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України, а відтак набуло міжнародного звучання.

Днем української вишиванки є третій четвер травня, але в різних регіонах і країнах вносять свої корективи у це правило, адже свято самобутнє, не формалізоване, а потребує лише шанобливого ставлення до національного вбрання.

В Одесі є своя традиція — проводити у ці травневі дні Мегамарш у вишиванках. Ось і цієї суботи організатори запрошують містян та гостей долучитися до ювілейного, десятого, Мегамаршу.

До 200-річчя Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, яке виш святкує у травні, Національний банк України ввів в обіг пам’ятну монету.

Як повідомляє прес-служба НБУ, монета «присвячена одному з найстаріших навчальних закладів України, першому педагогічному ВНЗ на півдні нашої держави, заснованому 2 травня 1817 року в м. Одесі при Рішельєвському ліцеї. Відповідно до статуту Рішельєвського ліцею Головний Педагогічний інститут засновано для ...підготовки розумних і здібних учителів, які з успіхом зможуть навчати інших того, чого навчалися самі».

На аверсі монети розміщено: угорі — малий Державний Герб України, напис «Україна», рік карбування монети — 2017, логотип Банкнотно-монет-ного двору Національного банку України та номінал 2 гривні; у центрі — фрагмент логотипу навчального закладу, під яким написи: «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського», «200 років». На реверсі монети розміщено зображення сучасної будівлі університету та написи: GLORIA ET HONOR TIBI MAGISTER! (угорі півколом), ODESA (унизу).

«Батьківщина» розпочинає масштабний збір підписів проти продажу сільськогосподарської землі в Україні. Про це заявив керівник Одеської обласної «Батьківщини» Олег Радковський на нещодавній прес-конференції.

«Збір підписів, за своєю суттю, стане справжнім всенародним референдумом, оскільки передбачається зібрати не менше 10—15 мільйонів особистих підписів громадян з усіма даними, щоб показати президентові, уряду та абсолютно підконтрольній їм більшості в парламенті, що люди не хочуть продажу землі», — сказав політик.

Зазначимо, що партія «Бать-ківщина» разом із Всеукраїнською асоціацією фермерів уже почала процедуру підготовки до Всеукраїнського референдуму щодо заборони продажу сільськогосподарської землі, однак ініціатива була заблокована 26 квітня рішенням Окружного адміністративного суду Києва, а саме — суддею Русланом Арсірієм.

«Таким чином, через тиск на суддів влада просто позбавляє українців можливості висловити свою думку, оскільки знаю, що народ проти продажу землі. Не секрет, що в меморандумі, підписаному з Міжнародним валютним фондом, прямою умовою надання кредиту Україні вказано запровадження в нашій державі вільного ринку землі. Тому керівництво країни всіма силами намагатиметься протягнути через парламент скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, а потім під будь-якими приводами проголосувати законопроект про ринок землі. Ось що насправді стоїть за забороною проведення референдуму», — заявив Олег Радковський.

На Матроському узвозі, 7 відкрився перший в Одесі (сьомий в Україні) центр ювенальної пробації — місце, де діти, які потрапили у конфлікт із законом, відтепер зможуть отримувати комплексну допомогу та долати труднощі, що призвели до такого конфлікту.

Центр з’явився за підтримки проекту технічної допомоги «Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні», який реалізується проектним офісом АГРІТІМ Канада в партнерстві з Міністерством юстиції України та за фінансової підтримки Міністерства міжнародних справ Канади.

До участі в офіційному відкритті закладу були запрошені почесні гості: Карім Моркос, директор відділу технічного співробітництва Посольства Канади в Україні; Денис Чернишов, заступник міністра юстиції України; Танія Сенфорд Амар, директор проектного офісу АГРІТІМ Канада в Україні, представники місцевої влади, громадськості.

Після офіційної церемонії відкриття представники ЗМІ мали змогу оглянути центр, дізнатися про результати роботи ювенальної пробації в нашій країні, оскільки ми вже сьома область, де відкрився такий заклад, поспілкуватися з підлітками, які перебувають тут на обліку, а також поставити запитання почесним гостям.

Карім Моркос, директор відділу технічного співробітництва Посольства Канади в Україні, зазначив, що в центрі пробації допомагатимуть комплексно: досвідчені психологи, ювенальні інспектори та соціальні працівники радитимуть неповнолітнім нові способи вирішення конфліктів, а також консультуватимуть їхніх батьків, яким чином діти можуть позбутися криміногенної поведінки. Кожен фахівець центру пройшов підготовку згідно з найкращими практиками роботи з неповнолітніми правопорушниками.

Чинним законодавством України передбачено, що кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожен має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен громадянин має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати в судовому порядку свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Реалізувати право на захист порушеного або оспорюваного права можливо шляхом письмового звернення до суду у формі позовної заяви чи скарги. Письмова форма надає позову чіткості та відповідного характеру, дозволяє індивідуалізувати позовну заяву.

Позовна заява — документ, який пред’являється позивачем до суду в установленій процесуальним законом формі та містить вимогу про примусовий захист порушеного права чи інтересу. Залежно від предмету позову та суб’єктного складу сторін спірних правовідносин, позовна заява подається у порядку цивільного, господарського, адміністративного або кримінального судочинства. Кожен з видів судочинства регулюється окремим процесуальним законом (кодексом) та має свої, відмінні від інших, вимоги щодо форми, змісту та порядку подання позовної заяви.

У травні 2000 року до школи № 5 у Смілі Черкаської області з’їжджався і сходився люд. Тут учителька-методист вищої категорії Валентина Осинська проводила літературно-краєзнавчу конференцію «Шістдесятництво. Опозиційний рух». Філологи міста зустрічали гостей — черкащанина, письменника, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, колишнього політв’язня Василя Захарченка, одесита, поета Олексу Різникова, двічі репресованого за часів імперії, письменницю Людмилу Тараненко, народного депутата з Києва Віктора Терена, молодших — поета Анатолія Горбівненка та завідувача кафедри літератури Черкаського університету Володимира Поліщука. Тему, яку опрацювали й натхненно розкрили учні, розвинули, доповнили гості.

Конференція мала великий розголос, про неї писала навіть українська газета «Свобода» (США). Валентина Сергіївна Осинська подібних зустрічей провела багато. Деякі з них лягли в основу книги «Черкащина, освячена у слові. Збірник уроків учителів Смілянщини з української літератури та краєзнавства» (Сміла, «Блискавиця», 2006). У ній представлені такі унікальні постаті, як Ю. Горліс-Горський, М. Драй-Хмара, Т. Осьмачка, Н. Лівицька-Холодна, В. Коваленко, В. Захарченко та інші. На це видання були розлогі рецензії Анатолія Горбівненка (Черкаси), Тетяни Ананченко (Одеса), Надії Максимець (Вінниця)... Уроки з книги передруковували фахові часописи, зокрема «Дивослово».

Валентина Сергіївна чимало писала на теми виховання. Так, її рецензію на чудову книгу подруги Тетяни Ананченко «України часточка — в мені» опублікували кілька газет і журналів. Така співпраця двох педагогів була дуже корисною для обох випускниць філологічного факультету Одеського (тоді ще державного) університету ім. І.І. Мечникова.

Якось так несподівано — між «Принцесою Турандот» і тринадцятьма стільцями — на кону Українського академічного музично-драматичного театру ім. Василя Василька з’явився «Маленький світ» за однойменною п’єсою російськомовної письменниці з Білорусі Єлєни Попової у постановці народного артиста України Ігора Равицького (переклад Любові Федченко).

Він справді маленький, світ цієї невеличкої компанії, як і внутрішній світ кожної з цих чотирьох жіночок — давніх інститутських подруг, котрі традиційно — та інерційно — начебто продовжують дружити. Хоча, фактично, вже віддалені одна від одної різними житейськими перипетіями, та й нема вже того співзвуччя душ і сердець, тієї співучасті, відвертості, яка, здогадуємось, була колись. Тепер від тієї дружби лишилася хіба сублімація, що один раз на рік знаходить своє концентроване вираження у скромній спільній вечірці. Зимової пори, якогось передсвяткового дня, колишні близькі подруги збираються в однієї з них та всі разом, смакуючи фірмовою стравою господині під якісне вино, за приємною розмовою очікують телефонного дзвінка від п’ятої подруги, котра давно живе в Америці.

Кінець грудня, холодно, сніг… Він cумовито зсувається з неба, а величезна срібляста куля зримим привидом щастя все віддаляється з кожним до неї кроком. Вони сходяться з різних стежин, себто у кожної своя життєва дорога, але в чомусь їхні долі однакові, як, властиво, це й було в часах, які ще не встигли забути їхні ровесники в залі. Хоч автор і, вочевидь, постановники хочуть сказати, що це таки наш час. Але даний сюжет, зрештою, позачасовий.

12 травня в Одеському академічному театрі музкомедії ім. М. Водяного з успіхом пройшов прем’єрний показ легендарної оперети «Біла акація» Ісака Дунаєвського.

Вперше на сцені театру оперета була поставлена у 1956 році й відтоді є його візитівкою. У 1957-у за виставою був знятий фільм, який вийшов на екрани 12 травня 1958-го, а пісня Тоні про Одесу стала спочатку неформальним, а з 25 серпня 2011 року — офіційним гімном міста.

Наприкінці минулого року у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ відбулася театральна вистава, режисером-постановником та акторами якої виступили самі працівники апарату ВССУ.

На сцені суду була представлена вистава за мотивами трагедії Софокла «Антігона» — «Антігона проти Креонта». Філософська притча написана античним автором майже 2500 років тому, однак сюжет, в основі якого лежить протиріччя між неписаними законами, що передаються від покоління до покоління, та законами державними, завжди залишатиметься актуальною. Конфлікт родового неписаного закону та закону держави ще з часів античності спонукав людство до зміни суспільної свідомості та державної волі. Антігона — видатний образ, який став символом незламної жіночої мужності й протесту проти покори й приниженості.

«Антігона проти Креонта» — стала дебютом, першим сценічним досвідом для працівників апарату ВССУ. І вони зуміли своєю неперевершеною грою підкорити глядачів, змусили їх замислитися над одвічними питаннями моральних та сімейних цінностей, любові й поваги одне до одного.

Одеський фестиваль театрів «Молоко» до 25 травня приймає заявки на участь у конкурсній програмі. Переможців визначать журі із знакових персон сучасного театру України і глядачі. Призовий фонд — 50 тисяч гривень.

Десятий незалежний фестиваль театрів «Молоко» пройде в Одесі з 1 по 5 серпня, зібравши на одній сцені свіжі резонансні вистави з усієї України, а також видовищні театральні експерименти з інших країн. На учасників чекають майстер-класи театральних практиків, гостей — живі емоції та захоплюючі сценічні історії, а маленьких глядачів — екскурсії за куліси й кращі дитячі постановки. У першу ніч фестивалю традиційно відбудеться театральне шоу під відкритим небом.

Фестиваль театрів «Молоко» відомий у професійному співтоваристві суворим відбором вистав конкурсної програми. Саме в рамках «Молока» в Одесі глядачі побачили «Слава героям!» Павла Ар’є — спектакль, який став справжньою театральною сенсацією в Україні, та «Солодку Дарусю» Марії Матіос у постановці Ростислава Держипільського. Переможцем 2016 року стала іронічна комедія Рівненського академічного українського музично-драматичного театру «Каліка з острова Інішмаан» Мартіна МакДонаха, режисер Володимир Петрів, яка згодом отримала нагороду на фестивалі в Чернівцях. Ця постановка відкриє «Молоко-2017».

«Молоко» вже вдесяте об’єд-нає театральних професіоналів та аматорів в Одеському культурному центрі (вул. Василя Стуса, 2б). Колись занедбану і зруйновану будівлю джутової фабрики творці фестивалю перетворили на сучасний театральний комплекс з професійним обладнанням, сценою і театральним хостелом.

У рамках надання методичної допомоги провідні фахівці Великомихайлівської ЦБС побували у бібліотеці села Соше-Острівське.

Бібліотека, розташована у приміщенні сільської ради, відремонтована: встановлені нові вікна, повністю замінена система опалення, впорядковані й зі смаком оформлені три кімнати, закуплені нові стільці та інформаційні стенди для населення... Все це вдалося зробити завдяки тісній співпраці із сільрадою. У партнерстві із вчительським та учнівським колективами там ведеться активна інформаційна та культурно-просвітницька робота.

У бібліотеці створений краєзнавчий куточок «Немає кращої землі, ніж та, що зветься рідним краєм», де представлені вишиті рушники, предмети побуту, різні доробки гуртківців «Умілі руки», є стенди «Ми любимо Україну», «Боже, збережи Україну», «Нас не подолати», «Повертайтесь живими!». До 72-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні діє тематична виставка «Дзвони пам’яті про великий подвиг 1939—1945 років». Нещодавно юні читачі Соше-Острівської бібліотеки-філії брали активну участь в екологічній акції «Посади деревце». У рамках обласної акції «Етнографічне намисто Одеського краю» бібліотекар І.В. Мисько веде активну інформаційну роботу з популяризації нової літератури та періодичних видань, а також з книжкового фонду за різними темами. Незабаром запрацює і комп’ютер з доступом до інтернету.

16 травня сповнилося 200 років від дня народження Миколи Івановича Костомарова (1817—1885)

Видатний український історик. Письменник. Фольклорист. Етнограф. Громадський діяч. І все це — про Миколу Костомарова, який за словами Михайла Грушевського, своєю діяльністю, «положив свою печать на цілу епоху». Особливо багато зробив для визначення менталітету українського народу та розвитку його національної самосвідомості, обстоювання самостійності української мови і культури. Важлива роль Костомарова у заснуванні однієї з перших політичних українських організацій — Кирило-Мефодіївського братства, програма якого передбачала скасування кріпосного права, встановлення соціальної рівності та свободи слова, боротьбу проти самодержавного режиму централізму, за право кожного народу на вільний національний розвиток, утворення федерації рівноправних слов’янських народів.

Найплодотворнішим періодом у творчості Миколи Костомарова називають 1875 — 1885 роки. Саме в цей час він написав свої знамениті монографії «Руїна», «Мазепа і мазепинці», драму «Еліни Тавриди», повісті «Чернігівка», «Сорок літ», закінчив працювати над монографіями про імператриць Анну Іоанівну та Єлизавету Петрівну.

Водночас вчений багато подорожував з метою дослідження визвольних рухів в Україні, Росії, Польщі, а також духовної культури, поезії, побуту і звичаїв народів. Працював з молодечим завзяттям. І це, незважаючи на те, що в 1875-у йому було вже далеко за п’ятдесят (народився у 1817-у в слободі Юрасівці Острогозького повіту Воронезької губернії) і позаду був важкий життєвий шлях. Майже десять років заслання (за участь в Кирило-Мефодіївському братстві), потім — по-стійна перенапруга у зв’язку з багатогранною діяльністю, підкошене хворобами здоров’я.

Сьогодні о 15.00 в Одеському обласному центрі української культури відбудеться відкриття персональної виставки робіт Ліани Серьогіної «У вимірі шовкової краси».

Ліана народилася в м. Миколаєві, там вперше взяла до рук олівець та пензель, уперше в 16 років переступила поріг тамтешньої дитячої художньої школи і проявила свій творчий потенціал. Після блискуче захищеного дипломного проекту в Московському текстильному інституті за спеціалізацією «Моделювання одягу» кілька років плідно пра-цювала в загальносоюзному будинку моделей, була однією з найактивніших авторів журналу «Работница».

Уже багато років Ліана Серьогіна мешкає в Одесі, викладає курс малюнка й живопису у приватній школі «Майбуття». І ні на мить не припиняє свій творчий пошук, вдосконалення в улюбленій техніці холодного батика.

Фантазійні образи мисткині — найрізноманітніші: море, степ, полуднева спека, вечірня прохолода, смуток осені і посмішка весни. Від яскравих кольорів, характерних для її шовкових картин, віє тим особливим людським теплом, яке здатні творити тільки справжні художники. Легкі, але впевнені, досконалі архітектурні лінії, тісно переплетені з квітами, навіюють глибокі філософські роздуми про світ, віру, любов…

Такий факт не може нікого залишити байдужим: щодня на Одещині в дорожньо-транспортній пригоді гине одна людина. У 90% випадків — це пішохід. Ми, вслід за Києвом, маємо найвищі в державі показники людських втрат від ДТП.

Загалом на дорогах планети щорічно обривається понад мільйон життів. Щоб кардинально виправити ситуацію, резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у травні 2010-го було проголошено Десятиліття дій з безпеки дорожнього руху (2011—2020). До Всесвітнього тижня безпеки дорожнього руху (до слова, цьогоріч він проходить у два етапи — з 8 по 14 травня та з 13 по 19 листопада) долучилася й Одещина. Мета цього тижня — об’єднати зусилля владних органів, бізнесу, громадських організацій, наукової спільноти, засобів масової інформації та всього суспільства на виконання державних і міжнародних програм з безпеки дорожнього руху та пропаганди важливості дотримання правил поведінки на дорозі.

Уже можна підсумувати зроблене впродовж першого етапу цього масштабного соціально значущого проекту.

Тиждень розпочався із загальнонаціональної акції «Здай кров — врятуй життя». Першими на станцію переливання крові прийшли кілька десятків праців-ників головного управління Національної поліції в Одеській області. Серед них були донори із чималим досвідом, як-от капі-тан поліції Олександр Крігер, який здає кров до п’яти разів на рік, а було й чимало новачків.

— Акція спрямована на порятунок життів постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах, — розповів начальник управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області підполковник поліції Іван Іщенко, який також уперше того дня здав донорську кров. Він закликав громадян бути уважними на дорозі, суворо дотримуватися правил, а також приєднуватися до донорського руху, який на Одещині набирає сили.

Як показали дослідження співробітників Університету Делавера, заняття спортом і навіть нетривала, але регулярна ранкова зарядка роблять гіпокамп (центр пам’яті мозку) «еластичнішим», а це значно зміцнює пам’ять.

Раніше вчені вже звертали увагу на збільшення гіпокампу під час тренувань — це спостерігалося у дітей та людей похилого віку, та пояснити, чому тренування позитивно впливають і на осіб середнього віку, не могли. 

До нового дослідження залучили добровольців, яких попросили носити на тілі магнітно-резонансний еластограф. Прилад вимірював еластичність і в’язкість живих тканин. Піддослідних розділили на дві групи: перша регулярно тренувалася, друга — не робила навіть зарядки. З’ясувалося, у першої групи відбувалися зміни в тканинах гіпокампа, що позначалося на поліпшенні пам’яті.

Відтак учені зробили висновок: якість пам’яті залежить від внутрішньої структури гіпокампу і частоти занять спортом, а не від обсягу цієї частини мозку і його маси. Ймовірно, в «еластичному» гіпокампі міститься мінімальна кількість ділянок з поганим кровопостачанням та інших порушень, які провокують розвиток проблем з постачанням нервових клітин поживними речовинами і киснем.

Із 15 травня Державна прикордонна служба України розпочала відкритий набір до реформованих підрозділів внутрішньої та власної безпеки відомства в рамках пілотного проекту «Нове обличчя кордону».

Партнерами проекту виступають Посольство США в Україні та Міжнародна організація з міграції.

Конкурс (а всього планується відібрати близько 300 осіб) проводиться серед військовослужбовців Держприкордонслужби, військовослужбовців інших військових формувань, представників правоохоронних органів та цивільних громадян України, які мають вищу освіту та проходили підготовку офіцерів запасу, військовозобов’язаних (у т.ч. військовослужбовців запасу).

Процедура конкурсу розпочнеться з подачі електронних анкет кандидатів, заповнити які бажаючі матимуть змогу на сторінці проекту. Подані анкети оброблятимуться автоматизованою електронною системою без втручання посадових осіб прикордонного відомства.

Два викрадені транспортні засоби виявили в пункті пропуску «Кучурган-авто» прикордонники Білгород-Дністровського загону.

Спершу база даних Інтерполу спрацювала на мотоцикл «Сузукі», яким їхав в Україну громадянин Молдови. З’ясувалося, той мотоцикл викрадений у Литві. А ввечері того ж дня в цьому ж пункті пропуску прикордонники затримали автомобіль «БМВ». На автівку, якою наш співвітчизник їхав додому, також спрацювала база даних Інтерполу — іномарка значилася як викрадена в Італії.

Як повідомляє сектор з питань взаємодії із ЗМІ Південного регіонального управління Держприкордонслужби України, про виявлені транспортні засоби поінформовано чергового Укрбюро Інтерполу в м. Київ. Їх передано співробітникам Нацполіції.

Під час недавніх розкопок у Луксорі (місто у Верхньому Єгипті) археологи виявили похоронний сад, де здійснювали обряди.

Раніше про таке місце історики здогадувалися лише завдяки фрескам. І ось тепер знайшли цьому підтвердження. Похоронний сад у Луксорі вчені датували періодом Середнього царства. Виявили ж його на західному березі Нілу в одній із стародавніх усипальниць, повідомляє telegraf.com.ua

Похоронний сад — це невелика територія, на якій висаджувалися різні рослини, що археологи підтвердили завдяки знайденим залишкам коріння. А ще вони знайшли чашу — місце, де, передбачається, приносили дари богам і щось передавали для знайомого небіжчика.