«Писати, як живеш, а жити, як пишеш»
30 квітня на 82-у році життя після важкої і тривалої хвороби помер легендарний український поет Борис Ілліч Олійник (1935—2017).
Народився у селі Зачепилівка раніше Харківської, нині — Полтавської області. Ще в шкільні роки почав друкуватися у пресі. Вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т.Г. Шевченка і, закінчивши його, в 1958-у почав професійну діяльність у республіканській газеті «Молодь України». Далі були журнали «Ранок» і «Дніпро», видавництво «Дніпро», журнал «Вітчизна».
Був секретарем та головою Спілки письменників України, головою Комітету з Державних премій України імені Т.Г. Шевченка.
Побував майже в усіх гарячих точках міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, про що розповів в есе «Два роки в Кремлі» («Князь тьми»).
Борис Олійник, по суті, зупинив будівництво промвузла в Каневі, що загрожувало усипальниці Т.Г. Шевченка. Ще у Верховній Раді УРСР виступив проти зведення мосту через Хортицю, й урядовці у підсумку відклали реалізацію свого наміру. Був серед тих, хто через виступи у пресі заблокував бу-дівництво АЕС в Криму і під Чигирином, а також каналу Дунай—Дніпро, який міг стати справжньою стічною канавою Європи.
У травні-червні 1986-го вів репортажі на центральному телебаченні СРСР та України з Чорнобильської зони. Того ж року виступив зі статтею «Випробування Чорнобилем» в «Литературной газете», де викрив злочинну діяльність тимчасовців.
На початку липня 1988-го на XIX конференції КПРС у Москві Борис Олійник, зупинившись на сталінському терорі 1937 року, цілком неочікувано для присутніх завершив цю тему так:
«А оскільки в нашій республіці гоніння почалися задовго до 1937-го, треба з’ясувати ще й причини голоду 1933-го, який позбавив життя мільйони українців, назвати поіменно тих, із чиєї вини сталася ця трагедія». Тобто саме він першим на державному рівні в Кремлівському палаці порушив тему Голодомору в Україні, запропонувавши створити «Білу книгу» про чорні діла 1932—1933 років.
Із 1980 по 1991 роки обирався депутатом Верховної Ради УРСР, з 1992-го по 2006-й — народним депутатом Верховної Ради України. Із 1995-го по 2006-й був головою Постійної делегації Верховної Ради у Парламентській Асамблеї Ради Європи. З 1996-го по 2006-й — віце-президент ПАРЄ.
Один із фундаторів Українського фонду культури, незмінно (з 1987-го і до смерті) очолював його на громадських засадах. Із 1990-го — дійсний член Національної академії наук України.
Борис Олійник — автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які перекладені багатьма мовами. Серед найвідоміших — «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Стою на землі» (1973), «Заклинання вогню» (1978), «Сива ластівка» (1979), «У дзеркалі слова» (1981), «Поворотний круг» (1989), «Таємна вечеря» (2000), поема «Сім» (1988), велика поетична книжка для дітей «Очима добра» (2010) тощо.
Творчий доробок Бориса Олійника відзначений Державною премією СРСР (1975) та Державною премією України ім. Т.Г. Шевченка (1983). У 2012 році його кандидатуру висували на здобуття Нобелівської премії з літератури.
«За самовіддане служіння Україні на літературній і державницькій ниві, визначний внесок у збереження національної духовної культури, вагому особисту роль у піднесенні міжнародного авторитету України» у 2005 році удостоєний звання Героя України з врученням ордена Держави. Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого трьох ступенів (1995, 1999 та 2012), ордена Свободи (2009), удостоєний багатьох інших орденів та медалей.
Будучи морально й ідейно непохитною людиною, називав себе «православним комуністом», а власне мистецьке і життєве кредо сформулював так: «Писати, як живеш, а жити, як пишеш».
Поховали Бориса Ілліча Олійника 3 травня на Байковому кладовищі в Києві.
Світла пам’ять про видатного українця — класика сучасної української поезії житиме в серцях чисельних його шанувальників.
Вибір
Над штормом,
над шабельним зблиском,
Над леготом теплим в житах
Гойдається вічна колиска
Маятником Життя;
Життю — ні кінця, ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь — лебеді від’ячали,
Комусь — ще сурмлять
журавлі.
Один передбачливо очі
Прикрив ще за крок від межі,
Ввійшовши клітиною ночі
Тихенько: чи жив, чи й не жив?
А інший — на кроки не міряв:
Летів, і гримів, і... згорів,
І люди відкрили в сузір’ях
Зіницю нової зорі.
Коли б загадали: — Хочеш,
Одне лише слово твоє —
І вища — лаврова! — почесть
Чоло твоє обів’є, —
Я б вибрав найвищу почесть:
У чистім і чеснім бою
На чорному мармурі ночі
Зорю записати свою!
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
