№ 40 (21831) четвер 27 квітня 2017 року

Утаємничуване страшне лихо, замовчувана владою незнана доти техногенна катастрофа, яка сталася у квітні 1986-го в Чорнобилі, під самим серцем України, людські трагедії й драми, що розігралися на наших історичних теренах і загрожували втягнути в цей жахітливий колообіг та обпекти своїм палючим подихом і сусідні держави, були не лише почуті, а й побачені: європейський люд з глибоким співчуттям сприймав наше горе і дякував десяткам тисяч наших співвітчизників за мужність і самовідданість, котрі ціною великих жертв не дали тій біді розростися  до глобальної, стати нестриноженим чудовиськом над частиною земної цивілізації.

Тривожно тоді забилося, защеміло й моє серце — суголосно  з тисячами й тисячами таких, як моє. Пульсувало воно і сумом, і вдячністю, і надією на Світанок, що мав обов’язково настати. Отож почуйте ті імпульси.

Володимир КРИЖАНІВСЬКИЙ

У виставковій залі Одеського обласного центру української культури триває виставка народно-прикладного мистецтва «Gagauz halkіn sedefleri» («Перлини гагаузького народу»).

Тут представлені домоткані килими і рушники, вишиті картини, сучасні вишиті весільні рушники, тематичні фотографії, предмети побуту гагаузів.

Під час відкриття виставки виступлять самодіяльні колективи Виноградівського будинку культури ім. І. Малакчи, буде показано відеоролик про історію гагаузького народу та презентовано роботу обласного центру гагаузької культури.

Виставка працюватиме до 12 травня щодня, крім суботи та неділі, з 10.00 до 17.00 за адресою: м. Одеса, вул. Польська, 20, обласний центр української культури.

У вівторок голова Одеської облдержадміністрації Максим Степанов презентував звіт за підсумками перших 100 днів своєї діяльності на посаді, скликавши на прес-конференцію представників ЗМІ.

Максим Володимирович, зокрема, підкреслив, що за ці 100 днів його команді вдалося запустити дуже багато нових та ефективних процесів для області. Деякі з них, сказав, уже можна побачити і навіть доторкнутися до них. Деякі ж поки що не помітні широкому загалу. Але робота ведеться, і він особисто, як і представники вже практично сформованої команди, обов’язково інформуватимуть громаду про результати, бо виступає за максимальну відкритість і за максимальний діалог.

Голова облдержадміністрації зазначив, що однією з головних проблем, з якою він зіштовхнувся, заступивши на посаду, була управлінська криза:

— Коли я прийшов на посаду голови ОДА, система управління областю була практично зруйнована. Це стосувалося як центрального апарату облдержадмі-ністрації, так і ситуації в райо-нах. Вважаю, що загалом мені вдалося повернути керованість більшістю процесів. Хоча перші сто днів фактично доводилося працювати самотужки — без заступників. Ще наприкінці лютого за підсумками відкритих конкурсів на посади чотирьох заступників голови ОДА були визначені переможці, але через бюрократичну тяганину перші призначення відбулися лише минулого тижня. Завершується і процес формування керівництва районних державних адміністрацій: із 26 районів у 12 уже працюють голови РДА. Ще у 12 районах проведені конкурси та визначені переможці.

Про стан сучасної медицини, про реформу цієї галузі, про труднощі та перемоги говорили цими днями журналісти з різних регіонів України з фахівцями Міністерства охорони здоров’я та провідними вітчизняними експертами. Цю актуальну зустріч організував «Реанімаційний пакет реформ» у рамках семінару «Медицина для людей: нова парадигма надання медичних послуг та доступності ліків» у межах інформаційного проекту «Реформи мають значення».

Виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я, колишня волонтерка Майдану Уляна Супрун не подібна на типових українських чиновників високого рангу. Вона — відкрита до щирого спілкування і до співпраці, володіє інформацією з будь-яких питань, пов’язаних з охороною здоров’я, і має величезний досвід життя та роботи в інших країнах, що дає їй можливість порівнювати, обирати, бути ефективною. 

Отож, до вашої уваги — питання журналістів та відповіді Уляни Супрун.

— Що таке децентралізація по-медичному?

— Децентралізація, яка зараз відбувається, — це реанімація усієї країни. У медицині також відбуваються такі реанімаційні зміни, завдяки яким ми змінюємо систему медичної допомоги. Наразі медична система — надто централізована, медичні заклади фінансуються з державного бюджету, кошти передаються на область, на район, на лікарню, де оплачують усе: комунальні послуги, ремонти, зарплати, але коли пацієнт доходить до лікарні, на його лікування нічого не залишається.

Що б хто не говорив, а головне наше багатство — земля. Тому до найважливіших питань, крім нормалізації ситуації на Донбасі, боротьби з корупцією, припинення девальвації гривні, завершення розпочатих реформ, слід віднести й використання землі — і як засобу виробництва, і як товару, про що говоримо вже понад чверть століття.

Нагадаю, що після відновлення Україною незалежності держава передала семи мільйонам сільських жителів у приватну власність 29 мільйонів гектарів колишньої колгоспної землі, встановивши заборону на її продаж (2002). Із самого початку ця заборона вважалася тимчасовою, але й досі її не знято. У жовтні 2016-го Верховна Рада вже ввосьме продовжила її до 1 січня 2018 року. Втім, цілком імовірно, незабаром питання продажу-купівлі землі отримає зелене світло. Як зауважують фахівці, на відкритті ринку землі наполягає МВФ. Це зафіксовано в меморандумі, який Україна підписала з цією органі-зацією. Про скасування мораторію йдеться також в одному із зареєстрованих у Верховній Раді законопроекті.

Щоб земля нагодувала людей, треба, щоб люди нагодували землю

Насамперед, повернімося до питання використання землі. Спочатку — кілька цифр. В Україні площа земель сільгосп-призначення становить 42 міль-йони гектарів, обробляється 32 мільйони, у тому числі 28 мільйонів гектарів — чорноземи. З повним правом цю землю можна назвати золотою. Лише зважте: з усіх держав, що існують на земній кулі, а їх близько двох сотень, 12 відсотків чорнозему припадає на Україну. Це величезний скарб, до якого має бути й відповідне ставлення.

Як знають постійні читачі «Чорноморських новин», на сторінках газети чимало уваги приділяється темі децентралізаційної реформи. Питання непросте, має як прихильників, так і противників, і в кожної зі сторін — свої аргументи «за» та «проти». Не раз ми розповідали і про ситуацію в Маразліївській об’єднаній територіальній громаді. З одного боку, на офіційному рівні її називають як позитивний, успішний досвід. Та й частина жителів сіл, що згуртувалися, висловлює задоволення від змін, які відбулися. Інша ж частина селян вказує на проблеми, породжені об’єднанням,  на труднощі і втрати, що вже проявилися чи от-от постануть перед громадою.

Нині пропонуємо вашій увазі міркування ще одного опонента децентралізації, точніше, противника закриття навчальних закладів у згаданій ОТГ. Ось про що він пише в листі до редакції.

У мирний час закрили школи в селах Маразліївка, Великомар’янівка та Долинівка, де навчалися, відповідно, 120, 76 та 86 учнів. У цих закладах з першого уроку дітям прищеплювали любов до рідного села, до Батьківщини, виховували їх на прикладах українського патріотизму. Так, Долинівська ЗОШ І—ІІ ступенів однією з перших в Україні впровадила систему козацько-лицарського виховання. Тут створено музей українського села та музей історії школи, яка існувала при німцях-колоністах, за румунської окупації, радянської влади і ліквідована рідною, українською.

Лікарі-нейрохірурги Одеського військового шпиталю за 60 кілометрів від зони АТО провели надскладну операцію з видалення ракової пухлини головного мозку, врятувавши життя літній жінці.

Пацієнтка  знала про свій діагноз ще з 2015 року. Місцеві лікарі готували її до операції у Харкові або в іншому місті, де такі виконують. Однак стан жінки раптово почав  погіршуватися — вона вже не вставала з ліжка і не розмовляла. Переїзд був категорично заборонений — бабуся могла не витримати важкої дороги.

Допомогти хворій взялися одеські нейрохірурги. За їхніми плечима — безліч подібних операцій. З однією відмінністю — всі вони проводилися в обладнаних операційних, а тут майже польові умови — прифронтовий Бахмутський шпиталь.

Операція тривала сім годин. «Пухлина розміром з куряче яйце була у скроневій частині. Це дуже небезпечна зона для проведення операцій, оскільки там багато нейронів, які відповідають за зір, ортопедію, мовний апарат. Якби щось пішло не так, ми втратили б бабусю», — розповіла Тетяна Бушняга, волонтер відділення нейрохірургії Одеського військового шпиталю.

Але все закінчилося добре — літня жінка витримала операцію. Через кілька днів після хірургічного втручання вона почала вставати з ліжка і навіть розмовляти. Надскладну операцію на головному мозку у прифронтовій зоні провів одеський нейрохірург, лікар вищої категорії, кандидат медичних наук Юрій Гафійчук.

Іванна ДЕРЕВ’ЯНКО.

«.RAW Історія змін українців та армії» — таку назву має фотоальбом, презентація якого відбулася цими днями в Одеській обласній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського.

У виданні представлені 137 робіт 33 фотографів, які зафіксували події на передовій і в тилу, історії людей, що творять літопис нового суспільства та нової армії. Книга стала черговим етапом масштабного проекту «Армія. Друге народження», ініційованого Міністерством оборони України спільно з агенцією стратегічних комунікацій «СтратКом УА». Основне завдання проекту — відстежити й задокументувати становлення нового українського війська через спогади очевидців і безпосередніх учасників цього процесу.

У рамках цього проекту вже відбулися три фотовиставки циклу «Моя армія. Бачити серцем» (у Києві, Маріуполі та Краматорську), на яких були представлені роботи, відібрані за результатами конкурсу військової фотографії, а також запущено оновлений сайт «Армія. Друге народження» (newarmy.in.ua).

Співавторами нового видання стали відомі фотожурналісти, фотокореспонденти та куратори з України, Росії, Білорусі та США: Олександр Гля-дєлов, Брендан Гоффман, Йосип Сивенький, Олександр Васюкович, Максим Дондюк, Олег Клімов, Макс Левін, Олександр Чекменьов,Сергій Ваганов, Анастасія Власова, Іван Богдан, Віктор Гурняк, Петро Задорожний, Юлія Кочетова, Олесь Кромпляс, Дмитро Купріян, Сергій Лойко, Євген Малолєтка, Ілля Миргородченко, Сергій Моргунов, Владислав Мусієнко, Сергій Полежака, Олександр Ратушняк, Владислав Содель, Олексій Фурман, Ольга Якимович та інші.

Консультантом з упорядкування фотоальбому став дворазовий лауреат премії World Press Photo Дональд Вебер. Концепція книги належить агенції POLE ZORU (Костянтин Чернічкін, Ганна Войтенко, Іван Чернічкін).

Олег ВЛАДИМИРСЬКИЙ.

Уже рік як «Київстар» запустив у нашій області 3G-зв’язок і розробив спеціальні тарифи для мобільного інтернету. Завдяки цьому смартфон перетворився на незамінний інструмент для роботи, навчання, спілкування та розваг. Адже з точки зору споживача 3G робить з телефону повноцінний мо-більний медіацентр, який за продуктивністю нічим не поступається планшетові або ноутбуку. Хіба що розміром екрану. Водночас без мобільного інтернету просто не обійтися, коли потрібно швидко отримати корисну інформацію або оперативно скористатися потрібним сервісом. Наприклад, знайти найближчу аптеку або магазин, дізнатися, як проїхати в Одесі на вулицю Академіка Філатова, або здійснити терміновий платіж.

Важливо й те, що завдяки новим технологіям і технічній модернізації мережа покриття 3G від «Київстар» розширюється буквально семимильними кроками, а його якість удосконалюється щодня. Тому вже сьогодні:

• 3G — це гарантія комфорту. Тепер нема потреби шукати точку wi-fi або поспішати додому (бо там швидкий інтернет!), щоб прийняти відео-дзвінок, подивитися улюблений серіал або почитати новини. Мобільний інтернет — це зручні покупки. Будь-якої хвилини можна знайти товар в інтернеті, порівняти знижки в різних магазинах і замовити доставку додому.
• 3G — це доступ у будь-якому місці й у будь-який час до соціальних мереж і месенджери. Ви можете дізнаватися новини друзів, читати відгуки, приєднуватися до обговорень, обмінюватися фото й відео, коли це зручно вам, а не тоді, коли це дозволятимуть обставини. Для такого спілкування у «Київстар» є спеціальні тарифи з безлімітним інтернет-трафіком на сервіси «ВКонтакте», Facebook, Twitter, WhatsApp, Viber.
• 3G — це нові горизонти. Йдеться насамперед про дистанційні освіту, роботу та бізнес — «феномени», які вже прописалися й стають дедалі популярнішими в Україні. Мобільний інтернет — миттєвий доступ до онлайн-бібліотек, навчальних роликів, баз знань. Уже сьогодні можна розширювати кругозір, не турбуючись про мегабайти. Адже в тарифних планах «Київстар» трафік для користування сервісами Wikipedia (онлайн-енциклопедія) або MyBook (бібліотека сучасної та класичної літератури) не обмежено.
• 3G — це якісне відео, можливість слухати музику і грати в онлайн-режимі, коли заманеться. Тепер не потрібно зберігати в пам’яті мобільного телефону велику кількість файлів — доступ до музики й відео можна отримувати через інтернет.

Однак залишається ще один важливий момент — ціна питання. Чи кожен гаманець «потягне» якісний 3G?! «Київстар» пропонує для жителів Одещини кілька тарифів, серед яких можна обрати оптимальне поєднання ціни та пакета послуг. Скажімо, спеціально для абонентів нашого регіону компанія пропонує тарифи з огляду на різні способи використання мобільного інтернету: соці-альні мережі без обмежень, перегляд відео та прослуховування музики онлайн, а також від 2000 до 9000 мегабайтів трафіку для інших завдань, які допомагає вирішувати мобільний інтернет. А щоб розвіяти останні сумніви, додамо, що в кожному тарифному плані до абонплати включено необмежені дзвінки на номери «Київстар» і дзвінки на інші мережі. Тож, підключаючи 3G від «Київстар», головне — правильно підібрати тариф, який задовольнятиме ваші потреби.

Ірина НАУМОВА.

Верховна Рада України 6 квітня ухвалила законопроект № 5564, який надає особам передпенсійного віку переважне право на збереження робочого місця при скороченні штату.

З цією метою парламентарі внесли зміни до статті 42 Кодексу законів про працю, де складено список тих, кого повинні звільняти в останню чергу. Крім працівників передпенсійного віку, там ще дев’ять категорій, як-от сімейні за наявності двох або більше утриманців, студенти, які працюють, учасники бойових дій, винахідники та інші.

Закон передбачає, що за рівних умов продуктивності праці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку.

У пояснювальній записці до проекту, зокрема, зазначається: «Часто при скороченні робочих місць роботодавці звільняють таких працівників, з огляду на поширені хибні стереотипи, що ця категорія демонструє нижчий коефіцієнт праці порівняно з іншими. КЗпП України забороняє дискримінацію працівників за віком (ст. 21 набула чинності 26.11.2015), але така практика продовжується, зокрема під час звільнення працівників. Особливу тривогу викликає той факт, що особам, яким залишилося кілька років до досягнення пенсійного віку, доволі складно знайти нову роботу».

Славетний письменник живе у нашій Одесі. Ще не нобелівський лавреат. Але вже — шевченківський, а це лише один крок до Нобеля. Лавреат премії імені Лесі Українки. А ще — творець власної — іменної — премії за кращий твір для дітей: створив її з отриманої ще 2012 року Національної премії імені Тараса Шевченка. І ви, безперечно, знаєте, про кого йдеться. Так, це саме він, Володимир Рутківський.

У вівторок, 18 квітня, день у день, у Золотій залі Одеського літературного музею письменник приймав привітання зі своїм 80-річчям. Ювілейну імпрезу провадив голова Одеської організації Національної спілки письменників України Сергій Дмитрієв. А від правління НСПУ з Києва спеціально приїхав знаний дитячий поет Анатолій Качан, колишній випускник Одеського (нині — національного) університету ім. І.І. Мечникова. (Ювіляр, щоправда, закінчував Політехнічний)… Звісно ж, дипломи та грамоти, медалі та інші відзнаки — все це було. А найперш — теплі слова привітань, і квіти, і приязні усмішки… І мовлене ювіляром наприкінці вечора актуальне гасло: «Вперед, до нових ювілеїв!». У цих словах він увесь: невтомний у своїй письменницькій праці, оптимістичний, з блиском в очах і вірою у майбутнє.

У кращих традиціях стосунків справді передового українського письменства з неукраїнською, зазвичай, владою ще на початках своєї літературної творчості зазнав опали в українській таки столиці — за отой примарний український буржуазний націоналізм: наша «Веселка» другим своїм кінцем перекинута була аж ген туди, за хутір Михайлівський… А в Москві — просимо дуже: одразу й книжка, та не одна, в авторському перекладі, звісно. Там, щонайменше, могли б пальця відкусити, а в рідній столиці — то й руку відтяти без жалю. Вічна проблема отого малоросіянства.

«…Бо дивна річ: людина кожна якоюсь мірою поет». Цей вислів Максима Рильського став гаслом поетичного аматорського конкурсу його імені — всеукраїнського вернісажу «Троянди й виноград», презентація якого недавно відбулася в агенції УНІАН.

Поетичний аматорський марафон триватиме майже півроку — по 25 вересеня включно, після чого журі, у складі якого Борис Олійник, Іван Драч, Микола Луків, Петро Засенко, Володимир Бутко, Станіслав Шевченко, Вікторія Колесник і Максим Рильський (онук видатного українського поета), визначить до 12 лауреатів конкурсу і запросить їх до Києва на літературно-мистецький вечір урочистої церемонії вшанування, де переможці читатимуть свої вірші, отримають дипломи та почесні відзнаки — кришталеві троянди.

Це вже четвертий подібний конкурс імені Максима Рильського для поетів-аматорів країни. Перші три відбувалися в 2006, 2008 та в 2012 роках. Як і раніше, організаторами вернісажу-2017 виступили родинний фонд Максима Рильського, Український фонд культури та Київський літературно-меморіальний музей М.Т. Рильського за підтримки корпорації «Еталон».

Виставка творчих робіт студентів художньо-графічного факультету Південноукраїнського Національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського під промовистою назвою «Ода морю» відкрилася цими днями в Одеській філії Грецького фонду культури. Вона продовжила серію заходів, які під егідою фонду розпочалися у 2016-у на честь видатного художника, педагога, громадського діяча, основоположника одеської школи живопису Кіріака Костанді (1852—1921). Нагадаємо, що восени сповниться 165 років від дня його народження.

Ми так прив’язані до круглих дат і ювілеїв! Є ще одна інтрига — цьогоріч ПНПУ ім. К.Д. Ушинського, передвісником якого були інші педагогічні установи міста, відзначатиме своє 200-ліття.

Учасників виставки привітали представник генерального консульства Греції в Одесі Спірідон Мокас, голова Одеської філії Грецького фонду культури Софроніс Парадисопулос, професор університету Ольга Тарасенко, директор ДССХШ ім. К.К. Костанді Валерій Токарев та інші. Серед почесних гостей — генеральний консул Румунії в Одесі Еміл Рапча.

Як видно з назви, виставка тематична, в експозиції переважають дипломні твори вихованців закладу, для яких тема моря є визначальною. Сама назва запозичена у колег із Салонікського університету ім. Аристотеля, котрі торік так озаглавили виставку студентських робіт, що проходила в Одеській філії Грецького фонду.

Виступ знаного львівського інструментального дуету у складі народної артистки України Лідії Шутко (скрипка) і заслуженого артиста України Олександра Козаренка (фортепіано), який 21 квітня відбувся в Малому залі ОНМА ім. А.В. Нежданової, став передвісником фестивалю «Два дні й дві ночі Нової музики», що у ці весняні дні щорічно проводиться в Одесі.

Як відзначила ведуча, артистичний директор фестивалю, відомий композитор, професор академії Кармелла Цепколенко, цей виступ відбувся у ювілейний для скрипальки рік, і вона вкотре підтвердила свою чудову професійну форму. Майстерність Лідії Шутко високо оцінювали такі метри, як Д. Ойстрах, М. Скорик, Б. Которович, О. Криса та інші.

Надзвичайно цілісна концертна програма модерністської музики побудована на кращих світових та вітчизняних творах — звучали сонати для скрипки та фортепіано Д. Шостаковича, Б. Лятошинського і М. Скорика. Гра дуету експресивна й пристрасна. Змієвидна перша частина сонати Шостаковича, що наповнена філософськими смислами роздумів над проблемами життя і смерті, змінюється скерційним Alegretto і переходить у третю, повільну, недомовлену частину...

Конфліктний тип драматургії притаманний сонаті Бориса Лятошинського, написаній у зрілий період його творчості (1926). У ній, як і в модерністській музиці взагалі, відчувається нервова природа людського характеру.

Другу сонату для скрипки та фортепіано (1991) Мирослава Скорика багато музикознавців вважають своєрідною підсумково-етапною композицією в його творчості. Тут поєднані неокласика, імпресіонізм і джаз, що дає великий простір для індивідуальної інтерпретації. Нині спостерігається своєрідне змагання музик у прочитанні авторського задуму цієї сонати. Твір непередбачуваний у своєму розвої. Душевні переживання, виражені у перших двох частинах, змінює бурлескна, іронічна, місцями знущальна третя частина, яка таким чином вивільняє нас від тяжких роздумів і переносить у світ безтурботності.

Виконання львів’ян було сприйняте «на біс». Насамкінець артисти порадували одеситів «Мелодією» Бориса Лятошинського — надзвичайно чуттєвою, хвилюючою, яку, на жаль, не часто можна почути в концертних залах.

Те, що в наш турбулентний час фестиваль таки відбувся, — заслуга його натхненників та організаторів: президента Бернгарда Вульфа, директора Олександра Перепелиці, вже згаданої Кармелли Ципколенко та інших. Меседж проекту висловлений у передньому слові до програми: «Вже кілька років фестиваль відбувається у надзвичайній ситуації. Україна переживає найбільшу кризу за весь час своєї незалежності. Фактично, проти нашої країни точиться жорстока війна. Водночас, ця війна означає кризу всього світового порядку, але, зрозуміло, що найбільше вона торкається саме нас, українців. Тому ми особливо вдячні всім, хто попри всі загрози, погрози й труднощі бере участь у фестивалі. Сьогодні це величезна підтримка України та української культури…».

Володимир КУДЛАЧ.

22 квітня на сцені Одеської обласної філармонії стартував традиційний для квітня міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Два дні і дві ночі нової музики».

Уже в двадцять третє Одеса в ці дні стала справжнім світовим центром культури. Музиканти і композитори з понад двадцяти країн Європи, Азії, Америки і навіть Австралії представили своє бачення тенденцій сучасного музичного мистецтва, розширивши рамки традиційної музики. Головним завданням фестивалю є сприяння розвитку нових тенденцій у мистецтві, підтримка найсміливіших музичних експериментів.

Олега ВЛАДИМИРСЬКИЙ.

НА ЗНІМКАХ: фестиваль, уже традиційно, відкрився виступом ансамблю перкусії Фрайбурзького музичного університету (Німеччина); нові музичні інструменти представили музиканти Любецького музичного університету (Німеччина); зі своїм унікальним фаготом виступив музикант із США Джонні Рейнгард; міні-опера «П’єро і Красуня» у виконанні автора — студента ОНМА Андрія Малініча та студентки цієї ж академії Катерини Мись; екзотичний виступ співачки зі Швейцарії Кароліни Ойріх.

Фото автора.

У приміщенні Одеського відділення НСЖУ триває персональна виставка члена Національної спілки художників України Галини Лєкаревої-Нікітіної.

Творчий проект під красномовною назвою «Присвята» приурочений до 85-ліття Одеської області. У представлених роботах відчувається нерозривний зв’язок художниці з навколишнім світом. Її полотна не залишають глядачів байдужими, зачіпають за живі струни душі і пронизують наскрізь, незалежно від того, в якому жанрі написані: натюрморт, пейзаж чи портрет.

Галина Лєкарева-Нікітіна — член міжнародної спілки художників «Мистецтво без кордонів», авторка міжнародного проекту «Арт-туризм», який реалізується з 1998 року і метою якого є створення образотворчого літопису сучасних Одеси та Одещини. Проект втілюється професійними художниками, які цілеспрямовано шукають і знаходять місця, що вважаються депресивними і постають перед митцями у своїй первісній красі. Села на узбережжі одеських лиманів, самі лимани, піщані пляжі Чорного моря, дикі степи Придунав’я, Вилкове, історичні пам’ятки Одеси, Овідіополя, Білгорода-Дністровського, кам’янисті береги острова Зміїний...

(Про проблеми аутизму та важливість пренатальної діагностики генетичних захворювань)

Ви також вважаєте, що генетичні обстеження, які можуть вам призначити лікарі, — надто дорогі і роблять їх якщо не за кордоном, то хіба що в Києві? А чи знаєте ви, наскільки важливі такі дослідження для вагітних, кожна з яких, поза сумнівом, хоче народити здорову дитину?

Про це йшлося на брифінгу, організованому обласним центром здоров’я. До розмови запросили фахівців, які знаються на цих питаннях, — Марію ВАКУЛОВИЧ, лікаря-невролога Одеського обласного центру психічного здоров’я, та Світлану МАТВІЮК, завідувачку спеціалізованим медико-генетичним центром обласної дитячої клінічної лікарні, головного лікаря-генетика області (їх ви бачите на знімку).

Почалася розмова з того, що лікарі нагадали: на початку квітня відзначався Всесвітній день розповсюдження інформації про проблему аутизму — захворювання, зумовленого генетичним збоєм в організмі. Дата запроваджена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 2007 року з метою привернення світової уваги до дітей та дорослих, які страждають від аутизму.

Починаючи із 2008-го, розповіла Марія Вакулович, в Україні різко зросла кількість народжених дітей з таким діагнозом. Медики відстежують тенденцію захворювання і разом з науков-цями намагаються віднайти його першопричини. За висновками зарубіжних учених, винні в усьому пестициди, які містяться в продуктах харчування майбутніх батьків, і генні мутації плоду, зумовлені спадковими факторами. Однак, наголошують спеці-алісти, дитячий аутизм — це не вирок: при використанні правильної методики дитина з таким синдромом цілком може стати повноцінним громадянином, мати родину, роботу, тривале й змістовне життя.