Вітальна Україна Володимира Рутківського

Володимира Рутківського можна назвати унікальним явищем українського культурного життя початку XXI ст. Замовчуваний десятиліттями патріарх і водночас топовий автор новітньої україн-ської дитячої літератури, він став втіленням можливості та перспективності порозуміння між поколіннями. Увірвавшись до сучасного літературного процесу у 70 років, письменник отримав усі найвищі в Україні відзнаки в галузі книги для дітей і юнацтва, його твори читаються людьми всіх поколінь та очолюють найповажніші рейтинги, перемагають у найвпливовіших літературних конкурсах (Національна премія імені Тараса Шевченка (2012), премія імені Лесі Українки (2002), відзнака Міжнародного освітнього фонду «Звук павутинки» імені В. Близнеця (2005), літературна премія імені Миколи Трублаїні (1992), Гран-прі конкурсу «Книга року Ві-Ві-Сі» (2011), всеукраїн-ського рейтингу «Книжка року» (2011) та ін.). Його твори увійшли до шкільних і вишівських програм. За повістю «Сторожова застава» знято перший фільм про українських супергероїв. Йде робота над створенням історико-пригодницького серіалу за тетралогією «Джури». За відсотки від грошової частини Шевченківської премії письменник заснував іменну премію «Джури» (2012), що спрямована на виховання юних українців у дусі національно-патріотичних цінностей.

Тексти Володимира Рутківського яскраво демонструють своєрідність української культури і водночас відстоюють універсальні, світові цінності. У його героїв віриш одразу та беззастережно. Він пише напрочуд яскраво та кінематографічно. Стилю письменника характерні вітаїзм, любов до людини та живого світу, світлий гумор, динамічний сюжет, яскрава мова. Його світ буквально зримий і відчутний, а тому справді пізнаваний. Навіть той, хто вперше зіт-кнеться з самим поняттям «Україна», в творах В. Рут-ківського зможе відчути й зрозуміти життя «по-українськи». А заодно знайде відповіді на близькі та важливі йому питання.

У доробку В. Рутківського — низка тематичних циклів. У казкових повістях «Бухтик із тихого затону» та «Гості на мітлі» буденне життя дітей стикається зі світом чарівного і знаходить спосіб гармонійного співіснування. Письменник не є прихильником змодельованої казковості: чудесне у його текстах зазвичай має природне пояснення, а найбільше диво — сама людина. Дилогія «Ганнуся» та «У гості до лісовика» — веселі пригодницькі канікулярні повісті з елементами фантастики, написані в традиції урбаністичного письма для дітей, що тільки тепер активно напрацьовується в Україні.

Та найбільшої слави Володимир Рутківський зажив як автор історико-пригодницьких повістей і романів. Історико-пригодницька повість із життя Київської Русі «Сторожова застава» є своєрідним містком між історією Ганнусі та творами історичної тематики. Головним її героєм стає історична пам’ять як підмурівок сучасного. Водночас це легко прочитувана, цікава, динамічна, весела та пізнавальна історія, із напрочуд симпатичними персонажами, карколомними пригодами та яскравими епізодами.

Роман «Сині Води» став першим історичним твором в українській літературі про Литовські часи. Він був задуманий як спроба художньої реанімації історичної пам’яті українців шляхом актуалізації знакового факту битви при річці Сині Води (1362-й). Ця перемога, що сталася за 18 років до розрекламованої російськими істориками Куликовської битви, поклала початок звільненню східнослов‘янських народів з-під панування Орди. У наслідок Синеводської битви ординці були повністю витіснені з українських земель і втратили тут політичну владу. Натомість землі Великого князівства Московського ще століття перебували під владою Орди (до 1480-го).

Герої оповіді Рутківського — представники різних соціальних верств і народів (українці, литвини, татари, поляки, росіяни), які поступово витворюють нову етнічну та політичну цілісність. Автор вдало застосовує та комбінує кращі з напрацьованих світовою історичною белетристикою засоби і прийоми загострення інтриги. Персонажі роману добре індивідуалізовані, запам’ятовуються та легко вписуються в парадигму звичних сучасній дитині «героїв меча». Приваблює яскрава образна мова твору та його «кінемато-графічність» (кожна сцена — виразний уявний кадр, кожна подія — колоритний динамічний епізод).

Унікальним для України художнім явищем стала історико-пригодницька тетралогія про джур, видана київським видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»: «Джури козака Швайки», «Джури-характерники», «Джури і підводний човен», «Джури і Кудлатик». У ній В. Рутківський звертається не стільки до історичної пам’яті свого сучасника (вона деформована чи знищена), скільки до «голосу крові» в ньому. Письменник творить докладне прозоре неореалістичне полотно там, де очікували постмодерних містифікацій чи просвітницько-романтичного піднесення. Його світ — реальний і пізнаваний, хоча поряд з історично достовірними персонажами діють легендарні українські воїни-характерники, вовкулаки та волхви. Як наслідок, життя українського порубіжжя розгортається перед читачем неймовірно цікавим хитросплетінням людських доль, історичних рухів і духовної традиції. По суті, В. Рутківський першим з дитячих письменників зміг вивести живу українську героїку із полону «казковості» у площину буттєву, провів юного читача від дитячого захоплення неймовірними пригодами до усвідомлення, що вона СПРАВЖНЯ і ТВОЯ!

Заключна книга тетралогії «Джури і Кудлатик», написана у 2014-у—2015-у — впродовж героїчних і трагічних років кривавого протистояння українців із тоталітарною системою всередині країни та зовнішніми загрозами, — стала однією з перших в Україні вдалих спроб розповісти дітям про вічність і красу людського життя в його переднародженні та посмерті. Написана від імені собаки, чия душа пам’ятає часи джур, а здатність любити більша за страх смерті, оповідь захоплююче розкриває перед читачем сутнісні проблеми буття. Що спонукає людину віддавати своє життя за іншого? Чому «герої не вмирають»? Навіщо ми приходимо в цей світ і чому його покидаємо?

Значною мірою ця частина тетралогії перегукується з автобіографічною повістю «Потерчата». Ця, за визначенням автора, «дитяча сповідь для дорослих, які так нічому й не навчилися», стала першою в новітній українській літературі спробою відійти від ідеологічного потрактування Другої світової війни до психологічного осмислення історичної травми та тоталітарного суспільства в дитячому сприйнятті. Водночас ця повість — приклад того, як про всі складні філософські питання можна розповісти доступно і без спрощення. А в умовах, коли в Україні через агресію Росії онуки та правнуки «дітей війни» Другої світової стали такими ж «дітьми війни» — вбитими, скаліченими, позбавленими домівки чи вимушеними жити під окупаційним режимом, — «Потерчата» звучать як притча.

Читачі та критики високо цінують творчість Володимира Рутківського. Вони ставлять його ім’я поруч із найвизначнішими літературними іменами. «Я й тепер інколи залюбки перечитую «Таємничий острів» чи «Дітей капітана Гранта», — зізнається письменник і критик Іван Андрусяк у передмові до «Синіх Вод», — при цьому немовби «повертаючись» у дитинство й наново відчуваючи ту неповторну, напрочуд хвилюючу гаму «хлопчачих» вражень, яку відчував тоді. Відтоді, звісно, дуже багато перечиталося й пережилось — але таке гостре, таке яскраве відчуття «повернення в дитинство» мені зміг подарувати ще раз лише Рутківський». «…напрошується одне ризиковане порівняння — з Генриком Сенкевичем, — підтримує свого колегу голова всеукраїнського рейтингу «Книга року» Костянтин Родик. — Польський класик створив, по суті, міф Речі Посполитої: яскравий, захопливий, величний… Тим самим переймається і Рутківський. Україна, яку він описує — вітальна, енергетична, переможна — це країна, в котрій хочеться жити, бодай родовою пам’яттю. Може, справді, цей одесит повторить «феномен Сенкевича» — утвердить у молодій масовій свідомості міф про сильну Україну?».

А що сам письменник?

У своє 80-ліття він, як і раніше, кожен день зустрічає за робочим столом.

Наталя МАРЧЕНКО,
письменниця, кандидат історичних наук.
м. Київ.