Маршрутами успіхів

Уряд поставив ключове завдання на 2017 рік — зміна якості життя людей у громадах, що пов’язане, найперше, з підвищенням якості послуг в освіті, охороні здоров’я, культурі, соціальному захисті, отриманні адміністративних послуг, плануванні територій, у земельних відносинах тощо. Тобто йдеться про масштабну розбудову об’єднаних територіальних громад. Якщо такі, зрозуміло, створені.

Сьогодні в нашій області є одинадцять ОТГ, три з яких тільки-но спинаються на ноги, а вісім уже мають певний досвід господарювання в новому статусі, а відтак і перспективи розвитку. «Об’єднані територіальні громади Одещини: підсумки року роботи та плани на майбутнє» — такою була тема зустрічі представників місцевих засобів масової інформації з лідерами цих громад.

Учасники заходу (їх ви бачите на знімку) поділилися, з якими труднощами їм довелося мати справу впродовж року, які проекти вдалося реалізувати, а що так і не змогли освоїти, наскільки сумлінно держава виконала свої зобов’язання перед громадами і що у планах на майбутнє. Організувала й провела зустріч директор Одеського центру розвитку місцевого самоврядування Юлія Молодожен.

Тетяна Жарська, голова Великомихайлівської селищної ради, розповіла, що їхня ОТГ об’єднала селищну та вісім сільських рад (це майже 13 тисяч осіб). До гурту увійшли села як заможніші, так і не зовсім, що також частенько стає причиною зволікань зі створенням ОТГ, адже багато хто хоче бачити в одній громадській родині поряд із собою лишень товаришів із капіталом.

Розподіляючи спільний бюджет, який минулого року склав 72 млн грн (у 2015-го був 7,9 млн грн), великомихайлівці чинили справедливо: хто скільки вклав до спільного, той на те й розраховував. До «колгоспної» практики, де все було спільне і все порівну, а насправді голий босого ганяв, не поверталися, мовляв, хочете кращого — не відставайте від кращих.

До слова, напередодні зустрічі в Одесі у Великомихайлівську громаду приїздила група зацікавлених тамтешнім досвідом господарювання. Той візит відбувся у рамках регіональної програми «Маршрутами успіхів» і був організований Одеським регіональним відділенням Асоціації міст України (виконавчий директор В’ячеслав Демченко). На місці представники Біляївської ОТГ, міст Роздільної та Білгорода-Дністровського, Авангардівської селищної ради на власні очі подивилися, що зроблено у громаді, яку так хвалять.

А похвалитися і справді є чим. Упродовж лише одного року там реалізували понад 40 інфраструктурних проектів. За неповних вісім мільйонів (ніхто не заважав, кажуть, і не намагався переполовинити громадські гроші) вдалося організувати і відкрити дитячий садочок на 40 місць при Великомихайлівській загальноосвітній школі №2. На порі — відкриття дитячого садка, також на 40 місць, при Великокомарівській школі.

Люди вже й забули про те, як, щойно стемніє, з ліхтариками чи й навпомацки пересувалися не лише сільськими вулицями, але й по Великій Михайлівці. Впродовж року встановили лінії електроосвітлення в кількох селах (у 2017-у, запевняють, жодне село не залишиться «сліпим»), надавши перевагу енергоощадним лампам та автоматичним перемикачам, щоб зайвого не накручувало, бо ж світло недешево обходиться громаді.

Торік, що також є приводом похвалитися, за бюджетні гроші де капітально відремонтували, а де проклали нові ділянки водогонів у Великій Михайлівці, Новоселівці, Гіржевому, Великокомарівці, Василівці, відновили дві водонапірні башти. Годі й пояснювати, яким благом, особливо в сільській місцевості, є доступна вода.

Ще одна гордість громади — завершення спорудження двох резервуарів по тисячі кубометрів кожен для очищення питної води. На їх цільове будівництво в середині 2016-го Кабмін окремим приписом виді-лив близько восьми мільйонів, які до кінця року великомихайлівці успішно освоїли. Причому резервуари поставили за новою технологією, без використання бетонного підмурівку, що дозволило обійтися меншими грішми, звісно ж, не на шкоду якості. Місцеві з нетерпінням чекають на питну воду, яка ось-ось надійде до їхніх помешкань.

Тому й приїздили зацікавлені по науку до цієї громади, бо її здобутки не лише на папері, у звітах, а ось вони, реальні. Що ж до оперативного освоєння державних цільових грошей, то не бракує випадків, коли вони завмирають на рахунках громад замість того, щоб, як у Великій Михайлівці, бути зразу ж задіяними. Чому? Люди й досі не вірять, що ними можна розпоряджатися на потреби місцевого населення, не віддаючи частку на «відкати».

— Я підзвітна за кожну бюджетну гривню лише перед своїми, перед громадою, — каже Тетяна Жарська. — І закликаю лідерів громад, які отримали довіру людей, діяти сміливіше, але, хочу особливо на цьому наголосити, намагатися все робити колегіально, радячись з тими, на кого вони працюють, — з людьми.

Юлія Молодожен зауважила, що всі громади нашої області дуже різні за територією, кількістю населення, зрештою, за своїм потенціалом і кожна з них демонструє можливість створення своєї унікальної моделі системи управління. Зрозуміло, що ОТГ, сформовані довкруж міст чи великих селищ, — у вигіднішому становищі: вони з кращими дорогами, забезпечені кадрами, мають більший економічний потенціал. Сільським громадам незрівнянно складніше: кращих фахівців «викачує» ближнє місто чи обласний центр, де й залишаються податки. Багато людей виїздять на заробітки, адже вдома роботи нема. Інфраструктурні об’єкти якщо не позакривали, то вони перебувають у жалюгідному стані. Чимало прикладів, коли до віддалених сіл давно не ходять рейсові автобуси. Сама якось бачила, як упала стеля сільського клубу і немолода завідувачка закладом вибиралася по драбині наверх, щоб прикрити діру принесеними з дому старими клейонками.

Однак, сказала Юлія Борисівна, знаходяться лідери, справжні патріоти свого краю, які намагаються оживити найскладніші території, навчившись аналізувати, продумувати плани, писати проектні заявки, не проминаючи можливості вчитися новому. І в таких є майбутнє.

Скажімо, Новокалчевська (Червоноармійська) ОТГ об’єд-нала лише 2,6 тисячі осіб. Її бюджет у 2016 році складав 16 млн грн (це із субвенціями). Пристаралися й отримали додаткову підтримку держави на суму 4,2 млн грн. Як розповіла голова громади Валентина Тимчук, перелік робіт, виконаних на такі досить скромні кошти, дрібним шрифтом не поміститься на одному аркуші паперу: освітлили вулиці, поміняли вікна та двері у школах і дитячих садочках, вклали гроші у ремонт відрізку дороги між селами, у ремонт водогону у Виноградівці, клубу… У дитячому садочку Новокалчевого збудували зручні внутрішні вбиральні. Обрали одного старосту, який справляється з роботою за всю колишню сільраду, налагоджуючи комунікації села з центром громади.

Віталій Лозов, лідер Розквітівської ОТГ, розповів учасникам зустрічі, що очолювана ним громада — це майже 4 тисячі осіб, а торішній бюджет склав 23 млн грн (у 2015-у було лише 2 млн). На ці гроші проклали 16 кілометрів нового водогону, дві нові якісно утрамбовані дороги, поставили водонапірну башту, впорядкували приміщення ФАПу. Особлива гордість — створена асоціація спорту громади. Чоловіки не до чарки у парку чи в кафе поспішають, а пограти у футбол, волейбол, позмагатися із самбо. Мрія громади — свій басейн. Поліція вже констатувала зниження рівня правопорушень.

Ще одна пристойно виконана справа не може не порадувати: за підтримки польського Фонду менеджерських ініціатив розробили стратегію розвитку громади до 2025 року. Зрозуміло, з допустимими ризиками, але і з чітко виписаними реаліями та перспективами, де і розвиток приватного підприємництва, і збільшення робочих місць, і джерела наповнення бюджету.

Усього 2,6 тисячі осіб мешкає на території Тузлівської ОТГ Татарбунарського району. Її лідер Лариса Корнова-Мойсеєнко розповіла, що навіть на ті досить скромні бюджетні гроші, які мали, проклали 800 м дороги, облаштували внутрішні вбиральні у школі, відремонтували дитячий садочок, придбали два шкільні автобуси, обладнали сучасний дитячий майданчик із гірками-карусельками.

Кожен голова ОТГ, запрошений до дискусії, міг розповісти про здобутки та хороші перспективи для розвитку. Навіть невеличкі громади за рік зробили більше, ніж за десятиліття, проведені людьми у депресії та зневірі.

Окреме слово варто мовити про великі громади нашої області. «Чорноморські новини» вже писали про досвід роботи Маразліївської та Біляївської ОТГ. Скоро відбудеться поїздка спеціалістів Одеського центру розвитку місцевого самоврядування до Балтської громади, до участі в якій запросили й журналістів.

Там є чому повчитися, адже, як розповів заступник Балтського міського голови Валерій Желіховський, вони вже мають 16 обраних старост, створили нові органи управління, напрацювали пристойний досвід залучення до процесу управління територіями місцевих підприємців та громадських активістів, можуть поділитися із новачками методами ефективного вкладання бюджетних грошей, планування, легалізації робочих місць, збільшення доходів через пошук і розбудову внутрішніх резервів (там зосередили увагу на потенціалі місцевих курортних місцин), з електронного документообігу тощо. До слова, у Балті при місцевій громаді створили відділи розвитку громадянського суспільства та інформатизації, бо ж треба, переконані, йти в ногу з часом, залучаючи кожну слушну ініціативу до загального процесу розвитку місцевого самоврядування.

Красносільська ОТГ Лиманського району (її на зустрічі в Одесі представляла заступник голови Марина Архірій) може поділитися набутим досвідом в організації центру надання адміністративних послуг, де сьогодні

(на місці, не вибираючись навіть до райцентру) кожній людині оперативно нададуть 41 вид таких послуг. Центр створили за власні гроші. Коли, скажіть, таке було?

Ця громада взагалі заявляє про себе оригінальними ініціативами. Скажімо, у школах організували численні гуртки, про які в освітній системі давно забули. Шиють, плетуть, малюють тепер діти, стругають шпаківні, танцюють і співають хором. Батьки задоволені.

Такі кроки не довелося погоджувати з районним відділом освіти, як це було раніше, коли півокладу вимолювали у чиновників від освіти роками. Громада почула батьківські комітети, які радили створити мережу шкільних гуртків за інтересами. Додаткову оплату праці педагогам гарантували бюджетом. Отак усе просто і зрозуміло, запевняли, якщо вся відповідальність передана на місця, як, власне, і право самостійного вирішення проблем. Причому нині держава грішми підтримує перших, відповідальних.

Олександр Чумак, очільник Маразліївської ОТГ Білгород-Дністровського району, також охоче може передати набутий досвід. Як і Біляївський міський голова Михайло Бухтіяров. На їхніх територіях життя і справді відроджується, і це відчувають люди. Вже дехто й повертається до рідних місць з Одеси та Києва. Нехай не масово, але на малу батьківщину прибули на постійне місце проживання з десяток родин.

Зустріч з лідерами об’єднаних територіальних громад була надзвичайно цікавою. Спілкуючись із цими людьми, насправді ніби пройшли стежками успіхів. Де широкими, де зовсім вузенькими. Але це вже набутий безцінний досвід, уже рух уперед, уже покращення життя простих людей. Резонне запитання: чому таким досвідом не поспішають скористатися інші, чому ми так і плентаємося у хвості складної, але такої важливої реформи місцевого самоврядування, коли вигоди від неї такі очевидні?

ОТГ створюються лише там, де знаходиться лідер, як правило, людина при посаді, котра розуміє важливість і невідворотність таких змін. Ось чому, на переконання експертів, процес гальмують саме районні та сільські ради, керівникам яких і так непогано живеться. Зарплата у 5—10 тисяч гривень цілком влаштовує начальство на місцях. Плюс можливість розпоряджатися бюджетами, в процесі чого також може дещиця прилипнути до нечесних рук. І правити людьми, які давно забули, що таке справедливість, які часто не бачать просвітку у житті і майбутнього для своїх дітей та онуків.

Не зовсім зрозуміла позиція цілих районів, які хочуть зберегти свою територію «одним лотом», неподільною. Навіщо? Цього людям ніхто не пояснює.

Давно чекає на затвердження обласною радою і нова адміністративна карта Одещини. Чого ми чекаємо? Що доброго з того висидимо?

Ніна ЗАЛЕВСЬКА.