№ 31 (21822) четвер 30 березня 2017 року
Судово-борговий прес над Припортовим
Южний міський суд Одеської області визнав рішення Стокгольмського арбітражу, який задовольнив позов компанії Ostchem Дмитра Фірташа про стягнення з Одеського припортового заводу понад $250 млн через невиплату боргу за постачання газу. Таку ухвалу 6 березня цього року винесла суддя Земфіра Барановська, повідомляє http://glavcom.ua.
Ухвала, яка приpведе до банкрутства ОПЗ
Як випливає з ухвали, суд задовольнив клопотання представника Ostchem Holding Limited про надання дозволу на примусове стягнення заборгованості з ВАТ «Одеський припортовий завод». Якщо постанова набере чинності, то ОПЗ повинен буде виплатити компанії Дмитра Фірташа 5 млрд 240 млн грн основного боргу та 1 млрд 572 млн грн пені.
Пізніше, 13 березня, ОПЗ звернувся до Апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою на рішення Южного міського суду про стягнення боргу перед компанією Ostchem, до якої приєднався і Фонд держмайна України. При цьому у ФДМУ заявили, що не згодні з відмовою Южного міського суду залучити фонд як третю особу у судовому процесі.
Задля захисту прав людей
Прес-конференцією у прес-центрі «Odessit.ua» завершився робочий візит до Одеси міністра юстиції України Павла Петренка. До участі в ній запросили на тільки представників ЗМІ, а й простих громадян, які того дня були клієнтами Першого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області.
Нагадаємо, то-рік в Україні відбулася реформа територіальних ор-ганів Міністерства юстиції: на базі майже 600 лікві-дованих районних управлінь юстиції запрацювали 428 бюро правової допомоги. Діють і великі центри. Така реформа розширила доступ громадян до правової допомоги та он-лайн послуг Мін’юсту. Це дозволило також скоротити на 25% чисельність державних службовців територіальних під-розділів.
— Через ці бюро та центри, — сказав Павло Петренко, — ми безоплатно допомагаємо соці-ально вразливим людям, перед-усім, малозабезпеченим, інвалі-дам, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського пік-лування, біженцям, ветеранам війни, учасникам АТО, членам сімей загиблих учасників бойових дій, реабілітованим особам… Це не тільки безоплатна вторинна правова допомога у цивільних та адміністративних спорах, а й у кримінальних провадженнях — для свідків і потерпілих.
Громадяни, запрошені до участі у заході, розповіли про свої життєві проблеми, на вирішення яких пішли роки: когось незаконно виселили з квартири, хтось без кінця і краю, але й без очікуваного результату, судиться із сусідами за шматок землі, комусь ніяк не вдається отримати законні пільги…
На відстані простягнутої руки
Нещодавно журналісти з південних та східних областей України у рамках проекту «Сучасні виклики медіа — погляд журналістів регіональних ЗМІ» за ініціативи Харківського прес-клубу відкривали для себе Тернопільщину.
Можна сказати, що тернопільська земля — терра інкогніта для жителів Сходу і Півдня України. Чимало людей буває у Львові чи на Закарпатті, Тернопільщину ж відвідує небагато туристів.
Але насправді зовсім невеличка область, що займає лише 2,3% території країни, за кількістю пам’яток архітектури — справжня перлина України. Тут розташована третина всіх українських замків, тут — найбільша у світі гіпсова печера (Оптимістична, 230,5 закартографованих кілометрів), тут — відомі духовні центри Зарваниця й Почаїв, фантастичний Дністровський каньйон і ще багато цікавих місць.
Журналісти з різних куточків України приїхали на Тернопільщину, щоб на власні очі побачити, як на прикладі тутешніх громад проходить децентралізація.
Вирушаємо до найбільшої в області об’єднаної громади, яка постала після місцевих виборів 2015 року, — Теребовлянської.
У Центрі культури та дозвілля села Лошнів, що створений на місці колишнього клубу, відбувається насичена зустріч журналістів Півдня та Сходу України з представниками влади та громад Тернопільщини.
Для нас, медійників, стало приємною несподіванкою те, що голова обласної ради Віктор Овчарук разом з нами побував на Теребовлянщині і повідав нам чимало цікавого, адже Тернопільщина — загальновизнаний локомотив децентралізації в Україні.
Філософія сміху Степана Олійника
Ви ніколи не замислювалися, чому сміх очищає і продовжує нам життя? Може, тому, що змусити сміятися, коли не смішно — неможливо, бо сміх — це оптимістичне прийняття життя.
Життєву філософію свого народу Степан Іванович Олійник, якого недарма називаємо великим пересмішником, всотав у своєму дитинстві від батьків, односельців, потім вивчав її впродовж усього многотрудного життя, що випало йому на долю. Уже навчаючись в Одеському педагогічному інституті, крім інших предметів, поглиблено й сумлінно студіював філософію. Завдяки потужному талантові наш великий сміхо-творець виплекав свою, власну філософію сміху.
Можна уявити собі, з якою жадібністю студент, родом з найвіддаленішого села Пасицели Балтського району, зростаючи в Левадівці Миколаївського району Одещини, вбирав своїм допитливим розумом і спраглою душею безмежну народну філософську науку. Саме ці знання та щира любов до рідного краю, до рідного народу, до його культури, мови й заклали ті підвалини любомудрія, на яких згодом виросла несподівана, пишна будова філософії Олійниківського неповторного сміху.
Найпочесніша місія — материнська
У Золотій залі Літературного музею відбулася урочиста церемонія вручення почесних знаків «Мати-героїня» 37 нашим землячкам, які народили і виховали п’ятеро й більше дітей.
Голова облдержадміністрації Максим Степанов, вітаючи нагороджених, підкреслив, що нема на світі важливішої, почеснішої і вдячнішої справи, ніж бути матір’ю, особливо — багатодітною.
Свято нацгвардійців
У неділю, 26 березня, в Одесі відзначили третю річницю Національної гвардії — військового формування з правоохоронними функціями, що входить до Міністерства внутрішніх справ України.
Національна гвардія України призначена для виконання завдань із захисту життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та дотримання громадської безпеки, а також у взаємодії з іншими військовими та правоохоронними силами, опікується державною безпекою та захистом кордону, залучається до припинення діяльності незаконних терористичних воєнізованих або збройних формувань, злочинних груп та організацій. Як самостійна силова структура існувала із 1991-го по 2000-й. У березні 2014-го відтворена як військове формування з правоохоронними функціями на базі Внутрішніх військ МВC із залученням нових військових кадрів на добровільній основі. Загальна чисельність — до 60 тисяч осіб.
У конкурсі перемогли...
У вівторок відбувся конкурс на зайняття посад державної служби категорії «А» — голів Подільської та Ренійської райдержадміністрацій.
Як інформує Національне агентство з питань держслужби, переможцями конкурсу, відповідно, визнано Руслана Івановича Пітака та Петра Васильовича Дамаскіна.
На посаду очільника Подільської РДА претендувало сім кандидатів, Ренійської — шість. На момент проведення конкурсу Руслан Пітак працював головним спеціалістом — державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища відділу екологічного контролю земельних, водних ресурсів та атмосферного повітря, за поводженням з відходами, небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції в Одеській області, а Петро Дамаскін значився як такий, що тимчасово не працює.
Медичний Майдан, або Вісім принципових нововведень, що стосуватимуться і пацієнтів, і лікарів
«Новим Майданом» назвала реформу медичної галузі виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. Її плани зразу ж викликали шквал критики від політиків з опозиції та частини лікарів.
Український кризовий медіацентр спробував розібратися в тому, що нас чекає. Ця публікація охоплює лише основні пункти медичної реформи.
Чому зміни необхідні?
Логіка МОЗу дуже проста. Там кажуть: насамперед треба змінити модель фінансування системи охорони здоров’я. Розмови про безкоштовну медицину, яку гарантує ст. 49 Конституції України, насправді — лицемірство. Державні видатки покривають приблизно половину всіх витрат на цю сферу (54,5% у 2013-у — дані МОЗУ). А решту — з власних кишень — доплачують пацієнти (суму цих витрат оцінюють у близько 4% ВВП). На практиці це означає, що лікуватися мають змогу винятково ті, в кого є гроші. Хоча податки на медичну систему платять усі. Якщо порівняти, то Україна на охорону здоров’я витрачає більшу частку валового внутрішнього продукту, ніж деякі інші європейські країни (в тому ж 2013-у — більше 7%). Але ці суми йдуть, немов вода у суху землю. Більшість медичної інфраструктури — застаріла, пояснюють в міністерстві, а медичні працівники є однією з найменш оплачуваних професій.
Децентралізація: коли, як і навіщо?
Сьогодні значні ресурси ЗМІ активно переконують громадян України в необхідності децентралізації влади та її реформуванні. «Так, це справді необхідні часові елементи розвитку суспільства. І якщо ми бачимо, що вони працюють у якійсь країні, то чому не можуть працювати і в нас?» — думаємо ми. А з іншого боку, запитуємо себе: а з якого це дідька «сильні світу цього» хочуть ось так, без усякого для себе зиску, передати владу тим, кому вона й так належить за Конституцією (стаття 5): «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування»?
Чому ж така шалена боротьба розгорілася за децентралізацію саме сьогодні? Бо, мовляв, передбачає передачу значних повноважень від державних органів органам місцевого самоврядування, які є найближчими до людей. І це правильно. Але це вже було. Згадаймо: «Земля — селянам, фабрики і заводи — робітникам». Схоже, чи не так? І що з того вийшло? У кого тепер земля? Заводи? Шахти? Навіть повітря? Виходить, що «все повертається на круги своя»?
Два роки тому Президент П. Порошенко підписав закони, які визначають напрямки впровадження механізму децентралізації в Україні, — «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та «Про основи державної регіональної політики». Верховна Рада також прийняла в першому читанні проект змін до Конституції в частині децентралізації. Але куди і на кого спрямовані вони?
Запорожани
(З циклу «Гра в слова»)
Вже й не згадаю, кому з нас трьох прийшла до голови ця далеко не найкраща, сказав би я навіть — божевільна думка. А втім, чи така вже була вона ні до чого, — одна з тих думок, які щодня народжувалися у наших студентських мізках під ту застійну пору. Та пам’ятаю добре, що того дня ми утрьох — Семен, Михайло на прізвисько Мих-Мих, бо таке ж ім’я мав і його батько, та ваш покірний слуга — вирішили після пар відвідати нашого товариша, котрого не бачили вже кілька днів.
Юрко винаймав помешкання на вулиці Дальницькій, неподалік мосту над залізничною колією. Але вдома його не застали, тож вирішили повернутися в серед-містя й попрямували до автобусного пристанку, спогадуючи симулянта-прогульника всілякими не завше цнотливими — але з рідномовної таки лексики, прошу завважити! — уповні нормативними словечками. На перетині зі Степовою стояв під ту пору пивний шинок, і ви вже, мабуть, здогадалися, що кожної голови діткнулася чи не водночас одна й та сама дуже правильна думка…
Через дорогу, у їдальні з екзотичною назвою «Варенична», заповідалося на весілля. Ми стояли за високим круглим столиком зі схрещеними посередині ніжками, захищені від сонця широкою парасолею, ліниво здували піну за краї важких кухлів та цідили крижаний напій, спостерігаючи за діловитою метушнею при вході і всередині харчоблоку — скільки можна було засягнути оком у ті надра…
Дух натхнення і втілення
Едуард Аркадійович Чечельницький — це дух натхнення і втілення: десятки років він, директор університетського центру культури та дозвілля, чи просто студклубу, що на Французькому бульварі, 24/26, відкриває та надихає нові й нові покоління молодих талантів.
Коли говориш про Едуарда Аркадійовича, який цими днями відзначив подвійний ювілей — 80-ліття від дня народження і 55-річчя роботи в альма-матер, важко втриматися, щоб не перейти на патетику, бо він — ціла епоха в житті університету, його колективу. Це людина надзвичайної порядності та чесності, тому й тягнуться всі до нього: чи просто погомоніти про новини у виші, в місті, в країні, чи дізнатися про ближчі й дальші плани студклубу, бо він був і залишається генератором ідей позааудиторної роботи студентської молоді. І, як зауважив один із випускників університету, розгледівши у ньому, можливо, головну й унікальну рису: «Едуард Аркадійович одержує кайф, допомагаючи іншим».
У Центрі культури й дозвілля ОНУ, де Едуард Аркадійович працює й нині, — міні-музей одеського Клубу веселих і кмітливих: на полицях розкладені численні нагороди, поруч розвішані афіші. Але найцікавіші — раритетні світлини, які, мов особливо важливі документи, зберігаються під секретним кодом у сейфі. «Ви знаєте, таких ні в кого нема. Це моя гордість. Будуть фінанси та дозвіл, обов’язково створю справжній музей КВК», — серйозно заявляє директор студклубу (впевнена, і майбутнього музею).
«Гуморина» повертається...
У час, коли все ще тривають анексія Криму та війна на Донбасі, зі зміненою атрибутикою в Одесу повертається «Гуморина». Мабуть, усім не до веселощів, а втім... Сміх — грізна зброя. От якби до нас повернулися справжні гумор і сатира! Дотепні, а тим паче — дошкульні жарти-кпини здатні зробити більше, ніж справжня зброя і всілякі корупційні, даруйте, антикорупційні, створені, нестворені й іще невигадані комітети-бюро-прокуратури...
То, може, й справді час згадати не тільки про холодні та вогнепальні схрони, а й про суто одеський арсенал — арсенал дотепів, пародій, байок, анекдотів, водевілів?!
Звісно, тут усе залежить від організаторів та учасників суто нашого, одеського, свята сміху. На жаль, великого оптимізму на вибухове відродження гротескно-сатиричного, мрійливо-гумористичного та дошкульно-іронічного настрою культурної (саме культурної!) Одеси в передгуморинному просторі не відчувається. Радше, можна почути побоювання: знову закидають вулиці сміттям, недопалками та спустошеними пляшками-пакетами, наповнять весняне повітря матюччям-лайкою...
І все ж хочеться вірити, що ми таки виросли за останні роки випробувань і стали хоч на крихту достойнішими тих, хто своєю жертовністю на фронті дарує нам можливість жити у мирному місті і навіть, попри всі негаразди, пробувати відроджувати й такі ось життєствердні фестивалі, яким і була, за задумом її засновників, «Гуморина».
На потреби армії
З початку року платники податків Одещини переказали на потреби армії майже 76 мільйонів гривень військового збору.
Порівняно із січнем-лютим 2016-го надходження військового збору зросли на 16 мільйонів гривень, або на 27%.
Ароматизована отрута
За даними загальнонаціонального опитування, серед молоді України починаючи із 1990-х років зменшується поширення паління. Про це розповіла кандидат медичних наук, головний редактор міжнародного рецензованого журналу Tobacco Control and Public Health in Eastern Europe Тетяна Андреєва.
Як засвідчило опитування, проведене Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), кількість курців серед молодих українців (18—30 років) у 2017-у скоротилася на 10,3 п. п. порівняно з 2013-м — до 26,7%, зокрема, серед чоловіків — до 40,3% (із 53,6% у 2013-у) і серед жінок — до 12,8% (із 20%).
Загалом за останні чотири роки розповсюдженість паління серед дорослого населення старше 18 років скоротилася на 2,5 п.п. і склала 23,7%. Чоловіки стали курити менше на 3,4 п.п. (41,2%), а жінки — на 2,2 п.п. (9%).
Утім, фахівці наголошують, що останніми роками прогресу в діях, спрямованих на контроль за тютюном, не відбувається, тому статистично курців серед дорослого населення не поменшало.
«В Україні терміново потрібні ефективніші заходи з контролю за тютюнопалінням, подальше підвищення акцизів на тютюн і ретельніше регулювання застосування тютюнових виробів», — зазначила Тетяна Андреєва.
Рекордна «Година Землі»
Минулої суботи, 25 березня, по всій планеті пройшла кампанія «Година Землі», організована Всесвітнім фондом природи (WWF). Тисячі організацій і мільйони людей у 187 країнах о 20.30 символічно вимкнули світло на годину, щоб привернути увагу до проблем довкілля. І це рекордна кількість учасників за всю історію акції.
Цьогорічна «Година Землі» в Україні (а проводилася вона у нас уже вдев’яте) привертала увагу людей до нашої природної спадщини й запрошувала допомогти природним паркам. У суботу Карпатський біосферний заповідник, національні природні парки «Вижницький», «Цуманська пуща», «Мезинський», «Дерманcько-Острозький» та багато інших відчинили свої двері для всіх бажаючих зустріти пробудження природи. Відвідувачі допомагали цим установам прибирати територію, висаджувати дерева, впорядковувати еко-стежки, а також влаштовували родинні пікніки на природі або ж долучалися до інших запропонованих заходів.
— «Година Землі» — наймасовіша екологічна акція у світі. Це приклад того, що, об’єднавшись, люди можуть зберегти нашу планету. Окрім глобальної мети, в рамках акції досягаються конкретні локальні цілі. Наприклад, цьогоріч ми розповідали українцям про національні природні парки та можливості взаємодії з ними. У результаті більшість парків відчинила свої двері для екскурсій та волонтерських активностей. Загалом, ми хочемо сказати, що допомагати дикій природі — легко та цікаво. І запрошуємо всіх проводити вільний час на свіжому повітрі», — розповіла Валерія Немикіна, координатор «Години Землі» в Україні.
Молодь — за чисте місто!
25 березня на Трасі здоров’я (схили пляжу Відрада) пройшов загальноміський молодіжний суботник у рамках благодійного марафону «Тиждень добрих справ».
Того дня понад дві сотні молодих одеситів висаджували там дерева й кущі, фарбували лавки, наводили лад у спортивному комплексі, прибирали листя й сміття зі схилів та дитячих майданчиків.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206