№ 29 (21820) четвер 23 березня 2017 року

Ініціативна група «Першого грудня» закликала українську владу і суспільство не погоджуватися на ілюзорний «мир» ціною капітуляцї, адже це тільки заохотить ворога до нової агресії. Про це йдеться у заяві, яку 16 березня оприлюднили учасники групи Володимир Панченко, Юрій Щербак та Йосип Зісельс.

«Гібридна» війна, яку Російська Федерація веде проти України, почалася не в 2014-у. Сто років тому все було так само: радянська Росія інспірувала конфлікти всередині України, створювала маріонеткове «советское правительство», прикриваючись іменами Коцюбинського чи Щорса, влаштовувала збройні інтервенції… А частина політичного проводу УНР ніяк не могла позбутися ілюзій, сподіваючись збудувати соціалістичну самостійну Україну під «патронатом» демократичної Росії!

За ілюзії незабаром довелося розплачуватися власним життям, українською незалежністю, мільйонними жертвами.

Адже природа Росії — імперська. Доки російський народ не переживе катарсис, позбавивши свою національну ідею її імперської суті, доти поняття «демократична Росія» не матиме нічого спільного з реальністю. Нинішній Росії не потрібна незалежна Україна — їй потрібна слухняна Малоросія.

Саме такою, за великим рахунком, і стала сесія Одеської обласної ради, яка відбулася у вівторок, адже із 60 питань, внесених до порядку денного, більше десяти складали саме звернення депутатів, і чи не кожне розглянуте питання було з численними уточненнями-доповненнями та висловленими пропозиціями. Причому деякі звернення вносилися вже під час пленарного засідання.

Розпочалася сесія із запізненням, оскільки депутати не залишили без уваги пікети, які стояли під вікнами обласної ради. Представникам пікетувальників надали слово з трибуни у залі.

Перший спікер (він не назвався) говорив про критичне становище, в якому опинилася мережа профтехучилищ області, адже виділеного фінансування вистачить лише до травня, а що вони робитимуть далі — не знають. «Наші заклади, а це 26 ПТУ, — наголосив він, — готують робітничі кадри для потреб області, оскільки громаді потрібні і прості робочі руки, а не лише юристи та економісти».

Промовець вказав на те, що серед учнів — чимало круглих сиріт, для яких стипендія та отримана спеціальність — шанс елементарно вижити, стати на ноги і мати власний чесно зароблений шматок хліба. «Вони он, — зауважив, — стоять на вулиці поруч із викладачами, чекаючи допомоги від депутатів».

Директор департаменту фінансів ОДА, депутат обласної ради Марина Зінченко, коментуючи палкий виступ промовця, зазначила, що проблема дає про себе знати не з учорашнього дня. Минулого року також були певні складнощі з фінансуванням мережі, однак усі належні витрати були покриті. Посадовець вказала і на те, що й досі, хоча багато про це говорилося на всіх рівнях, самі колективи училищ не спромоглися провести оптимізацію, яка давно назріла. Обіцяли, але так і не зробили, відстоюючи і колишні штати викладачів, і навчальні курси. Тож лише пікетами, мовляв, справи не вирішити, потрібні старання з обох боків. Стосовно ж очікуваного дефіциту фінан-сування, то напризволяще дітей не кинуть.

Урочиста церемонія, присвячена 100-літтю Української революції 1917—1921 років, відбулася 17 березня в Одесі біля пам’ятника Кобзареві. У ній взяли участь воїни роти Почесної варти Південного оперативного командування, очільники силових відомств, представники обласної і міської влади, духовенства, громадськості, молодь.

Квіти до пам’ятника Т.Г. Шевченку поклали в. о. заступника голови обл-держадміністрації Марина Зінченко, заступник голови обласної ради Юрій Димчогло, заступник міського голови Одеси Анатолій Орловський, начальник СБУ в Одеській області Сергій Батраков, ректор Одеського державного університету МВС Іван Катеринчук, секретар єпархіального управління УПЦ КП архімандрит Микита та інші.

Професор кафедри історії України ОНУ ім. І.І. Мечникова Тарас Гончарук (на знімку) розповів про події столітньої давнини. 17 березня 1917 року з ініціативи «Товариства українських поступовців» політичні партії, військовики, духовенство, представники громадських та культурних організацій оголосили про створення органу, який очолив національний рух, а згодом став парламентом, — Української Центральної Ради. За рік свого існування Центральній Раді вдалося створити Українську Народну Республіку, яка поклала початок формуванню української державності.

У понеділок сотні людей приїхали до Обжилого Балтської територіальної громади, щоб провести в останній путь уродженця цього села Леоніда Галайчука, який поліг, захищаючи Батьківщину.

Полеглий герой був ровесником Незалежної України, народився 18 вересня 1991-го. Пішов на військову службу у перший же рік війни. Спочатку служив у прикордонних військах, а з 2015-го — в морській піхоті (36-а окрема бригада). Загинув сержант Галайчук (позивний «Угрюмий») під час ворожого мінометного обстрілу 17 березня у Водяному Волноваського району Донецької області. Разом із нашим земляком поліг матрос Олексій Кондратюк з Рівненщини.

«Він віддав своє життя за волю України, за краще майбутнє Бать-ківщини, в яке свято вірив. Попри тяжкі втрати ми переможемо ворога! Віднині у небесному, Божому війську стало на одного оборонця України більше», — написав краянин полеглого Роман Грушко на своїй «Фейсбук»-сторінці.

У ніч проти неділі, 26 березня, шляхом переведення годинникової стрілки на одну годину вперед о 3.00 за київським часом в Україні запроваджується літній час.

У зв’язку з переходом на літній час в «Укрзалізниці» нагадують, що відправлення та прибуття поїздів на квитках вказується вже з урахуванням цього переходу.

Як відомо, зміна часу в Україні відбувається двічі на рік: в останню неділю березня країна переходить на літній час, а кожної останньої неділі жовтня — на зимовий.

У 2011 році Верховна Рада намагалася, наслідуючи Росію, скасувати переведення годинників на зимовий час, але під тиском громадськості ухвалену постанову скасували.

Літній і зимовий порядок обчислення часу вперше був запроваджений у Великій Британії в 1908 році для економії та раціональнішого розподілу електроенергії впродовж доби. В СРСР перехід на зимовий час і назад регулярно здійснювався з 1981-го. Наразі на літній і зимовий час переходять понад 110 країн світу.

Діти — наші спадкоємці, вони продовжують життя нашого роду на землі. Тому кожен з нас повинен дбати про свою дитину більше, ніж про себе. Як піклуватися? Годувати, одягати, оберігати і, звичайно ж, виховувати, щоб дитина була гідна своїх батьків. Здавалося б, це повчання давньогрецького філософа знає і розуміє кожен з нас, але ось виконують його далеко не всі. А це загрожує тяжкими наслідками. У цьому переконує нас ситуація, що склалася в сучасному світі.

Папа Римський Бенедикт ХVІ, йдучи у відставку, сказав, що людство стоїть на межі прірви. Люди втрачають різницю між добром і злом. А чому? Відомий вчений і лікар-кардіолог Микола Амосов у своїй книзі писав: у людині до кінця днів зберігається 70 відсотків тваринного, і тільки виховання, релігія та закони тримають її в рамках, але варто їй вирватися з цих рамок, вживаючи алкоголь, наркотики, користуючись вседозволеністю і безкарністю, як вона перетворюється в негідника і злочинця. Тому батьки і школа повинні суворо стежити за своїми вихованцями і перекривати всі шляхи, що ведуть до безчинств та злочинності.

Пам’ятаю своє повоєнне дитинство. Наш батько, який пережив три революції, три війни і три голодовки, виростив сімох дітей, і ніхто з нас не став злодієм, п’яницею, розпусником. Батько суворо карав нас солдатським ремінцем за всі проступки, а багато моїх однолітків, батьки яких не повернулися з війни і їхнім вихованням займалися перевантажені турботами матері, в чомусь і потураючи своїм дітям, прой-шли через в’язниці, хоча й сиді-ли там недовго, по два-три роки. Але ж, окрім тат і мам, нашим вихованням займалися тоді поетапно в організаціях жовтенят, піонерів, комсомольців. Ні першого, ні другого, ні третього сьогодні нема. А що ж є?

Уже за тиждень, з 1 квітня, Міністерство охорони здоров’я планує запустити реімбурсацію, тобто відшкодування державою вартості ліків.

Однак це нововведення буде не єдиним. Крім реімбурсації, громадян України очікує запровадження первинного медичного страхування. Остаточний перехід медицини на страхову форму чиновники планують на 2020 рік.

Фінансування первинного медстрахування здійснюватиметься з державного бюджету. З лікарем можна буде укласти договір на надання послуг, причому без прив’язки до місця проживання, а Національна служба здоров’я оплатить фахівцеві його послуги за кількістю прийнятих пацієнтів.

Ще одне довгоочікуване нововведення — всі паперові медичні картки поступово замінять електронними. Відбудеться це не раніше травня 2017-го. Міністерство охорони здоров’я поки що не обрало розробника для створення eHealth, наразі існує лише проектний офіс.

Ну і насамкінець — поділ на госпітальні округи. Передбачається, що в кожній області буде від трьох до п’яти таких округів. На їх створення потрібно більше часу — чиновники планують справитися з цим до кінця нинішнього року.

В Одесі відкрився Центр публічних розслідувань. До співпраці у рамках проекту Комітет виборців України, Антикорупційний офіс та Інститут політичної інформації запросили місцевих журналістів та активістів.

«Ми розкажемо, що потрібно, аби ваше розслі-дування відбулося. Як писати запити. Як їх можна оскаржити. Які є правові основи розслідувань взагалі», — зазначила Олена Васіна, журналіст-розслідувач.

Проект триватиме вісім місяців і передбачає п’ять дводенних тренінгів, шість моніторингів та спільне проведення 30 публічних розслідувань.

«До розслідувань може приєднатися кожен громадянин за умови підтвердження інформації про правопорушення. Тобто якщо громадянин чітко повідомляє, що певний посадовець — правопорушник, який отримав вигоду і переступив закон, то ми одразу розпочнемо розслідування. У випадку, коли громадянину бракує документів для підтвердження інформації, ми допоможемо знайти необхідні матеріали», — розповів Олексій Чорний, голова одеського Антикорупційного офісу.

Міністерство оборони із 2017 року формує 1-й козацький батальйон Збройних Сил України на контрактній основі.

Грошове забезпечення — від 7000 гривень, державний соціальний пакет.

Контактні телефони: 096-690-23-96, 066-748-67-04.

Нещодавно в Одесі пройшов обласний раунд Весняної дебатної школи. 

Кожного сезону одеський осередок «Федерації дебатів України» збирає понад сотню учасників для того, щоб більше розказати їм про дебати, навчити вести аргументований, переконливий дискурс, набути нових навичок в ораторському мистецтві.

Переді мною лежить два науково-довідкових видання. «Українська радянська енциклопедія» (1960) про Михайла Грушевського пише так: «Український буржуазний історик, один з головних ідеологів і ватажків буржуазно-націоналістичної контрреволюції на Україні». Натомість в «Енциклопедії сучасної України» (2006) читаємо: «Історик, організатор україн-ської науки, літературознавець, соціолог, публіцист, письменник, громадсько-політичний і державний діяч»; «Головний ідеолог української революції, творець її концепції».

Різницю у ставленні до цієї видатної постаті до-слідник О. Кузьмінець у нарисі «Михайло Грушевський» пояснює так: «Усе своє життя великий український учений-історик Михайло Грушевський, голова Української Центральної Ради і перший Президент України, присвятив боротьбі за створення держави української нації. Тим-то радянська історіо-графія повсякчас паплюжила його, називаючи запеклим ворогом трудового народу, українським буржуазним націоналістом (що сприймалося, наче лайка), навіть давнім німецьким агентом, лжевченим. Переконливих аргументів для підтвердження цих характеристик ніхто не наводив та й не міг навести. А проте, в радянський період  на творчу спадщину вченого (понад 2 тис. праць) було накладено заборону. Навіть за читання його «Ілюстрованої історії України» людей звільняли з роботи, виключали з вузів як українських націоналістів».

Відновлення української державності 1991 року повернуло нам ім’я Михайла Грушевського і його творчу спадщину.

В історії кожен епізод важливий

Недавно з телеекрана ведуча з радістю першовідкривачки повідомила: «Президентом Грушевський не був, а був спікером». Що ж, спікер — теж немало. Але давайте звернемося до висловлювань інших осіб, освіта яких чи освіта їхніх референтів, вочевидь, не менша, ніж у теледіви.

У читальній залі Одеської національної наукової бібліотеки до 100-річчя подій Української революції та створення Української Центральної Ради цими днями відбулася презентація книжково-мистецької виставки «На щаблях державотворення».

Захід відкрила генеральний директор бібліотеки, заслужений працівник культури України Ольга Ботушанська. З вітальним словом виступили начальник відділу управління культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини облдерж-адміністрації Ярослава Різникова та начальник відділу по роботі з бібліотеками департаменту культури та туризму Одеської міської ради Юрій Санак. Цікаві та змістовні доповіді про революційні події, що розгор-талися 100 років тому, передовсім в Одесі, виголосили науковці ОНУ ім. І. І. Мечникова: Тарас Вінцковський — доктор історичних наук, професор кафедри історії України історичного факультету і заступник декана цього факультету з виховної та наукової роботи, кандидат історичних наук, доцент кафедри археології та етнології України Наталія Петрова, а також доцент кафедри правових дисциплін Одеської філії Міжрегіональної академії управління персоналом, старший науковий співробітник Одеського історико-краєзнавчого музею, кандидат історичних наук Сергій Боган. Про відображення революційного піднесення в українській літературі часів Визвольних змагань 1917—1923 років говорила культуролог Тетяна Ананченко. Свої думки з приводу відзначення історичної дати висловили учасники мистецького вернісажу — художники Віктор Гоманюк, Лариса Дем’янишина, Тетяна Маслова, Зоя Пасічна, Микола Прокопенко.

В експозиції більшості музеїв України можна бачити народну картину «Козак Мамай» — образ войовничого українського са-мітника, який понад усе ставив власну свободу — психологічний код української нації. На виставці художніх творів в Одеській національній науковій бібліотеці, присвяченій 100-літтю Україн-ської революції 1917—1921 років, представлено десятки робіт митців нашого краю, які переймаються цією темою.

Виставка пересувна. Як зазначив один з її натхненників, художник і педагог Віктор Гоманюк, вона стартувала в Одеському обласному центрі української культури, згодом побувала в Саврані і козацькому селі Кам’яному. З нею мали можливість ознайомитися також мешканці Южного та Доброслава. І щоразу до проекту долучалися нові учасники. Твори цікаві сучасною інтерпретацією цього вітального образу, який зберігає основні для цього різновиду іконографічні риси — самозаглиблена поза, по-східному схрещені ноги, словесні коментарі внизу полотна. Доповнюють образ сюжетні моменти: вірний кінь, бандура, столітній дуб, які символізують, відповідно, войовничість, співучість українського народу і могутність та генетичну чистоту роду. Це зображення воїна-мудреця, який усвідомив свій шлях, виконав свій обов’язок. Козак-лицар подумки охоплює славно пройдений життєвий шлях.

Виставка демонструє різні інтерпретації образу козака Мамая — від зажуреного чи гнівного до веселого і вдоволеного. Тут і живописні твори, і графічні. У кожному випадку вони цікаві також словесними коментарями, взятими з народних дум. Текст відіграє важливу роль у таких творах. Це є свідченням високої освіти українців у добу пізнього Середньовіччя. До останніх належить серія Миколи Яременка, створена на початку 1990-х. Серію нових робіт, які мають дуже насичений колорит, створив Олексій Триколенко. Це характерно і для копії, яку виконала Людмила Япопуло (у співавторстві з Триколенком).

Своїм лаконізмом привертає увагу екслібрис Івана Ороса, створений для художника і колекціонера Олександра Гаркавченка. Інший твір під назвою «Я козак Мамай, мене не займай» (записано зі слів відомого художника та колекціонера Івана Гончара) робота згаданого вище Віктора Гоманюка. Вона цікава за композицією, графічним відбором, органічним поєднанням тексту з фігуративом, а також емоційністю виконання. Привертають увагу також твори капелана о. Миколи Пустовіта.

Гурт «ВВ» обробив і записав сучасний варіант маршу Організації українських націоналістів, запропонувавши зробити його офіційним маршем сучасного українського війська.

Як повідомив «Канал 24», пісню «Зродились ми великої години» для військового маршу вибрали не випадково: з нею ходили у бій українські націоналісти ХХ століття. Соліст та музиканти «ВВ» працювали над її аранжуванням впродовж року.

У Генштабі не проти зробити гімн ОУН офіційним маршем українських військових. «Її цінність полягає в тому, що у неї дуже глибокий зміст. Перший рядок «Зродились ми великої години» вартує уваги. Ми бачимо 2014 рік, коли українське військо знову почало відроджуватися», — зазначив виконувач обов’язків начальника культорологічного відділення ЗС України Олексій Пастернак.

Остаточну презентацію проведуть перед чиновниками, які приймуть рішення щодо затвердження пісні як маршу української армії.

Наркозалежні, як і секс-працівниці, залишаються «зручною» категорією, за рахунок якої правоохоронці звітують про «високі показники» своєї діяльності, але чи впливає такий підхід на реальну боротьбу проти наркобізнесу?

Про справжню ситуацію з наркозлочинами, а також про унікальний механізм розслідування порушень прав вразливих спільнот з боку поліції говорили правозахисники та правоохоронці у «Терміналі 42» (вул. Рішельєвська, 33). Під час «круглого столу» презентовано дослідження Експертного центру з прав людини (ЕЦПЛ) «Дотримання прав вразливих груп населення у діяльності правоохоронних органів» та результати роботи Одеської регіональної команди з протидії порушенням прав вразливих груп.

До обговорення долучилися: Віктор Чупров, проектний менеджер ГО «Експертний центр з прав людини», Костянтин Тарасенко, начальник відділу уповноважених голови Національної поліції з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності, Євген Попов, керівник Південноукраїн-ського представництва Міжнародного фонду «Відродження», Сергій Чеботаренко, регіональний представник управління забезпечення прав людини Національної поліції України в Одеській області.

Завтра, 24 березня, о 15.00 у виставковій залі Одеського обласного центру української культури відбудеться відкриття експозиції «Співдружність талантів», у якій представлені роботи творчих працівників відділу декоративно-прикладного мистецтва цього центру.

Маріанна Панасюк п’ять років тому зацікавилася технікою витинанки, і відтоді створює мереживо на папері. Символіка останніх робіт тісно пов’язана з мотивами станкового декоративного розпису Південної України. 

Оксана Шевчук займається вишивкою, бісероплетінням, писанкарством, пошиттям одягу, в’язанням гачком, валянням із вовни. Має кілька методичних розробок з питань відродження народної культури і забутих ремесел: «Моя сорочка шита красним шовком», «Живі барви», «І на тім рушничкові…». Лауреат обласної премії ім. Р.М. Палецького 2016 року в номінації «Науково-дослідницька праця та популяризація національного народного мистецтва».

Тамара Білоглазова вправується у вишиванні, графіці, але головною справою свого життя обрала створення ляльок, свого маленького іграшкового світу. 

Зоя Пасічна — член національних спілок майстрів народного мистецтва і художників, заслужений майстер народного мистецтва України, двічі лауреат премії ім. Р.М. Палецького. У її роботах практично будь-який об’єкт довколишнього світу перетворюється на художній образ — красномовний і добрий, кожен її твір — та краплина, в якій віддзеркалюється цілий світ, вирує уява народного буття.