Справжня ціна артезіанської води

Місцева влада
непідконтрольна виборцям

Багато районів та областей України постачаються питною водою не з річок, а підземною — з артезіанських свердловин. Тарифи на підземну воду встановлює місцева влада. Згідно зі ст. 25 Закону «Про питну воду», правила експлуатації колективних установок для постачання підземної питної води визначаються «їх паспортними даними».

Вода і повітря ціни не мають. Якщо заглянути навіть в інтернет і подивитися паспортні дані артезіанських занурюваних насосів різних марок та виробників, які качають із свердловин воду з глибини приблизно 100 метрів і більше в автоматичному режимі, то побачимо, що всі вони мають одну загальну характеристику: продуктивність насосів у кубічних метрах вдвічі більша від потужності насосів у кіловатах. Уже звідси видно, що собівартість кубометра питної води вдвічі менша від тарифу кіловат/години електроенергії.

Яка ж собівартість кубометра питної підземної води, яку не треба до-очищувати і підкачувати до багатоповерхівок? У тариф входять тільки витрати за доставку води — за електроенергію і на придбання насосів. Задля корупційних ризиків зарплату електрикові бажано призначати окремо.

Якщо за годину зварити борщ на електроплиті потужністю 4 кВт або якщо автоматично включиться насос на цілу годину потужністю 4 кВт і накачає 8 кубометрів води у вежу і вода сама перетече в ємність споживача, то за потрачену енергію в 4 кВт/год на борщ і на підняття

8 кубометрів треба заплатити однаково: 4 кВт/год х 1,3 грн = 5,2 грн при тарифі за електроенергію 1,3 грн за годину (тут і далі в розрахунках використано тариф, який діяв до 1 березня). Відтак собівартість одного кубометра питної води буде: 5,2 грн : 8 куб. = 0,62 грн. Якщо тариф за кубометр прийняти рівним трьом-чотирьом собівартостям, щоб мати гроші на придбання насосів, а саме 2—3 грн, то, як показує практика нашого СТ, цього досить. Наш насос працює вже три роки і підняв води на 60 тис. грн, яких вистачить на покупку двох насосів.

Але місцева влада не завжди згодна з такими тарифами. Як вдалося з’ясувати з відкритих джерел, скажі-мо, у Полтаві діє тариф 7,07 грн (з підкачуванням), у Новій Каховці — 4,6, у Нововолинську — 3,96, а в нашому Лиманському районі Одеської області — 12 грн за кубометр питної підземної води без підкачування і доочищування. А це в 20 разів більше від собівартості! Чи не є це проявом місцевої корупції?

Тарифи для ліцензованих постачальників встановлює НКРЕКП. Місцева влада має право встановлювати тарифи для решти і вимагає за 8 кубометрів питної води не 5,2 грн і не 24 грн, а в 20 разів більше від собівартості: 8 куб. м х 12 грн тарифу = 96 грн. Теж готівкою. Верховна Рада прийняла закон, який зобов’язує постачальників розкривати складові тарифів. У «Полтавводоканалі» також, як мовиться, не святі тариф ліпили. А він у них такий: 3 грн — за електроенергію (хіба всім потрібне підкачування?), 0,27 грн — на амортизацію насосів, 1 грн — на зарплату, решта, до 3 грн (6 разів) — «інші витрати». Плановий прибуток = 0.

А реальний, мабуть, оті «до 3 грн» за «інші витрати».

Свавілля судової влади

На відміну від ближніх сіл, у нашому СТ тариф на воду становив 1,5 грн — три собівартості.

У 2014 році правління нашого СТ нелегітимними зборами, порушуючи статут, теж підвищило тариф на артезіанську воду вдвічі — до 6 собівартостей. Ініціативна група скликала збори, які я вів, на них зменшили тариф до 2 грн і вибрали нову ревізійну комісію.

Це не сподобалося правлінню. Щоб помститися і «причесати», 14 червня 2015 року правління відрізало дроти від електромережі до мого садового будинку. Боргів за енергію в мене і в СТ нема. Видали акт — винести лічильник «з-під замка» на фасад згідно з рішенням начебто якихось зборів ще 2006 року. Але ж така вимога перечить — тричі — п. 11 Правил користування електроенергією, затверджених постановою КМУ №1357: по-перше, примусово винести «з-під замка»; по-друге, винести туди, де можливий доступ сторонніх, оскільки постійно там не живемо; по-третє, без видачі акта про відповідальність за пломби — основу обліку енергії. А ще ж порушується ст. 25 Закону «Про захист економічної конкуренції»: «Постачальник не має права використовувати об’єкти електроенергії з метою порушення громадського порядку», тобто для переслідування.

3.07.2015 року я подав позовну заяву в Лиманський районний суд і після трьох засідань, без розгляду суті справи, через 10 місяців написав заяву про залишення справи без розгляду через порушення строків і вимоги до споживача сплатити судовий збір.

24.04.2016 року знову подав позовну заяву в Лиманський райсуд, в райцентрі Доброслав, заплатив до 2 тис. грн судовий збір і 5.07 отримав відмову. Не допомогло навіть положення п. 36 Правил: у разі розгляду спірних питань у судовому порядку термін відключення не повинен перевищувати одного місяця за умови відсутності у побутового споживача заборгованості за спожиту електричну енергію.

12.07.2016 року подав скаргу в Апеляційний суд Одеської області і через півтора місяця отримав відмову з помилкою-затримкою. Через місяць помилку виправили, але довелося ще півтора місяця вибивати копію ухвали суду, щоб подати у Вищий спеціалізований суд України (далі — ВССУ), на що законом передбачено лише 20 днів. Отак: щоб я не зміг упродовж 20 днів звернутися до ВССУ, мені не давали копії 2,5 місяця.

27.10.2016 року ВССУ відкрив провадження, і після двох моїх запитів 8.02.2017 року я отримав відповідь ВССУ про те, що Лиманський райсуд ще не вислав йому мою справу. А повинен був вислати ще 3,5 місяця тому. Райсуд боїться висилати «шедеври» двох судових інстанцій до ВССУ?

Щоб допомогти ВССУ отримати мою судову справу з райсуду, я звернувся до Вищої ради юстиції.

Захищаю себе сам, бо пенсія — 1400 грн. Консультує член Руху, здібний адвокат, безкоштовно.

Минуло 20 місяців даремно.

Поки суди працювали «так, як треба», правління СТ незаконно відрізувало дроти від мережі — по 20 будинків у день й «офасадило» 400 будинків за літо і не скликає загальних зборів уже шостий рік. Унаслідок таких дій безправні садівники уже віддали десь 320 тис. грн невідомо за що, та ще й потрапили у залежність від правління. Завважте: Правила забороняють залишати пломби незахищеними (у такому разі сторонні особи їх можуть пошкодити як випадково, так і навмисне, з метою провокації на користь того ж таки правління, з яким виник конфлікт).

Від Антимонопольного комітету і НКРЕКП отримав відписки.

Описаний тут мій гіркий досвід мимоволі наштовхує на думку про змову монополістів-олігархів, продажної судової і місцевої влади. А ще — про байдужість до громадських справ населення, яке вручає на виборах (без рівного доступу всіх кандидатів до ТБ) владу «прирученим» партіям. Без права відкликання.

Василь БУХТЯК.
м. Одеса.