№ 109-110 (218100-218101) субота 2 грудня 2017 року
Саміт компромісів
Ініціатива «Східне партнерство» започаткована у 2009 році в рамках Європейської політики сусідства. Вона охоплює шість країн — Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну. Її мета — сприяння процесам реформ у країнах-партнерах, у тому числі шляхом укладення угод про асоціацію, включно зі створенням зони вільної торгівлі, а також лібералізацією візового режиму між ЄС та країнами-партнерами.
Реалізація Східного партнерства базується на принципах диференціації, спільної відповідальності та на підході «більше за більше» (чим більший поступ країни-партнера у реформах, тим більшу підтримку вона отримає з боку ЄС).
«Наші зусилля бачать...»
Юрій Бірюков, волонтер, радник Президента України, поділився у Фейсбуці власними враженнями від атмосфери, в якій проходив саміт у Брюсселі.
48 годин на ногах, десяток повноцінних дво-сторонніх переговорів, робота під час «круглого столу» саміту і... ще він застуджений після дощу в Дніпрі. Я не уявляю, як Петро Порошенко це все витримує, суто фізично.
Саміт Східного партнерства в умовах, коли Європу лихоманить від внутрішніх протиріч і конфліктів. Коли запрошені сусіди, а це і ми, хочуть різного. Білорусь он взагалі нарвалася на дипломатичний скандал — Лукашенко відмовився приїжджати.
Думайте про Україну, не руйнуйте державу!
Група «Першого грудня» виступила із зверненням-застереженням до правоохоронних органів й української влади загалом, закликаючи їх утриматися від дій, які компрометують й ослаблюють державу.
Це звернення було оприлюднене на сайті ініціативної групи ще 24 листопада, але події, що відбулися цього тижня (скандал, втягнутим у який виявилися Генпрокуратура, Антикорупційне бюро, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Служба безпеки та Державна міграційна служба), ще яскравіше засвідчили гостроту проблеми, порушеної знаними інтелектуалами, моральними авторитетами нашої нації.
Нова влада зі старою ознакою
У річницю «другого Майдану» близько сотні активістів, членів «Коаліції учасників революції», із запаленими смолоскипами пройшли урядовим кварталом Києва. Вони вимагали покарати бійців «Беркуту», які у ніч з 29 на 30 листопада 2013-го на столичному майдані Незалежності розігнали і жорстоко побили молодих людей, які мирно протестували.
Режим ще
не зміцнів й у собі не впевнений
Минуло майже чотири роки з часу перемоги Революції Гідності, але влада не зробила практично нічого, щоб безпосередні виконавці злочинного побиття і ті, хто віддавав бійцям «Беркуту» накази, отримали по заслугах. Незважаючи на тривале розслідування, за ґратами за вироком суду виявився тільки один рядовий виконавець. А режисери вистави «Встановлення новорічної «йолки» без перешкод зникли в Росії, засідають у Верховній Раді чи надійно сховалися за спини адвокатів.
Третій госпітальний — у Березівці?
Центр третього госпітального округу в нашій області можуть створити у Березівському районі. Наразі тамтешня центральна лікарня конкурує за цей статус з медичними закладами Лиманського району.
«На базі Березівської районної лікарні може бути створено третій госпітальний округ. Тут скоро з’являться апарати ЕКГ, УЗД. Чекаємо заявку на ендоскопічне обладнання. Це те, що має бути у кожній районній лікарні. Якщо говорити про реформу системи охорони здоров’я у вашому ра-йоні, ми повинні говорити про організацію вторинної медичної допомоги, яка надається у ЦРЛ, забезпечення первинної медичної допомоги через сімейних лікарів, амбулаторії, телемедицину, щоб така допомога була кваліфікованою», — зазначив голова облдержадміністрації Максим Степанов під час поїздки у Березівський район.
Без права на заставу
Із третьої спроби прокуратурі таки вдалося оскаржити рішення суду першої інстанції про звільнення під заставу Петроса Саркісяна, директора табору «Вікторія», де під час пожежі загинуло троє дівчаток.
У четвер колегія суддів Апеляційного суду Одеської області ухвалила рішення, за яким підозрюваного знову взяли під варту і тепер уже без права внесення застави. Заставу (128 тисяч гривень), завдяки якій директор «Вікторії» зміг вийти із СІЗО, повернуть тому, хто її вносив.
Велика місія маленької Естонії
25 листопада у Брюсселі завершився саміт Східного партнерства. Вагомий внесок в організацію цього важливого заходу зробила Естонія, яка зараз головує у Раді Європи.
Своїм баченням політики Східного партнерства поділився міністр закордонних справ Естонської Республіки Свен МІКСЕР:
— Хоча Естонія з її 1,3 мільйона жителів є однією з найменших країн-членів Європейського Союзу, ми пишаємося тим, що в рамках нашого головування у цьому півріччі керуємо діями усього ЄС з його понад 500 мільйонами населення та впливаємо на пріоритети цієї велетенської формації.
Павлинка попросилася до Красносілки
В Одеській області схвалене перше рішення про приєднання сільської громади до вже створеної ОТГ.
Цими днями депутати Павлинської сільської ради Іванівського району, повідомляє Одеський центр розвитку місцевого самоврядування, проголосували на сесії про надання згоди на приєднання до Красносільської об’єднаної територіальної громади Лиманського району. Таке рішення підтримали 9 обранців із 11 присутніх (загалом тут 14 депутатів), а також сільський голова, який має право дорадчого голосу.
Володимир ПИЛИПЕНКО: «Нонсенс, щоб місцева влада платила за борги держави»
Про те, чого очікувати нам з вами наступного року, якими будуть наслідки ухвалених нещодавно урядових реформ та як їх виправляти, говоримо з першим заступником голови партії «Відродження» Володимиром Пилипенком.
— Останнім часом ви багато їздите регіонами. Яка мета ваших поїздок?
— Наразі моя головна мета — донести важливість ухвалення законопроекту №6063-д, розробленого народними депутатами групи «Партія «Відродження». А також поспілкуватися з людьми, запитати, як вони оцінюють урядові реформи. Бо, на жаль, автори більшості реформ не залишають межі урядового кварталу і не цікавляться думкою українців, яким за цими реформами потім жити.
Гроші — родинам, а не інтернатам
Наприкінці листопада під час триденної наради в МОЗ, участь у роботі якої взяли спеціалісти з нашої області, йшлося про те, як, керуючись міжнародним досвідом, ефективно реформувати систему вітчизняних інтернатів і, що найважливіше, спрацювати на місцях на випередження ситуації, коли діти можуть залишитися без сім’ї.
Загалом в Україні, йшлося під час наради, на початок 2017 року 106 тисяч дітей перебувало в інтернатних закладах. З них лише 6 тисяч мають статус сироти, тобто 100 тисяч потрапили під опіку держави при живих батьках, які не піклуються про власних чад.
Власне житло для сиріт
Нинішнього року на Одещині своє житло отримали вже 50 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Для порівняння: за весь 2016-й новоселами у власних помешканнях стали лише 18 таких дітей.
Придбання житла відбувалося в межах реалізації «Регіональної програми забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб та молоді з їх числа на 2016—2018 роки», місцевих програм та інших джерел.
16 днів проти насильства
Як уже повідомлялося, із 25 листопада по 10 грудня триває всесвітня акція «16 днів активізму проти ґендерно зумовленого насильства», до якої долучилася й Україна.
Її мета — привернути увагу до актуальної і для нашого суспільства проблеми насильства в сім’ї, підвищити рівень обізнаності населення щодо цієї проблеми, активізувати партнерський рух органів державної влади, закладів, установ та організацій різних форм власності задля викоренення цього ганебного явища.
Завжди знайдеться свій читач...
Якщо книжка написана кимось, то вона обов’язково комусь потрібна. Одні читають філософські твори, інші віддають перевагу історичним романам, хтось любить воєнні романи, а хтось — так звані жіночі, дехто захоплюється фантастикою, а багато хто полюбляє детективи.
Сучасна література, названа снобами незугарним слівцем «сучукрліт», пропонує достатньо широкий вибір. «Скажіть мені, що ви читаєте, і я скажу, хто ви є» (без коментарів, а проте формула універсальна). Або, як мовить прислів’я, «на колір і смак товариш не всяк». А про смаки не дискутують, як знаємо. І якщо ви полюбляєте, скажімо, історичний детектив, то не варто чекати від спілкування з ним, сиріч з автором, історичної достовірності. Бо це лише своєрідна гра, змова — між автором та читачем. Негласна. «Я пропоную вам повірити, що я направду знаю, що відбувалося у Львові і як виглядало місто в середині ХVIII століття». Або ось: «Будь-яке мистецтво — це змова. Актор, який виходить на сцену, насправді домовляється зі своїм глядачем: мусите мені повірити, що куліси справжні, в руках у мене не картонний меч, а вбрання дійсно з того часу, а в обмін на вашу довіру я змушу вас пережити ці півтори години неординарно, не так, як ви прожили б їх, не прийшовши сюди». «Робота людини, яка вирішила писати про минуле, чимось подібна до спіритичного сеансу, ми викликаємо духів з минулого». «Відтворити минуле за збереженими деталями вдається десь відсотків на 70, а решта 30 — то ваша довіра». (Здається все-таки, що якраз навпаки). І люди вірять. А як перевірити, та й чи треба? Адже письменник протирав певне місце свого вбрання в архівах, вивчав, зіставляв, реконструював, зрештою. Та й хіба дуже важливо, як виглядала вулиця, скажімо, у Відні 200 років тому? Читача цікавить, передовсім, що відчували тодішні люди, про що розмовляли, як поводились у кав’ярнях чи рестораціях і що споживали. Як кохали і кохалися, зрештою…
Про мову одеситів і не тільки
Закінчення. Початок у номері за 25 та 30 листопада.
За постановою Раднаркому УСРР (1926 p.), державні службовці повинні були або цілком перейти в роботі на українську мову, або піти з посад. На початок 1927 р. 30 секретарів райвиконкомів Одеської області закінчили курси української мови. На цей час в області було українізовано всі сільськогосподарські школи, а в самій Одесі — 2 сільськогосподарські технікуми, і торговельно-промислову школу. До списку українських у місті додалося 3 новозбудованих школи.
На 1932 рік в Одесі та області діяли 543 школи з викладанням національними мовами, тобто 20% від усіх шкіл, що цілком відповідало національному складові регіону.14 Найбільше серед них було німецьких і єврейських.
Професор-легенда
2 грудня сповнюється 100 років від дня народження професора В. О. Преснова
З Віктором Олексійовичем я познайомився восени 1968-го. У вересні він почав працювати на фізичному факультеті Одеського державного (нині — національного) університету імені І.І. Мечникова. Навколо його імені ходили легенди: засновник і директор величезного електронного інституту-заводу, який займався технологією й дослідженнями нових напівпровідникових матеріалів та приладів. Він швидко зібрав групу молодих вчених-ентузіастів з усієї Одеси. Після захисту кандидатської дисертації я був на роздоріжжі, тож з радістю ввійшов до цієї групи...
Й ось ми стоїмо тісним колом у величезному двосвітному залі-сараї, колишньому цеху організації «Сантехмонтаж» (назва говорить, чим там займалася). Перед нами — суперпотужний сорокатонний прес… Почулися голоси: «Таке багатство… Здамо на металобрухт і розбагатіємо!». А професор спокійно мовив: «Ми на цьому пресі вирощуватимемо алмази».
Чорноморський меридіан Петра Осадчука
До 80-річчя від народження визначного поета, публіциста, громадського діяча (2.12.1937—8.10.2014)
У житті уродженця підкарпатського села Острівець (Івано-Франківщина) Одеса була притягально-напрямним топосом, ойкуменою молодості, злітним полем до творчих вершин. Тут Осадчук здобув в університеті вищу філологічну освіту. В Одесі він щасливо одружився на кароокій веселунці Аллі, батьки якої жили у степовому селі Ставкове — за сто кілометрів від Чорного моря. В пологовому будинку біля залізничного вокзалу вона народила йому первістка — Романа. Зрештою, і перші дві поетичні збірки Петра Ільковича також побачили світ на півдні — у видавництві «Маяк».
Тридцятилітнім Осадчук оселяється в Києві, де з роками утверджується помітною постаттю в літературі та політиці не лише у столиці, а й на всеукраїнських обширах. Однак якорі пам’яті, луни голосів друзів і знайомих, рідні — в Одесі жив старший брат Василь — кликали його щороку на південь. Кликали гамірні улітку вулиці портового міста, українські, болгарські, молдавські села, де недовго вчителював, а також бував як працівник райгазети.
Петро ОСАДЧУК
Я згадую хвилю морську, часто ту,
Яка обняла мене вперше
у Чорному морі.
Там поетом я став.
Перейняв чистоту,
Що являють у морі скупані зорі.
Жив-був пес...
В Одесі чоловік напідпитку викинув власного собаку з балкона сьомого поверху. Чи загрожує йому покарання і яким воно може бути?
Сталося це ввечері 19 листопада. Таксу скинули з балкона і вона впала прямо перед під’їздом. У той час, як кажуть мешканці будинку, де усе й трапилося, надворі було ще чимало людей, у тому числі й маленьких дітей. «Собака впав біля жінки, яка з візочком з немовлям чекала свого чоловіка, — збиралися йти до церкви. Спочатку навіть не зрозуміли, що тварину викинули з балкона. Побачили лише зламані лапи й почули дикий вереск», — розповіла жителька багатоповерхівки Валерія Вольнова.
Перевірте свій статус
1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом
Чи знаєте ви, що в нашій країні лише Одеська область та місто Київ узяли на себе досить амбітне зобов’язання перед міжнародною спільнотою подолати на своїх територіях ВІЛ-інфекцію до 2020 року?
Завдання не з легких, зважаючи бодай на той факт, що на обліку в обласному Центрі боротьби з ВІЛ-СНІДом нині перебуває близько 20 тисяч ВІЛ-інфікованих, з яких 11 тисяч уже отримують АРТ — антиретровірусну терапію, що дозволяє стримувати розвиток хвороби й обходиться державі в багато-мільйонні витрати, оскільки лікування таких пацієнтів, як і їх психологічний супровід, держава переважно поклала на себе.
Кантилена українського степу
Будучи ще студентом одного з художньо-педагогічних закладів Одеси, якось запитав у свого вчителя: у художній творчості потрібно себе примушувати до роботи? «Що ви, це ж як співаєш!» — була відповідь.
Виставка живопису Федора Кравчика (1951—2016), яка відкрилася у виставковій залі правління Одеської обласної організації НСХУ (вул. Грецька, 20), яскраве тому підтвердження. Вона приурочена до роковин із дня смерті митця, який у такі ось осінні дні трагічно покинув цей світ.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206