№ 4 (21795) субота 14 січня 2017 року

У четвер до Одеси з робочим візитом завітав Президент України Петро Порошенко, який під час наради з головами РДА представив нового керівника облдерж-адміністрації. Глава держави зазначив, що Максим Степанов, який переміг у відкритому конкурсі, — людина не нова на Одещині, має досвід роботи на посаді першого заступника голови ОДА, людина, налаштована працювати, а не їздити по закордонах, людина, що бере на себе чіткі зобов’язання і має їх виконувати. Петро Порошенко подякував Максиму Степанову за роботу на попередній посаді — керівника поліграфкомбінату «Україна».

— У дуже непростих умовах, коли при виконанні зобов’язань з імплементації безвізового режиму стояли непрості за-вдання з виготовлення і запуску нових біометричних паспортів, у визначені мною терміни він чітко виконав усі завдання, і сувора ін-спекція з боку європейських партнерів підтвердила якісне і бездоганне виконання взятих на себе зобов’язань, — під-креслив президент. — Він не лише господарник з великої літери, але й громадський діяч, має досвід державного керівництва, і сьогодні, доручаючи йому такий пріоритетний регіон, як Одещина, сподіваюся, що ця людина зможе продемонструвати дуже добрий результат.

На святки у політологів, експертів, оглядачів і просто громадян з’являється можливість максимально точно визначити майбутнє країни.

Ворожіння щодо реформи

Мова, зрозуміло, про ворожіння. Кине Україна чобіток з віконця Адміністрації Президента — і може спокійно очікувати, хто його підбере. Повз будинок на Банковій такі женихи ходять, що нудьгувати не доведеться. Наречених менше, зате характер у кожної — начувайся!

Ситуація ускладнюється тим, що женихам і нареченим нашої держави доведеться чекати президентських виборів. До 5 березня 2019 року. І ніякий чобіток не скаже, що за цей час в Україні відбудеться. Доведеться експертам у блюдце з водою виливати розплавлений віск або ставити дзеркала одне навпроти одного.

Отримані результати будуть, звісно, надійнішими, ніж ворожіння на картах або на кавовій гущі, і набагато точнішими, ніж прогноз соціологів. Але помилок усе ж таки не уникнути. Тож повернімося до традицій: піднімемо палець у небо і побачимо найімовірнішу з неймовірних картинок. На цій картинці в найближчому майбутньому, порівняно із сьогоденням, не зміниться нічого, крім дрібних деталей.

Як і раніше, завідувати полі-тичними та економічними справами у нас буде одна людина (не треба ворожити хто, треба просто дивитися телевізор). Як і раніше, завідувати всім він буде більше на словах, ніж на ділі, а реальна влада залишиться у тих, у чиїх руках зосереджена велика власність і фінансові активи (ворожити щодо персон не варто — достатньо читати новини в мережі).

Як і раніше, реформи у нас будуть проводитимуть люди, зацікавлені в тому, щоб нічого навколо не змінювалося. А якщо і змінювалося, то на користь великих власників і на шкоду іншим. Щоб під час «реформ» незадоволені дотримувалися порядку, а за дотриманням порядку стежили задоволені «реформами» спеціально навчені фахівці у формі та в мантіях. Щоб воїни воювали і не лізли в політику, а злиденне населення з рук «реформаторів» отримувало субсидії і помовчувало.

У середу в Одеській національній науковій бібліотеці відбулися традиційні Різдвяні читання, що проходять уже сімнадцятий рік поспіль і є окрасою святкової культурно-просвітницькій палітри нашого міста.

Як завжди, бібліотечні Різдвяні читання зібрали  провідних вчених, літераторів, митців, впливових громадських та церковних діячів. Стрижнем  наукових доповідей  та повідомлень стали рядки із Соборного послання апостола Якова: «І прийміть з лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі». Отож саме Слово і Книга як символ духовного відродження людини, суспільства, країни були обрані центральною темою обговорень під час роботи читань. Це цілком природно для бібліотеки як сучасного інформаційного та просвітницько-культурного центру і пов’язано зі знаменними датами, які відзначатиме у 2017-у як наша країна, так і світова спільнота: 980-річчя духовно-просвітницької перлини вітчизняної та світової культури — Софійського собору в Києві (1037-й — за «Повістю временних літ»; 1017-й — за Новгородським літописом) та бібліотеки Ярослава Мудрого; 830-ліття пам’ятки літератури Київської Русі — «Слова о полку Ігоревім»; 420-річчя від дня народження видатного українського церковного, громадсько-політичного та культурно-просвітницького діяча Петра Могили, інші визначні дати.

12 січня минуло 110 років від дня народження Сергія Корольова

У космічній галузі його ім’я заслужено посідає місце №1. Завдяки йому був створений перший штучний супутник Землі. Вперше у світі здійснено космічний політ людини та її вихід у відкритий простір… У 1950-х—1960-х його ракети «Восток» і «Восход» знав увесь світ. Але не знав імені конструктора, якому людство неабияк завдячує поступом ракетно-космічної галузі.

Життя Сергія Корольова було справжнім випробуванням. Він мав улюблену роботу, визначні, відомі у світі досягнення, беззаперечний авторитет серед колег. З іншого боку — тотальне засекречення імені, поневіряння в концтаборах, роки роботи у закритих інститутах-«шарашках»…

Але він пройшов  крізь усе це з гідністю. Можливо, далася взнаки загартована козацька кров, адже прадід видатного вченого по матері був ніжинським козаком. А можливо, він просто усвідомлював свій великий обов’язок перед людством, і тому все життя, що б не траплялося, йшов з гордо піднятою головою.

Хоча Сергій Корольов з’явився на світ 12 січня 1907 року у Житомирі, перші свідомі кроки в житті він зробив в Одесі, де пройшли його отроцтво та юність. Так сталося, що батьки (учитель словесності Павло Якович Корольов і Марія Миколаївна Москаленко) розлучилися, коли йому сповнилося півтора року. Батька перевели на роботу в київську гімназію, а двадцятилітня мати хлопчика хотіла вчитися на Вищих жіночих курсах. Чоловік був категорично проти цього, і тоді молода жінка з дитиною поїхала до своїх батьків Марії Матвіївни та Миколи Яковича Москаленків.

Тут у шестирічному віці Сергійко, сидячи на плечах дідуся, вперше побачив «летиво», літак, яким керував одесит Сергій Уточкін. Хлопчик зрозумів, що люди теж можуть літати, й відтоді його не полишала мрія самому створити літак і піднятися на ньому в небо.

У четвер, 19 січня, в Одеській обласній філармонії за підтримки Посольства США в Україні відбудеться концерт знаменитого американського кларнетиста Девіда Кракауера, присвячений 25-річчю встановлення дипломатичних відносин між Україною та США.

Маестро виступить разом з молодим, але вже знаним і шанованим одеським тріо Андрія Показа. А ще у програмі – виступ спеціального гостя із Києва Pushkin Klezmer Band, команди, яку люблять одеські поціновувачі музики.

Правими бути складно. Радикалізм правих лякає людей, тому фінансова і політична підтримка їхніх дій мінімальна. Але у критичний момент саме праві здійснюють вчинки, які різко пришвидшують процес політичної еволюції суспільства, перетворюючи його в революцію. Революція – це як операція для хворого. Потрібно все зробити, щоб її уникнути, але коли виникає загроза життю, то відмова від неї рівноцінна втраті самого життя.

Революція 2013 року в Україні означала битву за цивілізаційний вибір нашої держави — інтегрування в європейську цивілізацію чи повернення до маргінальної північноазійської цивілізації, частиною якої ми вже були, з її нескінченими війнами і голодоморами, з її цілеспрямованим фізичним винищенням саме українського етносу, що тривав усе двадцяте століття. Водночас, праві — улюблений об’єкт розробки спецслужб, оскільки за вмілого втручання завжди можна спрямувати їхні дії не на користь суспільству. Я думаю, всі звернули увагу, що деякі праві органі-зації Європи підтримують дії Московії з розхитування ситуації в Україні і в самій Європі. Як у «потрібний» момент мобілізувалися певні праві організації Польщі у галасливій кампанії з дискредитації України й українців. «Смерть українцям!» — волали деякі з поляків під час нещодавньої маніфестації в Перемишлі.

Гадаю, було б помилково вважати, що головним завданням КГБ у радянські часи та ФСБ тепер у їхній закордонній діяльності було збирання економічної та військової інформації. Збирання компромату на провідних політичних діячів, встановлення зв’язків з радикальними організаціями та їхніми лідерами, налагодження каналів їх фінансування, скуповування засобів масової інформації та окремих журналістів. Словом, таємна інформаційна війна, успішне проведення якої створює ідеальні передумови для прямої воєнної агресії на разок захоплення Криму та Східного Донбасу.

Пам’ятаю свої перші враження від дій правих в Одесі. Це була, мабуть, весна 1990 року. У Дюківському парку проходив черговий мітинг. Оратори традиційно лаяли владу, аж раптом посеред натовпу хтось підняв український прапор. На той час це було нечуване зухвальство. Прапор майорів над натовпом буквально лічені секунди. Якісь молоді й дужі хлопці вирвали його з рук прапороносця і на очах у натовпу пошматували на дрібні клапті. Мітинг відновився, але не надовго. Неочікувано зо два десятки  людей різного віку посеред натовпу, взявшись за руки, створили велике коло. В його центрі знову з’явилася людина з високо піднятим українським прапором у руках. Хлопці, що пошматували попередній стяг, було, кинулися і до другого, але натовп їм цього вже не дозволив. Так до кінця мітингу і майорів над людьми синьо-жовтий український прапор, нагадуючи його героїчну історію і провіщаючи його славне майбутнє.

Після мітингу я затримався на майдані. Майже вся людність уже розійшлася. Мою увагу привернув полковник міліції, навпроти якого півколом стояв з десяток молодиків — тих самих, що шматували прапор. Підійшовши ближче, я зрозумів, що йшов розбір інциденту з прапором. Хлопці були приблизно одного віку, міцної статури, з досить приємними обличчями. За моїм припущенням, це були слухачі Одеської середньої школи міліції. Так влада поборювала український націоналізм на самих початках його відкритих проявів.

Уже понад 20 років Китай досліджує полярні зони з допомогою єдиного криголама, купленого в України, повідомляє http://newsyou.info.

У Шанхаї 20 грудня минулого року заклали будівництво першого китайського криголама власної розробки. Нині для полярних експедицій Китай використовує придбаний у 1993 році в України криголам «Сюелун», який залишається єдиним у країні. Судно збудоване у 1993 році херсонськими корабелами.

Параметри нового криголама, який планують спустити на воду в 2019 році, становитимуть: довжина — 122,5 метра, ширина — 22,3 метра, осадка — 7,85 метра, водотоннажність — 13,99 тисячі тонн. Судно розраховане на автономне плавання до 60 діб з екіпажем до 90 осіб. На швидкості 2—3 вузли воно зможе долати льоди товщиною 1,5 метра.

Зауважимо, що Китай веде дослідження в Антарктиді із 1984-го, але в останні роки зацікавленість Піднебесної цим регіоном помітно зросла. Торік китайські вчені відкрили там четверту дослідну базу і вибрали місце для п’ятої.

Такий інтерес до Антарктиди не випадковий. Тут виявлені найбільші в світі родовища кам’яного вугілля й залізної руди, міді, свинцю, цинку, золота, марганцю, нікелю, молібдену. Згідно з досягнутими раніше міжнародними домовленостями, до 2041 року займатися освоєнням цих ресурсів заборонено.

Сибірські міста зникнуть з лиця Землі через 30 років. Причиною руйнування будівель стане зниження несучої здатності порід у зоні вічної мерзлоти через глобальне потепління.

Як стверджує російсько-американська команда вчених, незворотні зміни відбудуться до 2050 року, а першими вплив зміни клімату відчують Салехард та Анадир. Там споруди почнуть деформуватися й осідати вже до 2020-го. Якутську і Норильську пощастить трохи більше — там ґрунт втратить здатність утримувати будівлі до 2040 року.

Учені, проте, впевнені, що катастрофи можна уникнути. Для цього при будівництві житлових і промислових об’єктів слід враховувати танення вічної мерзлоти. За найоптимістич-нішими прогнозами, несуча здатність ґрунту в Східному Сибіру знизиться на 25 відсотків, а за песимістичними — на 95 відсотків.

Вічна мерзлота покриває 60 відсотків території Росії і майже весь Східний Сибір, де ґрунт не прогрівається вище 0 градусів Цельсія. Ґрунтові води в зоні вічної мерзлоти мають форму льоду.

Раніше дослідники попереджували, що танення вічної мерзлоти призведе до формування величезних вирв. Провали в ґрунті з’являтимуться не тільки в незаселених місцинах, а й у містах на Ямалі.

Це було 14 жовтня минулого року. Ми, активісти Євромайдану, вирішили привітати в Одеському медичному клінічному центрі (шпиталі) поранених і травмованих наших комбатантів з Днем захисника України, Покровою Божої Матері, Днем козацтва та Днем Української повстанської армії.

Вітаючи хлопців та одну дівчину (досі переймає подих, як згадаю цю юнку), дарували нашу газету «Чорноморські новини», читали вірші, розповідали гуморески, анекдоти, співали пісні, ну а на десерт були торти. Нас, волонтерів, було четверо: пані Лада (зі «Свободи»), курсант інституту Військово-Морських сил України НУ «Одеська морська академія» Олександр Гутник, учитель співів школи-інтернату №7 Павло та я. Торти спекла пані Лада (гроші через інтернет спонсорували небайдужі люди), дістався шматок кожному воїнові — і важкопораненому, і легкотравмованому. За три години обійшли весь шпиталь, подякували кожному захисникові, кожного привітали.

І як же ми зраділи, коли зустріли групу таких же ентузіастів! Виявилося, що це старшокласники Іванівської середньої школи, які спеціально приїхали з глибинки області, щоб подякувати нашим оборонцям і поздоровити їх зі святом. Молодці педагоги, які організували і привезли своїх вихованців! Справжні народні вчителі! Нас переповнювала гордість і за мужніх воїнів, і за школярів, і за їхніх наставників, і за весь наш нескорений український народ.

6 грудня ми знову вітали наших поранених захисників у шпиталі — з Днем Збройних Сил України. Курсант Олександр Гутник з актрисою Тетяною Олександрівною, активіст Євромайдану побратим Олександр і я знову дарували хлопцям пісні, вірші та свіжі номери єдиної обласної україн-ської газети «Чорноморські новини».

Восени минулого року в Одесі проходила всеукраїнська кампанія «Дискримінація обмежує! Протидій», регіональним партнером якої був обласний осередок ВГО «Європейська асоціація студентів права», відоміший як ELSA Odesa.

Сьогодні понад 75% українців вважають, що проявів дискримінації в країні нема. Але це не так. Дискри-мінація є, і вона стосується кожної людини, адже кожен з нас наділений певним унікальним комплексом індивідуальних ознак, а дискримінація — це ніщо інше, як нерівне ставлення до соціальної групи осіб на підставі саме цих особливих ознак або однієї з них.

На запитання відповідає міністр юстиції Павло Петренко

Звертаюся до вас від імені нашого колективу. Керівництво сказало, що буде скорочення. Підкажіть, як воно має зробити це за законом, щоб нас не надурили, адже у нас є трудові договори.

У цей непростий час, через агресію та спричинену нею економічну скруту, питання втрати роботи й банкрутства надходять до нас дедалі частіше.

Перше, що варто зазначити: трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання, скорочення чисельності чи штату працівників.

Який він був і є?

Портрет зовнішній: високий, стрункий, худорлявий, світловолосий, із загостреним, усміхненим обличчям.

Портрет внутрішній/психологічний: більшою мірою холерик, можливо, не стільки запальний у поведінці, скільки різкий у судженнях, а відтак і в рішеннях. Конкретніше — ближче до динамічного стереотипу: він легко сходився (сходиться) з людьми.

«Коло його знайомств було ширшим, ніж у будь-кого із нас — однокурсників, — поділився доцент філфаку ОНУ ім. І.І. Мечникова Микола Васильович Пащенко. — Воно мало зовсім не прагматичний характер, його цікавило спілкування, він пізнавав життя. І це йому вдавалося робити між іншим, не плануючи таку комунікацію спеціально. Так, щодня зранку він поспішав до газетного кіоску, по дорозі на факультет читав газети, в перервах між лекціями ділився новинами і «новинками» з літературного життя».

Цей портрет у мене асоціюється з нашим учителем — професором А.В. Недзвідським, якого часто можна було бачити за читанням газети, коли він прямував вулицею Довженка, водночас він міг їсти пиріжки (бо не гаяв час на обід), з його кишень при цьому виглядали складки прочитаної і непрочитаної періодики. Сергій Мефодовський свідомо чи інтуїтивно вписувався в цей портрет, можливо, так чи інакше наслідував свого Навчителя.

На лекціях професора Г.А. В’я-зовського з курсу «Теорія літератури» чи зі спецкурсу «Специфіка творчого труда письменника» Сергій чи не завжди провокував дискусії з питань творчості або проблематики характеротворення в літературі. Його опонентами при цьому найчасті-ше були Ігор Кравченко та Микола Суховецький, часом і самі професори, тому що Сергій завжди мав свою думку, яку відстоював до останнього…