«Найдостойніший за працями»

Саме тому в матеріалах справи у переліку кандидатів і з’явилося нове ім’я — «пан Миклухо-Маклай, колишній студент Київського університету, нині асистент професора Геккеля в Ієні». І серед цих кандидатів, на думку професора І.А. Маркузена, він (Миклухо-Маклай) є одним із «найдостойніших за його працями».

Звичайно, ми вважаємо цілковито хибною вказану інформацію про Миколу Миколайовича як студента Київ-ського університету, оскільки ним він ніколи не був. Більше того, на час проведення конкурсу він перебував у небезпечній науковій подорожі на берегах Червоного моря серед войовничих бедуїнів та релігійних фанатиків. Саме там для світової науки важливо було зібрати цінний матеріал про флору і фауну напередодні відкриття Суецького каналу.

Як свідчать подальші події, в квітні 1869 року професор фізико-математичного факультету К.І. Карастельов та декан В.І. Лапшин відвідали професора І.А. Маркузена на квартирі, де той мешкав, і намагалися отримати від нього пояснення, «який науковий ступінь має Миклухо-Маклай, котрого він настійно рекомендує і на котрого таким чином може бути звернена увага». Звісно, на цей візит професор І.А. Маркузен міг відреагувати лише службовою запискою від 8 квітня, де наполягав на кандидатурі М.М. Миклухо-Маклая, «який уже встиг деякими вельми визначними працями із зоології та порівняльної анатомії привернути увагу вчених до себе».

Остаточна позиція професора І.А. Маркузена щодо можливого обрання М.М. Миклухо-Маклая зафіксована в матеріалах облдержархіву, а саме у фонді «Канцелярія піклувальника Одеського учбового округу», де зберігається копія записки «В Раду Новоросійського університету фізико-математичного факультету» (ДАОО. — Ф. 42. — Оп. 35. — Спр. 65. — Арк. 40, 45—46). Зокрема, там зазначається, що «декан Лапшин і професор Карастельов прийшли до мене (професора І.А. Мар кузена. — Прим. авт.) із запитом, щоб я надав їм відомості про пана Миклуху-Маклая, в чому я відмовив, оскільки не мав відомостей, чи має пан Миклухо-Маклай ступінь магістра російських університетів, тим більше, що це буде проста формальність, аби факультет мав можливість відмовити пану Миклусі-Маклаю у випадку, якщо він не матиме ступеня магістра російських університетів. Незважаючи на мою відповідь, пани Лапшин та Коростельов доповіли факультету, що нібито я обіцяв телеграфувати Миклусі-Маклаю».

Отже, на вакантну посаду доцента зоології відповідно до тогочасних вимог було обрано барона О.Ф. Стуарта.

Та історія на цьому не завершилася. На одеський берег М.М. Миклухо-Маклай ступив у червні 1869 року, а вже у серпні в Москві був учасником  другого Всеросійського з’їзду дослідників природи, де висловив ідею про створення біологічних станцій на постійній науковій основі на Чорному та узбережжі інших морів. Він наголошував, що майже кожний натураліст, потрапляючи в іншу місцевість з метою вивчення природного світу, витрачає багато сил на пошук помешкання з відповідними умовами для проведення досліджень, змушений закуповувати обладнання, прилади, посуд та інші побутові речі. «Всім цим незручностям можна запобігти організацією зоологічних станцій, на яких дослідники могли б знайти необхідні речі та поради для проведення занять», — підкреслював він, пропонуючи з’їзду організовувати такі станції на Чорному, Білому, Балтійському морях та Каспії.

У своїй промові до учасників з’їзду Микола Миколайович посилався на власний досвід проведення наукових досліджень, коли він у 1868 році під час перебування в Мессіні (Італія) разом з доктором Антоном Дорном знайшли можливість цю ідею втілити в життя, залишивши на обладнаній ними станції більшу частину власних речей. «Всіма цими приладами та обладнанням, — підкреслював він, — може користуватися кожен натураліст, який хоче вивчати море в Мессіні. Одна з умов цієї зоологічної станції полягає в тому, щоб кожен відвідувач, за можливості, додавав для потреб станції рухоме майно, залишав у користуванні різноманітні прилади: таким чином станція, хоч і не багата, може принести багато користі та зменшити недоліки».

Ініціативу створення першої наукової зоостанції перебрало на себе щойно створене Новоросійське товариство природознавців в Одесі, першим президентом якого у 1870-у було обрано професора Л.С. Ценковського.

Як свідчить «Звіт про діяльність Новоросійського товариства природознавців за минулі роки, починаючи з 1870—1885 рік (включно)», опублікований у 10-у томі «Записок Новоросійського товариства природознавців» у 1886-у, саме Л.С. Ценковському на-лежить вибір місця розташування стан-ції на Чорному морі — в Севастополі.

І далі: «...вирішено: просити бар. Стуарта надати Товариству, відповідно до висловленого ним побажання, міркування стосовно розбудови майбутньої станції». Придбання речей для станції також доручили барону О.Ф. Стуарту, який купив для її потреб два мікроскопи, лупу, посуд, ваги та деякі книги на суму 375 крб. 50 коп. Саме з цього обладнання і розпочиналася станція. Все означене було виконане у 1870 році, а саме відкриття станції, як дізнаємося зі звіту, відклали на весну 1871-го.

У листі до свого друга й однодумця Антона Дорна в 1875 році Микола Миклухо-Маклай писав: «Дорогий Дорне! Вам добре відомо, що я цілком поділяю ваші погляди про значення для науки зоологічних станцій, і Ви легко повірите, що відмінні результати заснованої Вами станції в Неаполі... принесли мені велике задоволення». І далі в коментарях: «... я не знаю... чи створена станція на Чорному морі, заснування якої я пропонував Московському з’їзду дослідників природи...». Тим часом Севастопольська біологічна станція, створена одеськими вченими, вже працювала, але М.М. Миклухо-Маклай, який тоді перебував у далекій мандрівці на іншому кінці нашої планети, не міг про це достеменно знати.

За часом свого заснування одеситами (145 років тому) Севастопольська біологічна станція була першою в тодішній Російській імперії та третьою у світі. Сьогодні продовжувачем наукових традицій, започаткованих М.М. Миклухо-Маклаєм, в Одесі є Інститут морської біології НАН України з потужним колективом учених. Серед них слід особливо виділити ім’я патріарха науки, гідробіолога, академіка Національної академії наук України, доктора біологічних наук, заслуженого діяча науки і техніки України Ювеналія Петровича Зайцева, який уже понад півстоліття займається вивченням Чорного моря і створив потужну школу талановитих учнів.

Отже, ювілей Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая, як і ювілей заснування біологічної станції, — це ще одна нагода згадати про науковий подвиг великого українця, вченого і мандрівника, знаного і шанованого в усьому світі.

Антон ГРИСЬКОВ,
член правління Одеської обласної організації Національної спілки краєзнавців України.