«В Одесі це почалося...»
Сто років тому в Одесі відбулася низка подій, які стали прообразом майбутніх сербсько-хорватських взаємин у єдиній державі: у листопаді-грудні 1916-го та впродовж 1917-го за наказом командування Сербського добровольчого корпусу тут було жорстоко вбито кілька сотень хорватських військовополонених.
Австро-угорська армія комплектувалася за територіальним принципом, тому деякі її полки наполовину чи й більше складалися зі слов’ян. Найбільше серед них було поляків і чехів, чимало хорватів і словаків, були й серби та словенці. Початок великої війни викликав мобілізацію до лав армії величезної кількості людей, яких важко було назвати бійцями — згадайте незабутнього Швейка. Але, на відміну від Гашекового бравого солдата, реальним робітникам і селянам не завжди щастило. Їх убивали, вони потрапляли в полон.
Одним із найбільших пунктів зосередження військовополонених на східному фронті була саме Одеса. Улітку 1915 року Росія і Сербія домовилися про те, що полонених сербської національності — колишніх військовослужбовців австро-угорської армії — Дунаєм відправлятимуть у Сербію. Але поки тривали перемовини, на боці Центральних держав у війну вступила Болгарія, перетнула дунайський шлях, а залишки сербської армії відступили на Корфу. До речі, у сербському полоні теж було досить багато вояків австро-угорської армії. Про ставлення сербів до своїх полонених можна прочитати у повісті Осипа Турянського «Поза межами болю»: «Падають на шляху. І тоді чути стріли сербських крісів. Це сербські вартівники вбивають немічних людей, які вже не можуть піднятися. Бояться серби, щоб ці вмираючі людські тіні не одстали позаду й не зміцнили німецького й австрійського війська, від якого здалека аж тут гомонить час від часу глухо гук гармат».
Оскільки тепер переправити сербів на батьківщину не було можливості, їм за-пропонували зорганізуватися в окрему військову частину й взяти участь у бойових діях у складі російської армії. І восени 1915 року в Одесі почалося формування 1-ї сербської добровольчої дивізії. До весни 1916-го дивізія складалася з майже 19 тисяч осіб.
Сербська дивізія воювала в Добруджі разом з російськими й румунськими частинами проти болгар, німців і турків, але їм довелося відступити. Серби за-знали великих втрат — зі строю вибуло майже 10 тисяч офіцерів і солдатів.
У 1916 році сербські добровольці в Одесі почали формувати 2-у сербську дивізію, яка разом з першою увійшла в Сербський добровольчий корпус на чолі з генералом Михаїлом Живковичем. Штаб корпусу розташувався в Одесі, тут навіть виходила газета «Слов’янський Південь» («Славенски Jуг»).
Корпус, звичайно, називався добровольчим, але виявилося, що добровольців не так багато, як хотілося військовому командуванню. Восени 1916-го до вступу в сербські дивізії стали вже й примушувати, і не лише сербів, а й хорватів та словенців. Хорват Юрай Грчевич згадував, як його і ще майже 2 тисячі хорватів з табору під Катеринославом силоміць перевезли до Одеси, де агітували вступати в добровольчі дивізії.
Якщо серби загалом були не проти воювати за «велику Сербію» і короля, то хорвати й словенці не поспішали зголошуватися в Сербський корпус. Примусовий набір спричинив численні заворушення серед полонених. І хоч хорвати й словенці на той час прихильно ставилися до югославської ідеї, вони вважали, що майбутня Югославія має стати федерацією рівноправних народів. Прагнення ж сербського командування присилувати їх під сербські знамена призвело тільки до спротиву.
У листопаді 1916 року під час таких заворушень сербські військові вбили 18 хорватських полонених. Упродовж грудня 1916-го й наступних місяців 1917-го таких вбивств було ще кілька.
Один з інцидентів стався на Куликовому полі, де хорвати з вигуками «Хай живе Хорватія!» мало не голіруч розігнали відділ сербів, які конвоювали їх до розташування дивізії. Хорвати були з гвинтівками, але без багнетів і патронів. Серби ж мали набої, тому зібрали докупи свою хоробрість і почали стріляти — кількох «добровольців» було вбито.
Ще один конфлікт закрутився на розі Великої Арнаутської та Преображенської. Хорвати зірвали з себе сербські знаки розрізнення, розігнали сербський конвой, і вгамувати бунт вдалося лише кінному підрозділу козаків. Генерал Живкович просив командувача округу Маркса розстріляти хорватів, щоб була наука іншим. Але Маркс на це не пішов і в підсумку найзухваліших заколотників послали на примусові роботи в Єнакієве, на копальні.
Російське військове командування надавало сербам повне сприяння в їхній діяльності, тому в таборах полоненим хорватам і словенцям створювали нестерпні умови. Навіть офіцерів хорватської і словенської національностей утримували значно гірше, ніж офіцерів-сербів. Тож значна частина хорватів і словенців таки згодилася вступити до сербських дивізій. Серед них був навіть майбутній кардинал і архієпископ Загреба Алойзіє Степінац, якого 1998 року Папа Іван Павло ІІ проголосив блаженним мучеником.
Ці події в Одесі під час формування Сербського добровольчого корпусу стали прообразом подальших напружених відносин у єдиній державі між сербами, з одного боку, та хорватами, словенцями й македонцями — з другого. Видатний письменник Мирослав Крлежа писав про ці події: «В Одесі це почалося. У кривавій Одесі, на «Канатному заводі», де масово вбивали, а під час поховання гробареві сказали, що не варто й знати, хто ці люди, бо то хорвати». Для самого Крлежі югослов’янство закінчилося саме після цих убивств.
Через російські табори полонених пройшли тисячі хорватів. Очевидно, що звірства в Одесі для багатьох з них стали наочним свідченням того, що ніякої південнослов’янської єдності не існує, бо красиву ідею використали на користь великосербського шовінізму.
Володимир КРИНИЦЬКИЙ.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
