№ 109 (21787) субота 17 грудня 2016 року

Мінські угоди, укладені у вересні 2014-го, досі діють. Підписані після вторгнення російських військ на українську територію в районі Іловайська, продовжені перед здачею терористам Дебальцевого у лютому 2015-го, вони повинні були тихо померти на початку нинішнього року. Так і сталося. Вони померли. Зате є доказом того, що в політиці буває життя після смерті.

Кому потрібен «Мінськ»

Зацікавлені сторони довгий час вважали, що «Мінськ» замінити нічим. Але юридично нікчемні документи («Мінськ-1» і «Мінськ-2») майже два з половиною роки дозволяють Україні залишатися у стані «ні миру, ні війни», поступово домагаючись зміцнення військових, еконо-мічних і дипломатичних позицій. Те ж саме можна сказати і про Росію.

Коли Троцький з гаслом «ні миру, ні війни» наприкінці 1917 року залишав мирні переговори з німцями в Бресті, він розраховував, що світова революція розставить все на свої місця і віддавати Німеччині нічого не доведеться. Перед тим, як війська кайзера почали наступ, більшовикам вдалося протриматися більше двох місяців. Потім, як відомо, довелося погодитися на умови німців. Світова революція не виправдала надій, а Рейх вчасно не розвалився.

Надії українських політиків на благополучний результат війни з Росією значною мірою пов’язані з тим, що під тиском економічних санкцій, дипломатичного і військового тиску Заходу на Кремль агресивний режим Путіна ослабне. «Національного лідера» усунуть від влади, в Росії почнуться відцентрові процеси, а конструкторам «русского мира» буде не до України. Якщо так, то «Мінський процес» є сенс продовжити. І в цей час створювати і зміцнювати українську армію (як Троцький Червону армію в 1917-у), щоб повернути території, які захопила у нас Росія.

Але на календарі не 1917-й, а 2017-й. Крах путінського режиму, швидше за все, найближчим часом не настане, а розпаду кремлівської імперії, можливо, зовсім не відбудеться. Впродовж невизначеного часу Україні доведеться існувати пліч-о-пліч з агресором, без будь-яких реально діючих угод або домовленостей. Крім «Мінська», якщо покійника вдасться оживити.

У середу Одеса провела в останній путь іще одного Героя-захисника — Валерія Войцеховського.

Коли в Україні розпочалася Революція Гідності, Валерій працював в одній із російських знімальних кіногруп. Він покинув усе і повернувся на захист цілісності та суверенітету України. Був бійцем 30-ї механізованої бригади. У зоні АТО отримав важкі поранення, тривалий час лікувався у військовому шпиталі.

Побратими з «Ради громадської безпеки» на своїй сторінці у «Фейсбуці» написали:

«Це велика втрата для кожного з нас. Валерій був надзвичайно доброю та позитивною людиною. У нього було багато планів на майбутнє, але його життя несподівано обірвалося.

Прапор України, який розписували друзі та побратими Валерія, він давно хотів подарувати волонтерам «Ради громадської безпеки», але не встиг. Сьогодні родичі загиблого передали цей прапор зі словами, що віддають його  за призначенням.

Співчуваємо родині загиблого. Нехай земля йому буде пухом…

Ціна свободи нашої країни — це тисячі життів. Слава Героям! Наші Герої не вмирають. Вони житимуть доти, поки ми про них пам’ятатимемо. Вічна та світла пам’ять!»

21 листопада. Третя річниця Революції Гідності. По Києву знову ходять посилені наряди поліції. На Майдані, попри настрій жалоби, провокатори палять шини.

Уже більше тижня столиця живе в атмосфері напруги і невідомої загрози. Опозиційні політики закликають виходити на мітинги. Влада у відповідь заявляє, що деякі політики штучно інспірують масові протести, щоб провести дочасні вибори. А всім цим, мовляв, керує Кремль, якому конче необхідно зірвати євроінтеграційний поступ України і довести, що всі революції в Україні ведуть лише до розчарування.

Зараз, коли хвиля протестів спала, можна спокійно проаналізувати, що це було і чому не стало новим Майданом.

Синоптичне попередження від СБУ

11 листопада СБУ зробила попереджувальну заяву, що Росія готується провести цього місяця в Україні низку акцій із заворушеннями, щоб скомпрометувати нашу країну в очах європейської спільноти та завадити запровадженню безвізового режиму з Євросоюзом.

Начальник департаменту захисту національної державності СБУ Анатолій Дублик, зокрема, повідомив, що отримані СБУ розвіддані збігаються зі змістом так званого плану «Шатун» — масиву інформації, вилученої наприкінці жовтня з поштової скриньки радника президента Путіна, куратора мінського процесу і плану «Новоросія» Владислава Суркова, — і свідчать про початок реалізації плану.

За даними СБУ, план був такий: 15 листопада провести всеукраїнські акції протесту банків-ських вкладників; 17 листопада основний акцент протестних акцій мав зміститися на питання підвищення тарифів; 18 листопада до протесту повинні були долучитися профспілки

Все це мало показати, що проти чинної влади виступають не лише політичні опоненти, а й маса простих людей. І створити медійну картинку — як проти влади, що прийшла на хвилі боротьби за європейські перспективи України, виступає «новий Майдан».

У рамках реалізації цього плану СБУ не виключала блокування державних установ, зокрема приміщень Нацбанку, Верховної Ради, Кабміну та Адміністрації президента.

Мета плану — внутрішня дестабілізація, організація дострокових парламентських виборів задля приведення до влади проросійських сил і ревізії зовнішньополітичного курсу України

Першою контрольно-проміжною датою визначено 24 листопада, коли має відбутися саміт Україна — ЄС, заявив на тому брифінгу представник СБУ.

Минулої неділі Одесу відвідав глава Української греко-католицької церкви блаженніший Святослав. Це був його другий пасторський візит до нашого міста, у рамках якого він освятив відремонтоване приміщення курії Одеського екзархату, відвідав фрегат «Гетьман Сагайдачний» та відслужив архієрейську божественну літургію в катедральному храмі Андрія Первозванного.

Звертаючись до пастви із проповіддю, блаженніший Святослав відзначив, що сьогоднішнє Євангеліє про доброго самарянина — одна з найдорогоцінніших перлин Святого Писання. За його словами, це Євангеліє було духовною основою всього Року Божого милосердя.

«І можливо, — зауважив проповідник, — слухаючи притчу про милосердного самарянина, ми підсумовуємо те, як прожили Рік Божого милосердя. Уся ця подія є відповіддю на одне просте запитання одного законовчителя до Ісуса Христа: хто є мій ближній? Ми часто думаємо, що нашим ближнім є той, хто фізично близько до нас мешкає чи який належить до того самого народу, до тої самої Церкви... Але відповідь, яку дає нам Христос, певною мірою нас здивує. Бо не фізична близькість, не приналежність до етнічної чи релігійної групи робить нас ближніми. Ближнім є той, хто наближається до людини. Бо можна жити під одним дахом, але бути далекими. Змістом благовісті сьогодніш-нього Євангелія є те, що сам Гос-подь Бог, якого ми деколи вважаємо далеким, стає першим і найбільш близьким до людини».

Коментуючи притчу про доброго самарянина, блаженніший Святослав просить замислитися нас над своїми, часто злими, почуттями. «…тими розбійниками, — каже архієрей, — які обдирають нас, ранять і відкидають із дороги життя, є ніщо інше як наші гріхи, наші власні немочі. Злоба, яку ми носимо в нашому серці, у певних обставинах виявляється, виходить назовні. І ми часто стаємо жертвами власних грішних вчинків».

«Будьте милосердні і вам простяться ваші гріхи, будьте милосердні й подолаєте смерть, служіть людям так, як Бог послужив вам. Тоді ви будете добрими християнами», — закликав проповідник.

У середу, 14 грудня, в Україні відзначили День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Час летить швидко, і дехто із здивуванням перепитує: а чому 14 грудня, адже аварія трапилася у квітні? Так, 26 квітня навіки вписане в історію світових техногенних катастроф, а передусім — в історію України, чорним кольором. Але й дата 14 грудня — не випадкова. Як зазначається у відповідному указі президента від 10 листопада 2006 року: «Установити в  Україні  День  вшанування  учасників ліквідації наслідків аварії  на  Чорнобильській АЕС,  який відзначати щорічно 14 грудня, у день закінчення будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС». До речі, недавно, наприкінці листопада, той саркофаг накрили новою унікальною спорудою — саркофагом-аркою завдовжки 165 метрів, заввишки 110 метрів і загальною вагою 36200 тонн. Це найбільша у світі рухома конструкція, будівництво якої уможливила коаліція із 28 країн, зібравши майже 1,42 млрд євро.

Але повернімося до нинішньої події. Пам’ятного дня в Одесі до меморіалу жертвам Чорнобиля, що на розі вулиці Малої Арнаутської та Олександрівського проспекту, колишні ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС і нинішні рятувальники поклали квіти, згадали тих, хто віддав своє життя, рятуючи світ від радіації.

Багатьох із тих, хто в 1986-у приборкував «мирний атом», спочатку на ліквідації самої аварії, а потім — будуючи саркофаг і дезактивуючи уражену зону, сьогодні вже нема серед нас. Ті, кому Бог допоміг вижити, мають важкі недуги, але потерпають не тільки від них, а й від байдужості з боку держави і суспільства до їхніх потреб.

...Перший саркофаг над зруйнованим реактором ЧАЕС був зведений у максимально стислі строки в умовах надзвичайного ризику — підвищеної радіації та ймовірності нових некерованих процесів на станції. Але трохи більше як за півроку, де кожна хвилина ознаменована мужністю, самовідданістю і самопожертвою тих, хто зводив об’єкт «Укриття» заради життя і здоров’я прийдешніх поколінь, рівно три десятиліття тому перший саркофаг накрив зруйнований аварією 4-й енергоблок.

Пам’ятаймо тих, хто рятував нас, не шкодуючи себе.

Олег ВЛАДИМИРСЬКИЙ.

Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням рекомендував графік перенесення робочих днів у 2017 році з урахуванням встановлених законом святкових і неробочих днів в Україні.

За загальним правилом, враховуючи положення статті 73 Кодексу законів про працю України, у 2017 році на підприємствах, в установах, організаціях робота не проводитиметься у такі дні державних і релігійних свят:

• 1 січня — Новий рік (неділя);
• 7 січня — Різдво Христове (субота);
• 8 березня — Міжнародний жіночий день (середа);
• 16 квітня — Великдень (неділя);
• 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих (понеділок, вівторок);
• 9 травня — День Перемоги (вівторок);
• 4 червня — Трійця (неділя);
• 28 червня — День Конституції України (середа);
• 24 серпня — День Незалежності України (четвер);
• 14 жовтня — День захисника України (субота).

Відповідно до статті 67 КЗпП, якщо святковий чи неробочий день збігається з суботою або неділею, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Згідно з розпорядженням Кабінету Мі-ністрів України від 16.11.2016 «Про перенесення робочих днів у 2017 році», 8 травня також буде вихідним днем (такі собі чотириденні канікули з 6 по 9 травня). Ще чотири вихідні поспіль матимемо з 24 по 27 серпня — з нагоди Дня Незалежності. Згідно з урядовим розпорядженням вихідні дні, що припадуть на 8 травня та 25 серпня, доведеться відпрацьовувати по суботах, відповідно, 13 травня та 19 серпня.

Слід наголосити, що графіки вихідних днів розраховані для працівників з 5-денним робочим тижнем, а розпорядження про перенесення робочих днів має рекомендаційний характер. Згідно з КЗпП остаточне рішення про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві приймає власник або уповноважений ним орган (керівник) підприємства, видаючи наказ чи інший розпорядчий документ.

На ранок п’ятниці, 16 грудня, в Одеській міській клінічній інфекційній лікарні залишалося 12 осіб (серед них троє дітей) із 72 госпіталізованих, які, за результатами опитування, вживали один і той же продукт — торт «Наполеон», придбаний у торговельній мережі «Обжора». Їхньому життю ніщо не загрожує. Кілька пацієнтів готуються до виписки.

— Максимальний інкубаційний період сальмонельозу — п’ять діб, тому всі, хто мав нещастя їсти той злощасний торт і підхопити сальмонельоз, уже пролікувалися у нас, — розповіла головний лікар цієї медустанови Світлана Лаврюкова.

Нагадаємо, масово люди почали звертатися за медичною допомогою з 4 грудня. Загалом на лікарняному ліжку опинилися 72 особи, у тому числі 22 дитини віком до 15 років (найменшому — два з половиною рочки). Стан пацієнтів був середнього ступеня тяжкості. Людей вимучував пронос, нудота та висока температура тіла. Медики підозрювали зараження сальмонельозом, що згодом і підтвердив зразок продукту, наданий однією з пацієнток.

Горезвісний торт виготовили в кондитерському цеху приватного виробничо-торгового підприємства «Екстра», що належить вищезгаданій торговельній мережі. Цех працює в селі Усатове. Усьо-го було розвезено по магазинах 150 кг продукції. Залишки — 50 кг — встигли вилучити з продажу.

Як повідомила прес-служба головного управ-ління Національної поліції України в Одеській області, ні медичний заклад, ні громадяни за фактом масового отруєння до поліції не зверталися. Коли постраждалих було вже за 50 осіб (йдеться про 9 грудня), до міської клінічної лікарні було відряджено слідчу оперативну групу, яка внесла відомості про факт масового отруєння до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. Провадження відкрили за статтею про порушення санітарних правил і норм щодо запобігання отруєнням людей. Вона передбачає покарання у вигляді ув’язнення від 5 до 8 років. 

Слідчі органи проводять досудове розслідування, призначено низку експертиз, за результатами яких буде прийнято відповідне рішення. Уже відомо, що гігієнічні вимоги в цеху, де виготовили неякісний торт, були порушені, а в трьох працівників знайшли сальмонелу. За приписом головного управління Держпродспожив-служби в Одеській області робота цеху із 7 грудня призупинена.

Яна СТАСІНА.

Софія Абрамівна Туманова нещодавно відзначала свій 92-й день народження. Вітати іменинницю приходили рідні, знайомі, сусіди, волонтери з організації «ІТ-бабусі», які вже впродовж року відвідують її. Як на свій вік, тьотя Соня почувається непогано, а її пам’ять і досі береже подробиці великого й непростого життя.

— Насправді мені сповнилося 93, — стверджує вона. Один рік загубився у буремних вітрах двадцятого століття.

 Та і як йому було не загубитися, коли все життя Софії Абрамівни — це ціла вервечка глибоких потрясінь? 

— Мені довелося стільки пережити, що й досі не розумію — як я вижила, які сили мене захищали, хто дав мені таке довге життя, — дивується вона і з вдячністю в молитві піднімає догори свої прозорі долоньки і глибокі сині очі єврейської дівчинки, що звідала стільки страждань.

Народилася Соня у 1924 (23) році в небагатій єврейській родині в Ананьєві. Тато, Абрам Косой, працював на машинно-тракторній станції, мама Хая доглядала за дітьми. А було їх четверо: Соня — старшенька, середні сестрички Розочка й Манечка та найменшенький братик Мішенька.

— Які ж вони були красиві — мої маленькі сестрички і братик, що народився вже після того, як почалася війна! — згадує Соня Абрамівна. — Німці наближалися, і розповіді про їхні звірства доходили й до нас. Треба було кудись утікати, але мама з маленькими нікуди не могла поїхати. Тато якось прибіг із роботи і сказав, що німці вже захопили станцію Жеребкове, за 15 кілометрів від Ананьєва. Батька мобілізували на захист міста, мама з молодшими дітьми залишилася з ним, а мені він наказав збиратися негайно і їхати геть, у тил, подалі від ворога. Мама не хотіла мене, 17-літ-ню, відпускати. Вона казала татові: «Ти мені ніби пальця відрубаєш, відсилаючи Соню». Але батько слушно відповів: «Ти хочеш бачити, як німці її ґвалтуватимуть? Нехай утікає, а як закінчиться війна, Соня нас знайде...». Мама зашила мій паспорт у кишеньку, щоб не загубився, дала в дорогу цілий пакет печива, а батько посадив мене у поштову машину. Так я поїхала від своїх рідних назустріч лихоліттю...

Соня Абрамівна замислилась...

Як правильно оформити касовий апарат, як його використовувати при вуличній торгівлі, які права мають підприємці при перевірці їхньої діяльності, як правильно готувати звітність і як оформляти найманих працівників — ці та багато інших актуальних питань обговорювалися на черговому тематичному семінарі для платників податків Одещини.

Найголовніша думка, яку хо-тіли донести представники фіскальної служби підприємцям, — будь-який бізнес має бути чесним. Ліцензована діяльність і своєчасна сплата податків у держскарбницю — ось головна умова ведення підприємницької діяльності на Одещині, якщо власники бізнесу збираються тут працювати.

Виконуючий обов’язки начальника ГУДФС в Одеській області Гліб Мілютін зазначив, що хоче бути об’єктивним і в разі перевищення повноважень його підлеглими — суворо їх каратиме. «Фіскальна служба, — запевнив він, — не чинитиме тиску на бізнес, на тих підприємців, які чесно сплачують податки. Інша справа — «тіньовики». І ще хочу заявити: якщо якийсь податківець неправомірно щось вимагатиме від підприємців — він «отримає по руках». У нас є «гаряча лінія», є електронна пошта — не бійтеся повідомляти про такі випадки. Ви можете звертатися туди з будь-яких питань, кожну скаргу я розглядатиму особисто».

На семінарі фіскали перш за все намагалися розвінчати найпоширеніший серед представників малого бізнесу міф щодо ліцензування. Деякі підприємці, за звичкою, замість того, щоб діяти у правовому полі, обирають тіньові схеми, сплачують хабарі різним впливовим покровителям, думаючи, що економлять. Але це, запевняли організатори зустрічі, хибна думка. «Найважливіше, що повинні усвідомити підприємці, — слід працювати в легальному полі. Оформити ліцензію коштує недорого, це абсолютно прозора і проста процедура. І не потрібно її боятися, треба просто йти, оформляти документи і спокійно працювати», — закликав представник ГО «Всеукраїнська професійна асоціація підприємців» Борис Емельдеш.

Важливим пунктом семінару було роз’яснення підприємцям не лише їхніх обов’язків, але й прав. Багатьох гравців бізнесу цікавило, які повноваження мають представники ДФС, коли влаштовують документальні перевірки. Передусім, як нагадала представник юридичного управління ГУ ДФС в Одеській області Валерія Орловська, про перевірку — як планову так і непланову — платник податків повинен бути проінформований за 10 днів до її проведення. «Це може бути особисте вручення документа-повідомлення під розписку чи надсилання копії наказу з повідомленням на адресу такого платника», — сказала вона, додавши, що підприємцям слід пам’ятати про відповідальність, передбачену за недопущення представників контролюючих органів до проведення перевірки. За це на рахунок підприємства/підприємця-порушника може бути накладено арешт.

З нагоди 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Китайською Народною Республікою та Україною Генеральний консул КНР в Одесі Чжао Сянжун дала інтерв’ю місцевим ЗМІ.

— Пані Чжао, вітаємо зі вступом на посаду Генерального консула КНР в Одесі. Які ваші враження про наше місто й Україну загалом?

— Це моя друга місія в Україні. Можна сказати, що я маю особливі почуття до вашої держави, адже моє перше дипломатичне відрядження почалася саме з Посольства КНР в Україні. Нагадаю, що Китай — одна з перших держав, яка визнала незалежність України. Невдовзі після встановлення дипломатичних відносин наших країн, 4 січня 1992 року, ми з чоловіком та іншими колегами приїхали у Київ для відкриття посольства. Відтоді моя доля вже невіддільна від України.

Україна — це велика країна з унікальною і красивою природою, багатою і блискучою культурою, а ваш народ — дуже добрий і працьовитий. У Китаї дуже багато людей мого віку читали вірші Тараса Шевченка, а звичайні китайці також знають, що таке український борщ і чорний хліб.

Через 20 з лишком років я повернулася в Україну для роботи в Одесі. Одеса — це перлина біля Чорного моря, знамените історичне місто, це культурний центр України і героїчне місто. Коли я гуляю вулицями — Пушкінською, Рішельєвською, Катерининською, виникає відчуття, що я потрапляю у старовинну картину. Впродовж більш як 200 років тут проживали і проживають представники понад 100 національностей, бурхливо розвиваються обмін та інтеграція різних цивілізацій, на основі яких утворився відкритий і толерантний дух міста. Мене зачаровує не тільки широке і глибоке Чорне море, а й чудові концерти в Оперному театрі. Мені дуже приємно тут працювати.

— У пресі багато пишуть про бурхливий розвиток економіки Китаю. Чи не могли б ви розповісти про сучасну економічну ситуацію у вашій країні та її основні досягнення?

— У 1978-у Китай почав проводити політику реформ і відкритості, завдяки якій упродовж 38 років перетворився з дуже бідної країни в другу економіку світу, вивів із бідності 700 мільйонів осіб і значно підвищив рівень життя 1300 мільйонів. Якщо в 1978-у ВВП Китаю складав 260 млрд, то в 2015-у цей показник уже сягнув 11 трлн доларів США. Внесок економічного зростання Китаю в світову економіку — понад 25 відсотків. Бурхливий розвиток маємо і в науково-технічній сфері. В останні роки в Китаї розроблений найпотужніший на планеті суперкомп’ютер, протяжність високошвидкісних залізниць займає перше місце в світі, успішно запущена власна космічна станція.

День  в  історії  України  та  Одеси

17 грудня 1918 року впала Українська Держава — в Київ увійшли повстанські війська Директорії, тодішні союзники більшовиків. В Одесі ж цього дня розпочалася висадка в порту багатонаціонального союзного контингенту підтримки миру, складеного з військ Франції, Греції та Польщі, тобто військ Антанти: французи (включно з коло-ніальними алжирцями, марокканцями, в’єтнамцями), греки, поляки, навіть серби.

Поразка в Першій світовій війні Німеччини та Австро-Угорщини, держав, які гарантували незалежність України і військові контингенти яких розташовувалися на території Української Держави, дала змогу більшовицькому уряду Росії розпочати не тільки чергову агресію проти України, але й так званий «експорт революції» у Європу, особливо в Угорщину та Німеччину. Рада Антанти ухвалила рішення зупинити розповсюдження більшовизму саме на теренах України шляхом інтервенції військ союзників у порти Чорного моря: Одесу, Миколаїв, Херсон, Севастополь.

Отже, 98 років тому, 17 грудня 1918-го, через гібридну війну з боку радянської Росії, вторгнення військ якої поєднувалося з внутрішнім повстанням соціалістів Директорії проти гетьмана Павла Скоропадського і революцією в Німеччині та Австро-Угорщині (їхні війська, розташовані в Україні, розкладалися, створювали солдатські комітети й швидко більшовизувалися) Українська Держава не змогла відстояти свій суверенітет. Не змогла це зробити через низку чинників: по-перше, через внутрішній розкол, національну роз’єднаність, чим скористався зовнішній агресор; по-друге, через відсутність підтримки міжнародного співтовариства, що було серйозною поразкою української дипломатії. Скажімо, Фінляндія та країни Балтії, на відміну від України, змогли зберегти національну єдність, а їхня дипломатія домоглася міжнародного визнання нових держав Лігою Націй, незважаючи на протести з боку білого уряду Росії.

Втім, в «українському питанні» Союзні держави (Велика Британія, Франція, США), майбутні засновники Ліги Націй, зробили ставку на так звану «єдину неподільну Росію». Саме тому гетьман Павло Скоропадський у своїй зовнішній політиці був обмежений рішеннями Ясської конференції, аналогічно як сучасний Президент України — так званими Мінськими домовленостями.

«Шенгенская история» — назва нового роману відомого українського письменника Андрія Куркова, котрий пише російською мовою. Після презентації у Вільнюсі автор знайомить з книжкою своїх українських читачів. В один з цих грудневих днів у приміщенні обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла Грушевського відбулася й одеська презентація нового досить об’ємного роману одного з найпродуктивніших українських літераторів.

Книжки на столі стояли стіною. А з-поза них виглядав і сам автор. Невисокий на зріст — не надто й вивищувався над тією стіною зі своїх книжок. Скромний — риса, притаманна талановитим й мислячим людям. Харизматичний — полонив цілу країну, хоч і невелику, а все-таки європейську. Властиво, роман українського романіста — книжка про Литву. Цілком і повністю.

Чому український письменник, пишучи зазвичай російською, звернувся у своїй творчості до чужої культури, чужої ментальності, чужого, властиво, світу? Ми все-таки досить різні, хоч і становили у певному історичному періоді одне державне утворення, у якому державною мовою була, нагадаємо, українська (якби нині нам бодай дещицю спільних рис — були б разом із литовцями у тих самих європейських структурах, що й вони тепер, та, на горе нам, національний характер трохи таки зіпсутий чужими впливами — хороший домашній хлопчик, як відомо, завжди підпадає під впив поганого).

Певна річ, говорити з читачами про книгу, яку вони ще не читали, неможливо. Тому розмова точилася в основному довкола литовської теми. Литва — давня, ще з юнацьких літ, любов Андрія Куркова. Колись випадково натрапив на збірочку балад литовського поета й зачарувався ними. Навіть створив на їх основі кілька пісень. Вже пізніше, коли писав роман про Львів, увів до сюжетної канви литовця (то була книжка про молодіжний рух під назвою хіпі, котрий в тодішній імперії, як це не дивно, був найбільш розвинутий саме у Литві й Україні). Так поступово підходив до литовської теми — в душі жила щира вдячність до литовського народу за підтримку українців у їхньому прагненні до свободи та у виборі європейського шляху.

— Чотири роки писав я цей роман, — сказав автор. — Литовці знали про цю мою працю й нерідко цікавилися, коли вже, нарешті, з’явиться литовський роман. А далі — Майдан, Революція Гідності, було не до писання, — тоді робив зде-більшого щоденникові нотатки. Й ось, нарешті, роман вийшов друком — у тому ж таки видавництві «Фоліо», що й інші книжки. Під час презентації у Вільнюсі литовці дивувалися: таке відчуття, казали, ніби читаєш написане литовською мовою.

Резиденція Святого Миколая, що відкрилася у селі Осички Савранського району минулого року, стала однією з головних зимових туристичних атракцій нашого краю. Торік обійстя Миколая відвідали тисячі дітей та дорослих не лише з Одеси, а й з інших південних та центральних областей, зі столиці. Вони відкрили для себе неповторні краєвиди півночі нашої найбільшої в Україні області та несподівано багаті народні звичаї й обряди.

Щоб побачити, як проходить підготовка до цьогорічних зимових свят, ми попрямували до Саврані.

Їдемо трасою на Київ. Після Любашівки частина нашого шляху біжить Миколаївщиною, далі знову вказівник «Одеська область». Звертаємо ліворуч від траси, не доїжджаючи мосту: в долині виблискує ще не скутий кригою Південний Буг (за ним Кіровоградська чи, правильніше було б, Кропивницька область), але нам — у Саврань. Про своє географічне розташування місцеві жартують, що їхній один півень на три області кукурікає.

Краєвиди тут інші, ніж на трасі. Замість безкрайнього степу — ліси, несподівано пишні, аж кучеряві. Царство сосни, іноді берези, верби понад річечками й водоймами. Проїжджаємо два тихі мальовничі села, зупиняємося у Саврані. Містечко нічим непримітне, але на вулицях замість звичних тополь подекуди ростуть велетенські красуні-ялини з шишками.

Сама резиденція трохи далі, за Савранню. Але туристичні групи на автобусах чи індивідуальні екскурсанти приїздитимуть спочатку сюди. Організатори подбали, щоб люди після довгої дороги мали де смачно пообідати і скористатися всіма іншими благами цивілізації, включаючи побутові зручності.

Постійне промивання носа сольовими розчинами збільшує частоту інфекцій.

Промивання носа сольовими розчинами — один із найпопулярніших заходів при багатьох захворюваннях. Це і риніти, і синусити, й аденоїдити. У будь-якій аптеці є широкий вибір таких розчинів. Деякі пацієнти, з метою економії, використовують звичайний фізіологічний розчин або сольовий розчин, готуючи його в домашніх умовах. Однак, як свідчать свіжі дослідження, постійне зрошення слизової носа сольовими розчинами збільшує частоту інфекцій на 60 відсотків.

Так, в Університеті Джорджтауна (США) вели спостереження за групою пацієнтів із хронічним риносинуситом. Як засвідчили результати, при використанні сольових розчинів гострі респіраторні інфекції повторювалися до восьми разів на рік, а от при припиненні щоденних зрошень, частота інфекцій знизилася до трьох разів.

На думку вчених, це відбувається тому, що носовий слиз виступає як перша лінія оборони проти дихальних інфекцій. Постійно його змиваючи, ми позбавляємо слизову імунного захисту. А от при короткочас-ному застосуванні сольових розчинів таких проблем не виникає.

Довгий час вважалося, що можна зберегти спогади у мозку тільки тоді, коли відповідні нейрони були активними. Проте зараз, схоже, з’ясувалося, що це не завжди так, і це може дуже допомогти тим, хто страждає від короткочасної втрати пам’яті.

Учені виявили, що стимуляція мозку слабкими розрядами електрики (зокрема імпульс транскраніальної магнітної стимуляції) здатен оживити недавні спогади. Наш розум може уповільнити короткострокові спогади аж до їх неактивного стану, де вони перебувають у фоновому режимі, але готові повернутися, коли це необхідно.

Цей метод не можна застосовувати до довготривалої втрати пам’яті (для цього існують інші техніки), тож не чекайте на повернення дитячих спогадів після декількох розрядів. Однак ці результати мають поліпшити наше розуміння того, як працює мозок — уже стало зрозумілим, що наша пам’ять складніша, ніж вважалося раніше. І в довгостроко-вій перспективі це може приз-вести до лікування хвороби Альц-геймера та інших розладів, коли відновлення короткострокових спогадів могло б значно поліпшити якість життя пацієнта.

Фахівці в галузі комп’ютерних технологій з Канади роз-робили спеціальний пристрій для зниження психологічної напруги.

Апарат зовні мало чим відрізняється від звичайного смартфона. Науковці вважають, що їхня розробка допоможе у лікуванні депресії та знятті стресу. Створений пристрій дозволяє сканувати психологічний стан людини. Більше того, нові технології можуть покращувати настрій.

До речі, новину у можна придбати. Кожен охочий за 100 доларів отримає першу версію апарата.

Одеська митниця ДФС впродовж нинішнього року переказала понад 160 млн грн на будівництво доріг.