Між станцією «Так» і станцією «Ні»

— Ініціативній групі вдалося з’ясувати, що у розрахунку вартості підключення до водогону вказані роботи, які не виконувалися, і не підтверджена документально вартість матеріалів. Старий водогін люди прокладали власним коштом і тому, природно, труби належать їм. Але їх продали підряднику по дві з половиною гривні за кілограм, а той здав їх по десять гривень за кілограм. Загалом було продано близько 1000 тонн чавунних труб і стільки ж сталевих... З торіш-нього квітня ми змушені купувати привозну воду по 350 гривень за три тонни. Це при тому, що 90 відсотків жителів нашої вулиці — пенсіонери, є сім’я з дитиною-інвалідом та сім’я з паралізованим лежачим хворим.

Свої слова Геннадій Олександрович підтвердив деякими документами.

Так, попередню скаргу, адресовану Роздільнянській районній раді жителькою Вакулівки Валентиною Майдан та рештою стривожених односельців, розглянула комісія райради. У своєму протоколі від 16 червня 2016 року вона, зокрема, констатувала: «...відсутні будь-які документи щодо згоди мешканців сіл Виноградар та Вакулівка на капі-тальний ремонт водогону за рахунок жителів сіл у сумі три тисячі гривень. Невідомо, скільки абонентів мали сплатити кошти та скільки коштів було зібрано з жителів сіл Виноградар та Вакулівка. Також відсутні будь-які документи щодо напрямків використання коштів, отриманих від населення». Враховуючи зауваження та порушення норм закону «Про питну воду та питне водопостачання», комісія рекомендувала голові райради передати звернення жителів Вакулівки та всі надані документи від Виноградарського сільського голови та директора комунального підприємства «Виноградарське» до правоохоронних органів для вжиття відповідних заходів. Це й було зроблено.

Слідство з цього приводу проводилося і раніше, але було припинене за відсутністю в діях складу кримінального правопорушення. Та після втручання Генеральної прокуратури його поновили.

Втім, претензіями щодо необґрунтованості цін на заміну водопровідних мереж та відключення низки сімей від центрального водопроводу справа не обмежується. У червні цього року до управління Держпродспоживслужби в Роздільнянському районі надійшло колективне звернення жителів вулиць Нової села Виноградар на погіршення умов проживання у зв’язку з незадовільним станом каналізаційних мереж і споруд багатоквартирних будинків по вулиці Виноградній, а також на незадовільний стан видалення та знешкодження рідких нечистот. Є нарікання і на якість води, що подається.

З цього приводу розпорядженням Роздільнянської райдержадміністрації було створено комісію, яка визнала, що «факти, викладені у зверненні, мають місце». З метою недопущення виникнення епідускладнень, керуючись законом «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», сільському голові та директорові КП «Виноградарське» для нормалізації ситуації рекомендували вжити термінових заходів.

Редакція, звичайно, не могла не поцікавитися, як оцінюють ситуацію, що склалася, керівники села та згаданого у скаргах комунального підприємства. Директора КП «Виноградарське» ми не змогли знайти: з посади він звільнився. А сільський голова Сергій Бурлаченко сказав таке: «Насамперед про те, чи треба було ремонтувати водогін Карпове—Виноградар—Вакулівка. Не просто треба, а необхідно! І терміново. Такий висновок торік у травні зробила комісія. Вона, зокрема, встановила, що мережа, прокладена в 1937—1965—1990 роках, зносилася. Внаслідок тривалої експлуатації траплялися часті прориви водогону, що призводило до відключень на період латання труб та викликало нарікання селян».

Сергій Дмитрович показав дефектний акт, у якому перелічені всі водогінні мережі, що перебувають на балансі КП «Виноградарське», і навпроти кожної стоїть позначка: «аварійна». А ще додав:

— Спеціалісти склали проект на капітальний ремонт, він пройшов усі потрібні узгодження. У підрядника зберігаються акти виконаних робіт. Частина жителів Вакулівки не згодні з тим, що треба було міняти весь водогін. На такий випадок, щоб наочно підтвердити правильний висновок фахівців, ми спеціально залишили кілька шматків викопаної труби. Вона наполовину забита іржею. Якщо хочете переконатися, приїздіть, поди-віться. До речі, той непотріб ми й не викопували — яка користь від старої поліетиленової труби...

— Поліетиленової? Йшлося, здається, про чавунну трубу...

— Ні. Там поліетиленова труба.

— А звідки ж у ній з’явилася іржа?

— Розумієте, подача води до села відбувалася чавунними і сталевими трубами, а по селу — поліетиленовими. Звідси й іржа. Зараз скрізь прокладені поліетиленові труби.

— Ваші опоненти гостро ставлять питання про кошти, отримані від здачі труб...

— За ці кошти були придбані і встановлені насоси італійського виробництва, які цілодобово подають воду населенню, полі-етиленові труби, запірна арматура тощо. На це є відповідні документи.

— Скільки абонентів користуються водогоном і скільки відмовилися?

— Всього по Виноградарській сільраді послугами водогону користуються близько 800 абонентів. Вісім господарів ще не підключилися. Отже, як бачимо, переважна більшість споживачів внесла за підключення по три тисячі гривень.

— Яка їхня позиція у конфліктній ситуації?

— Ми провели збори вулиць Садова, Степова, Привокзальна. Участь у них взяли 35 осіб, у тому числі я та директор КП «Виноградарське». Приводом до зборів стало самовільне підключення, тобто без оплати, одного із жителів. Учасники зборів засудили такий вчинок, але дали господареві два тижні на оплату підключення. На жаль, він не прийняв цієї пропозиції. Ті ж збори рекомендували КП «Виноградарське» дозволити підключитися до водогону лише тим, хто оплатив встановлену суму. До речі, сім’я, в якій виховується дитина-інвалід, уже підключилася до водогону.

На закиди щодо санітарного стану водогону Сергій Брлаченко відповів так: «Я хотів би всіх заспокоїти: заходи в цьому напрямку ми намагаємося проводити вчасно і в повному обсязі. У тому числі й ті, які згадувалися в розпорядженні керівників управління Держпродспожив-служби. Ніякої епідеміологічної ситуації з цих причин у нас не було і не буде. Щодо якості води, то вона була і є високою. Це, зокрема, підтверджує і такий факт. Цими днями на адресу КП «Виноградарське» надійшло повідомлення про присвоєння статусу «Державне підприємство року 2016», що демонструє його надійність і перспективність».

...Ось така картина конфлікту. Обидві сторони, як бачимо, прагнуть справедливості. Очевидно, крапку в цій історії може поставити тільки суд.

Редакція ж лише привертає увагу громадськості до ситуації і дає читачам можливість самим поміркувати, хто тут правий, а хто винен. Що породило кон-фліктну ситуацію? Брак прозорості та відкритості у прийнятті рішень і дій сільради та місцевого комунального підприємства? Дефіцит довіри до влади? Непевність у нинішньому житті, зумовлена підвищенням тарифів та зростанням цін? Певне, все потроху. І тут важливо своєчасно зняти всі підозри, щоб село знало відповіді на питання, які непокоять людей, щоб воно лишилося згуртованою, толерантною родиною. До станції «Так» для всіх горить зелене світло семафора.

Валентин ЩЕГЛЕНКО.

Роздільнянський район.