Унікальні відповіді на унікальні виклики

— Ні. Є кілька суттєвих відмінностей. У наших Збройних силах у правових інституціях ми також маємо як цивільний, так і військовий персонал, але він виконує дорадчу функцію, у нас нема прокурорських повноважень. Такі повноваження в Норвегії належать винятково цивільній сфері.

— Чи правильно розумію, що у вас нема військових прокурорів, військових судів або військової поліції — подібних до тих, які маємо в Україні?

— Ми маємо військову поліцію у Збройних силах, як і чітку дисциплінарну систему з реагування на правопорушення. Але серйозні злочини вимагають прокурорського розслідування. Цим буде займатися цивільний прокурор, обізнаний у військових справах, але підзвітний винятково цивільним інституціям. Результати його перевірки або розслідування розглядатиме цивільний суд, адже у Норвегії військових судів не існує.

— Отже, ваша функція, переважно, полягає у наданні військовослужбовцям правових консультацій. Але чи є у вас інші завдання, наприклад, у правовому захисті, який ви можете надавати військовослужбовцям?

— Я не впевнений, що саме ви маєте на увазі, говорячи про захист, оскільки ми не є захисниками. Якщо військовий, офіцер або солдат, підозрюється у скоєнні злочину, йому буде потрібно знайти ци-вільного адвоката, який захищатиме його у цій справі.

— Мається на увазі дещо інше. Чи надаєте ви захист військовослужбовцям, якщо вони стикаються з певними соціальними питаннями, наприклад, незадоволені розміром грошового утримання або нарахованої пенсії? Можливо, в Норвегії ці питання не є гострими, але в Україні багато подібних випадків...

— Ні. В таких випадках консультант з питань права не матиме з цим справи. Зазвичай, якщо у вас є певні питання як в учасника трудових відносин, яким є кожен солдат або офіцер, ви маєте адресувати їх у власну трудову організацію, у профспілку. Якщо у вас є проблеми такого роду, ви скеровуєте їх до професійної організації, яка розгляне вашу справу і проводитиме всі подальші переговори з урядом для врегулювання суперечки.

— Яким чином, з правової точки зору, в Норвегії унормовані питання цивільно-військових відносин, зокрема цивільного контролю над збройними силами?

— Головним елементом такого цивільного контролю у Норвегії є сам уряд, адже міністр оборони є цивільною особою та входить до уряду. Тож цивільна складова існує. Наприклад я, цивільний, служу в Міністерстві оборони і в цьому контексті представляю частину системи, яка забезпечує цивільний нагляд над військовими. Як це працює? Міністр оборони може надавати розпорядження начальнику штабу з будь-яких питань. Вона (Іне Ериксен Серейде. — Ред.) може вимагати доповідь стосовно будь-яких справ, що відбуваються, і таким чином військові виконують розпорядження цивільної особи.

У цьому контексті найважливішою є система підзвітності. Ми маємо ще й систему аудиту, яка є частиною цивільного контролю, а також цивільного омбудсмена — це все в структурі Міністерства оборони. При цьому омбудсмен підзвітний напряму парламенту. Таким чином, система цивільного контролю охоплює практично всі командні ланки. Функція такого контролю ще й у тому, щоб перевірити, чи справді оборонні структури займаються тим, що мають робити.

Ханс Петтер Мідттун:

— Мені здається, що саме поняття «цивільний контроль над військовими» часто неправильно розуміється. Більшість людей вважають, що йдеться про систему підпорядкування, як її розуміють в армії. Але цивільний контроль означає набагато більше.

В умовах України це означає, що головна відповідальність за прийняття стратегічних рішень — у руках цивільного керівництва, а не у професійних військових офіцерів. Ця обставина дозволяє найкраще розставити міжвідомчі пріоритети для задоволення різних потреб держави. Парламент має можливість збалансувати ресурси, необхідні для протидії зовнішньому агресору, з іншими внутрішніми потребами та викликами, які також потребують рішення для подальшого розвитку держави.

Для сектора національної безпеки й оборони України це означає, що парламент стає частиною процесу оборонного планування. Парламентарі, у цьому контексті, будуть краще розуміти загрози й ризики, що стоять перед країною. Це необхідно для того, щоб визнати обґрунтованість та «раціо» пропозицій, з якими до парламенту приходять військові.

Як часто цитують Карла фон Клаузевіця, «війна є продовженням політики іншими засобами». Військові — лише один із багатьох політичних інструментів, які є у розпорядженні держави. Парламент, відповідно, має отримати повноваження для скоординованого розвитку всіх цих інструментів. Це значно зміцнює та посилює всю політичну систему.

Таке поєднання політичної та військової складових допомагає розвивати та зміцнювати весь полі-тичний процес. Фінансування Збройних сил України та споріднених елементів, як наслідок, здійснюється одночасно простіше і ґрунтовніше, що робить цей процес далекосяжнішим за природою. Професійні військові не володіють таким політичним досвідом, тож поєднання військового та цивільного компонентів дуже важливе.

Гейр Анеш Фагерхейм:

— Начальник штабу в Норвегії одночасно є радником в уряді. Він надає поради, коли йдеться про оборонне планування, оскільки є найвищою за рангом військовою персоною в країні. Зазвичай він веде постійний діалог з міністром оборони, оскільки саме вона несе відповідальність за цей сектор. У цьому контексті начальник штабу надає рекомендації стосовно всіх військових питань, включно з оборонним замовленням, щодо нової зброї, літаків, кораблів — будь-яких речей, у яких є потреба. Виходячи з цих рекомендацій, до процесу оборонного планування підключається уряд, який раз на чотири роки надає власні рекомендації до парламенту. І вже парламент приймає рішення, який саме бюджет і які інвестиції вони вкладатимуть у військову сферу впродовж наступних чотирьох років. Окрім такого чотирирічного циклу, ми маємо ще й перспективу на двадцять років, тож парламентарі можуть бачити далеко вперед.

— Але хто в підсумку контролює оборонні витрати й оцінює, чи є вони ефективними і чи правильно використовуються?

— Як я вже зазначив, міністр оборони і начальник штабу мають службу внутрішнього аудиту, яка контролює, яким чином і чи у правильному напрямку використовуються бюджетні кошти. Водночас, у парламенті також є власний аудит — офіс генерального аудитора, який може контролювати всі гроші, що спрямовуються нами на оборонний сектор.

— Дозвольте дещо змінити тему нашої розмови. Зрозуміло, що всі військовослужбовці в Норвегії

є громадянами. Якими політичними правами во-

ни користуються? Чи є певні обмеження для їх-

ньої політичної активності, пов’язані з військовою службою?

— У Норвегії військовий може стати політиком, але перед тим він має зняти військову форму. Якщо ви офіцер, ви можете бути обрані членом парламенту, але ви маєте полишити військову службу на той період, який буде пов’язаний з вашою роботою в парламенті. Таким чином, ви не можете виступати в двох якостях одночасно. У нас є офіцери, які є місцевими політиками, але їм не дозволено брати участь у політичних зборах в уніформі. В такому випадку ви маєте бути у цивільному. Тобто ви можете долучатися до дебатів, але якщо ці дебати мають політичну природу, ви не можете робити це у військовому однострої.

— Отже, якщо хтось піде на партійні збори у військовій формі, його звільнять з лав Зброй-

них сил?

— Звільнять? Як сказати… Напевно, такий крок був би вже останнім. Зазвичай, може виноситися попередження, застосовуватися певні дисциплінарні заходи, якщо вас помітили у формі на політичному мітингу. Але, щиро кажучи, до цього моменту ми не мали таких прецедентів. Думаю, що для Норвегії це зовсім не є проблемою. Маючи повагу до військової форми, ви не будете в ній робити політичних заяв.

— Українській громаді надзвичайно цікаво почути цю тезу, адже в нашому парламенті побачити людину в однострої — не рідкість… Останнє питання — які домовленості на майбутнє ви досягли під час переговорів з управлінням правового забезпечення українського Генштабу?

Ханс Петтер Мідттун:

— Дозвольте долучитися до розмови, адже йдеться про важливий напрямок наших двосторонніх відносин. Для нас очевидна обопільна зацікавленість у таких зусиллях. Переконаний, що ми можемо зробити внесок в аналіз уроків з останніх подій, допомогти узагальнити досвід та запропонувати певне альтернативне його осмислення. Водночас, я переконаний, що і Норвегії є багато чому повчитися в України. Перед вами постають унікальні виклики та ви знаходите унікальні рішення у відповідь. Тож двостороння співпраця на користь обом сторонам…

— Ви зараз говорили про гібридну війну?

— Це одне з питань, напевно. Ситуація з міжнародної безпеки змінилася драматично після анексії Криму Росією та її агресії на Сході України. Гібридна війна вбирає у себе не лише використання військової сили, але й невійськові засоби, такі як дипломатія, економіка, енергетика, підривна діяльність, пропаганда та багато інших. Комбіноване використання військових та невійськових засобів створює унікальні політичні й військові виклики. Внаслідок цього Україна виносить уроки, які дуже важко їй дістаються, і ці уроки є важливими для всієї Європи.

Водночас, наслідки гібридної війни можуть бути масштабнішими через поточний стан інституцій у самій Україні. Саме тому розбудова міцних інституцій є вирішальним фактором для того, щоб досягти успіху, і ви можете скористатися досвідом та знаннями, які у цьому сенсі є в інших європейських країн.

Норвегія концентрує свою підтримку саме у цих сферах. Торік, наскільки я знаю, наша країна надала близько мільярда гривень на реалізацію кількох проектів. Водночас, ми постійно працюємо над тим, щоб зміцнити стосунки у військовій сфері, зрозуміло, в рамках тих політичних обмежень, які маємо.

Розмовляв Михайло ДМИТРУК.