Забавки приматів

Реагувати на тривожний виклик, навіть анонімний, — це світова практика. Траплялося, що люди справді повідомляли про задумані кимось злочини або ж про свої підозри і таким попередженням уберігали від біди. Були випадки, коли зловмисники приходили до тями, жахалися свого задуму й інформували про можливі вибухи. Ось чому відповідні служби в усіх цивілізованих країнах миттєво реагують на всі без винятку сигнали тривоги.

Цими днями «замінували» один із супермаркетів Одеси. Рятувальники попросили сотні людей, які на той момент перебували в торговельних залах, негайно покинути приміщення і відійти від нього на безпечних 300 метрів. Прибули люди у спеці-альному спорядженні, правоохоронці з собаками, кілька пожежних машин, карета «швидкої»...

Хтось із покупців розвернувся і пішов мовчки додому, але десяткам людей, у тому числі й персоналу магазину, довелося понад годину стояти на морозі, чекаючи закінчення перевірки. Ми, скажімо, не встигли забрати речі із камери схову супермаркету, а хтось, чула поруч розмови, виділив час на шопінг саме у цьому торговельному закладі, тому терпляче чекав закінчення обстеження приміщень, у яких шукали вибуховий пристрій.

Нічого, на щастя, не знайшли. А чи знайдуть телефонного зловмисника, який познущався над усіма нами, забравши час і нерви? Неодмінно!

За статистикою оперативно-координаційного центру головного управління ДСНС України в Одеській області, з початку 2016 року кількість хибних викликів пожежно-рятувальних підрозділів добирається до цифри 600.

Фахівці центру розповіли, що серед цих сигналів є певна частина помилкових, скажімо, таких, коли людина сприймає будівельний пил за дим або пакет зі сміттям за вибухонебезпечний пристрій. І таким людям рятувальники дякують за вияв громадянської свідомості. Але ж більшість — лише чиїсь пустощі. Найчастіше, кажуть, — дітей та підлітків, але трапляється, що верзуть дурню і дорослі, які не мають психічних відхилень. Як про мене, то в останньому можна дуже засумніватися.

Виїжджаючи на хибні виклики, рятувальні служби несуть чималі матеріальні збитки. Вони утримуються на бюджетні гроші, тобто на громадські, а відтак чиїсь пустощі грабують кожного з нас, сумлінних платників податків.

Спеціалісти оперативно-координаційного центру сказали, що людину, яка зробила свідомо неправдивий виклик, нескладно знайти, але й сам пошук потребує певних матеріальних витрат і займає певний час. Із розвитком сучасних технологій зв’язку інкогніто не може залишитися жоден.

«Жартівнику» ж, згідно зі статтею 259 Кримінального кодексу України, доведеться компенсувати всі ці витрати. Наразі юридичний сектор ГУ ДСНС України в Одеській області подав два цивільних позови про стягнення збитків, заподіяних такими зловмисниками. Нещодавно завершено розгляд цивільного позову 3-го Державного пожежно-рятувального загону про відшкодування збитків, заподіяних неповнолітнім, і стягнуто на користь держави 3473,63 гривні, які були витрачені рятувальниками на перевірку хибного повідомлення про замінування.

Для довідки. Виклик усіх без винятку екстрених служб з хулі-ганських спонукань карається законом. Відповідальність за такі дії передбачає стаття 259 «Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності» Кримінального кодексу України і тягне за собою накладення штрафу від п’ятсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, чи обмеження волі на строк до п’яти років. Якщо ж злочин спричинив тяжкі наслідки або вчинений повторно, винний карається позбавленням волі на строк від двох до семи років. До відповідальності може бути притягнута лише особа, яка досягла на момент вчинення правопорушення шістнадцяти років. У разі, коли таку дію вчинено підлітком, розглядом займається комісія у справах неповнолітніх, яка ставить правопорушника на облік і застосовує до нього заходи виховного характеру. А от батьки малолітнього порушника притягуються до адміністративної відповідальності, яка передбачає попередження і накладення штрафу та відшкодування збитків, заподіяних їхньою дитиною.

Таких безголових, як бачимо, знаходять і карають штрафом чи відсидкою в кутузці. Та у нас чомусь не прийнято розголошувати імен «героїв». Як про мене, їх мусять знати навіть в обличчя. Де покарання громадським осудом? І нічого з такими невігласами цяцькатися. Можливо, поки рятувальники заглядали під прилавки, шукаючи «вибухівку», десь вигорала квартира, а «швидка», яка годину стояла напоготові під супермаркетом, потрібна була на місці ДТП, коли ще можна було врятувати чиєсь життя.

Як не прикро, але, оточивши себе сучасною технікою, у тому числі й сотовими телефонами та комп’ютерами (як пізніше довідалася, виклик про «замінування» супермаркету було надіслано саме з електронної скриньки, тож знайти «автора» буде ще простіше), дехто з людей перетворюється на примата, примітивну мавпу, готову до дурних «експериментів».

Яна СТАСІНА.