№ 102 (21780) субота 26 листопада 2016 року

Надзвичайний і повноважний посол Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс зустрівся зі студентами в Інституті соціальних наук Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Високого гостя привітав ректор ОНУ Ігор Коваль.

Пан посол подякував студентам, які прийшли поспілкуватися, і наголосив, що дуже радий знову побувати в Одесі, зокрема в університеті, де торік він побував разом з міністром закордонних справ Литви Лінасом Лінкявічюсом. У своєму виступі перед аудиторією Марюс Януконіс сказав:

— Цими днями Україна відзначає третю річницю Революції Гідності — події, яка змінила вашу країну і багато в чому вплинула на процеси в цьому регіоні і в усій Європі.

Про це важливо сьогодні говорити, адже зараз ми всі шукаємо відповіді на питання, в якому напрямку рухається Європа і навіть світ. Відбувається багато незвичних явищ, хоча в історичній перспективі вони, може, й звичні. Завжди у світі ставалися різні конфлікти, потрясіння або війни, але ми після 1990 року якось звикли думати, що у нас, в Європі, у всякому разі в цій частині світу, все спокійно, ми розвиватимемося і житимемо у мирі й надалі.

Але світ дуже стрімко змінюється, глобалізація і технології дуже сильно міняють його. Ми навіть самі не усвідомлюємо, як сильно це на нас впливає. І в той же час зростає міжнародна напруженість у багатьох частинах світу. Люди почуваються невпевнено, підвищується ступінь невизначеності. Країни стають більш індивідуалістичними, більш протекціоністськими. Уся система міжнародного права зазнає викликів. На жаль, ми маємо збройні конфлікти — і давні, які тривають, і нові, включаючи Україну. Маємо також інші загрози безпеці, як-от тероризм, кіберзлочинність, незаконна міграція. Ми дедалі більше й більше відчуваємо агресивну поведінку Росії на міжнародній арені. Є напруження і в інших частинах світу, зокрема на Далекому Сході, де є багато питань у сфері безпеки між Японією та Китаєм, і на Корейському півострові.

Усі ми з великою увагою відстежували вибори у США, де переміг Дональд Трамп. Не думаю, що сталася якась трагедія чи якась революція. Є певний ступінь невизначеності, якою буде політика США, наскільки обіцянки та висловлювання під час передвиборної кампанії відповідатимуть його подальшій політиці. Слід відзначити, що на Заході приходить нове покоління політиків, котрі більш екстравагантні, більш прямолінійні, більш популістські, навіть націоналістичні. Втім, якщо люди за них голосують, значить, у таких політиках сьогодні є потреба. Виникає питання: чи це загроза для демократії, ринкової економіки, прав людини, взагалі наших фундаментальних прав?

Я думаю, що відповідь буде «ні», бо якщо вибори у світі й надалі будуть вільними та чесними, якщо всі основні свободи будуть дотримуватися, свобода слова, свобода на мирні зібрання, якщо держава не втручатиметься у ринкову економіку, то, я вважаю, наша західна система, наша західна цивілізація нормально функціонуватиме.

Правда й те, що Євросоюз стикається зараз з великими викликами. З одного боку ЄС — сильна структура економічно, він ніколи не був таким економічно міцним і процвітаючим блоком, як зараз, і в той же час він стає дедалі більше розділеним політично. Це серйозний сигнал для лідерів, що Євросоюз потрібно реформувати. Думаю, найближчим часом побачимо контури цієї реформи.

Місяць тому після чергових переговорів з канцлером ФРН Ангелою Меркель Президент України в категоричній формі заявив журналістам, що безвізовий режим перетину кордонів Євросоюзу наша країна отримає до 24 листопада цього року. Розмова з Меркель була тоді непростою, а Петра Олексійовича ніхто за язик не тягнув. Він міг дат не називати. Але назвав, тому що 18-й саміт Україна — Європейський Союз вважав основним рубежем дипломатичної оборони.

Зустріч, де майже нічого не вирішилося

Порошенко прорахувався. Він помилився з тим, що в дипломатії основних і периферійних рубежів нема. Перемоги на Генеральній асамблеї ООН або в Міжнародному кримінальному суді можуть мати для України меншу вагу, ніж поступка міністра закордонних справ Росії Лаврова щодо одного з пунктів у процесі розробки «дорожньої карти» з урегулювання ситуації на Донбасі.

«Безвіз» у відносинах нашої країни з Євросоюзом займає одне з останніх місць, а престижним його зробив сам Порошенко. Але коли на саміті 24 листопада практично вирішене питання про скасування віз для українців, у рамках обговорення співпраці у сфері юстиції, свобод та безпеки, замі-нили формулою «лібералізація візового режиму», стало зрозумі-ло: наші позиції слабкі. У Брюсселі доведеться відступати і за іншими напрямами.

Коли призначали, а потім відкладали дату проведення щорічного саміту Україна — ЄС, ще не визначився переможець на виборах президента США. Залишалися надії, що, як і раніше, на Брюссель впливатиме Вашингтон. І в ключових питаннях врахують думку американців. Але Україна у свідомості новообраного президента Дональда Трампа поки що не присутня, думка його невідома, і треба покладатися на заклики Барака Обами, який у прощальному турне по Європі закликав не скасовувати економічних санкцій ЄС щодо Росії.

Санкції не скасують. Це вирішили ще до саміту. Але й не посилять, як пропонували українські дипломати. Серед двох десятків тем, включених до порядку денного і запропонованих для обговорення учасникам саміту, виявилися проблеми не менш сер-йозні, ніж санкції. І вони вимагають термінових рішень.

Як засвідчують нові дослідження, втрати від війни Сталіна з українським народом у 1932–1933 роках були більшими, ніж Україна зазнала під час гітлерівської окупації у 1941–1944 роках.

«Втрати цивільного населення під час Другої світової війни — причому за розрахунками у межах території радянської України 1939 ро-ку, в сучасному поділі це 17 областей, — трохи менші, ніж під час Голодомору. Тобто якщо під час Голодомору втрати були 3,9 млн, то у 1941–1945 роках — 3,8 млн. І ми бачимо, що втрати сільського населення під час Голодомору значно вищі, ніж у 1941–1945 роках. Якщо українське село у 1932–1934 роках втратило 3,6 млн, то під час війни — 1,5 млн. Виходить, що війна Сталіна з україн-ським народом була більш руйнівною, ніж фашистська окупація для сільської місцевості», — повідомив заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАНУ Олександр Гладун на прес-конференції, яка відбулася у четвер в «Укрінформі».

Науковець підкреслив, що втрати від Голодомору поділяються на дві категорії — так звані прямі втрати (через надсмертність) і непрямі (через дефіцит народжуваності). Втрати через надсмертність — це не всі померлі в період Голодомору, а різниця між фактично померлими і кількістю померлих, яка могла бути за відсутності Голодомору. «Оцінка втрат через надсмертність — 3,9 млн осіб. І розподіл втрат по роках дуже різниться. Причому наслідки голоду відчувалися ще в 1934-у. Пік голоду припав на 1933 рік, з вражаючою перевагою сільського населення. 3,6 млн — це втрати у сільській місцевості. Оцінка втрат у містах — приблизно 300 тисяч», — зазначив Олександр Гладун.

Така катастрофічна смертність у 1933-у зруйнувала взагалі нормальний перебіг демографічних подій в Україні і призвела до просто «ненормальних статистичних показників», які не оцінюють демографічні процеси, сказав учений і додав: «Особливо високою смертність була у дитячих вікових групах. У віці від 0 до 14 років було приблизно 1,6 млн померлих дітей».

«Чорноморські новини» впродовж свого існування є важливим чинником демократичного та патріотичного виховання. Це видання під орудою заслужених журналістів України Івана Мельника та Ольги Сірої в  складних умовах сьогодення є взірцем патріотичної та інтелі-гентної газети, яка своїми публікаціями піднімає рівень самосвідомості нашого народу. Ми повертаємося до власної європейської ідентичності.

Впливова німецька газета Die Welt написала: українці довели, що вони більші європейці, ніж німці та французи. Наслідуючи європейську традицію, газета знайомить своїх читачів з кращими матеріалами українських і закордонних видань, розширюючи тим самим культурне поле  читачів.

Великий резонанс у сус-пільстві викликали електронні декларації, в яких українські багатії показали частину своїх статків. Як пише читач із Самбора Львівської області, «маю велику надію, що ці декларації прочитали всі «домушники»: братва, роботи непочатий край!».

Коли мені сповнилося 70 років, я зрозумів: безтурботна молодість уже минула, безпорадна старість ще не настала. Отже, саме час плідно працювати. «Чорноморські новини» 2017-го святкуватимуть свій 100-річний ювілей. Для цього знакового видання настає друга молодість.

Щиро кажучи, я не розумію, як можна жити з жінкою, котра не читає «Чорноморські новини», а отже не знає, що таке Магдебурзьке право. До речі, у ХVII ст. понад 300 міст в Україні жили  за цим правом. Магдебурське право — це суттєвий елемент громадянського сус-пільства. Це — самоврядування міст, свобода, незалежність громадян від феодалів. Російська імперія, поневолюючи український народ після Переяславської ради 1654 року, послідовно знищувала самоврядування в Україні. Останнім містом, у якому імператор Микола І у 1835 році скасував Магдебурське право, був Київ.

Як автор багатьох публікацій у газеті закликаю одеситів підтримати «Чорноморські новини» та передплатити на наступний 2017 рік.

Євген АКИМОВИЧ,
кандидат філософських наук.

Іноді буває так: причепиться до вас якийсь рядок із вірша чи пісні й не відпускає від себе. Як ось цей: «Я бачив, як вітер берізку зламав...».

Ці слова чомусь раз-по-раз зринали у думці, і недарма, бо наш сусід посадив на межі тоненьке стебельце. Росло воно серед городини непомітно і за якихось п’ять років з нього вигналося дерево — висока, тонка, не розлога, а якась по-дівочому зібрана зеленолиста красуня-берізка.

Та одного дня у жовтні, одесити пам’ятають, неждано-негадано налетів на місто шалений буревій, що виривав з корінням клени, акації, каштани... Тоді небезпідставно зринуло тривожне і про нашу бе-різку. Бідолашну сусідку гнуло, шматувало, викручувало на всі боки, буквально валило до землі, та вона, як могла, опиралася, підводилася, струшувала з себе вже по-осінньому золотаве листя і знову була готова протистояти стихії. І таки вистояла! Попри все — не скорилася!

Хіба це не приклад і для нас, українців, бо й нам судилося ви-тримати страшні удари — не стихії, і не далекого чужинця, а най-ближчого сусіда — кремлівського агресора.

Велика дяка світовій прогресивній спільноті, що вже третій рік підтримує нас у цьому кривавому двобої.

Перший раунд ми виграли, хоч і зі значними людськими й територіальними втратами — силою козацького духу добровольчих батальйонів, патріотизму волонтерів. Девізом усіх було: захистимо рідну землю будь-якою ціною!

Вистояли, закріпилися на лінії розмежування. І хоч зараз нема гарячої фази війни, лоб у лоб, але бойовики не вгамовуються і щодня гатять по наших позиціях та блокпостах, а в ранкових новинах: за минулу добу вбито одного бійця, поранено сімох. Донбас досі стікає кров’ю. Тепер ми достеменно знаємо, що наш найжорстокіший, найпідступніший ворог — російський агресор.

Сьогодні Україні вкрай важко — життя на два фронти. З одного боку — нав’язана гібридна війна, а другий фронт — усередині країни, бо дедалі сміливіше й нахабніше піднімають голови вигодованці та холуї втікача Януковича, чекаючи на реванш.

На тлі людиновтрат у брудній московській війні навіть президент Порошенко, якому хтось нав’язав цинічну абревіатуру АТО, недавно визнав, що таки йде війна. Вітчизняна.

Українцям, які завжди відкриті й душею, й думками, спочатку був незрозумілим вислів «гібридна війна». Та поступово розібралися у підступності та жорстокості «старшого брата».

Щодо мене, то досі я розрізняв такі види воїн.

1. Технологічно-силова війна (мечі, сокири, літаки, ракети, комп’ютерні віруси...).
2. Економічна війна — економічні санкції, антидемпінгові розслідування, нееквівалентний товарний обмін, валютні експансії тощо.
3. Прихований геноцид — цілеспрямоване руйнування генофонду шляхом поширення наркотиків, алкоголю, тютюну, штучних харчових добавок (зміна культури харчування).
4. Організаційна війна — насадження народові непритаманних йому систем управління і способу життя. Наприклад, перевірена часом для України виборна гетьманська модель, яка передбачає персональну відповідальність керівника, замінена «найкращою у світі» системою горизонтального розподілу влади з повною безвідповідальністю і безкарністю. У нас нині система абсурду: де відповідає більше, ніж один, не відповідає ніхто.
5. Інформаційна війна — пресування свідомості українців з метою прищеплення їм відчуття меншовартості, страху, безперспективності (щоб, скажімо, провести дешеву приватизацію).
6. Хронологічна війна: «українці — раби», «Україна — окраїна»...
7. Духовна війна — спотворення висвітлення історичних процесів, збочення життєвих цінностей.

Перші три види зброї змінюють поведінку, впливають передусім на фізичне існування. Наступні ж чотири спрямовані на руйнування ментальності народу, всього способу його життя.

В одеському Будинку офіцерів відбулася презентація інформаційного посібника про права, обов’язки та соціальні гарантії учасників антитерористичної операції «Пам’ятка учасникам АТО».

У залі — ветерани АТО, волонтери, громадські активісти, військовослужбовці Одеського гарнізону, співробітники Центру допомоги учасникам АТО при обл-держадміністрації, управлінь со-ціального захисту населення.

Розпочалося зібрання хвилиною мовчання за нашими героями, котрі полягли за Україну у війні з російсько-терористичними військами.

«Пам’ятка учасникам АТО» розроблена юристами-волонтерами спільно з фахівцями міністерств оборони та соціальної політики, Держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО, Генерального штабу Збройних Сил України. Матеріал викладений просто і зрозуміло у доступній графічній формі на 168 сторінках. Покрокові інструкції допомагають і ветеранам, і військовослужбовцям, і членам їхніх родин не лише дізнатися про власні права, а й показують, як домогтися їх реалізації.

«Така книжечка має бути в кишені кожного учасника АТО», — переконана Леся Василенко, голова ГО «Юридична сотня».

У свою чергу Микола Сторожук, завідувач сектора в Одеській області Держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО, представляючи посібник, зазначив:

— Тут є чотири розділи: для військовозобов’язаних, для військовослужбовців, для ветеранів та додаток з адресами і телефонами державних установ, громадських організацій, де можна отримати відповіді на ті чи інші запитання. Є і такі практичні поради, як написання рапортів та заяв. Наприклад, рапорт на оскарження дисциплінарного стягнення, рапорт на оскарження наказу командира на притягнення до матеріальної відповідальності, заява-повідомлення до банківської установи про те, що військовослужбовець проходить військову службу і має право на припинення нарахування відсотків за кредитом. Міститься й чимало інших корисних порад. В електронному вигляді цю книжку можна знайти на сайтах Держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО і ГО «Юридична сотня», де важлива інформація періодично оновлюється. Цю пам’ятку я розіслав і чиновникам в управління соціального захисту всіх районів Одещини та міст обласного значення.

Останні два-три тижні у ЗМІ та соціальних мережах активно обговорюється питання навколо навчального посібника з історії Одеси, яким користуються у загальноосвітніх школах міста. Насправді це важлива проблема компетенції фахівців, однак показово, що порушила її громадськість.

Як на мене, питання виходить за рамки конкретного навчального посібника чи підручника і торкається загальнонаціональної проблеми чи проблем.

Зверніть увагу, навчальний посібник, який на слуху, був написаний і рекомендований Міністерством освіти і науки України у 2012 році, однак реакція, підкреслюю, громадськості (батьки, активісти, журналісти), проявилася лише тепер, що вказує на зростаючу політичну зрілість одеситів зокрема. Шлях до цього стану, що маємо, був непростий, і якщо спробувати розділити його хоча б на умовні етапи, то вимальовується бачення цілком конкретного і зрозумілого, як зараз кажуть, тренду.

Пам’ятаю, як на початку 1990-х на історичному факультеті деякі студенти покидали аудиторії, в яких викладачі читали українською. Але з часом переважна частина молоді швидко зрозуміла, що таке держава Україна і що потрібно для її становлення, розвитку, тож період такої тимчасової, короткотермінової невизначеності був нетривалим.

Наступний етап на цьому шляху стосується старшого покоління. Ще у 2010 році окремі молоді викладачі, володіючи державною мовою, навіть через письмові заяви відмовлялися читати лекції українською, незважаючи на те, що до Одеси на навчання прибували абітурієнти з регіонів України, які не вивчали російської мови. Та й цей період, схоже, на стадії завершення.

Й ось тепер, на сучасному етапі, дедалі ваго-міший голос одеситів, які хочуть бачити Одесу, як і Україну, економічно розвиненою, заможною і мирною. Це ознака укріплення політичної нації. Одесити досить непогано орієнтуються у політичному житті країни, розуміють, що її потрібно захищати теперішнім і майбутнім поколінням і що це до снаги лише патріотам України.

Але патріота потрібно виховувати. Питання лише, як і на чому.

Держгеокадастр та Державне агентство з питань електронного урядування презентували черговий електронний сервіс у сфері земельних відносин — онлайн-замовлення та автоматичний розподіл проектів землеустрою на експертів.

Відтепер подати документи на погодження проекту землеустрою можна в онлайн-режимі через e.land.gov.ua упродовж кількох хвилин. Досі таке погодження відбувалося за два візити до державних органів, а запровадження цього сервісу дає можливість виключи перший візит та залишиться лише необхідність отримати документи після погодження.

Втім, головне, що за рахунок автоматизації та «сліпого» розподілу документів на виконавця значно пришвидшується прозорість й ефективність процесу розгляду документів від заявника та ухвалення відповідного рішення. Такі нововведення заощадять час й унеможливлять будь-які корупційні ризики.

Погодження проекту землеустрою є однією з найважливіших та одночасно найскладніших адмі-ністративних послуг. Щорічно українці погоджують понад 500 тисяч таких проектів. Завдяки запровадженню електронної послуги стартує принципово новий рівень якості обслуговування фізичних та юридичних осіб.

«Надання доступних, прозорих та не корупційних адміністративних послуг, що досягається шляхом переведення їх в електронну форму, — це те, що найбільше очікують громадяни і бізнес, — відзначив Олександр Риженко, голова Державного агентства з питань електронного урядування. — І сьогодні ми зробили ще один важливий крок на шляху до запровадження е-урядування в Україні».

Ініціатива реалізується за підтримки проекту «Реформа управління на сході України», що виконується компанією Deutsche Gesellschaftfьr Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням уряду Німеччини.

Таким чином, сьогодні громадянам та бізнесу доступні вже п’ять електронних послуг у земельній сфері. Нагадаємо, що раніше було запроваджено надання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку, доступ до інформації про право власності та речові права на земельну ділянку онлайн і реєстрацію земельної ділянки.

Польський сейм у середу проголосував за зниження пенсійного віку із 67 років до 65 для чоловіків і 60 — для жінок. За це рішення проголосували 262 депутати, 149 було проти, а 19 утрималися.

«Для мене сьогодні найважливішим і найрадіснішим є те, що у нас, у сеймі, прийнято закон про зниження пенсійного віку», — заявив з цього приводу президент Анджей Дуда, який, власне, і вніс цей законопроект на розгляд парламентарів.

Як повідомляє «Польське радіо», глава уряду Беата Шидло наголосила, що партія «Право і Справедливість», чинний уряд та президент Анджей Дуда виконують свою обіцянку і повертають соціальну справедливість для громадян країни. При цьому вона зауважила, що попередня коаліція «Громадянської платформи» і Польської селянської партії підвищила пенсійний вік, а це суперечило інтересам громадян.

Ухвалений закон скасував пенсійну реформу, яка вступила в дію 1 січня 2013 року і передбачала поступове підвищення віку виходу на, як кажуть у нас, заслужений відпочинок. Нинішній закон, після проходження всіх процедур затвердження, набере чинності 1 жовтня 2017 року.

У кожному колективі є люди, котрим випали перші, головні ролі, а є ті, що залишаються на другому плані, створюючи для перших надійні й такі необхідні тили — займаються допоміжною роботою. До недавнього часу нашу «Чорноморку» не можна було уявити, скажімо, без секретарок, друкарок, телетайпістів, кур’єрів. Усі — й журналісти, й представники інших служб — трудилися над творенням та випуском газети. Кожен — на своєму місці.

Користуючись театральною термінологією, актором другого плану багато років була в нашій редакції Елеонора Свиридівна Лукашова. Бездоганно працювала друкаркою, телетайпісткою. У колективі її часто називали ласкаво Еллочкою, бо стільки світла, доброзичливості струменить від цієї привітної симпатичної жінки, спілкуватися з якою завжди приємно і старшим, і молодшим. Вона і слушно порадить-розрадить, допоможе, розвіє ваш сумний настрій кумедною історією, часто з власного життя. І повеселішає на вашому серці, щезне той смуток.

А ще Елеонора Свиридівна — щаслива матір і бабуся. Виховала сина й доньку, які успадкували від неї порядність, щиросердність, доброту. Поталанило її чоловікові, моряку далекого плавання, Федорові Івановичу, який, на жаль, передчасно пішов із життя, на таку вірну й мудру дружину, справжнього друга. Можна бути спокійним: там, де Елла — завжди повний порядок. Ось і нині тільки погляньте, як вона газдує на дачній ділянці, які дива вирощує!

У ці дні до Елеонори Свиридівни, нашої Еллочки, прилетіла солідна кругла дата. Не віриться, що вона справжня, бо молодість душі ювілярки іскриться, як і раніше.

Тож здоров’я, благополуччя, добра Вам, Елеоноро Свиридівно, ще на довгі-довгі літа! Залишайтеся такою ж оптимісткою, людиною світлої і щирої душі!

Колектив «Чорноморських новин».

Кожен виступ Національного одеського філармонійного оркестру — це завжди подія, розширення нашого уявлення про високу музику або глибоке переживання відомого. 18 листопада на сцені Одеської обласної філармонії відбувся концерт за участі київських гастролерів. У програмі — твори швейцарського та американського композитора Е. Блоха й угорського — Б. Бартока, відповідно, Концерт для скрипки з оркестром та Концерт для оркестру, які належать до вершин їхньої творчості. За диригентським пультом — знана одеситам Наталія Пономарчук. Соло на скрипці виконував не менш відомий загалу соліст Дмитро Ткаченко.

Ернст Блох (1880—1959) розпочинав свою музичну кар’єру як скрипаль, і це, значною мірою, пояснює ту обставину, що, як і у випадку зі скрипковими концертами Гріга чи В’єтана, його твори для скрипки та оркестру містять карколомні пасажі і вимагають великої віртуозності від виконавця. До слова, Е. Блоха вважають першим серед композиторів єврейського походження, який втілив у форми сучасної музики єврейську тематику, національні, релігійні та світські традиції. Його музичний стиль великою мірою формувався під впливом німецьких романтиків (Р. Вагнер), постромантиків (Р. Штраус, А. Брукнер) та французьких імпресіоністів (К. Дебюссі, М. Равель). Для романтизму характерною особливістю є переважно оптимістичній фінал твору, що ми почули у цьому концерті в дещо естрадній інтерпретації. Концерт Блоха — медитативний, розвивається неквапно, у ньому багато мотивів, які послідовно змінюються чи накладаються, створюючи млосну й щемну непереривність музичного ряду. Цей концерт (який за останні десять років, здається, вперше виконується в Одесі) мистецтвознавці вважають «тріумфом серця й інтелекту» його автора.

Концерт має дві виконавські лінії — оркестр і скрипаль, якими вправляє диригент. Гра оркестру під орудою гостя-диригента надзвичайно захоплююча. Пономарчук не лише впевнена, не лише професіонал з великої літери — у неї є особливий магнетизм. На пам’ять приходять слова: «Такі талановиті у нас діти, і ще й дівчата! А Наталя Пономарчук… Це взагалі диво! Це надзвичайний диригент! Це, знаєте, така глиба…». Так відгукувався про свою колишню ученицю видатний український диригент і педагог Алін Власенко. Можливо, цей відгук наставника я вирвав із контексту нашої розмови, яка відбувалася під час його гастролей в Одесі два роки тому, бо він також з пієтетом говорив і про інших учениць — Вікторію Жадько, Катерину Осадчу.

Ромська культура вирізняється з-поміж інших своєю яскравою колоритністю та емоційністю. І в цьому ще раз можна було пересвідчитися, побувавши на фестивалі циганського мистецтва «Амала».

 Уперше цей фестиваль відбувся у 2000-у і відтоді щороку збирає у Києві найкращі ромські колективи і виконавців нашої та інших європейських країн. Цьогоріч він проходив 18 –19 листопада в циганському музично-драматичному театрі «Романс». Як і завжди, свято зібрало дуже багато учасників та гостей і створило щиру й дружню атмосферу, бо ж «амала» в перекладі означає «друзі».

Відкрили фестиваль його організатор, керівник театру «Романс», народний артист України Ігор Крикунов і перший заступник директора департаменту — начальник управління мистецтв та культурно-освітніх закладів Київської міської державної адмі-ністрації Сергій Анжияк.

Ігор Крикунов розповів про насичене творче життя театру (цього року, зокрема, він здійснив мандрівний тур по містах України з виставою «Циган і в Африці циган»), подякував за підтримку міжнародному фонду «Відродження» і побажав усім щастя та благополуччя. А як циган скаже — так і буде. Сергій Анжияк, у свою чергу, наголосив, що українці можуть пишатися культурним діалогом з ромами.

Першого фестивального дня на глядачів чекала вистава «Jenny Gipsy», яка захопила всіх неперевершеною грою акторів — Людмили Крикунової, Мойсея Оглу, Марини Кравчук, Михайла Герасимчука, Вадима Діаза, Наталі Золотарьової. Філософський зміст спектаклю навіяв у кожного роздуми про вічні людські цінності — любов і життя.

Український народний театр у Фінляндії, який нещодавно відзначив другу річницю, отримує офіційний статус, повідомляє у «Фейсбуці» активіст української громади Суомі Денис Перцев.

«Товариство українців у Фінляндії разом з акторами заснувало нову незалежну організацію — «Український театр у Фінляндії». Це виводить наш театр на новий професійний рівень», — пише він. Найближчим часом планується доопрацювання статуту і його реєстрація в Бюро патентів та реєстрацій, після чого він увійде до складу Товариства українців у Фінляндії як окрема організація.

Український народний театр Фінляндії з аматорським акторським складом був створений у листопаді 2014 року місцевим Товариством українців. Його засновником став Ігор Фрей (Бондаренко), фінський актор театру і кіно, диктор, телеведучий, театральний педагог українського походження. Лауреат премії «Золотий голос Скандинавії» (Норвегія, 2003).

Із своїми виставами «Щоденники Майдану», «На бережечку самоти», «За двома зайцями» театр виступав не тільки перед громадою Суомі, а й успішно гастролював у Стокгольмі (двічі) та Таллінні.

Щороку на автошляхах України гинуть понад 4 тисячі осіб і більш ніж 30 тисяч травмуються. ДТП є першою за пошире-ністю причиною смерті молоді віком від 15 до 24 та другою серед дітей 5—14 років.

Цьогоріч Всеукраїнський тиждень безпеки дорожнього руху проходив у два етапи: з 16 по 22 травня та з 14 по 20 листопада. Одним з його підсумкових заходів став «круглий стіл», який мав досить обширну назву: «Тиждень безпеки дорожнього руху. Міжнародні норми та стандарти у сфері безпеки на транспорті. Проблематика та передова практика. Медичне забезпечення у сфері безпеки дорожнього руху. Впроваження інформаційних технологій. День спільних дій в інтересах дітей».

У засіданні взяли участь більше десятка відповідальних фахівців, робота яких так чи інакше пов’язана з профілактикою правопорушень на автошляхах, вирішенням проблем безпеки дорожнього руху, попередженням травматизму тощо. Вони спробували дати відповіді на непрості запитання, з-поміж яких найголовніші: як привити людям культуру керування транспортними засобами та поводження на дорогах, щоб уберегти їх від загибелі й каліцтв, отриманих у ДТП.

Григорій Кривда, начальник обласного бюро судово-медичної експертизи, визнав, що Одещина нині на першому місці в Україні за кількістю отриманих у ДТП травм, як і за кількістю загиблих на дорозі. Серед причин бід — перевищення швидкості, виїзд на зустрічну смугу, порушення правил дорожнього руху пішоходами, ігнорування водіями дорожніх знаків і сигналів світлофора, неадекватна реакція кермувальників на обстановку, що складається під час руху. Останнє прямо пов’язане із вживанням алкоголю, а часто й наркотичних речовин, які утримуються в організмі людини, це довели експерти, до трьох місяців.

Статистика невблаганно жорстока: через невчасно надану медичну допомогу у нас гине в ДТП наполовину більше людей, ніж у Європі та Америці, де рятувальники мають у своєму розпорядженні не тільки сучасний автотранспорт зі спеціальним обладнанням, а й гелікоптери. Там працюють підготовлені бригади парамедиків з доведеним до автоматизму алгоритмом дій.

Хочете затишно почуватися у своїх домівках і насолоджуватися теплим душем? Це не має коштувати вам і вашій громаді настільки дорого.

У своєму останньому звіті Програма розвитку ООН вказує на неефективність опалення та ви-користання гарячої води в україн-ських оселях, підкреслюючи, що потенціал з енергозбереження лише п’яти областей, які споживають 41% енергоресурсів країни, складає 3,1 мільярда доларів США, а це майже половина вартості імпортованого Україною природного газу.

Дослідження ПРООН містить комплексний аналіз енерго-ефективності в житловому секторі України, що складає 33% від загального енергоспоживання країни. У ньому підкреслюється, що на опалення й гаряче водопостачання припадає 80% енергоспоживання в житловому секторі країни.

Минулого року спостерігалося зростання енергоефективності на 1,9% по всій Україні, за винятком Запорізької області та міста Києва, що, вочевидь, пов’язане з підвищенням тарифів на газ та опалення для населення (56% і 40% відповідно). У звіті також зазначається, що найбільш енергоефективними з-поміж областей є Вінницька, Кірово-градська та Івано-Франківська.

Та навіть попри позитивну тенденцію споживання українськими оселями енергії на квадратний метр залишається вдвічі вищим за показники в Євросоюзі. Підвищення енергоефективності до рівня ЄС могло б відчутно зменшити потребу в імпорті природного газу, водночас покращивши добробут домогосподарств і збереження довкілля.