№ 99 (21777) четвер 17 листопада 2016 року
Єдина кара — зіпсована репутація
Якщо дані попереднього дослідження «Барометр світової корупції», проведеного у 2013 році, напередодні Революції Гідності, свідчили про те, що кожен третій українець готовий задля антикорупційної боротьби вийти протестувати на вулицю, то свіжі результати показують активніший підхід до змін: 29% наших співгромадян готові не платити хабар, 9% — повідомляти про корупцію, 6% — голосувати за доброчесних кандидатів та партії, 7% — вголос обговорювати проблему корупції, 2% — вступити до антикорупційної організації, а 1% — бойкотувати недоброчесний бізнес.
Згідно з опитуванням, повідомляє ГО «Трансперенсі Інтернешнл Україна», проблема корупції досі залишається у трійці найактуальніших для нашої держави — це засвідчили 56% респондентів. На запитання, чи знизився рівень корупції за останні чотири роки, 72% українців відповіли заперечно. Спроби уряду змінити цю ситуацію 86% опитаних оцінюють негативно. При цьому 49% українців вважають, що заможні люди впливають на уряд у власних інтересах, і пропонують запровадити жорсткіші правила, аби цьому запобігти, а 67% впевнені в необхідності заборонити компаніям фінансувати політичні партії та кандидатів.
Найкорумпованішими українці назвали: державних службовців (65%), парламент (64%), працівників податкової сфери (62%), суддів (61%), президента та прем’єр-міністра (60%), представників місцевих органів влади (55%), поліцію (54%), керівників бізнесу (46%), релігійних лідерів (32%).
І це не дивно, адже 38% наших співгромадян упродовж останнього року давали хабар при взаємодії з органами влади. Найчастіше платили його при отриманні послуг у таких установах: початкові та середні навчальні заклади (38%), медичні установи (33%), при взаємодії з дорожньою поліцією (33%), у системі професійної освіти (31%), оформлюючи виплати з безробіття (9%), соціальні пільги (6%).
З-поміж респондентів 42% вважають за непотрібне повідомляти про корупцію, з них 16% переконані, що це нічого не змінить, а 14% бояться наслідків такого викриття. Втім, українців можна назвати досить сміливими викривачами, адже майже кожен третій житель Європи та країн Центральної Азії не повідомляє про корупцію саме через страх помсти. Також варто відзначити прогрес порівняно з минулими роками: у 2013-у 74% українців не повідомляли про корупцію, бо 63% з них вважали, що це нічого не змінить, а 24% боялися наслідків.
Таке критичне ставлення українців до антикорупційної реформи, яке виявило цьогорічне дослідження, на думку виконавчого директора Transparency International Україна Ярослава Юрчишина, зумовлене зростанням уваги суспільства до корупції і свідчить про необхідність посилити реформу.
Терпець може увірватися
Тиждень тому мешканці Чорноморська провели перед будівлею міської ради велелюдне зібрання проти забудови прибережних схилів та перекриття вільного доступу до пляжу.
Голова ініціативної групи, громадський активіст Сергій Шумський перед початком акції повідомив, що йдеться про центральний пляж міста, улюблене місце відпочинку чорноморців. За його словами, одного дня частину пляжу перегородила парканом якась кіпрська фірма з незрозумілими засновниками. Таке нахабство збурило людей. Відбулися кілька зібрань та громадські слухання. Містяни вважають, що так не повинно бути. Ініціативна група ознайомилася з документами і виявила масу кричущих порушень. Подані заяви в Генпрокуратуру, НАБУ та поліцію. Пан Сергій наголосив, що вже збудовані дві багатоповерхівки за 80 метрів від урізу води, на черзі — ще дві.
Пані Світлана тримає плакат «Пісня вашого варварства буде недовгою!»:
— Я живу в Іллічівську 30 років. Завжди схили були відкритими. Може не було так впорядковано, але й не було усіх цих, даруйте, гадючників — хіба не так? Чим далі, тим більше нищать природу, скоро людям нікуди буде йти на пляж. Приїдуть відпочивальники — ну куди вони підуть? Усе буде загороджене, як в Одесі.
— Чи можливо, вважаєте, це спинити?
— За теперішньої влади — маю великі сумніви.
— Але ж ви прийшли сказати своє «ні», то, значить, таки на щось сподіваєтеся...
— Звичайно, ми повинні боротися, інакше нічого не зрушимо з місця.
Під арештом недовіри
Чи знаєте, кому найбільше довіряють іноземні громадяни? Рятувальникам. За ними, найчастіше, йдуть священнослужителі, медики, поліція, засоби масової інформації, органи судочинства… Цей перелік подала у довільному порядку. У кожній країні — по-своєму. Скажімо, судам довіряють понад 25% поляків, трохи більше — канадців і громадян США, майже 60% норвежців…
Не знайшла свіжих даних щодо виміру довіри українців до вітчизняного правосуддя (варто, вважаю, уточнити, що система судового провадження — це не лише суди, а так званий «трикутник відправлення судочинства», тобто звинувачувальні органи (органи слідства), суди та адвокатура). У різних джерелах називаються різні цифри — від одного до 10%. Та хто повірить у ту статистику, якщо, скажуть люди, в судах усе куплено-перекуплено, у кого, мовляв, більше грошей, на боці того й правосуддя. Звідки про це знають? Дізналися зі ЗМІ.
Гіркого перцю до борщу ни-нішніх наших реформаторських реалій підсипали й численні ви-криття випадків корупції та здирництва з боку суддів і правоохоронців, як і їхні приголомшливі статки-маєтки, вимурувані на людській біді. Їх оприлюднили також ЗМІ.
Нині суддів, які натворили протиправних дій, масово погнали з роботи, як котів, що нашкодили. Серйозні пертурбації відбуваються в органах внутрішніх справ, по-теперішньому — поліції, які також пробують почистити від баласту. Розпочалися перетворення і в системі адвокатури.
Логічно, що дехто зі звинувачених-люстрованих почувається несправедливо зацькованим як владою, так і громадянами. Нема сумніву, що і в цих сферах були і є порядні працівники, але жорна тотальної недовіри ладні потрощити будь-чию репутацію.
Часто гнів людей, збурених сформованою медіа громадською думкою, виливається в проти-правні дії. Десь суддю облили зеленкою, десь — вкинули до сміттєбака, а ще десь — підстерегли і побили. Такі випадки подаються у ЗМІ як факти, без жодного натяку на те, що суддя — персона державна і недоторканна, а за протиправні дії винним також доведеться відповідати. Скажімо, 28 серпня та 2 вересня цього року були зафіксовані факти втручання в роботу Одеського апеляційного адміністративного суду з боку близько 40 осіб у камуфляжній формі, які допустили агресивні дії щодо працівників апарату суду та вчинили спробу виламати двері в службові приміщення.
«Це міжнародний збройний конфлікт»
Міжнародний кримінальний суд (Гаазький трибунал) розцінює ситуацію в анексованому Криму як міжнародний збройний конфлікт між Україною і Росією. Про це, як повідомляє http://glavcom.ua, йдеться у щорічному звіті попереднього розслідування прокурора Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда, датованому 14 листопада.
«Ситуація на території Криму і Севастополя рівно-значна міжнародному збройному конфлікту між Україною і Російською Федерацією. Цей міжнародний збройний конфлікт почався не пізніше 26 лютого, коли Російська Федерація задіяла особовий склад своїх збройних сил для отримання контролю над частинами території України без згоди уряду України», — сказано у звіті Гаазького трибуналу.
Право міжнародних збройних конфліктів застосовується до цієї ситуації і після 18 березня 2014 року тією мірою, якою події на території Криму і Севастополя будуть рівнозначними стану окупації, що триває.
Слід зауважити, що у Женевських конвенціях 1949 року поряд із терміном «війна» використовують вислів «міжнародний збройний конфлікт» (ст. 2) і «неміжнародний збройний конфлікт» (ст. 3). Таким чином, починаючи з 1950-х термін «збройний конфлікт» вживають набагато частіше, ніж термін «війна». Ця зміна зумовлена передусім політичною та ідеологічною ситуацією, спробою змістити акценти у цих поняттях, а також забороною використання війни як законного засобу вирішення міжнародних спорів. При цьому вважається, що поняття «збройний конфлікт» є ширшим і включає поняття «війна».
На думку суду, встановлення факту правомірності початкової інтервенції, яка спричинила за собою окупацію, не потрібне. Таким чином, даний міжнародний конфлікт може бути розслідувано за нормами Римського статуту.
Комітет ООН: Росія — держава-окупант
15 листопада у Третьому комітеті (фокусується на тематиці прав людини) Генеральної Асамблеї ООН була ухвалена резолюція «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)», ініційована Україною.
На підтримку документа виступили 73 держави, проти голосували 23, утрималися 76. Співавторами української резолюції стала 41 держава-член ООН.
Уперше в офіційних документах ООН Росія визнається державою-окупантом, а Автономна Республіка Крим та місто Севастополь — тимчасово окупованою територією. Крім того, в резолюції підтверджується територіальна цілісність України та невизнання анексії українського півострова.
Документ також закликає Росію надати міжнародним правозахисним механізмам, насамперед Місії ООН з моніторингу за дотриманням прав людини в Україні, безперешкодний доступ у Крим з метою забезпечення моніторингу ситуації з правами людини, а також просить управління Верховного комісара ООН з прав людини підготувати окремий тематичний звіт щодо ситуації на півострові.
Ухвалена резолюція стала важливим дипломатичним та політико-правовим механізмом, за допомогою якого Україна забезпечує захист прав громадян України на території тимчасово окупованого Росією Криму.
У грудні цього року заплановане затвердження ухваленої резолюції на пленарному засіданні Генасамблеї ООН.
Коментуючи ухвалення резолюції, міністр закордонних справ України Павло Клімкін на своїй сторінці у Twitter, зокрема, підкреслив, що відтепер визначення «тимчасова окупація української АРК і м. Севастополь» офіційно вживатиметься у всіх документах ООН до деокупації Криму. За його словами, постій-ний правозахисний моніторинг ООН — це перший крок до де-окупації нашого півострова. «Підтримавши документ, світ заявив державі-окупантові: «ні сірій зоні беззаконня і свавілля в українському Криму», — наголосив очільник зовнішньополітичного відомства України.
Пам’ятай, щоб протистояти
Із 18 листопада по 16 грудня в Одеському історико-краєзнавчому музеї експонуватиметься виставка «Геноцид проти ромів — пам’ятай, щоб протистояти», організована Інститутом «Більдунгсверк фюр Фріденсарбайт» (м. Берлін, Німеччина) та благодійним фондом «Планета добрих людей» (м. Одеса), яка розповість про долю ромів, депортованих до Трансністрії — румунської окупаційної зони у 1942—1944 роках.
Понад 25 тисяч румунських ромів під час Другої світової війни були депортовані до Трансністрії — окупаційної зони між Дністром і Бугом. Умови життя були вбивчими — і, як наслідок, приблизно половина депортованих загинула.
У співпраці з організаціями ромських меншин з Німеччини, України, Молдови і Румунії в рамках проекту «Геноцид проти ромів — пам’ятай, щоб протистояти» було проведено опитування живих свідків геноциду, а також науковців, політиків, представників громадськості та медіа, й визначено місця пам’яті в цих чотирьох країнах. За результатами цього дослідження створена й виставка, яка демонструватиметься в Одесі (Україна), Бухаресті (Румунія), Кишиневі (Молдова) та Берліні (Німеччина). Кожне її відкриття доповнюватиметься доповідями науковців з цієї теми, зустрічами з очевидцями тощо. Діяльність учасників проекту супроводжувалася відеофіксацією, частину матеріалів якої покажуть під час відкриття виставки.
Учасники проекту мають надію, що проведена ними робота допомогла виявити нові історичні факти геноциду проти ромів, ще раз нагадати про злочинну сутність нацизму та вшанувати пам’ять про безвинно загиблих жертв.
Відкриття виставки «Геноцид проти ромів — пам’ятай, щоб протистояти» відбудеться 18 листопада о 14.00 за адресою: вул. Ланжеронівська, 24а, виставкова зала Одеського історико-краєзнавчого музею. Оглянути її можна щодня з 10.00 до 17.00 (вихідні — четвер і п’ятниця). Вхід на виставку безкоштовний.
«Сімдесятий — не останній»
Сьогодні, 17 листопада, о 15.00 в Одеському музеї західного і східного мистецтва (вул. Пушкінська, 9) галерея «Ракурс» відкриває виставку живопису і графіки під назвою «Сімдесятий — не останній»!
Ця виставка присвячена ювілейному, 70-у, пленеру. Сотні художників з різних куточків України, автори з Росії, Білорусі, Молдови, Польщі, Китаю за 16 років існування галереї були учасниками цих заходів.
Пленер, роботи з якого будуть представлені на виставці, проводився у жовтні на базі Березівського вищого професійного училища Одеського національного політехнічного університету. У ньому взяли участь художники-одесити Віктор Потеряйко, Григорій Вовк, Тетяна Бондарчук, Олександр Боднар, Дмитро Хамула, Тетяна Романенко та їхні колеги з Ковеля Оксана Онищенко і Андрій Артемук.
Україна і «Русский мир»
Нову книгу професора С.А. Цвілюка, яка щойно вийшла друком у видавництві «Астропринт», склали тематично об’єднані історичні нариси і публіцистичні статті надзвичайно гострої і тривожної в нинішніх умовах проблеми — протистояння України агресивному наступу імперського націонал-шовінізму «Русского мира», що загрожує розвитку і самому існуванню нашої держави. Як доводить автор, сучасна ідеологія антиукраїнства і масової українофобії в усіх сферах російського суспільства має давню історію, триває упродовж століть. Сьогоднішній путінський «Русский мир» — послідовний спадкоємець чорносотенних організацій, котрі завжди нагнітали морок ненависті до українства, до «мазепинства», «петлюрівщини», «українського самостійництва» й українського народу як окремої європейської нації взагалі. Більше того, нині його ідеологічна концепція де-факто перетворилася на відверто нацистську й шовіністичну.
Ностальгуючи за імперським минулим Росії і намагаючись це минуле воскресити, Путін і його кремлівські підопічні, які перевершили в антиукраїнстві своїх попередників з минулих століть, зараз прагнуть відродити в нашій країні російський націоналізм та неоімперіалізм і будь-якою ціною повернути нас під зверхність Москви, вдавшись до прямої військової агресії.
Своє видання автор пропонує широкому колу читачів, котрі, природно, можуть мати іншу думку щодо викладених у цій об’ємній праці складних питань нашої історії.
Нижче подаємо уривок з останнього, 10-го, розділу: «Росія. Путін. Війна за свободу і єдність України».
Казус українського політикуму: фігурант кримінальних злочинів — біля керма держави
Під час зустрічі тележурналістів з Віктором Януковичем у його резиденції в Межигір’ї, що супроводжувалася невимушеною бесідою, журналістка раптом звернулася до глави держави:
— Пане президенте, за що ви покохали свою дружину?
— Как же! — жваво відгукнувся він. — За верность и преданность! Во время моей первой отсидки она меня ждала… Во время моей второй отсидки она по-прежнему меня ждала. Как же такую женщину не любить?! — і емоційно повторив: — За верность и преданность!..
«Прямий ефір» Першого каналу українського TV.
Якщо звільнили незаконно...
На запитання відповідає міністр юстиції Павло Петренко
Доброго дня, Павле Дмитровичу. У моєму житті сталася дуже неприємна ситуація: одного дня мене просто викликали до керівництва і змусили підписати наказ про звільнення. Це сталося без попереджень і без будь-яких зрозумілих для мене причин. Єдине, що сказали: так треба. Що я можу вдіяти в цій ситуації?
Схожі випадки, на жаль, непоодинокі в наших реаліях. Українське законодавство у випадку незаконного звільнення дає можливість у судовому порядку захистити свої інтереси та поновитися на попередньому місці роботи.
Звернутися з позовною заявою можна як за місцем розташування підприємства, так і за місцем вашого проживання. Кодекс законів про працю визначає, що зробити це необхідно впродовж одного місяця з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Втім, у разі пропуску місячного терміну з поважних причин суд може поновити цей строк.
Варто зазначити, що жодних витрат ви не понесете, оскільки громадяни, які звертаються з по-дібними питаннями, звільняються від сплати судового збору.
Якщо суд визнає незаконність звільнення, одночасно з прийняттям рішення про поновлення на роботі він ухвалює рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Максимальний строк виплат — 1 рік, але якщо заява розглядається більше року не з вини працівника, суд виносить рішення про виплату за весь час вимушеного прогулу.
Прошу звернути увагу на те, що працівника мають поновити з дати звільнення, а не з дати винесення судом відповідного рішення.
Адвокат майбутнього
В Україні оголошено відбір учасників для участі у програмі «Адвокат майбутнього».
Це перша всеукраїнська програма професійного розвитку для адвокатів, покликана підтримати співтовариство однодумців-професіоналів, які прагнуть підвищити якість правничих послуг, ефективно впроваджувати реформи у сфері правосуддя, розвивати професійну спільноту.
Для участі у відборі програми «Адвокат майбутнього» потенційним учасникам необхідно до 9 грудня (до 23.59) заповнити заяву-анкету на сайті www.tomorrowslawyer.org, а в період із 19 по 23 грудня, за потреби, пройти інтерв’ю як додатковий відбірковий тур.
Навчальні модулі проходитимуть у Києві, Львові, Харкові та Одесі. Для участі у програмі планується відібрати 100 адвокатів з усієї України. Учасниками можуть стати адвокати, які вже мають досвід роботи за фахом мінімум два роки, постійно працюють над розвитком свого професійного рівня, мають лідерські навички, готові долучитися до вдосконалення правової системи, поважають і дотримуються етичних стандартів професії.
Під час навчання адвокати зможуть опанувати так звані «м’які навички», які необхідні для того, аби бути успішними та ефективними представниками професії, лідерами правової спільноти.
Моя боротьба за мову
(ІЗ ДОПОВІДІ, ВИГОЛОШЕНОЇ В НАЦІОНАЛЬНОМУ ПЕДАГОГІЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМ. М.П. ДРАГОМАНОВА НА ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ НАУКОВО-ПРАКТИЧНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ, ПРИСВЯЧЕНІЙ ДНЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ)
З проголошенням Незалежності України імперський шовіністичний апарат радянської окупаційної адміністрації не усунули від влади, а заклик про модернізацію державної структури використали для «випускання пари» населення, не на жарт збуреного авторитарним правлінням КПРС. Фактично, імперські чиновники під гаслами демократизації та ринкової економіки за допомогою злочинного світу конвертували свої посадові повноваження у статки, що дозволило авторитарно-адміністративний ресурс панування змінити на сучасні технології фінансово-майнових махінацій. Тобто комуністи й бандити стали панами, панами із шовіністичною ідеологією, спрямованою на знищення основних ознак національної ідентичності титульної нації України. Одна з цих ознак — українська мова.
Концепція мого протистояння антиукраїнській державній структурі полягає у використанні всіх юридичних засобів відстоювання своїх прав, свобод та законних інтересів шляхом документальної фіксації злочинної антиукраїнської сутності державного апарату та об’єктивного висвітлення злочинних механізмів знищення основних ознак національної ідентичності титульної нації України через публічність судових процесів. Якщо національними судами порушені права не будуть відновлені, виникає правова підстава для звернення до міжнародних судових установ, юрисдикція яких визнана Україною.
У слові золотім...
Щоб рідне слово до небес підняти
І стерти слід недолі в краї цім,
В серця дітей любові вщерть налляйте,
Скупайте їх у слові золотім.
Олесь ЧАЙКІВСЬКИЙ.
Ось так просто й проникливо окреслив поет із Южного завдання всіх тих, хто має стосунок до виховання дітей. Все починається з любові — до Батьківщини, до мови, до рідних. Якщо ми думаємо про майбутнє, то повинні вже сьогодні вкладати в дитячі душі загальнолюдські цінності.
Дуже рада, що цим опікуються одеські письменники. Нещодавно ми презентували в бібліотеці ім. М.С. Грушевського літературний збірник «Одеська читанка» (укладач І. Іщук, художник Л. Дем’янишина). Ініціаторами й організаторами цієї доброї справи стали Володимир Рутківський — лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, та Інна Іщук — голова Об’єднання дитячих письменників Одеси.
Дивовижно світлі й добрі твори всіх авторів, є чим зацікавитися юним читачам. Починається збірник віршем В. Рутківського «Доброго ранку!»:
Крикну на повні груди:
— Доброго ранку, друзі,
Доброго ранку, люди,
Доброго ранку всі!
Жива схованка людського духу
Найбільше і найдорожче добро кожного народу —
це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця…
Панас МИРНИЙ.
Незважаючи на сіре похмуре небо та сумний осінній дощ, 9 листопада Фонтанський НВК яснів вишиванками та розквітав усмішками на честь свята — Дня української мови та писемності.
Проходили класні години, в бібліотеці біля книжкової виставки під назвою «Ти розмовляєш українською? Ходи, обійму!» проводилися бесіди, учні читали вірші про рідну мову.
Свято вдається, коли на нього приходять гарні гості. Наша школа завжди тісно співпрацювала з письменницькою спілкою Одещини. От і цього разу ми приймали шановних її представників — голову обласної організації НСПУ Сергія Дмитрієва та поетесу Надію Мовчан-Карпусь.
Учням другого, п’ятого та шостого класів дуже сподобалися вірші Надії Михайлівни. Діти ставили багато питань, щиро аплодували чудовим поетичним рядкам.
Свято продовжилося в актовій залі. Тут звучали чудові українські пісні у виконанні педагога-органі-затора І.О. Свяченої та учениці 10-го класу Любові Гумен, учениці 10-го гімназійного класу Анастасії Грищенко та шкільного ансамблю вчителів «Панянки з Фонтанки», розповіді про Нестора-літописця, про конкурс Петра Яцика.
«...що мені нашептало море»
Сповнилося 155 років від народження першої української письменниці-мариністки Дніпрової Чайки
Народилася вона на Миколаївщині, в селі Зелений Яр Доманівського району (колись це село називалося Карлівка і належало до Ананьївського повіту Херсонської губернії). Справжнє ім’я письменниці — Людмила Олексіївна Березіна, після шлюбу відоміша як Людмила Василевська.
Дитинство і юність дівчини пройшли у миколаївських і херсонських степах, на лиманах Одещини та Херсонщини, тож її чуттєва душа й допитливий розум вбирали в себе все, пов’язане з історією краю, козацтва. Батько — сільський священик Олексій Березін — за походженням росіянин із Владимирської губернії. Він шанував книгу, знання і дбав про духовний розвиток дітей. Обстановка в сім’ї сприятливо позначилася на формуванні культурних потреб дівчини. Мати поетеси — Наталка Угринович — була спадкоємницею відомого козацького роду із Запорізького краю, тож у родині часто згадували про українську вольницю, колишній розквіт Батьківщини. Окрім Людмили, Березіни мали ще двох синів і доньку.
З юних літ Дніпрова Чайка заці-кавилася творами Гоголя і Шевченка, історичними працями Скальковського й Куліша, Антоновича та Яворницького. «Знаю тепер, що я українка, — так занотувала в своєму записничкові молода письменниця, — ніякі лихоліття, слова й події Великої Росії не хвилюють мого серця так, як історія України, ніякий спів не знаходить такого відгомону в мене в душі, як український, ні за кого не болить так серце, як за її помилки, її виразки — відлунюють стогоном у мене в душі. І чим більше бачу в її історії помилок, недоліків, тим палкіше люблю її».
Людмила Березіна рано навчилася читати, тому на восьмому році батьки віддали її до Херсонської жіночої гімназії. Однак, дівчинка тяжко захворіла на кір і бронхіт, та ще й осліпла, тож повернулася в село, де через рік змогла одужати. Втім, після хвороби майбутня письменниця назавжди залишилася короткозорою. Навчання продовжила в Одесі — у спеціальній школі Михайлівського жіночого монастиря, але вблагала батьків забра-ти її звідти. Здобула освіту в Одеській приватній жіночій гімназії пані А.Г. Піллер, яку закін-чила 1879 року, отримавши право викладати російську мову та історію. (Сьогодні в будівлі колишньої гімназії працює Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу, відоме як 26-е училище, вихованці якого пишаються тим, що тут навчалася знана українська поетеса.) Навчаючись у гімназії, кожні свої канікули Людмила проводила під Херсоном, у селах, де правив службу Божу її батько (а це Маячка і Збур’ївка), гостювала у дядька Петра Березіна в Голій Пристані, у родичів та друзів у Білозірці, Олешках.
По закінченні гімназії Людмила Олексіївна починає педагогічну діяльність і в 1881 році приїжджає в Херсон на учительський з’їзд, на якому активно підтримує його ухвалу про «викладання в школі на рідній мові народу».
Ще під час навчання в гімназії почала писати вірші російською та українською мовами. Перекладала українською поезію Пушкіна, Лермонтова, Байрона. 1883 року в газеті «Одесский вестник» був надрукований перший вірш Людмили Березіної, написаний російською мовою, «На смерть Тургенева». А 1885-го в українській літературі з’явилося нове ім’я — Дніпрова Чайка. Таким псевдонімом вона вперше підписала свої вірші «Вісточка», «Пісня» та оповідання «Знахарка», опубліковані в журналі «Нива».
Який він, шлях до чемпіонства?
На базі 35-ї спеціалізованої школи одеські олімпійці зустрілися з молодими спортсменами, аби поділитися з ними своїми рецептами — як стати чемпіонами. У свою чергу імениті тренери розповіли журналістам про нинішній стан справ у різних видах спорту.
Зібрати їх разом — рішення Національного олімпійського комітету України. У нас в Одесі — в особі його обласного очільника Миколи Мільчева.
На зустріч з олімпійцями юні спортсмени з п’яти різних шкіл міста поприходили без зайвих вмовлянь. Щоправда, не всі: запросили лише найкращих з кращих — переможців змагань різних рівнів — місцевого, обласного, європейського, світового. Бігуни, боксери, плавці, фехтувальники… Дзвін медалей на грудях, перешіптування — зустрічі з іменитими гостями діти чекали з нетерпінням. Кожному хотілося поговорити зі своїм кумиром, потиснути руку, спитати пораду і просто похвалитися власними досягненнями. І мали на це право!
Юний батутист Іван Полонець, учень 35-ї спеціалізованої школи, прийшов у свій спорт шестирічним переляканим хлопчиком. Зараз йому 13. Він чітко знає, чим займається, заради чого і ким хоче стати в майбутньому. «Мій тато — чемпіон світу з акробатики, його мама тренувалася в мого тренера, а того тренував мій прадід. Я не випадково в цьому спорті. Спочатку мені було важко і не дуже подобалося на тренуваннях. Потім втягнувся. Зараз уже маю чим пишатися. Я — член збірної нашої області зі стрибків на батуті, п’ятикратний чемпіон Одещини, чемпіон України зі стрибків на батуті, двократний чемпіон України в командному заліку, срібний призер із синхронних стрибків і ще багато чого. За найближчі 15 років, які маю тренуватися в своєму спорті, збираюся не лише пробитися, але й зайняти призові місця на Олімпійських іграх», — розповів Іванко.
Дитячий десант із прифронтових територій
Кілька десятків дітей із зони АТО цими днями прибули до Одеси на відпочинок і реабілітацію.
Це вже не перший дитячий десант, організований одеськими активістами партії «Солідарність», які роблять усе можливе, щоб малеча із Мар’їнки та інших прифронтових населених пунктів відволіклася від жахіть, які їм довелося пережити.
От і цього разу на гостей чекають екскурсії містом, яскраві шоу в дельфінарії, нові фільми в кінотеатрах Одеси, повноцінна їжа та спокійний сон. Діти, які стали свідками воєнних дій, потребують також психологічної допомоги і вони її отримають. А ще активісти партії забезпечили малих зимовим одягом та взуттям.
Вже стало доброю традицією селити юних гостей зі Сходу у санаторії «Люстдорф», головний лікар якого Анатолій Садовник і увесь колектив закладу із перших днів збройного конфлікту на Сході України турботливо приймають дітей із зони АТО.
Новий комп’ютерний клас
Перебуваючи з робочим візитом в Овідіопольському районі, голова обласної ради Анатолій Урбанський, депутат облради Марина Зінченко та народний депутат України Василь Гуляєв відвідали Надлиманську загальноосвітню школу, де відбулося відкриття нового сучасного комп’ютерного класу.
На гостей чекала святкова програма, підготовлена учнями. Після урочистого перерізання символічної стрічки присутні ввійшли до відремонтованого комп’ютерного класу, обладнаного 16 ноутбуками та мультимедійною дошкою. Нова техніка допоможе школярам опановувати не тільки інформатику, а й інші предмети, застосовуючи сучасні програми та логічні завдання.
Кошти на закупівлю комп’ютерів виділені з обласного бюджету, а з ремонтом класу та придбанням інтерактивної дошки допоміг приватний підприємець.
«Ініціатива відкрити у Надлиманській школі комп’ютерний клас знайшла підтримку депутатського корпусу обласної ради. Ми й надалі докладатимемо максимум зусиль, щоб кожна сільська школа відповідала сучасним вимогам», — резюмував Анатолій Урбанський.
Народні обранці поспілкувалися з керівництвом та педагогічним колективом школи, ознайомилися з умовами навчання учнів, обговорили нагальні питання, кошти на вирішення яких потрібно закласти в бюджет наступного року.
Іван Даниленко.
Вчитель як рятівник
В Одесі триває реалізація загальноміського інформаційного проекту з профілактики дитячого травматизму та надання першої долікарської допомоги, який має красномовну назву «Попередь!».
Проект ініційований співро-бітниками кафедри педіатрії Одеського Національного медичного університету за підтримки департаменту охорони здоров’я міськради, Школи здорової дитини (педіатрична клініка ОНМУ) та Одеського центру спеціальної підготовки.
Необхідність у таких навчаннях велика. Часто вчителі, як, зрештою, і батьки, не знають, що робити, коли дитина подавилася, підвернула руку чи ногу, забилася, а чи раптово втратила свідомість… Цьому вчать і цьому необхідно вчитися, адже рішучі грамотні дії дорослих можуть врятувати життя дитині, особливо, коли відлік іде на хвилини.
Нещодавно пройшов черговий тренінг для педагогів загальноосвітніх навчальних закладів Одеси, який зібрав більш як півсотні учасників. Медики розповіли вчителям про основні правила надання першої долікарської допомоги, послідовність дій при травмах, отруєннях, при втраті свідомості та інших станах, які загрожують життю та здоров’ю дітей, на що слід звертати увагу, стежачи за недужим до прибуття швидкої медичної допомоги. Учасники тренінгу відпрацювали прийоми серцево-легеневої реанімації на навчальних манекенах, а також вчилися розпізнавати, коли дитині стає недобре, зокрема перед приступами хронічних захворювань таких як діабет, бронхіальна астма, хвороби серця тощо.
Оксамитовий сезон аеробіки
Погода аж ніяк не завадила проведенню вже 24-го фестивалю танцювальної аеробіки «Одеський оксамитовий сезон». І сцена Театру музичної комедії ім. М. Водяного, що стала місцем його проведення 13 листопада, ледве змогла вмістити всіх учасників.
А їх цьогоріч було близько 400! На це спортивне свято зібралися 38 команд з Одеси, області та інших міст України. Особливість фестивалю, пояснила президент Федерації аеробіки Одеси Ліна Пойденко, в тому, що він не має прямого змагального характеру і боротьби за призові місця та медалі. Тут нема ні перших, ні останніх. Це не турнір, а фестиваль. Це своєрідний огляд талантів, де потрібно «і себе показати, і на інших подивитися».
Хоча без відзнак таки не обходиться: на «Одеському оксамитовому сезоні» вшановують ті команди, які змогли показати себе найефектніше. Цього разу Гран-прі фестивалю поділили команди «Монблан» з Одеси та «Атлантида» з Великодолинського Овідіопольського району. Ще вісім команд та тренерів удостоїлися спеціальних призів за кращі композиції. Також традиційно на фестивалі пройшов конкурс на звання «Міс Аеробіка-2016» — його здобула одеситка Діана Куликова.
На «Одеський оксамитовий сезон» завітали і гості — органі-затори фестивалів танцювальної аеробіки в Грузії та Болгарії. За результатами виступів два одеські колективи отримали приємні пропозиції: команду «Імпульс» (тренер Валентина Тодорова) запросили для безкоштовної участі у фестивалі в Батумі, а «Голден роуз» (тренер Наталія Бєлогорцева) — на фестиваль в болгарське місто Святий Костянтин та Олена.
«Липові» фіскали
Головне управління ДФС в Одеській області закликає платників податків бути обачними і застерігає: невідомі особи, представляючись працівниками фіскальної служби, телефонують платникам податків і вимагають кошти.
Шахраї діють за відпрацьованою схемою: телефонують представникам бізнесу, повідомляють про заплановану перевірку і пропонують вирішити питання заздалегідь шляхом переказування грошей на названі ними банківські рахунки.
Такі факти шахрайств підривають авторитет Державної фіскальної служби України та знижують рівень довіри до її працівників, які чесно виконують свої обов’язки. Офіційно повідомляємо, що службові особи головного управління ДФС в Одеській області ніяких дзвінків платникам податків щодо переказування коштів не здійснюють.
Для запобігання діяльності шахраїв просимо, в разі отримання таких дзвінків або інших проти-правних дій, терміново звертатися в антикоруп-ційний сервіс ДФС України «Пульс» за тел. (044) 284-00-07, управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 59, тел. (0482) 34-49-78, або ж у встановленому порядку — письмово.
Прес-служба ГУ ДФС в Одеській області.
Не гараж — гуральня
Податкова міліція Одещини припинила діяльність підпільного цеху з виготовлення фальсифікованого алкоголю, що «працював» на території одного з гаражних кооперативів.
Обшук провели спільно співробітники податкової міліції та національної поліції під процесуальним керівництвом прокуратури Одеської області в рамках операції «Акциз-2016». Із незаконного обігу вилучено 3188 літрів алкогольних напоїв на суму майже 463 тис. грн, 685 літрів спирту на суму понад 89 тис. грн, автомобіль Mercedes Vito вартістю 500 тис. грн, обладнання та 572 марки акцизного податку з ознаками підробки. Загалом виявлено та вилучено з незаконного обігу товарно-матеріальних цінностей підакцизної групи на суму понад 1 млн грн.
Реалізація готової продукції здійснювалася на одному з ринків Білгорода-Дністровського та через мережу інтернет.
Як повідомляє прес-служба ГУ ДФС в Одеській області, якби вилучений спирт надійшов у продаж і був реалізований, збитки від недонадходження до бюджету акцизного податку склали б понад 210 тис. грн.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206