Космічні сади Василя Сада
Його картини часом нагадують квітучі сади у вечірню пору, а часом — густо всіяне зорями небо, отой космічний безмір, про який ми забули думати, до якого не заглядаємо, бо змаліли, перестали світитись і світити. Хіба що з Божої ласки мистці ще деколи нагадують нам про це. Художник Василь Сад, учасник творчого об’єднання «Мамай», відкриває нам свій Космос у художній галереї Nt-Art.
Чого смієшся? Космос нежонатий,
А ти стоїш одна у полинах.
Ліна Костенко. «Скіфська баба».
Зайти кудись у степ, де не видно відсвітів великого міста й де тільки ви — і небо над нашою планетою, й лягти горілиць, отако в полини, в ковилу, на рідну землю… Й відчути, що в цілому світі — лише ви і Космос. Великий — тому, що безмежний. З величезною притягальною силою. Він не буває статичним, однаковим навіть дві секунди поспіль. Він невиглибний і вічний. І коли ви зумієте злитися з ним, стати його часткою, увійти в нього, розчинитись до решти, — ви зрозумієте, що рухало художником, що подвигнуло його написати Космос. Це не лише Космос, у якому маленькою зірочкою сяє наша планета. Й не лише той, що уособлює рідну землю, свій край і цілу Україну (невипадково ж бо у попередньому своєму «періоді» — умовному, певна річ, — художник натхненно писав своє рідне Полісся, свою землю — неначе поглядом з Космосу, щоби охопити її всю одразу). То, може, це все-таки космічні сади художника? Або ж Космос кожного з нас — його, мистця, й кожнісінького, хто надовше затримується перед цими картинами, дослухаючи свого серця та виявляючи імпульси душі художника. І своєї так само.
На позір, всі роботи на виставці нібито однотипні. Кожна — немовби частка зоряного неба, взята в рамку, або ж без неї. І кожна — це його Космос, побачений крізь матеріальне, приземлене, де він бачить інші світи. Й лише перегодом, придивившись, помічаєте, що оті кольорові цяточки — от заслони вікно, й вони замерехтять у темряві достоту як зорі в недосяжній височині. А он ті дірочки, крізь які прозирає тло — блакитне, чорне, червоне (це лише номінальні назви, насправді ж художник використовує багато різних тонів і напівтонів, створюючи справжнє свято кольору), і все ніби світиться… Оті рвані дірки в металі, цілком вірогідно, зроблені кулями. Може, на цей лист металу чіпляли мішень і вправлялися по ній у стрільбі? А він випадково натрапив на цей зрешечений металевий лист, і враз — осінило: та це ж!.. Художникові, творцеві часто потрібен лише імпульс, лише якийсь поштовх, щоби увімкнути, запустити процес… Можливо, так народилась концепція… Й тут важливо підкреслити, що він не є абстракціоністом, хоча у 1980-их, коли активно розвивалася абстрактна формотворчість, прийшов до групи «Мамай» саме на цій хвилі — в процесі утвердження національної самосвідомості.
Звичайно, це лише фантазія, хоч і з певною часткою вірогідності. Спроба якось наблизитися до творчого задуму. А його й не було, здається. Була філософська думка, яку мистець втілив у своє мистецтво. Хоча у творчості Василя Сада віддавна завважено певну, сказати б, «космічність». А ця виставка — лише концентрований вираз тієї «космічності». Віддавна він шукає отого потаємного світла, яке відтак затягуватиме вже ізсередини (здається, простір світла для художника є одним із важливих аргументів на користь його унікальної творчості назагал). Його роботи потребують спілкування віч-на-віч. Ви занурюєтеся у цю глибінь, ваш погляд засягає у ці діри, що заманюють, притягують до себе, і враз ви розумієте, що ці зірочки мерехтять, як наче у космічних глибинах. Що це справді — зорі з космічних глибин.
На відкритті виставки Василь Сад попросив модератора не надавати нікому слова, окрім лише автора. То що ж, насправді, вирішив цього разу показати художник?
— Імпровізація на одну тему — тему Космосу. Люди по-різному на це дивляться, тут багато залежить від того, як дивитися. Як дивитись, а отже — що побачити. Подивіться темної ночі на зоряне небо, не в Одесі, а десь за містом, де глибока темрява і сяйво зірок. Я певен, що не всі бачать цю красу, цей безмежний простір, цю велич. Я хотів це по-своєму передати… Надіюся, що вам це сподобається.
Художник настільки ж небагатослівний у живому спілкуванні, наскільки відкритий у хвилини творчого злету. Утім, він і в творчості мінімаліст. Стриманий. І вільний у всьому — це його життєва концепція. Він, властиво, самітник від природи.
Василь Сад гранично наблизив до нас Космос, наблизив до нас, наскільки це було можливо, те безмежжя, ту невиглибну височінь, куди ми й не зазираємо, чи то через невігластво своє або ж лінощі, чи зі страху, а чи з інших якихось усе одно непростимих причин. Щоб ми засягнули поглядом до тих зірок, помедитували разом з художником у тих садах, і щоб душі наші отримали щось дуже важливе, давно втрачене, як оте світло, що несуть нам зорі багато світлових літ…
Роман КРАКАЛІЯ.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
