Покрова героїв

Затим слово надали гостям. Варто зазначити, що всі події відбувалися не у звичному форматі наперед заготовлених виступів перед мікрофоном. Спілкування проходило у невимушеній обстановці, кожен міг висловити своє бачення тієї чи іншої проблеми, відстоювати власну думку. Увагу присутніх привернула емоційна розповідь координатора проекту «За ветеранів до влади» Оксани Іванців, яка вміло поєднувалася з демонстрацією слайдів і відеозаписів. Мета проекту, підкреслила О. Іванців, — інтеграція ветеранів АТО в органи виконавчої влади. Переконливо прозвучали слова: «Вчора ти повернувся з війни, але головний бій ще попереду. Стань держслужбовцем, щоб вести війну в кабінетах. І насамперед — з корупцією». До Оксани наді-йшло чимало запитань: яким чином учасник АТО може стати держслужбовцем, як організовано навчання, за яким принципом проходить відбір?.. Не менш цікавими були й інші виступи.

Шанувальники мистецтва могли ознайомитися з виставкою полотен одеських художників, розгорнутою у фойє районного будинку культури під назвою «Мамай мандрує», яку представляв Віктор Гуменюк.

А ввечері Савранське ПТАУ продемонструвало гостям не лише смачні страви, які готують господині до столу на Покрову (у Саврані цього дня відзначають ще й храмове свято), а й уміння учнів правильно їх подавати, сервірувати стіл, люб’язно обслуговувати відвідувачів свого молодіжного кафе. Постаралися і працівники районного будинку культури. Підготовлена ними музично-розважальна програма, побудована на народних традиціях і звичаях, нікого не залишила байдужим.

Наступного дня учасників всеукраїнської акції чекала поїздка у село Кам’яне.

У Кам’яне — по ідеї й натхнення

Кажуть, що кожне село, як і люди, має свій характер, свої особливості. Це справді так.

Кам’яне відзначається зібраністю, діловитістю. Тут завжди були потужними сільгосппід-приємства. Впродовж багатьох років школу очолювали успішні директори. Таланило тутешнім жителям і на голів сільської ради. Дбаючи про розвиток свого населеного пункту, керівники цих структур і сьогодні працюють у «єдиній упряжці», гуртуючи навколо себе громаду. Не перераховуючи всіх досягнень Кам’яного, скажемо, що тут не один рік проходить молодіжний військово-патріотичний вишкіл «Гайдамацька січ», де молодим людям прищеплюють козацько-лицарські навички, виховують їх самодостатніми, сильними й успішними особистостями.

Нині у кам’янян з’явився новий проект. У центрі села, поблизу розкішного будинку культури, вони розбили площу у формі козацького хреста. Так має виглядати меморіальний комплекс «Майдан героїв», які в усі часи боролися за незалежність України. Зроблено лише перші кроки з його облаштування, але побачене вже вражає. Кришталевим переливом під осіннім сонцем струменів фонтан, навколо — асфальт-не покриття, що обрамлює клумби. А в центрі — мармурова плита. Коли з неї спаде покривало, перед усіма постане вирізьблений напис: «Пам’яті героїв ми будем гідними завжди».

Сюди, на відкриття першої черги меморіального комплексу, прибули голова Савранської райдержадміністрації Віталій Свічинський, начальник відділу національно-патріотичного виховання Міністерства молоді та спорту Микола Ляхович, радник голови Одеської ОДА Роман Устинов. Стрункою шеренгою вишикувалися біля меморіальної плити воїни АТО, свій стрій сформували представники козацьких та гайдамацьких з’єднань. Приїхали до Кам’яного і голова районної ради Микола Базей, депутати усіх рівнів, підприємці. Зійшовся, звісно, і місцевий люд. Така масовість свідчила про вагомість події, її значущість. Виступи були короткими, але гарними й щирими. Звучання Гімну незалежної України, хвилина мовчання за загиблими, державні прапори, що розвівалися на вітрі, випущені в небо голуби — все це доповнювало атмосферу врочистості, піднесеності.

Не менш хвилюючим був і момент нагородження земляків, які боронили нашу свободу на сході країни, на честь державного свята — Дня захисника України. Під гучні аплодисменти і скандування «Героям слава!» їм вручили нагрудні знаки «Учасник АТО», частині з них — медалі «За оборону рідної держави». Один із наших героїв був відзначений медаллю «За оборону Щастя». Прикрасили груди мужніх воїнів і медалі «За відвагу та честь». Такої нагороди був удостоєний і районний військовий комісар підполковник Олексій Тодорук. Усі вони цього заслужили — своєю всеперемагаючою любов’ю до України. Може, тому й не хотіли розлітатися птахи, що випурхнули з теплих людських долонь. Голуби кружляли над майданом, ніби підтверджували непохитне прагнення наших захисників відстояти на рідній землі мир.

Тим часом на центральній площі розгорнулося широкопланове дійство. Кожна сільська та селищна ради запрошували до свого куреня, що розмістилися по колу. А села Бакша, Йосипівка та Капустянка, гумору яким не позичати, об’єдналися у «Залісну січ». Скрізь пригощали варениками, пампушками з часником, холодцем, салом, домашньою ковбасою, квашеною у діжках городиною. А в котлах щось булькотіло, щось смажилося на сковородах, поширюючи навколо такі запахи, що втриматися, аби не скуштувати багатовікових надбань української національної кухні, не міг ніхто.

На ярмарку ж демонструвалася і продавалася всіляка сільськогосподарська продукція. Вабили око плоти з горщиками, макети українських хат, світлиці, облаштовані у куренях. А скільки було вишиванок, ряден, розкішних подушок із гусячого пір’я, домотканих ковдр! Розгорнули свої виставки й народні умільці, біля яких збиралися чималі гурти. Ті ж, хто не міг всидіти (чи, точніше, встояти) на одному місці, витанцьовували поблизу сцени та підспівували артистам, які приїхали і зблизька, і здалеку, аби показати талановитість українського народу, свою майстерність. Справжню естетичну насолоду подарували учасникам всеукраїнської акції й гості із Києва — музична група MadeinUkraine.

Та яких тільки несподіванок не було того дня! До сліз звеселили всіх свинячі перегони. Хоч виплекані підсвинки і розгубилися на публіці, та все ж як могли намагалися захистити хазяйський та тренерський авторитет своїх «вихователів».

Із розвагами поєднувалося й навчання. Так, за прикладом села Кам’яного пройшов тренінг з формування та створення програми молодіжного патріотично-військового табору. Юнь взяла активну участь і в майстер-класах, змаганнях та конкурсах на тему «Савранщина — колиска патріотів». Цікаво проходило навчання під керівництвом київського гостя Миколи Ляховича, який зосередив увагу на важливості створення й діяльності координаційних рад з питань національно-патріотичного виховання при місцевих державних адміністраціях.

Коли спостерігаєш за роботою молодіжної аудиторії, ловиш себе на думці, що й сам мимоволі переймаєшся її запалом, енергетикою. Наші юнаки і дівчата вже зовсім інші. Вони по-іншому сприймають дій-

сність, мислять іншими категоріями, мають інші світоглядні орієнтири. Так і має бути. Бо нове покоління будує нову Україну. І, напевне ж, національно-патріотична робота повинна базуватися не на моралізуванні та настановах, як було колись, а на вмілому вихованні національної самосвідомості. У це, без сумніву, внесла свою лепту й всеукраїнська акція «Покрова героїв», проведена на теренах Савранщини.

Післяслово

…Не вдалося осені похизуватися своєю владою. Стосунки між учасниками акції виявилися набагато теплішими, ніж її холодні вітри. Роз’їжджалися всі з піднесеним настроєм, із сувенірами, подарунками та відзнаками. Одержали нагороди й господарі. Ті, хто доклав найбільше зусиль для організації й проведення заходу, були удостоєні подяки Міністерства молоді та спорту України. З-поміж них — начальник відділу культури Савранської райдержадміністрації Оксана Орел. Почесна грамота цього міністерства була вручена активному учаснику одеського Євромайдану, голові Савранської РДА Віталію Свічинському. Запам’яталися його слова: «Для нас було дуже важливо всеукраїнську національно-патріотичну акцію «Покрова героїв» провести у нашому регіоні, який вперто намагалися русифікувати, прищепити думку про меншовартість українців. Цим заходом і всіма попередніми ми хотіли ще раз довести, наскільки самодостатній, мужній і патріотичний наш народ, яка розумна й перспективна наша молодь. Ми прагнемо зробити все можливе, щоб юнаки і дівчата, здобувши освіту, поверталися додому, на Савранщину…».

У бажанні ще не раз побувати на Савранщині зізнавалися гості. Прощаючись, вони обіцяли: «Ми ще обов’язково приїдемо!».

Діана МУДРА.
Савранський район.