№ 90 (21768) четвер 20 жовтня 2016 року
В умовах агресії, страху і безправ’я
У двох резолюціях, ухвалених Парламентською асамблеєю Ради Європи 12 жовтня, нарешті визнано російську агресію щодо України, міститься заклик до РФ вивести свої війська з Донбасу, та ще кілька критично важливих для для нашої держави пунктів, які раніше не затверджувалися на рівні міжнародних організацій. В основі резолюцій — звіт чеського депутата Христини Зеленкової «Політичні наслідки російської агресії в Україні», за який проголосували 73 члени ПАРЄ, і звіт німецького політика Маріелли Векк «Засоби правового захисту у випадках порушень прав людини на окупованих українських територіях, непідконтрольних українській владі», за який проголосували 87 членів ПАРЄ.
Ниже — текст резолюції про системні порушення прав людини на українських територіях, не підконтрольних українській владі.
1. Парламентська асамблея глибоко стурбована станом справ у галузі прав людини в Криму і в самопроголошених «республіках» Донецька і Луганська («ДНР» та «ЛНР»).
2. Вона знову підтверджує свою позицію щодо того, що анексія Криму Російською Федерацією і військова інтервенція військ РФ в Східну Україну порушують міжнародне право і принципи, підтримані Радою Європи, про що йдеться в резолюції Асамблеї 2112 (2016), резолюції 2063 (2015), резолюції 1990 (2014) та резолюції 1988 (2014).
3. «ДНР» та «ЛНР», створені за підтримки і під контролем Ро-сійської Федерації, не мають будь-якої легітимності відповідно до українського або міжнародного права. Це стосується всіх їх «установ», включаючи «суди», встановлені «владою» де-факто.
4. Відповідно до міжнародного права, Росія, яка де-факто здійснює контроль над цими територіями, несе відповідальність за захист місцевого населення. Тому Росія повинна гарантувати права всіх жителів Криму, а також людей на території підконтрольної «ДНР» та «ЛНР».
5. Що стосується Криму, тут військова присутність Росії і контроль були офіційно визнані ро-сійською владою. Що стосується «ДНР» та «ЛНР» — підтверджується добре задокументованою роллю російських військових у взятті під контроль і контролі цих регіонів, незважаючи на рішучий опір законної влади України, і повною залежністю «ДНР» та «ЛНР» від Росії в матеріально-технічному, фінансовому та адміністративному сенсах.
«Якщо американці цього не зрозуміють...»
Увесь час після закінчення Другої світової війни я завжди вболівав за кандидата в американські президенти від Республіканської партії.
Єдиний виняток я зробив тоді, коли балотувався Джон Кеннеді. Але я не вболівав за нього як за демократа, а як за першого католика, який мав стати президентом, і він ним став.
А потім мої симпатії знову повернулися до республіканців.
Тільки на цих виборах я змінив своє ставлення, коли почув, що кандидатом від Республіканської партії став Трамп.
Бо хіба я можу підтримувати таку особу, як Трамп, за його пропутінські заяви щодо України? Хіба я можу підтримувати таку особу, як Трамп, яку підтримують явні російські агенти, котрі з допомогою хакерів вриваються в комп’ютерні системи противників Трампа?
І при всій очевидності цих дій російських спецслужб Америка досі залишається безпорадною.
На мій погляд, Трамп давно вже мав би бути знятий з президентських перегонів. Але цього не сталося.
Тижні, що зміцнили дружбу
«Нашій дружбі тільки міцніти!» — так підсумував почесний консул ФРН у нашому місті Олександр Кіфак Тижні Німеччини в Одесі, офіційна церемонія закриття яких відбулася у вівторок у Золотому залі Літературного музею.
Олександр Кіфак висловив подяку обласній та міській владі за підтримку і допомогу. Всі за-плановані заходи в економічній, суспільній та культурній сферах пройшли успішно, що стало яскравим підтвердженням дружніх німецько-українських відносин.
У церемонії закриття «Тижнів» взяв участь Надзвичайний і Повноважний посол Федеративної Республіки Німеччини в Україні доктор Ернст Райхель. Він особливо відзначив різноманітність цьогорічної програми, ключовою темою якої було «Місто і міський простір». Під час зустрічей фахівців з Німеччини та інших країн ЄС з їх одеськими колегами порушувалися питання освіти, енергоефективності, інвестицій, стабільного розвитку й управління містом методами, максимально наближеними до потреб громадян. Традиційно багатою була культурна програма. «Я впевнений, — підсумував доктор Ернст Райхель, — що завдяки такому дружньому обміну ми посилимо позитивні імпульси в наших відносинах».
Зі свого боку заступник начальника управління культури, національностей, релігії та охорони об’єктів культурної спадщини ОДА Ярослава Різнікова і директор департаменту культури та туризму міськради Тетяна Маркова висловили подяку за зусилля, яких докладає німецька сторона для зміцнення різноманітних зв’язків між країнами.
Оборонці рідної землі
14 жовтня, у день, що об’єднує кілька знаменних для українців свят — Покрова Пресвятої Богородиці, День захисника України, День українського козацтва та День заснування Української повстанської армії, в Одесі відбулася низка урочистих заходів.
Зранку керівники області та Одеси, представники командування родів військ Збройних Сил України Одеського гарнізону, учасники АТО, ветерани, курсанти військових училищ та ліцеїв, громадськість поклали квіти до пам’ятника Великому Кобзареві.
Представники різних християнських конфесій провели урочистий молебень, звернувши свої молитви до Пресвятої Богородиці, просячи миру і спокою нашій країні та захисту тим, хто обороняє її цілісність і незалежність.
Заступник голови облдержадміністрації Соломія Бобровська вручила ювілейні медалі «25 років незалежності України» головному терапевту Військово-медичного клінічного центру Південного регіону Миколі Гаммі та учасникові Другої світової війни, кавалеру ордена «За мужність» Миколі Бочкову. Почесні грамоти Одеської обласної державної адміністрації — великій когорті учасників АТО, військовослужбовців ЗСУ та волонтерів.
Цього ж дня біля пам’ятника Т. Г. Шевченку присягу на вірність народові України склали вихованці Військово-Морського ліцею та студенти першого курсу Одеського державного університету внутрішніх справ.
Урочистості продовжилися у сквері «Героїв Небесної Сотні», де відбулася церемонія закладення пам’ятного каменя на місці майбутнього меморіалу воїнам, що полягли у зоні АТО. Право відкрити пам’ятний камінь надали Анжелі Сирбу та Олені Кожевниковій, матерям героїв, які загинули, захищаючи Україну, — молодшого сержанта Дмитра Сирбу та старшого солдата Миколи Мокана. Присутні вшанували пам’ять загиблих воїнів хвилиною мовчання, військовим салютом і поклали до підніжжя каменя вінки та квіти. Священики християнських конфесій відслужили молебень та освятили пам’ятний камінь. Рота Почесної варти Південного оперативного командування пройшла урочистим маршем.
«Ти полинув із сотнею в небо...»
На свята Покрови Пресвятої Богородиці й Українського козацтва в нашій країні вже вдруге на державному рівні відзначався День захисника України. Цьогоріч для мешканців Южного він став особливо пам’ятним: тут був встановлений та освячений Меморіал захисникам незалежності України.
Дев’ятиметровий пам’ятник зведений поблизу Покровської церкви УПЦ Київського патріархату, що на вулиці Хіміків. Відтак у цьому ще не дуже забудованому місці утворився скульптурно-архітектурний комплекс, біля якого проходитимуть зібрання й урочистості з ушанування захисників України.
Церемонії відкриття передувала урочиста хода під державними прапорами (від партійної символіки відмовилися), яка розпочалася на проспекті Миру. У ній взяли участь представники місцевої влади, ветерани АТО, «афганці», козаки, освітяни, школярі, жителі і гості міста.
Вражаючим був початок свята. Театральна студія палацу культури «Дружба» «Рампа» за короткий час відтворила звитяжну боротьбу за незалежність наших предків з часів князя Володимира і донині. За сценарієм, поруч стояли покоління вояків УПА, Другої світової війни і наші сьогоднішні захисники.
Задум встановлення меморіалу виник у середовищі парафіян Покровської церкви ще у 2014 році, спершу — на честь Героїв Небесної Сотні. Однак тоді годі було сподіватися, що депутати міськради підтримають подібну ідею. Часи змінилися. Й ось 6 жовтня у міськвиконкомі відбулася нарада за участі керівників управлінь та комунальних служб, на якій схвалили програму урочистостей у День захисника України. Зазначимо, що южненська влада повністю взяла на себе фінансування зі спорудження меморіалу.
Завжди сучасний орган
У культурному календарі Одеси — нерядова подія: Міжнародний фестиваль органної музики.
Отже, в останні дні жовтня шанувальники високого і вічного мистецтва зможуть послу-хати «Сучасне звучання органа» (таку назву має фестиваль). Концерти відбудуться в органній залі Реформаторської церкви (вул. Пастера, 62).
21 жовтня — Органні імпровізації ХХІ століття. Сальваторе Пронесті (Італія).
22 жовтня — Шедеври світової музики. Олена Удрас (орган), народна артистка України Олена Стаховська (сопрано), народний артист України Анатолій Дуда (тенор). У концерті візьме участь Василь Дзісюк (флейта).
23 жовтня — Музика Америки та Росії. Гейл Арчер (США).
29 жовтня — Африка — Європа. Німітейн Уест (Нігерія), Олена Ріхтер (сопрано). Олена Вишневська (мецо-сопрано).
Початок концертів — о 18.30.
Суспільне мовлення: перспективи і перепони
В Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Грушевського відбувся «круглий стіл» на тему «Очікування від суспільного мовлення в регіонах». Серед учасників — представники Держкомтелерадіо, Національної телекомпанії України, наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії, журналісти та медіаексперти.
Майбутнє регіональних філій Національної телекомпанії України, проблеми забезпечення якісним контентом ефіру та очікування від суспільного мовника з боку громадськості — ці питання винесли на обговорення в рамках «круглого столу» в Одесі.
Світлана ОСТАПА, член наглядової ради, заступник шеф-редактора громадської організації «Детектор медіа»:
— Нам цікаво, які в Одеському регіоні очікування від створення суспільного мовлення. Один з ваших мовників — ОДТРК (Одеська державна телерадіокомпанія), зараз філія НТКУ (Національної телекомпанії України) — буде у складі суспільного мовлення. Тут присутні кілька членів наглядової ради майбутнього суспільного мовника. Вже є всі 17 легітимних діючих членів (9 обрані від громадських органі-зацій, а 8 — парламентськими фракціями та групами).
Сергій КОВТЮХ, виконавчий директор Одеської ОДТРК:
— Наша компанія в змозі забезпечити якісний ефір із 7-ї до 24-ї години. Ми не чекаємо, коли нас назвуть суспільним, працюємо над цим переходом давно, працюємо над контентом (наповненням). Ми не представляємо інтересів олігархів, якихось політичних блоків, у нас усі рівні. Стараємося бути виразниками інтересів жителів нашої області. Ми покриваємо понад 80% території Одещини, маю на увазі й аналогове, й цифрове покриття. Півроку тому ми вже зайшли у Рені, це серйозний район, і люди нас там бачать.
Яромір ЩЕТІНА: «Треба допомогти Україні перемогти у цій війні»
Чеський член Європейського парламенту Яромір Щетіна — один із євродепутатів, які регулярно відвідують Україну, він також був у зоні конфлікту на Донбасі. В інтерв’ю «Радіо Свобода» європарламентар поділився своїм баченням першопричин війни на сході України та шляхів врегулювання конфлікту.
— Ви в Європарламенті займаєтеся країнами «Східного партнерства», стежите за війною на сході України і були в зоні конфлікту. Яке ваше загальне враження від побаченого на Донбасі?
— Що стосується України, то до неї їжджу часто, останній раз був три тижні тому. Побував у Мар’янці, яку постійно обстрілюють. Правда є такою, що те, що відбувається на Донбасі, не є громадянської війною, а є агресією однієї країни проти іншої суверенної країни. Це є порушенням усіх норм міжнародного права. Це небезпечно, коли міжнародне право порушується в такий спосіб на теренах Європи після Другої світової війни.
— Зараз тривають дискусії — чи Україні треба погоджуватися на проведення виборів на окупованій нині частині Донбасу, чи — як каже Київ — ситуація з безпекою не дозволяє організувати вибори. Яка ваша думка з цього приводу?
— Я на цю тему розмовляв із Павлом Жебрівським, головою Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, який перебуває в Краматорську, бо він є владою в області, але дещо «в екзилі». Він нарікав, що Європа змушує Україну, аби провести вільні вибори в так званих Донецькій та Луганській «республіках». Він каже: про які вільні вибори може йтися, коли там присутня російська армія, проросійські бойовики, з якими воюють українці? Тому Україна виконуватиме Мінські угоди, але тільки після того, як бойовики відійдуть.
— Тобто ситуація з безпекою не є задовільною і вибори, на вашу думку, проводити не можна?
— Пам’ятаєте недавні вибори в Криму? Проти проведення виборів (до російської Держдуми) в Криму виступили Євросоюз, ОБСЄ... То як Європа може визнавати вибори в Донецькій і Луганській областях — на території, яка є також окупованою? Тому я цілком погоджуюся з паном Жебрівським. Не можна примушувати, як це робив міністр закордонних справ Німеччини (Франк-Вальтер Штайнмаєр), щоб ці вибори за цих умов там відбулися.
Холуї «русского» фашизму — геть від керма Европи!
Росія сьогодні — це фашистська держава, подібна до ІІІ Райху А. Гітлера.
Рейхстаг ІІІ Райху не мав опозиційних партій. У російській Думі — так само.
ІІІ Райх мав одного фюрера — керівника держави. Те саме й у РФ.
ІІІ Райх мав одну ідеологію, ніби віру, викладену у книзі Гітлера «Майн Кампф». РФ має попа Кирила, який ширить у державі одну ідеологію «русскій мір».Ідеологія «русскій мір» цілком тотожня ідеології вищости арійської раси. Місце «арійської раси» в ідеології Кирила посів «русскій мір».
Посіпаки Гітлера вбили опозиціонера Ернста Тельмана. Посіпаки Путина вбили опозиціонера Бориса Нємцова.
А. Гітлер був антисеміт № 1 у світі. Таким є і В. Путин: перевіз з Европи до РФ прах генерала Деникина, чиє гасло під час громадянської війни в імперії було «Бий жидів — спасай Росію!».
Але Путин хитріше і підступніше Гітлера — він ховає свій антисемітизм до пори, до часу. Він не послідовник властивої німцям прямоти й маскується сам і маскує свою державу, не беручи на себе ім’я фашиста-антисеміта. І це маскування збиває з пантелику світових лідерів і світову громадськість.
Поки що меморандуми
Нещодавно в облдержадміністрації, як інформує офіційний сайт ОДА, між сімома містами Одещини та проектом USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні» підписано меморандум про взаєморозуміння щодо партнерства у сфері підвищення енергоефективності та сприяння використанню джерел чистої енергії.
У церемонії взяли участь керівник Проекту USAID Діана Корсакайте, заступник голови Одеської облдержадміністрації Соломія Бобровська, директор департаменту «Агентство з питань інвестицій та розвитку» ОДА Любов Шипович, координатор проекту Сергій Гольмов та очільники міст, які були обрані на конкурсній основі для співпраці з проектом USAID.
Згідно з повідомленням Інституту світових ресурсів, 90% енергії, яка сьогодні виробляється у світі, припадає на паливні корисні копалини. Основними джерелами нині є нафта, яка забезпечує 40% виробітку енергії, вугілля — 26% і природний газ — 24%.
Реалізація проекту USAID допоможе містам у плануванні, управлінні та фінансуванні діяльності в сфері чистої енергії та енергоощадності. Йдеться про перспективи використання енергії сонця, вітру, води та інших альтернативних джерел. Експерти надаватимуть муніципалітетам допомогу в проведенні енергоаудитів комунальних систем (наприклад, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, освітлення тощо), а також типових будівель. Проект USAID підтримуватиме міста-партнери і в підготовці та впровадженні інвестиційних ініціатив для підвищення енергетичної ефективності та використання альтернативних джерел енергії, застосуванні систем енергетичного менеджменту та розробці плану дій сталого енергетичного розвитку. Це сприятиме залученню інвестицій в енергоефективність та проекти з чистої енергії від приватних інвесторів та міжнародних фінансових організацій, як-от Світовий банк та інші.
Замість газу — солома
Нещодавно у Національному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді Міністерства освіти та науки України відбулося урочисте відкриття та запуск трьох великих автоматизованих опалювальних котлів на солом’яних пелетах, встановлених за підтримки Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй.
Під час церемонії, в якій взяли участь заступник генерального секретаря ООН, директор Регіонального бюро по країнах Європи та СНД Програми розвитку ООН Джихан Султаноглу, міністр освіти і науки України Лілія Гриневич, політичні діячі, посадовці, йшлося про те, як біоенергетичні технології можуть допомогти нашій країні подолати залежність від природного газу, якою може бути роль біомаси у постачанні тепла та гарячої води, чи можливо вже зараз розпочати використання у нас біоенергетичних технологій тощо.
Як зазначали присутні, останніми роками необхідність досягнення енергетичної незалежності стала наріжним каменем української внутрішньої та зовнішньої політики. Біоенергетичні технології мають допомогти країні знизити обсяги використання природного газу. Тим більше, що біоенергія — одне з найперспективніших відновлюваних джерел в Україні. Однак її продуктивне використання наразі дуже обмежене: обсяг виробництва енергії з біоенергетичних джерел становить приблизно 0,5% загального обсягу постачання первинної енергії — переважно за рахунок дров для побутових цілей, а також як паливо у лісовому господарстві та на деревообробних підприємствах. Це вкрай низький показник, адже, наприклад, Інститут технічної термодинаміки НАНУ вважає, що біомаса в Україні може задовольняти до 9% у загальному обсязі споживання первинної енергії. Водночас, згідно з розрахунками компанії «Аверс», якщо зібрати всю солому, яка залишається на полях України після обмолоту, та переробити на пелети, їх повинно вистачити для постачання тепла в кожну українську оселю.
У рамках пілотного проекту ПРООН з установлення автоматичних біопаливних котлів, що працюють на солом’яних пелетах, торік у двох містах України — Умані та Житомирі — було встановлено сім котлів. Відтак уже другий сезон в Умані за допомогою цих котлів обігріваються дві школи та дитячий садочок, а в Житомирі — школа, дитячий садок та агроекологічний університет.
Утеплюємо помешкання
Значне підвищення вартості комунальних послуг підштовхнуло українців активно взятися до вивчення технологій енергозбереження. За оцінками експертів, правильне утеплення зберігає до 40% енергії. За даними аналітиків OLX, для відчутного покращення енергоефективності знадобиться від кількох сотень до кількох тисяч гривень. Користувачів найбільше цікавлять різні види котлів, у тому числі на твердому паливі, а також радіатори.
Комунальні перетворення в Україні почалися з різкого підвищення тарифів на послуги ЖКГ. Наприклад, тарифи на опалення збільшилися майже вдвічі. Вартість електроенергії також відчутно зросла. Середня ж зарплата за перших сім місяців року, за даними Держстату, становила 4916 грн проти січневих 4362 грн, зростання добробуту в грошовому виразі склало майже 13% за офіційної інфляції близько 5%.
Базові рекомендації
Утеплювати житло краще комплексно. Із простих прийомів для зменшення тепловтрати вікон — наклеїти прозору теплозберігаючу плівку. Погонний метр такої плівки на OLX в Одесі можна купити за 60 грн, при цьому ринкові ціни стартують від 100 грн. Її теплопровідність у 20 разів нижча, ніж у звичайного скла. Таким чином температуру в приміщенні можна підвищити на 3 градуси. За батареями поставте рефлектори або просто закріпіть фольгу на картонці. Так тепло буде йти у приміщення, а не на зовнішню стіну. Ще один хід — вентилятор на стелі (середня ринкова ціна — 1500 — 1800 грн). Він повертатиме тепле повітря від стелі донизу, підтримуючи рівномірну температуру.
Легендарні радянські килими, які продають онлайн від 150 грн, стануть у нагоді тим, хто живе у своєму будинку або на першому поверсі, і не тільки для селфі, але й для запобігання відтоку тепла через холодну підлогу.
Боротьба з протягами
Один з головних ворогів ефективного опалення — протяг, який витягує тепле повітря назовні. Для дерев’яних вікон знадобиться гумовий ущільнювач, ринкові ціни якого стартують від 150 грн.
Тріщини й щілини, що зустрічаються як у квартирах, так і в приватних будинках, можна усунути за допомогою монтажної піни (по 80 грн онлайн), вужчі — перекрити силіконовим герметиком. На OLX користувачі продають його від 50 грн, ринкові ж ціни перевалюють за 100 грн.
Великий поляк, людина Європи
У Кракові попрощалися з одним із найвідоміших кінорежисерів та кіносценаристів в історії польського та світового кіно Анджеєм Вайдою, який відійшов у вічність 9 жовтня на 91-у році.
«Свій творчий шлях як живописець він почав одразу після війни, а вже у 1951 році зняв свої перші стрічки, продовжуючи інтенсивну працю аж до останніх днів свого життя, — йдеться у повідомленні «Польського радіо». — Прем’єра його найновішого фільму «Післяобрази» («Powidoki») відбулася лише 10 вересня цього року. І саме він став черговим фільмом режисера, який було висунуто на «Оскара» у категорії за найліпший фільм іноземною мовою. Слід зазначити, що до цього вже чотири стрічки Вайди номінувалися на цю нагороду, а в 2000 році режисер отримав почесного «Оскара» за творчий доробок».
Серед престижних нагород митця є і«Золота пальмова гілка» Канського кінофестивалю (за «Людину із заліза») та «Золотий лев» з Венеції — за життєвий здобуток у кіномистецтві. Із 1997 року режисер належав до «Безсмертного грона» французької Академії художніх мистецтв. Удостоєний найвищої нагороди Польщі — Ордена Білого Орла.
Анджей Вайда — співавтор так званої Польської школи кіно. Він автор таких відомих картин, як уже названа «Людина із заліза», а також «Панни з Вілька», «Земля обітована», «Катинь», «Канал», «Попіл і алмаз», «Весілля», «Пан Тадеуш», «Тартак»...
Кінорежисер завжди займав активну громадянську позицію. Він критикував у своїх творах комунізм ще тоді, коли за це можна було поплатитися. З комуністичним тоталітаризмом у нього були особисті рахунки — НКВС розстріляв батька (про це — нижче). Тільки-но в Польщі постала «Солідарність», Анджей Вайда долучився до політичної боротьби. У 1989-у став членом Громадянського комітету при Лехові Валенсі. У 1989—1991 роках режисер був сенатором першого скликання. У 2014-у разом з іншими відомими діячами польського театру і кіно Анджей Вайда засудив російське вторгнення в нашу країну, виступив на підтримкою українського народу.
Анджей Вайда про маму, тата, Харків та Катинь
У житті кінорежисера була історія, про яку він мусив мовчати майже 50 років і розповів лише у стрічці «Катинь», котру 2008-го номінували на «Оскар». Картину можна було назвати «Харків», і тоді вона б стала цілком автобіографічною. У цьому інтерв’ю Анджей Вайда розповів, які сцени фільму були найособистішими...
...Напевно, той момент, коли читають катинський список. Це було найстрашніше: ті жінки, які завмерли під гучномовцями на вулиці... Чи вже сьогодні прозвучить його прізвище? Чи завтра? Чи прозвучить? Чи ні?
Наступного дня це вже надрукували у газетах. Усі за цим пильнували, хто у тому списку буде. Звичайно, усвідомлювали, що 25 тисяч... що той список не охопить усіх. І кожен боявся побачити чи своє, чи прізвища своїх близьких — батька, брата... Саме ця сцена фільму була однією з тих, що проймають найбільше...
Тоді, 1943 року, німці відкрили катинські могили і почали друкувати список усіх, кого змогли ідентифікувати. Серед речей тих офіцерів знайшли документи, якісь радянські газети, нотатки-щоденники... Один із солдатів, котрий вів щоденник, устиг навіть занотувати: «...завезли до лісу, везуть у заґратованому автомобілі, 6:30 місцевого часу». А далі: «Що з нами буде?» — це останні слова. При тих офіцерах знайшли все — у них не забирали ні документів, ні речей. І все вказувало на те, що їх убили навесні 1940 року. Тобто зробити це міг лише НКВД.
Ми з мамою тоді жили в Радомі. У тій німецькій газеті, що виходила польською мовою, було прізвище Вайда. Але Кароль, а не Якуб. Натомість також, як і батько, капітан. Тобто збігалося звання, збігалося прізвище. Ім’я було іншим.
Чи був то наш батько, чи ні — були вагання. Але мама міркувала так: якщо ім’я інше, то має бути хтось інший.
Звісно, не було жодної певності, чи існував колись якийсь Кароль Вайда. Це не таке вже й поширене прізвище. Але ж і не надто рідкісне! Тому мати була переконана, що то не батько, і жила надією.
Вінграновський скликає гостей
Той любов’ю повниться до світу,
Хто рідну землю має під собою…
Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ.
На Первомайщині стартувала мистецька акція, присвячена 80-літтю від дня народження Миколи Вінграновського — великого й неперевершеного українського поета, прозаїка, сценариста, кінорежисера, кіноактора, лауреата Шевченківської премії, учня Олександра Довженка, людини, яка на весь світ прославила свій край, Україну та її народ.
7 жовтня до Первомайська, на малу батьківщину Миколи Вінграновського, прибули народні депутати України Тарас Кремінь і Вадим Підберезняк, наш земляк, лауреат літературних премій імені Павла Тичини, Бориса Грінченка, Тодося Осьмачки, поет-дисидент Олекса Різниченко, голова Миколаївської філії НСПУ, шевченківський лауреат Дмитро Кремінь, заслужені артисти України Оксана Мадараш та Наталя Баштова, очільники обласних культурних осередків — філармонії, художнього музею імені В. Верещагіна, відділення НСХУ, вищого музичного училища, коледжу культури і мистецтв, науково-педагогічної бібліотеки, представники облдержадміністрації та облради.
Матрос Кішка: повернення героя
Закінчення. Початок у номері за 6 жовтня.
Герої-простолюдини, їхні подвиги стають надбанням миколаївської держави, яка жадає нових земель. Усе здобуте у війнах за негласним правилом переходить одразу у спадок Росії. Така її традиція — воювати гуртом, але лаври, землі, території одразу ж залучати до російських надбань.
З якого він, Петро Кішка, роду-племені, чий спадкоємець, який його виховав народ? Ті, хто ліпить потрібний імперії образ матроса-героя, не задають собі подібних запитань.
Царедворці вже хотіли назвати ту війну «вітчизняною», але справи на фронті пішли зовсім кепсько і від цієї ідеї довелося відмовитись майже одразу.
Імперія за життя героїв не обділяла їх почестями, викликала на паради та шикування до Зимового палацу, а у підсумку не спромоглася зберегти жодної їхньої могили. Навіть від домовини легендарної Даші Севастопольської, яка мешкала на слобідській окраїні міста і була похована на Доковому кладовищі Севастополя, не залишилося навіть сліду.
Російське хазяйнування у Криму після його анексії почалося із звинувачень на адресу української сторони у тому, що, мовляв, про Дашу забули, а замість того, щоб ушанувати її па-м’ятником, копирсалися у родоводі казанської дівчини, шукаючи «українського коріння». Відтак, закидають, Україна байдужа до героїчного минулого Севастополя, а значить на володіння ним вона не має права.
Автори подібних звинувачень лицемірно забувають про ту обставину, що всі роки у Козачій бухті Севастополя стояв потужний флот Росії, що Крим був автономією і що питання історичної спадщини міг вирішувати самотужки. Ставлення до Даші Севастопольської у всі часи аж ніяк не можна назвати недбалим. На стінах панорами розміщено її литий бюст, пам’ять про неї увічнено на 115-метровому полотні експозиції, створеному французом Францом Рубо за допомогою студентів Мюнхенської академії мистецтв.
Не марнуйте часу — поділіться ним!
У рамках проекту «Схід та Захід разом — підвищення спроможності україн-ських видань» за підтримки фонду «Освіта для демократії» (Варшава) та молодіжної організації «Нова генерація» (Херсон) дванадцять українських ЗМІ у різних куточках країни впроваджують соціальні ініціативи. Озброївшись ентузіазмом, рішучістю та знаннями, отриманими під час ознайомчих поїздок і тренінгів, журналісти намагаються змінити життя своїх громад на краще. Теми проектів досить різні: права та можливості людей з інвалідністю, збереження історичної пам’яті та пам’яток архітектури, виховання екологічної культури, стан медицини, інші важливі проблеми.
Не дивно, що наша газета, яка теж бере участь у цьому проекті, напередодні свого столітнього ювілею обрала вічну й непере-січну тему — тему вільного часу.
Першу соціальну акцію, присвячену їй, ми провели ще у серпні. Це було цікаве навчальне заняття під назвою «Час: між минулим та майбутнім». До редакції прийшли наші читачі, колеги інших видань, члени громадських організацій, і ми зініціювали цікаву бесіду про те, що таке час, як люди його сприймають і яким чином використовують. Дізналися чимало цікавого про три іпостасі часу: минуле, сьогодення і майбутнє.
Учасники зустрічі ділились своїми спогадами, хоча для багатьох це було непросто.
— Мої спомини про дитинство, на жаль, дуже важкі, — зізнається пенсіонерка Іраїда Мойсеєнко, дитячі роки якої минули у концтаборі. — І хоча після цього було велике і сповнене інших вражень життя: і школа, і навчання у виші, і заміжжя, й робота, все одно важкі спогади про дитинство перекривають усе хороше, що зі мною відбулося.
У дружньому колі учасники програми дійшли згоди в тому, що не варто марно витрачати час на такі речі й заняття, які не приносять задоволення, не дають самореалізуватися, й навчалися тому, як повноцінно і з користю використовувати час. Звісно, говорили і про прийдешнє: кожен ділився своїми мріями та планами.
Не давайте грипу шансу!
За статистикою, сезонні епідемії грипу впродовж осені та зими вражають від 5 до 15 відсотків населення планети.
У сезоні 2016—2017 років, прогнозують у Всесвітній органі-зації охорони здоров’я, зде-більшого циркулюватимуть штами грипу А/California/7/2009, A/Hong Kong/4801/2014 та B/Brisbane/60/2008. Профільні спеціалісти МОЗ України передбачають, що нам слід остерігатися саме штаму грипу A/Hong Kong/4801/2014 (по нашому — «Гонконг»), який у минулі роки вже циркулював на наших територіях, але занадто себе не проявляв, тож населення не має масового імунітету проти нього. Найефективнішим способом запобігти захворюванню, нагадують спеціалісти Одеського обласного центру здоров’я, залишається вакцинація.
Вакцини проти грипу, які використовуються понад 60 років в усьому світі, довели свою безпечність та ефективність. Тому ВООЗ настійно рекомендує щорічні щеплення, а наші медики це широко популяризують як найкращий, найефективніший спосіб захисту.
Щоб убезпечитися від хвороби та її тяжких наслідків, не варто нехтувати й основними правилами поведінки. Зокрема, наголошують фахівці, при появі перших симптомів грипу хворий обов’язково повинен залишатися вдома, аби не спровокувати ускладнення свого здоров’я і не наражати на небезпеку інших людей. Також варто пам’ятати про власну гігієну та відповідальність перед оточуючими.
Хвороба крихких кісток
За рішенням ВООЗ з 1997 року 20 жовтня оголошено Всесвітнім днем боротьби з остеопорозом. А роком пізніше була заснована незалежна громадська організація — Міжнародна асоціація остеопорозу, яка об’єднує медиків, учених, фармацевтів та інших фахівців, що займаються проблемами цього небезпечного захворювання, а також пацієнтів, котрі прагнуть позбутися його.
Дослівно в перекладі з грецької «остеопороз» означає «крихка кістка». Це системне захворювання, за якого змінюються щільність та якості кісткової тканини, що призводить до збільшення ризику переломів навіть при незначних травмах або й без них (падіння з висоти власного росту, нахил, поворот тулуба). За поширеністю у світі серед неінфекційних недуг остеопороз посідає четверте місце — після хвороб серцево-судинної системи, онкологічних патологій та цукрового діабету.
Як правило, жінок це захворювання вражає після 50 років, чоловіків — після 70. Втім, сьогодні нема чіткої прив’язки до віку — «остеопороз молодшає». Перед-умови до цього можуть бути найрізноманітніші: супутні болячки, спадковий фактор, а також чинники, пов’язані зі способом життя (низьке споживання кальцію з їжею, куріння, зловживання алкоголем, низька фізична активність), які, зрозуміло, за бажання можуть бути усунені.
Остеопороз — захворювання, яке впродовж тривалого часу клінічно ніяк не проявляється. Лише шляхом дослідження можна визначити зниження щільності кісткової тканини — остеопенію. При прогресуванні остеопенії та відсутності відповідного лікування цей стан може поступово перейти в остеопороз.
«Микита Кожум’яка» — перший у 3D
Вийшов у прокат перший український 3D-анімаційний фільм «Микита Кожум’яка» режисера Манука Депояна, знятий за мотивами однойменної казки Антона Сіяники, повідомляє «Укрінформ».
«Дуже радий, що відбулася прем’єра цієї стрічки. У нас нещодавно закінчився дев’ятий конкурсний відбір проектів, а це — переможець першого. Це був довгий шлях до глядача, але все це було недарма. Це справді перший український 3D повнометражний анімаційний фільм. Сподіваємося, що ця стрічка буде цікавою й українському глядачеві, й глядачам в усьому світі», — зазначив на прес-конференції після прем’єри мультфільму голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко.
Режисер «Микити Кожум’яки» Манук Депоян розповів, що над фільмом працювали аніматори з багатьох країн: «Коли ми починали роботу, а тривала вона близько двох років, нас було лише четверо. Згодом наш колектив розрісся до 200 людей, якщо не більше. Над фільмом працювали аніматори з України, з Білорусі, Казахстану, Франції, Італії, Куби, Африки. Та основною командою були українські аніматори».
На переконання відомої української акторки Руслани Писанки, після створення цієї стрічки можна говорити про те, що українська мультиплікація має майбутнє: «Я б хотіла подякувати всьому колективу, з яким я працювала над створенням цього мультфільму. Відкрию усі карти. Справа в тому, що я з самого початку мріяла озвучити дракона. А якщо серйозно, то я рада, що була причетна до цього проекту. Я розумію тепер, що в української мультиплікації є майбутнє».
Двійко покинутих крихіток
Минулих вихідних, менше ніж за добу, на житломасиві Котовського в Одесі були знайдені двоє немовлят, покинутих напризволяще.
Першим о 17-й годині суботи знайшли хлопчика біля фонтану на Кримському бульварі. Перехожий зателефонував до поліції та повідомив, що у сумці, підвішеній на парапет, лежить дитина. При малюкові була записка, що його названо Іваном і що він народився 10 жовтня, тобто п’ять днів перед тим. Немовля мало вагу 2770 грамів, почувалося задовільно, адже не встигло замерзнути. Нині його з реанімаційного відділення переведено до відділення патології обласної дитячої лікарні, що на Слобідці.
На світанку в неділю крихітну дівчинку принесли до дверей обласної клінічної лікарні на Заболотного. Вона мала вагу 1200 грамів. У записці, яку знайшли в пелюшках, було сказано, що звати її Маша і що народилася 14 жовтня. З усього було видно, що дитина з’явилася на світ удома, без належного медичного супроводу. Стан малої — середньої тяжкості. Отримавши кваліфіковану медичну допомогу, вже почала самостійно їсти. Вона нині також перебуває в обласній дитячій лікарні.
Як розповіли в міському департаменті охорони здоров’я, за цими двома випадками поліція почала кримінальні провадження, а відтак матерів, які покинули немовлят напризволяще, шукатимуть і притягнуть до відповідальності.
Безкоштовні консультації юристів
Другий одеський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі — Центр), створений на базі Міністерства юстиції України, забезпечує рівні можливості доступу осіб до правосуддя шляхом організації надання безоплатної правової допомоги (первинної та вторинної), що передбачає надання таких видів послуг:
- консультації та правова інформація, роз’яснення юриста зі спадкових, сімейних, земельних, трудових, житлових питань, питань соціального забезпечення, виконання судових рішень тощо;
- складання заяв, скарг, звернень до органів виконавчої влади/місцевого самоврядування;
- адресна безкоштовна правова допомога для осіб з обмеженими фізичними можливостями;
- правова допомога адвоката: складання позову, апеляційної, касаційної скарг, представництво інтересів у судах у цивільних, адміністративних справах, у кримінальних справах для потерпілих та свідків;
- доступ до електронних сервісів Міністерства юстиції України.
На численні прохання у приміщенні Центру (вул. Коблевська, 40, тел. 726-14-45) організовано прийом громадян фахівцями в окремих галузях права.
Селфі провокує депресію
Британський центр NHS Digital заявив про збільшення кількості молодих жінок, які страждають від психічних розладів, спричинених «селфі-культурою».
Більше чверті дівчат у віці від 16 до 24 років страждають від депресії і тривожності, зумовлених впливом соціальних мереж. У 2016-у кількість дівчат з такими розладами збільшилася на 21 відсоток порівняно з 2007 роком.
Науковці впевнені, що особлива уразливість у соціальних мережах пов’язана з так званим «селфі-синдромом» або оцінкою власної значущості й важливості за кількістю «лайків». Дівчата, які не відповідають стандартам краси, відчувають тиск з боку однолітків, часто стаючи об’єктом знущань і насмішок. Крім того, деякі підлітки бачать, що їхній рівень життя нижчий, ніж в інших, а відтак також впадають у депресію.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206