Майже десять тисяч обірваних життів

У доповіді йдеться про те, що близькість урядових сил та озброєних груп на лінії зіткнення (подекуди між ними — лише 300—500 метрів) сприяє зростанню напруженості. Крім того, поширення зброї і позиціювання бійців у заселених житлових районах по обидва боки підвищили ризики та шкоду для цивільного населення.

Більше половини всіх жертв серед цивільного населення, задокументованих у червні та липні, — результат обстрілів через лінію зіткнення, але значне число цивільних осіб загинули і були поранені через вибухи мін, вибухонебезпечних залишків війни та розтяжок. Число цивільних, які загинули в результаті вторинних наслідків бойових дій, включаючи відсутність їжі, води, медикаментів та закладів охорони здоров’я, залишається невідомим.

У доповіді зазначено, що цивільні особи, які проживають у зоні конфлікту, позбавлені захисту, доступу до основних послуг та гуманітарної допомоги, і що їх свобода пересування дуже утруднена.

Співробітники Місії ООН з прав людини також виявили, що 70 відсотків ймовірних порушень та утисків прав людини, задокументованих у період із середини травня до середини серпня, це повідомлення, пов’язані з катуваннями, жорстоким поводженням і утриманням без зв’язків із зовнішнім світом. Вкрай обмежена відповідальність за ці порушення та утиски, здійснені й українськими збройними силами та правоохоронними органами, а також збройними групами на сході країни, залишається основною проблемою. «У справах, пов’язаних з конфліктом, які розглядаються судом, виникають серйозні побоювання щодо дотримання прав на належну правову процедуру та справедливий суд», — йдеться у доповіді.

Серйозне занепокоєння викликає доля понад 1,7 мільйона осіб, зареєстрованих як внутрішньо переміщені. Одне з ключових питань стосується рішення українського уряду прив’язати виплату пенсій і соціальних допомог для таких осіб до місця їх реєстрації та перевірки їхнього місця проживання. Це негативно вплинуло десь на 500—600 тисяч внутрішньо переміщених осіб у східній України. Були також зафіксовані випадки дискримінації таких людей в доступі до працевлаштування, житла або банківських послуг через їхнє місце походження.

У доповіді підкреслюється поступове погіршення ситуації з правами людини й основними свободами в Автономній Республіці Крим, статус якої визначено резолюцією Генеральної асамблеї ООН 68/262. З посиленням інтеграції до Російської Федерації, існує брак відповідальності і відшкодування жертвам порушень прав людини, зокрема особам, яких тримають під вартою. Право на мирні зібрання і далі обмежується де-факто владою, а правоохоронні органи продовжують допитувати та переслідувати людей за їхні погляди, які вважаються екстремістськими.

«Ескалація військових дій на лінії зіткнення впродовж літа стала різким нагадуванням про те, що ситуація на сході України потребує набагато більшої уваги. Необхідні додаткові зусилля, щоб знайти довгострокове рішення цієї кризи і покласти край стражданням цивільного населення. Забезпечення прав і справедливості — це те, чого потребують люди, а не подальших смертей і ще глибшої ненависті та руйнувань», — резюмував Зейд Раад аль-Хусейн.