№ 81 (21759) четвер 22 вересня 2016 року

Про знамениту кефаль, яку колись «в Одесу Костя привозив», залишилася лише відома пісня. Кефаль зникла, як і більшість видів промислових риб, якими славилося наше Чорноморське узбережжя. Причина — безглуздо-злочинне втручання людини в природу. Лимани довкола Одеси — Хаджибейський, Куяльницький, Тилігульський — позбавили природного сполучення з морем ще в радянський час. У наших водах кефаль поки що збереглася на південному заході Одещини. Там найбільші в Україні озера-лимани, частина яких входить до Національного природного парку «Тузловські лимани».

Увімкнути здоровий глузд і врятувати те, що ще можна врятувати, виявляється, не так просто. Еколог, доктор біологічних наук, професор Іван Русєв керує парком дев’ять місяців. Виконує обов’язки директора. Людина він тут не випадкова. Два десятиліття тому разом з Іриною Вихристюк та іншими однодумцями стояв біля витоків створення парку. Це була його ідея — взяти території унікальної природи Татарбунарщини під захист держави.

Головним противником парку є місцева браконьєрська «еліта». Це деякі районні посадовці та депутати, промисловики-монополісти, які виловлюють рибу хижацькими методами й отримують надприбутки від протизаконної діяльності, колишні міліцейські чини та кримінальний елемент. Це вони вороже налаштовують місцеве населення проти Національного парку та його керівництва. Найбільша для них загроза — коли на території парку нарешті запрацюють закони України, а не бандитські «поняття». Івану Русєву не треба допомагати. Він фахівець і все зробить зі своїм дружним колективом, навіть за мізерного фінансування. Але такій роботі постійно перешкоджають, погрожують працівникам установи та їхнім рідним.

У понеділок, 19 вересня, чиновникам Одеської міськради довелося в буквальному сенсі йти на роботу по грошах. Біля входу в мерію активісти «Антикорупційного офісу» встановили інсталяцію «40 мільйонів гривень» у натуральну величину.

Інсталяція, яка символізувала 800 пачок по 50 тисяч  гривень у кожній, зайняла близько 10 квадратних метрів. У такий спосіб активісти вирішили привернути увагу до колосальних сум, які недоотримує бюджет Одеси внаслідок надання пільг на паркувальний збір операторам стоянок.

«Одеса — оригінальне місто. Місто, в якому отримували свій безцінний досвід прототипи Остапа Бендера, Соньки Золотої Ручки і Джеймса Бонда. Тому навіть до питання розкрадання міського бюджету в Одесі підходять оригінально. Якщо в інших містах крадуть з бюджету, то у нас гроші крадуть ще до того, як вони туди потрапляють», — зауважує голова «Антикорупційного офісу» Олексій Чорний.

У народі побутує думка, що зайвих грошей не буває, однак, схоже, чиновники Одеської міськради вирішили спростувати цей стереотип. «Антикоруп-ційний офіс» провів розслідування і порахував, скільки грошей міг би отримувати бюджет міста, якби не надавалися пільги на паркувальний збір операторам стоянок. Сума вийшла значною — понад 40000000 гривень.

Таким було головне гасло вже дев’ятого «Мегамаршу у вишиванках», який відбувся в Одесі минулої суботи.

Цього разу до ходи долучилося дві сотні містян, які пройшли традиційним маршрутом від «Пасажу» на Дерибасівській до Воронцовської колонади на Приморському бульварі. Особливість нинішньої акції — окрема колона дітей у вишиванках, яка й очолила ходу з плакатом «Малюки на мегамарші». На ньому поруч з тризубом була зображена тамга — символ кримськотатарського народу. Традиційно учасники несли багатометровий прапор України.

Розпочався марш з хвилини мовчання у пам’ять про героїв Небесної Сотні та бійців, які полягли, захищаючи Україну від російської агресії. Хода супроводжувалася барабанним боєм та гаслами, що прославляють наше місто і нашу державу. На Думській площі колона традиційно зробила пісенний привал, щоб гуртом виконати «Заспіваймо пісню за Україну» (Олександра Пономарьова).

Біля Воронцовської колонади перед присутніми виступили вихованці школи «Шторм», які продемонстрували прийоми бойового гопака. Там же пройшов благодійний ярмарок на користь поранених воїнів, які лікуються у 411-у військовому шпиталі, та музичний нон-стоп, де всі охочі співали українські пісні.

Які ж вони гарні, хоч різні такі!
Усі ВИШИВАНКИ — мов долі людські.
Сумні є і радісні, пишні і скромні...
В них праця натхненна і ночі безсонні.

Придумані предками дуже давно.
В них дихає, ніби живе, полотно.
Сплелися судини-нитки в візерунок,
В котрнм щось від янголів, щось від чаклунок...

Це скарб і надійний людський оберіг —
Ось так наш народ ВИШИВАНКУ нарік.
Традицію пращурів я не порушу:
Вдягну в ВИШИВАНКУ і тіло, і душу.

Наталія СТУПАК.
м. Балта.

Цими днями свій ювілейний день народження святкує Наталія Олександрівна Чайчук.

Турботлива й любляча дружина, мати, бабуся. Активний громадський діяч. Благодійниця. Ініціатор безлічі справ, які збагачують культурний простір чорноморської перлини українським змістом, єднають зусилля різних національно-культурних товариств задля розвитку, миру і злагоди в нашому краї. Лауреат головного гран-прі України «Золота пектораль» і володарка найголовнішої нагороди — симпатії та дяки всіх, кому не байдужі доля Батьківщини й Одеси.

З роси та з води Вам, Наталіє Олександрівно! Щастя, здоров’я, многая літа Вам і Вашій родині!

Учасники громадського руху «Спілка читачів «Чорноморських новин» та колектив газети.

30 вересня з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек Одеська національна наукова бібліотека запрошує на День відкритих дверей.

На гостей чекає насичена програма: святковий концерт, оглядові екскурсії, які висвітлюють історію ОННБ, таємниці її минулого. Відвідувачі зможуть ознайомитися з колекцією книжкових дарунків бібліотеці, мистецькими виставками «Чарівна квітка України» та «Ой напишу, намалюю, поставлю в оконце...» (мотиви коломийок художниці, заслуженого майстра народної творчості України Зої Пасічної) та книжково-ілюстративною виставкою із фондів ОННБ «Невичерпне джерело: образ Івана Франка та його твори у мистецькому просторі».

У ці вересневі дні для студентів-першокурсників навчальних закладів (усіх рівнів акредитації) ОННБ проводить щорічну просвітницьку акцію — безкоштовну екскурсію бібліотекою та оформлення читацького квитка.

Одеська національна наукова бібліотека запрошує всіх бажаючих на День відкритих дверей і завжди рада бачити своїх користувачів, щоб допомогти їм зорієнтуватися в книжково-документальному просторі та надати необхідну інформацію.

У п’ятницю, 23 вересня, о 18.00 в галереї NT-арт (Лідерсовський бульвар, 5) відкриється персональна виставка знаного одеського митця, заслуженого художника України Сергія Савченка.

«Екзистенції...» — саме так озаглавлений цей своєрідний творчий звіт, у якому представлені малярство, оригінальна графіка, скульптура, а також екзистенції автора в площинах природних форм — таракуци.

Виставка Сергія Савченка відбувається у форматі проекту галереї сучасного мистецтва NT-арт, в рамках оголошення 2016-го роком творчого об’єднання «Мамай».

Запрошуються всі шанувальники сучасного українського мистецтва.

За результатами засідання спільної робочої групи з питань децентралізації та доопрацювання перспективного плану формування територій громад Одеської області, яке відбулося 16 серпня, запропоновані моделі майбутніх громад Одещини.

Нагадаємо, перше організаційне засідання спільної робочої групи, до складу якої увійшли представники обласної ради, структурних підрозділів облдержадміністрації, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, асоціацій місцевого самоврядування, відбулося 30 травня. За підсумками цього засідання був затверджений графік консультацій з представниками районів та міст обласного значення щодо розгляду пропозицій про формування моделей об’єднаних громад. У період з  21 червня по 6 липня представники робочої групи заслухали пропозиції делегацій від кожного району та міст обласного значення (крім Одеси, оскільки представники міської ради не прийшли на заслуховування), здійснили розрахунки спроможності і запропонували на розгляд обласної ради моделі майбутніх громад.

Перспективний план формування спроможних громад згідно із Законом України «Про добровільне об’єднання громад» розробляється обласною державною адміністрацією, схвалюється обласною радою та затверджується Кабінетом Міністрів. Головне завдання цього документа — розробити такі моделі громад, які мали б змогу отримати від держави повноваження розумно розпоряджатися власними ресурсами та нести відповідальність за прийняті рішення з управління територіями.

Відповідно до розпорядження Президента України «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад голів місцевих державних адміністрацій» (№ 251/2016-рп) в Одеській області пустують крісла очільників восьми РДА.

Нині обезголовленими є Балтська, Білгород-Дністровська, Іванівська, Миколаївська, Овідіопольська, Роздільнянська, Тарутинська і Татарбунарська райдержадміністрації.

Охочі зайняти високу і відповідальну посаду можуть взяти участь у конкурсі, подавши до 18-ї години 3 жовтня всі необхідні документи, передбачені чинним законодавством.

У розпорядженні глави держави визначені умови проведення відбору та вимоги до кандидатів, перелік необхідних документів.

Ознайомитися з розпорядженням можна на сайті президента http://www.president.gov.ua.

Вартість українських сільгоспземель перевищує 860 трильйонів гривень, підрахували в Спілці українських підприємців.

«За найменшими підрахунками, за середньої вартості сільгоспземлі — 30 тисяч гривень ($1,1 тисячі) за гектар, розпайовані землі вартують 860 трильйонів гривень. Показовим є те, що Україна залишилася чи не єдиною країною в Європі (окрім Білорусі), де відсутній ринок земель сільськогосподарського призначення. У країнах Європи вартість землі сягає від 2—3 до 60 тисяч доларів», — йдеться у повідомленні СУП.

У Спілці українських підприємців відзначають, що сьогодні заборонено обіг 96% (41 мільйон гектарів) земель сільськогосподарського призначення, 68% (28,7 мільйона гектарів) з яких — земельні паї, які перебувають у приватній власності майже семи мільйонів громадян.

Депутатська група «Партія «Відродження» вимагає від керівництва Верховної Ради ухвалити законопроект № 4355 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами і посилення державного контролю за використанням і охороною земель». Про це під час брифінгу в парламенті заявив народний депутат Василь Гуляєв.

За його словами, цим законопроектом передбачено право об’єднаних громад розпоряджатися землею за межами населених пунктів, і без ухвалення цього закону процес децентралізації в Україні не буде повним. «Нині велика проблема для сіл — це земля за межами населених пунктів, вони не мають права нею розпоряджатися. Вирішити цю проблему Верховна Рада обіцяла ще рік тому. Сьогодні 159 громад об’єдналися, а землю за межами населених пунктів їм у розпорядження ніяк не дають. Без прийняття цього закону, без передачі землі в управління людям процес об’єднання громад гальмується», — заявив народний депутат.

Василь Гуляєв вважає, що право розпоряджатися землею дозволило б залучити додаткові надходження до бюджетів об’єднаних громад. «Сьогодні лише лінивий не говорить про децентралізацію, про передачу влади на місця. Насправді, якісь повноваження передаються, але разом з ними передаються і великі зобо-в’язання. Такі, скажімо, як утримання за рахунок місцевих бюджетів лікарень, ПТУ, дитячих садків... Номінально бюджети місцевих громад збільшилися, але водночас зросли і витрати», — зазначив нардеп.

Тодосій, який не став на коліна

Тлумачити історію можна по-різному, але є факти, які не підлягають жонглюванню.

Так, у середині 30-х років минулого століття Сталін сказав: «Жити стало краще, жити стало веселіше». Сказав? Сказав! Тим часом насильницька колективізація, голодомор, який визнано геноцидом, та масовий терор аж ніяк не спонукали до веселощів…

У 1936 році Василь Лебедєв-Кумач та Ісак Дунаєвський написали пісню для міфічного фільму «Цирк», де є такі слова:

Я другой такой страны не знаю,
Где так вольно дышит человек…

На хвилі скандалу із престарілою командою КВНівців, які завдяки своїм «багатограним талантам» зуміли влаштувати в Україні «монополію сміху», варто замислитися про долю нації, що загубила власну сатирико-гумористичну традицію. Віддавши перевагу дешевому й натягнутому, орієнтовану на найпримітивніші сміхові категорії гумору, українці не помітили, як самі стали об’єктом глузувань. Більше того, готові годувати всіляких блазнів, які здатні кривлятися з їхнього горя. Причому, ще не відомо, на чиє замовлення.

Український гумор, а не гумор про українців — ось та зброя, без якої так важко нам і сьогодні.

Гумор, сатира, сковородівська «веселість серця» здавна рятували українців, коли їх затискали з усіх боків різні недруги. Це сила, проти якої не могли встояти ні половці з печенігами, ні татари з турками, ані поляки з москвинами. У час, коли зовсім важко, ця зброя дозволяє примножити сили, а якщо вже нема надії на перемогу, то, принаймні, гідно триматися перед обличчям лихоліть. Народний сміх над зайдами і панами, над несправедливістю та зрадою, над лукавим ворогом — це не лише гарний спосіб добре провести час, а й нагадування про те, що несправедливість не вічна.

Відомо, що перед великими й малими битвами війська, які готові були кинутись одне на одного зі зброєю, не упускали можливості познущатися над ворогом. Незалежно від того, слабшим чи сильнішим він був. Чого тільки вартий козацький гумор, що дійшов до нас у знаменитому «Листі до турецького султана» та переказах про різноманітні виті-вки запорожців?! А Байда-Вишневецький, який знущається та насміхається зі свого ката у «Царграді на риночку»?!

Уривок з повісті

Гриця Вербу зігнали з насидженого обійстя, з такими, як він, завантажили в товарняк і повезли. Перетнули Збруч і по дорозі ще втискували у вагон, поки не стало їх, як оселедців у бочці.

Подоляки, бувалі у бувальцях, просвітили: везуть у степи. А зими там розперезані, вітри продувають до кісток, бо щодня гонять курай, наче овечі отари. А влітку ходиш по землі, немовби по гарячій пательні, ніде не знайдеш затінку — голо до самого горизонту.

Голодні й занехаяні, під охороною, довго тирлувалися у станційних тупиках, допоки добилися якогось безлюдного полустанку. Там їх перерахували й передали місцевим органам, щоб не порозбігалися, а ті їх далі на грузовиках попровадили глухими манівцями.

Гриць геть приопав. А сусіди, аби хоч забутися на мить і розвіяти тугу, під’юджували:

— Чого зажурився? Верба нігде не пропаде. Мо’, і тут пустиш коріння?

Про побутові отруєння дітей йшлося на брифінгу Володимира Босенка, завідувача відділенням анестезіології та інтенсивної терапії обласної дитячої клінічної лікарні, провідного позаштатного дитячого анестезіолога департаменту охорони здоров’я та соціального захисту населення ОДА (на знімку).

Основною причиною отруєнь малюків до трьох років є помилки батьків, розповів лікар, адже дорослі, трапляється, плутають вміст пляшок, склянок, допускають передозування медикаментів. А ось діти від трьох років можуть постраждати вже від власної цікавості. Вони прагнуть все спробувати, тому ліки та побутова хімія повинні зберігатися у недоступних для них місцях. Перелитий у пляшку з-під «коли» «Кріт» або інший хімікат, який застосовується в домашньому господарстві для прочищення труб, наведення чистоти на газовій плиті або в туалеті, випитий дитиною, — це опіки рота, стравоходу і шлунка. Навіть звична марганцівка, розведена для промивання шлунка у великій концентрації, може привести до реанімаційного відділення.

Останнім часом побільшало випадків заковтування дітьми дрібних круглих батарейок, які є в багатьох іграшках. Така штучка вже через кілька годин може спричинити опік шлунка дитини. Не кинуться батьки вчасно по допомогу — можуть втратити малюка.

Безстрокова акція під цією назвою стартувала на Одещині. Її організаторами виступили місцеві ВІЛ-сервісні та молодіжні організації, які об’єдналися довкруж ідеї, запропонованої Одеським обласним центром профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом.

Лише за один день послугами пересувної лабораторії, яка працювала в центрі Одеси, скористалися більше 50 осіб. Окрім анонімного експрес-тестування, городяни та гості міста, за бажанням, могли взяти контрацептиви, поспілкуватися з волонтерами, які доступно розповідали про те, як не заразитися вірусом імунодефіциту, відповідали на численні запитання зацікавлених.

Найчастіше уточнювали: що таке ВІЛ і що таке СНІД? У чому між ними різниця?

ВІЛ — це вірус імунодефіциту людини, розповідали людям волонтери, який вражає, в основному, імунну систему. СНІД — це синдром набутого імунодефіциту, що є кінцевою стадією ВІЛ-інфекції. А якщо коротко, то ВІЛ-інфекція — це та стадія хвороби, коли вірус перебуває в організмі, руйнує імунну систему, але ще не має зовнішніх проявів. СНІД — це стадія хвороби, коли організм людини вже не в змозі боротися з різними недугами. Вони прогресують, що може призвести до непоправного. За останнє десятиліття тільки наша область втратила кілька тисяч людей, переважно молодого віку, яких здолав СНІД.

Міністерство охорони здоров’я України підписало наказ про проведення випробувань ліків на українцях. Французькі, швед-ські й американські фармацевтичні компанії тепер зможуть тестувати на наших добровольцях нові препарати і відстежувати їхній стан.

На думку Всеукраїнської ради захисту прав пацієнтів, участь у клінічних випробуваннях дозволить важко хворим співвітчизникам отримувати лікування європейського рівня. Невиліковно хворі мають право давати згоду на участь у клінічних випробуваннях нових препаратів, оскільки це дає хоча б мінімальний шанс на полегшення їхнього стану.

У відповідному наказі МОЗ України пояснюється, що загалом у нас досліджуватимуть ефективність 96 препаратів. Тестування проводитиметься на пацієнтах із пневмонією, онкологічними захворюваннями важких ступенів, хворих шизофренією та ревматоїдним артритом. Цим займатимуться компанії Pfizer (США), AB Science (Франція), AstraZeneca (Швеція), повідомляє «Укрінформ».

Науковці запевняють, що наявність у людини друзів, їх кількість, активність спілкування з ними впливають на загальний стан здоров’я. Так, той, хто має справжніх вірних товаришів, набагато менше схильний до різних захворювань.

Результати масштабних дослі-джень провідних учених світу засвідчили, що відсутність друзів становить певну небезпеку. В людини, яка не може ні з ким поділитися своїми емоціями, підвищується нервозність і дратівливість, кількість фіброгена в організмі зростає на 20 відсотків і більше. А це призводить до того, що ризики захворіти серцево-судинними недугами подвоюються й можуть призвести до трагічного фіналу.

Дослідники стверджують, що людина, яка постійно перебуває у приємному для неї товаристві, на відміну від інтроверта, набагато спокійніше переносить різні життєві потрясіння, тому загроза її життю є набагато нижчою.

Дослідження вчених доводять, що літні люди набагато щасливіші, ніж молоді.

Пов’язано це з тим, що пенсі-онери менш вимогливі до себе, тому рідше відчувають необґрунтовані почуття тривоги, депресії або стресу.

Натомість у представників молодого покоління (дослідники вивчали психологічний стан громадян США віком від 20 до 30 років) були зафіксовані симптоми тривоги і депресії. Учені стверджують, що період молодості, якщо порівнювати з іншими періодами у житті, супроводжується погіршеним психологічним станом.

Науковці проаналізували також фізичне благополуччя громадян від 20 до 90 років, які мешкають у місті Сан-Дієго. Як з’ясувалося, мало хто там асоціює старіння з погіршенням когнітивних та фізичних процесів, оскільки місцеві жителі сприймають старість, швидше, як можливість приділити максимально багато часу собі, подорожам і новим знайомствам.

Віруси є більш небезпечними, коли потрапляють в організм своїх жертв уранці, стверджують науковці з Кембріджського університету.

Дослідження, проведені на тваринах, засвідчили, що в ранковий час активність вірусу, який потрапив в організм, у 10 разів вища, ніж увечері або вдень. При цьому люди з порушеними біологічними годинниками, які, наприклад, мають позмінну роботу чи зміщений графік засипання і пробудження, завжди вразливіші до інфекцій.

Результати дослідження вкрай важливі: вчені сподіваються, що отримані дані допоможуть розробити нові способи припинення пандемій у всьому світі. Віруси, на відміну від бактерій та паразитів, повністю залежать від захоплення клітин організму, необхідних їм для реплікації. Тобто вірусу потрібно атакувати людину в певні години, в іншому випадку він ніколи не зрушить з «мертвої точки» і не почне розвиватися, використовуючи клітини.

Доктор психологічних наук Джеймс Бродуей та його асистентка Брітні Сандовал з Університету Каліфорнії знайшли розгадку явища «прискорення» часу з віком.

Ті, кому за 40, відзначають: коли вони були дітьми, їм здавалося, що час рухається повільно, а от у молодому і ще більше — в зрілому віці переконалися у зворотному.

Науковці пояснили, що людина здатна оцінювати тривалість події з двох різних точок зору: з перспективної позиції (поки подія триває) та ретроспективної (після того, як вона вже завершилася). Крім того, сприйняття індивідуумом часу також залежить від того, які почуття і думки у нього виникають з того чи іншого приводу. Відомо, наприклад, що коли люди займаються цікавою для них роботою, їм здається, що час минає швидко, а якщо виконують нудні обов’язки, з’являється протилежне відчуття.

Коли ми є дітьми і підлітками, кажуть дослідники, наше життя прикрашає безліч різноманітних радісних подій та переживань, ми багато чому вчимося й отримуємо яскраві враження. Коли ж дорослішаємо, наше життя стає схожим на рутину, з нього зникають багато хвилюючих моментів. Саме тому і здається, що з роками час ніби прискорюється. Це явище фахівці назвали «святковим парадоксом».

Фахівці Університету Ессекс довели, що навіть п’ять хвилин на день, проведені на свіжому повітрі, здатні поліпшити настрій і самопочуття людини.

На думку вчених, перебування в тихій місцевості з чистим повітрям змушує мозок виробляти ендорфіни та окситоцин, що сприяє поліпшенню настрою. Виявилося, що навіть споглядання природи і гарних краєвидів з вікна свого помешкання допомагає нормалізувати самопочуття.

Вивчивши реакцію мозку двох груп людей за результатами МРТ, вчені дійшли висновку, що активність мозку була вищою в тих, хто здійснював хоча б 15-хвилинну прогулянку в обід. Такі люди легко засипали, якість їхнього сну була вищою, ніж у тих, хто сидів удома і не гуляв. Споглядання природи і перебування на свіжому повітрі стимулюють відділ парасимпатичної нервової системи, який відпові-дає за відчуття задоволення й відпочинку.

Комісія відділу фізичної підготовки управління бойової підготовки Генштабу Збройних Сил України перевірила стан фізпідготовки частин Одеського гарнізону, зокрема особового складу штабу повітряного командування «Південь».

До програми перевірки входили біг на сто метрів, на один та два кілометри і підтягування на перекладині. Військовослужбовці-жінки замість підтягування виконували комплексні загально-фізичні вправи. Підсумок перевірки — впевнена оцінка «добре». При цьому 48% офіцерів, солдатів та сержантів отримали «відмінно», а 41% — «добре». Керівник комісії — начальник згаданого відділу полковник Олег Чернявський відзначив хороші фізичні дані, високу самовіддачу та наполегливість штабістів «Півдня».

Слід зауважити, що командувач цього з’єднання генерал-лейтенант Павло Зуєв на час перевірки перебував у відпустці, але знайшов можливість, щоб, по-перше, підтримати своїх підлеглих, а по-друге, самому скласти заліки.

До речі, не зважаючи на вік, генерал п’ятнадцять разів підтягнувся на перекладині та пробіг кілометр трохи більше ніж за чотири хвилини, чим, вочевидь, надихнув особовий склад показати не гірші результати, ніж командир. І вони його не підвели.