Станіслав СТРИЖЕНЮК «Де Буг — мій Бог і честь сама»

Бо в нас Дніпро.
І Буг з Дунаєм —
Пісні одні на всі часи.
Тому ціну воді ми знаєм
З сльози і крапельки роси.

Чумацький шлях,
Мов шлях до Мекки,
В той край по небу повело,
Звідкіль Дніпра з варяг у греки
Святе забило джерело.

Реве і стогне неугавний
В імперій ярмах що не вік,
Дніпро з джерельця, православний,
Чомусь звернув від Криму вбік.

До Ками русло Волги зносить,
В стихію Азії, туди...
Тому Бахчисарай і просить
Ковток Дніпрової води.

Дніпра—Славути хвиля грає —
Аж чути православний хор.
Дніпро спішить зійтись з Дунаєм,
Разом щоб вийти за Босфор.

І не правий чужий витія,
Що вимира слов’янський рай.
Ще посміхнеться Візантія
Вкраїні крізь
Бахчисарай.

27.03.2014 р.

Тема Кавказу

Каспійське — не гостинне море,
І Прометей над ним згасав.
Кавказ!
Там за горами — горе,
Тарас Шевченко написав.

Там не завжди життя вирує,
Щоденно славлячи добу,
Бо той руйнує, той мурує,
Той бачить світ увесь в гробу.

Поет не був душею бідним,
Хоч бідність скніла навкруги...
Не може бути море рідним,
Коли чужинські береги.
Я відчуваю погляд косий,
В душі картаючи когось.
Й кричу:
— А ми не новороси,
Бо є джерельна річка Рось.

Запікся в душах шлях Батиїв,
А я речу на повен зріст:
— Них жиє вічне місто Київ,
Як мати всіх слов’янських міст!

Бо в снах Василько сіно косить,
Відомий в пісні предків спів.
Ніколи ми не новороси,
Як би там хтось не захотів.

Світ іскри викресав із криці,
Тому й радіють журавлі...
Це у Росії — дві столиці
З кремлем
в Казанському кремлі.

Орел двохглав.
Здригайся, враже,
Орда гряде за ворітьми,
Європа Азії покаже,
Що в правді — не моголи ми.

Моголи, як і до потопу.
А історично уяви:
Петро Романов втік в Європу,
В болото Швеції з Москви.

І Петропавлівська фортеця
Встромила у зеніт багнет.
І все пішло, як і ведеться
У світі — задки наперед.

Ніколи, може б, і не знав я,
Що є у честі і права,
Якби не вкрала православ’я
Омусульманена Москва.

А все украдене — то враже
Для України. Уяви:
Росія путінська не каже,
Воюючи: «Іду на ви!».

А час історії — не числа
У чисел цифернім кругу.
А над Кавказом смерть нависла —
Завжди в минувшини в боргу.

І над Донецьком смерть витає,
Щоб умертвити наш народ.
І час в загарбника питає:
— А ти Пол-Путін?
Чи Пол-Пот?

17.10.2014 р.

Пошук істини

Скажи, чого сумуєш, краю,
Чиї в твій сум вп’ялись гачки?..
Шукаю істину!
Шукаю!
І вже допалюю свічки.

Невже шукати безнадійно,
Неначе в мишоловці сир?
Коли для всіх готує війни
Якийсь новітній лжекумир.

«Караюсь. Мучусь. А не каюсь...» —
Сказав Шевченко. Суть стара:
Я не від істини ховаюсь
При списі гострого пера.

Іду, немов на службу Божу,
Вперед в полоні тишини.
Але забути сам не можу,
Що був учасником війни.

Не допоможуть вдома стіни,
І не впізнаєш сам себе,
Коли історію замінить
Короткий курс ВеКаПеБе!

І я натомлююсь від люті,
Бо час у подобах погруз
І що Донбас невіглас Путін
Перейменовує в улус.

Не чути істини простої,
Без неї скрізь добра не жди,
Хоч ми на зло
І з Золотої
Гуртом не вирвались орди!

І бідні всі,
Хоч всі при ділі.
Але погляньмо на Москву,
Де по-злодійськи Джугашвілі
Творив імперію нову.

Отож, читай
«Майн кампф» по суті
І зрозумієш «Vas ist das» —
Чому в улус
Бешкетник Путін
Перейменовує Донбас.

20.02.2016 р.

Перемога

Осліпніть, всі телеекрани, —
Шлях темряви веде в гарем.
Ми в дзвони б’єм і в барабани
Й любов з цитатників берем.

І нам всього на світі мало,
Душа, як в цирку шапіто!
Орбіти — Гітлер, Сталін, Мао,
А далі — відьма чи ніхто?!

Можливо, там чи там, чи інде,
Нам пробиватися вперед,
Через Афган до теплих Індій,
По серпантинах на Тібет.

А на Тібеті всі пророки,
І в жорнах мелеться мука.
А нам — vivat! І руки в боки,
І танцювати гопака.

Лиш на якомусь там колінці,
Від «до—ре—мі...»,
Затим — до «ля»,
Що ми ще хлопці—українці,
Запам’ятала нас Земля.

День Перемоги! Ох, медалі!
Зірчасті свастики й орли...
Хто там не був би —
Гітлер, Сталін
Чи Мао!..
Ми перемогли!

24.03.2016 р.