№ 77 (21755) четвер 8 вересня 2016 року

У вівторок, 6 вересня, в день відкриття п’ятої сесії Верховної Ради у парламенті із щорічним посланням «Про внутрішнє та зовнішнє становище України у 2016 році» виступив Президент Петро Порошенко. У своїй годинній промові глава держави зробив низку акцентів щодо пріоритетів розвитку України.

Про відновлення територіальної цілісності

Петро Порошенко наголосив, що «фантазії про мир в обмін на території абсолютно ілюзорні». При такому підході не буде ні миру, ні територій, а залишаться лише ганьба та вічно тліючий конфлікт.

«Для мене головним була, є і буде боротьба за відновлення територіальної цілісності України в кордонах 1991 року», — сказав Президент особливо наголосивши на тому, що це було рішення справжнього референдуму, в тому числі і переважною більшістю мешканців Донбасу та більшістю кримчан. «І більше ніякого референдуму не було!», — підкреслив він.

Президент зазначив, що військового варіанту розв’язання проблеми територіальної цілісності не існує, пояснюючи це тим, що потенціал Української армії суто оборонний, а ворог окопався у найбільш урбанізованих і густонаселених районах, де мешкають громадяни України. «Отже, єдиний шлях врегулювання і відновлення територіальної цілісності — це шлях політико-дипломатичний, але при цьому з опорою на оборонні можливості армії», — наголосив він.

Як заявив Reuters представник генштабу Литви, його країна передала Україні близько 150 тонн боєприпасів.

Йдеться передусім про патрони калібру 5,45 мм для автоматів Калашникова, які литовська армія більше не використовує. Передача відбулася 2 вересня, вперше з 2014 року.

«Ми посилаємо Україні повідомлення, що вона не сама, — сказав міністр оборони Литви Юозас Олекас. — Литва послідовно допомагала Україні в її боротьбі за територіальну цілісність і захист власних цінностей, і ми хотіли б продовжувати допомагати, наскільки ми можемо».

До початку збройного конфлі-кту на Донбасі патронний завод в Україні працював у Луганську. Зараз Україна розглядає питання будівництва нового такого виробництва, зауважує у зв’язку з цим Deutsche Welle.

До речі, у понеділок, 5 вересня, в інтерв’ю агентству dpa міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс назвав абсолютно неприйнятною пропозицію міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра про контроль над озброєннями у Східній Європі. Литовський дипломат заявив, що його країна не може «навантажувати себе додатковими лімітами і встановленням верхніх меж» у питаннях озброєння, бо ситуація в регіоні все ще залишається нестабільною, а Росія досі не дотримується досягнутих домовленостей у сфері безпеки.

Світовій спільноті слід виключити Росію з клубу Великої двадцятки та посилити санкції проти Москви. Таку думку висловив президент Конгресу українців Канади Павло Грод.

«Міжнародна спільнота повинна вжити конкретних багатосторонніх зусиль для ізоляції режиму Путіна до того часу, поки Росія не почне поважати міжнародне законодавство, зобов’язання та відповідальність», — сказав Павло Грод. На його переконання, припинення членства РФ у G20 дозволить продемонструвати неприйнятність дій Росії. «Настав час лідерам G20 надіслати потужний сигнал президенту Путіну, що російська агресія є неприйнятною та зупинити участь РФ у G20», — наголосив президент Конгресу українців Канади.

За його словами, дії Путіна свідчать, що він розуміє лише силу. «Санкції проти Росії повинні бути посилені й передбачати, серед іншого, відключення РФ від системи платежів SWIFT. Росію необхідно й надалі ізольовувати, поки вона не змінить вектора свого руху і не припинить ескалацію агресії проти України та інших держав», — підсумував Павло Грод.

Щоб убезпечити найгірший вплив змін клімату, важливо, аби Паризька угода набрала сили якомога скоріше, заявив державний секретар США Джон Керрі, коментуючи ратифікацію цього документа його країною та Китайською Народною Республікою.

«Цей важливий крок, зроблений обома країнами, наближає світ до вступу Паризької угоди в дію ще цього року та виконання зобов’язання перед майбутніми поколіннями щодо обмеження небезпечного впливу змін клімату», — сказав він, закликавши й інші країни якнайшвидше приєднатися до угоди.

Довідково. Паризьку угоду підписали представники понад 170 країн. Вона передбачає зобов’язання всіх сторін скоротити викиди вуглецю в атмосферу, а також не допустити глобального потепління до 2100 року більш ніж на 2 градуси за Цельсієм. Саме США та Китай є світовими лідерами за обсягом шкідливих викидів в атмосферу.

Економіка Великобританії зазнає втрат через рішення про вихід із Євросоюзу, хоча й не таких значних, як стверджують противники цього рішення.

«Попереду нас чекають складні часи. Наразі ми бачимо суперечливі цифри. Думаю, реакція економіки була кращою, ніж дехто передбачав після референдуму, але не слід сподіватися на штиль», — заявила прем’єр-міністр Великобританії Тереза Мей, передає Reuters. І додала, що уряд уважно стежитиме за економічними показниками впродовж найближчих місяців і в кінці року ухвалить рішення щодо фіскальної полі-тики.

Нагадаємо: у червні цього року 51,89% підданих Великобританії, які взяли участь у референдумі, проголосували за вихід країни з Європейського Союзу.

Мінськ-Б — це альтернатива до Мінську-А, який мав дипломатичним шляхом розв’язати конфлікт на Донбасі. На жаль, Мінськ-А не зміг виконати взятих на себе зобов’язань. Протистояння на Сході України не ущухає, а має нахил перерости у другу Наддністрянщину.

Тому для дипломатичної розв’язки гібридної війни на «східніх кресах» України потрібен дещо инший формат Мінську — Мінськ-Б.

Беручи до уваги сучасний міжнародній розклад сил у світі, Мінськ-Б мусить вдатися до двосторонніх оборонних пактів між Україною та її найближчими західніми сусідами, хоч би, наприклад, з Польщею. Україна й Польща мають за собою знаменитий історичний факт успішної військової операції в минулому, сьогодні, на жаль, рідко згадуваний. Цей факт зайшов у історію під назвою «диво на Вислі», коли польські й українські війська змусили «непереможну» кінноту Буденного-Троцького безславно тікати під ударами польсько-українських сил.

Мені можуть закинути, що я маю на увазі дипломатичну розв’язку наявного збройного змагання, а згадую про військові баталії.

Приморський бульвар і площа навколо пам’ятника Дюку де Рішельє стали місцем проведення виставки українських прапорів з написами, в яких учасники Революції Гідності, бійці АТО та жителі міст України висловлюють свої думки і побажання.

Як розповіла у понеділок, 5 вересня, на відкритті виставки її організатор — волонтер Євромайдану та батальйону «Айдар» Катерина Валевська, акція під назвою «Велика українська хода» стартувала майже два роки тому — 14 вересня 2014-го — на київському Майдані Незалежності. Відтоді Катерина подолала десятки тисяч кілометрів (від міста — до міста, від блокпосту — до блокпосту), зібрала майже дві сотні прапорів, як державних, так і різних військових формувань, із написами, що фіксують буремні і звитяжні події новітньої нашої історії, із написами-побажаннями, написами-мріями. Є серед знамен і передані з-за кордону, зокрема з Німеччини та Великобританії. Але чи не найважчий шлях здолали ті прапори, що представляють окуповані нині міста — Севастополь, Донецьк, Луганськ...

Волонтер впевнена: настане час, і вся зібрана нею колекція стягів, які символізують єдність нашої держави, спільність помислів та прагнень наших співвітчизників і які є свідченням незламного духу, патріотизму та прагнення до свободи українців, шаною пам’яті полеглих за незалежність України, вільно майорітиме на вулицях і Луганська, і Донецька, і Севастополя.

Після виставки в нашому місті колекція Катерини Валевської поповниться ще одним прапором — з побажаннями від одеситів.

Олег ВЛАДИМИРСЬКИЙ.

З початку 2016 року на іноземних кораблях пройшли стажування 15 курсантів факультету ВМС Національного університету «Одеська морська академія». Ще кілька набираються практичних навичок зараз.

Стажування проводяться на кораблях флотів Франції, Італії, Польщі та Румунії. Про це на брифінгу в Одесі повідомили журналістам заступник начальника штабу командування ВМС ЗС України з питань євроатлантичної інтеграції капітан 1-го рангу Андрій Риженко і тимчасовий виконувач обов’язків начальника відділу міжнародного військового співробітництва командування ВМС капітан 2-го рангу Максим Єршов. Також, за їхньою інформацією, у вищих військових навчальних закладах іноземних країн сьогодні навчаються 5 курсантів факультету ВМС (3 — у Великій Британії та 2 — в Італійській Республіці).

Як зазначили представники командування, стажування і навчання за кордоном курсантів — лише один із цілої низки аспектів військового співробітництва ВМС. Підготовку за кордоном проходять також офіцери і старшини українських ВМС за такими напрямками, як планування навчань, логістичне забезпечення, боротьба з піратством, тактична медицина, зв’язок, водолазна підготовка, боротьба за живучість, спеціальна термінологія тощо.

Він залишив нас, але пам’ять про нього живе і житиме. В пам’ять про Юрія Кузнєцова — піаніста і композитора, президента Одеського джазового фестивалю — обласна державна адміністрація заснувала музичну премію його імені.

Премія заснована з метою підтримки талановитих музикантів, які досягли значних успіхів у виконанні вітчизняної та світової джазової музики, а також з метою популяризації джазового мистецтва та залучення української творчої молоді до сучасної джазової музики. Ми пам’ятаємо, що Юрій Кузнецов був чудовим наставником і педагогом, навколо якого завжди було чимало молодих музикантів, і він з великим задоволенням допомагав юним талантам потрапити на велику сцену.

Молоді виконавці, що вивчають мистецтво імпровізації, зможуть отримати не лише матеріальну допомогу, а й представити свою творчість  публіці на джазовому фестивалі.

Переможців визначатимуть у двох номінаціях: інструментальна музика (солісти, малі джазові групи, біг-бенди) та вокал (солісти і вокальні групи). Премія присуджуватиметься за двома віковими категоріями — від 8 до 15 та від 15 до 23 років. Цьогоріч будуть вручені чотири премії по 10 тисяч гривень кожна. Імена лауреатів  урочисто оголосять на сцені Одеської філармонії під час фестивалю і юні таланти отримають унікальну можливість виступити перед величезною аудиторією одного з найбільших в Україні джазових форумів. Вручення нагород відбудеться 23 вересня.

У Національній спілці журналістів України засуджують напад на телеканал «Інтер», що спричинив пожежу та руйнування приміщень інформаційної служби, а дискусію у журналістському середовищі, коли окремі колеги вважають прийнятними методи фізичної розправи над працівниками медіа, називають негідною, але й визнають, що до редакційної політики каналу є запитання.

«Очевидно, що редакційна політика телеканалу «Інтер» викликає дискусії і загалом у нашому суспільстві, і серед медіафахівців. Так само останнім часом актуалізувалося питання зовнішнього впливу на інформаційну політику. Але в країні є регулятор — Нацрада з питань телебачення і радіо, є правоохоронні служби, які мають ефективно реагувати на порушення законів телеканалом, якщо вони мають місце», — наголосив перший секретар НСЖУ Сергій Томіленко і додав, що силовики покликані також захищати від насильства журналістів, зокрема від таких провокацій і погромів.

А ще Сергій Томіленко зауважив: «Надзвичайно обурює і та відверта зловтіха, яку демонструють окремі журналісти, обговорюючи погром на «Інтері». Ми зараз не говоримо про якість контенту, який продукує телеканал... Ми говоримо про те, що нетерпимість серед журналістів — це якраз ті «стандарти», які нам і намагаються нав’язати в ході гібридної війни, що розв’язана проти України».

Зі свого боку виконавчий директор Інституту масової інформації (ІМІ) Оксана Романюк вважає, що і керівництво телеканалу «Інтер», й українська влада несуть відповідальність за напад на офіс компанії «Національні інформаційні системи».

Закінчення. Початок у номері за 3 вересня.

Гібридна (зовнішньо-внутрішня) політика Росії

Чогось хотілося: чи то конституції, чи то севрюжини з хроном,
чи то когось обібрати.
Михайло САЛТИКОВ-ЩЕДРІН.

Парадокс нинішньої державної політики Москви в тому, що зовні вона здається внутрішньою, тоді як внутрі-шньо є зовнішньою. Інакше кажучи, навіть саму суть внутрішньої політики Кремль підпорядковує зовнішнім цілям і завданням.

Якщо говорити про російську зовні-шню політику загалом, то, безумов-но, це подальше нарощування потенціалу ведення «гібридних воєн» (як безумовного продовження політики «за Клаузевіцем») на нових просторах. Причому не тільки на європейській арені, а й у регіоні Середньої Азії тощо. Недавно берлінський Фонд науки і політики випустив свою доповідь «Можливі сюрпризи. 11 напрямів, якими може піти зовнішня політика Росії». У документі резонно наголошується, що на чолі практично всіх середньоазійських країн стоять немолоді лідери, у разі смерті яких проти їхніх країн цілком можна спостерігати російську гібридну агресію. Найяскравіший приклад — Казахстан. Утім, під схожим потенційним ударом перебувають й інші республіки (наприклад — Білорусь). Але, мабуть, саме в середньоазійських республіках ми, можливо, побачимо зіткнення «на зустрічних», — Китай, що постійно нарощує свій потенціал та зумовлені ним амбіції, володіючи величезними економічними, великими військовими та серйозними політичними ресурсами, також може вирішити застосувати гібридні методи протистояння в цьому регіоні. Усе це призведе до досить несподіваних наслідків як для країн регіону, так і для ініціаторів гібридного протистояння.

У червні Україна відсвяткувала 20-річчя своєї чи не най-проблемнішої дитини — Конституції. В офісі «Реанімаційного пакету реформ» пройшов тренінг для регіональних журналістів — «Конституційна реформа: гострі питання сьогодення». 26 журналістів з усієї країни отримали змогу обговорити з авторитетними експертами ключові питання, пріоритети та виклики конституційної реформи.

Серед лекторів — один із найочікувані-ших — Володимир Шаповал, суддя Конституційного суду у відставці, головний експерт групи РПР «Конституційна реформа». Володимир Миколайович був серед тих, хто писав головний документ незалежної країни. Питань до нього чимало. Після Революції Гідності українці чекали на зміни в суспільстві, утвердження законності, появу нової влади. Хто, як не один з батьків Основного Закону, за яким повинна жити держава, може знати, чому очікування не справдилися?

Але спершу думки інших доповідачів.

Юлія Кириченко, керівник інформа-ційної кампанії «Конституція», експерт «Реанімаційного пакету реформ», зауважує: «Коли ми стикаємося з реформою, ми бачимо недієвість влади. Тобто — порушення Конституції, недотримання закону, насамперед вищими органами державної влади. Коли ми йдемо далі й намагаємося з’ясувати, чому так відбувається, — зустрічаємося із «дзеркалом». За нашим соціологічним опитуванням, 50% громадян, відповідаючи на запитання «Чи ви читали повністю хоча б одну статтю Конституції?», зізнаються, що ні. І вони в цілому не розуміють значення Конституції. А ситуація, яка в нас складається сьогодні у владі, є певною кореляцією із суспільним розумінням важливості Конституції».

Сьогодні — День українського кіно

Щороку в другу суботу вересня святкують День україн-ського кіно. Фактично це свято є професійним днем працівників кінематографії, але відзначають його й мільйони українських глядачів. Свято, до речі, з’явилося завдяки президентському указу від 12 січня 1996-го.

70 років своєї історії україн-ське кіно було частиною радянського. У ті часи, попри тодішню політику централізованого держуправління та цензури, українське кіно пережило кілька хвиль свого найбільшого розквіту — у періоди ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління) в 1920-х та «українського поетичного кіно» 1960-х. Наші режисери-новатори Олександр Довженко, Іван Кавалерідзе, Микола Шпиковський, Арнольд Кордюм, Петро Чардинін, Георгій Тасін, Марк Донськой, Леонід Луков, Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко, Леонід Биков, Кіра Муратова, Фелікс Соболєв здобули українському кіно світову славу.

У 1893 році головний механік Одеського (Новоросійського) університету Йосип Тимченко винайшов і сконструював прототип сучасного кінознімального апарата та апарата для кіно-проекції. Тоді ж він здійснив пер-ші кінозйомки — зафільмував вершників і метальників списів. Із 7 листопада до 20 грудня 1893-го в готелі «Франція» (Одеса) демонструвалися ці дві стрічки.

XVI міжнародний фестиваль Odessa JazzFest пройде 22—25 вересня

За ці роки «Джез-фест» став широкомасштабною культурною подією, під час якої на одеських сценах виступають десятки знаменитих музикантів з різних куточків світу. За сприяння посольств та культурних центрів країн Європи і США цьогоріч у ньому візьмуть участь 13 колективів із 11 країн.

Фестиваль відкриється 22 вересня о 16.00 масштабним концертом в альтанці Міського саду, що дасть можливість тисячам глядачів почути й побачити знаменитих виконавців джазу. Виступатимуть саксофоніст із США Дерек Браун, італійське тріо Нікколо Фараччі та грузинський квартет «Фузі Корпорейшн» з новою програмою, підготовленою спеціально для Одеси. Україну представлятиме біг-бенд «Полтава» під керуванням Едуарда Головашича, що запам’ятався одеситам своїм успішним виступом торік.

Нинішній фестиваль — перший, який пройде без його засновника та президента, видатного джазового піаніста-імпровізатора Юрія Кузнецова, що пішов від нас у вічність 2 травня 2016 року. Тож другий день стане присвятою цьому геніальному музикантові. Спеціальну програму пам’яті вчителя представить його учениця — вокалістка і композитор Тамара Лукашева, яка проживає нині в Німеччині. У виконанні Тамари та симфоні-чного оркестру звучатимуть мелодії, написані Маестро, і твори, присвячені йому. Цього ж дня відбудеться вручення першої музичної премії імені Юрія Кузнецова.

Одеса вшанувала одного із своїх достойників — Григорія Григоровича Маразлі (1831—1907) — купця, мецената, сановника, громадського діяча, міського голову Одеси (1878—1895). Відкриття пам’ятника цій харизматичній особі (цьогоріч минуло 185 років від дня народження градоначальника) відбулося 2 вересня на Грецькій площі. За основу взяли проект 1907 року відомого одеського скульптора Бориса Едуардса (1860—1924).

На церемонії відкриття були присутні представники міського самоврядування, Надзвичайний і Повноважний посол Республіки Греція в Україні Пападопулос Василіс, голова Одеської міської общини греків ім. Г.Г. Маразлі Василій Сімвуліді, голова Одеської філії «Грецького фонду культури» Софроніс Парадісопулос, власник будівельної компанії «Гефест» Пантеліс Бумбурас, інші почесні гості. Слід зауважити, що допомога Пантеліса Бумбураса стала вирішальною для реалізації цього проекту. На постаменті пам’ятника викарбуване ім’я сучасного філантропа.

Бюст на благодійній основі створив підприємець і скульптор з П’ятигорська Ілля Іліаді. (Відомий також тим, що звів у Росії вже не один пам’ятник колишнім імператорам). Цей виріб простояв майже сім років, поки не прописався на Грецькій площі. Не судиму про його художні якості. Але думаю, що Едуардс, який свого часу несхвально відгукувався про відомий пам’ятник О.С. Пушкіну на Приморському бульварі, не сприйняв би цього бюста, як його не сприйняли багато одеситів, зокрема й через невдале архітектурне рішення: пам’ятник непропорційно малий для площі, а громіздка будівля ТЦ «Афіна» його пригнічує. Чому таке рішення ухвалила історико-топоні-мічна комісія, а міськвиконком затвердив — залишається лише здогадуватися.

На початку жовтня вшановуватимемо вагому дату — 60-річчя від дня створення Одеської державної телерадіокомпанії.

Багато талановитих журналістів, режисерів, операторів, технічних працівників, керівників у різні роки працювали на цьому каналі. Один з них — Анатолій Довгонос — заслужений журналіст України, лауреат премії «Золоте перо Одеси», який очолював на телеканалі редакцію «Культура».

Анатолій Григорович відомий широкому колу глядачів як автор та ведучий багатьох улюблених телепрограм: «Хаджибей», «Добрий день, Одесо!», «Зарубіжні гості Одеси», «На землі господарем».

Але був він не тільки відомим журналістом, а й знаним поетом, піснярем, перекладачем (був полі-глотом, знав багато іноземних мов). Він — автор багатьох книжок поезій та поетичних перекладів: «За цю свободу!», «Вітчизна або смерть», «Переконаність», «Нью-Йоркський рейд», «Чолом тобі, життя!», «Безмежний світе мій» та інших.

Українці-браття

Ти стоїш Україно, на сумнім перехресті,
А позаду дороги із неволі та мук.
Де проляже дорога — чи до щастя і Бога?
Чи до розбрату знову — у ганебну пітьму?

    Приспів:
Українці-брати!
Не забудьте, що ви українці,
Що козацькому роду переводу нема!
Україну любіть,
Бо у кожній маленькій зернинці,
В кожній краплі джерельній — Україна сама!

Чи нема у нас хисту, чи нема у нас віри,
Чи нема в наших душах бойової снаги?!
Годі нам старцювати на чужому подвір’ї,
Годі тішити в чварах нам серця ворогів!

Рідко зустрінеш таку всюдисущу людину, як Володимир Павліченко — член правління Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України. Скажімо, сьогодні він бере участь у прес-конференції, присвяченій реформуванню освіти, завтра — в морському торговельному порту проводить зустріч по лінії обласної Ради миру, а наступного дня відвідує залізничників, з якими теж його міцно пов’язала доля...

Він постійно у русі, енергійний і бадьорий, комунікабельний і діяльний, доброзичливий та уважний. А для цього треба мати широкий світо-гляд, глибоку духовність, неабиякий такт — й усі ці якості притаманні Володимиру Павловичу.

Народився наш ювіляр у мальовничому містечку Погребище на Вінниччині, де бере початок мила серцю річка Рось. Так, як Рось несе свої води до Дніпра, так і Володимир прагне повсякчас привнести в повноводний потік життя якомога більше корисного, доброго, світлого. Про це мріяв і зі шкільних літ, і тоді, коли після школи одяг робітничу спецівку та пішов працювати на цукровий завод, а потім — на армійську службу. І тоді, і потім Володимир Павлович активно підтримував зв’язки з пресою. Після армії доля міцно пов’язала його з Одеською залізницею. Тут працював і в залізничному технікумі, і в лінійному відділі міліції на станції Одеса-Головна, і в апараті управління МВС. Очолюючи в управлінні відділ зв’язків з громадськістю, став автором сотень публікацій про людей, «чия служба небезпечна і важка». Завдяки своїм матеріалам з профілактичним ухилом вберіг сотні дорослих і дітей від протиправних дій.

Шановні жінки, уявіть собі таку картину. Йдете ви по вулиці, заклопотані, як правило, своїми думками. Аж раптом до вас підбігає молодіжний гурт. Усі привітні, усміхнені — і дарують вам букетик живих квітів. Ні, не на честь якогось свята чи вашого дня народження, а просто так. Приємно, правда ж?

Така ідея виникла у юнаків та дівчат, які активно відвідують савранський молодіжний центр. Акцію «Подаруй квіти» вони провели, щоб підняти перехожим настрій, щоб їхні земляки зрозуміли: у житті не завжди панує правило, що безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. Є ще й звичайні стосунки, які базуються на людяності, увазі, безкорисливості.

Коли заходиш до центру, який носить назву «Нове покоління», спілкуєшся з молоддю, то дивуєшся: скільки у них (школярів, студентів, робітничої молоді) щоразу з’являється нових ідей, задумів, проектів, як їм вдається втілити все заплановане, відгукнутися на цікаві пропозиції своїх земляків! За усім цим навіть подумки важко встигнути.

Нині представники молодіжного центру об’їжджають населені пункти району, щоб дати показові уроки із сучасної хорео-графії, до чого долучилися вихованці хореографічної студії районного будинку культури. З допомогою волонтера зі США Роберта Фресенієса у селах проводяться заняття з англійської мови. Завдяки цьому місцева молодь одержує певні базові уявлення і навички, які може розвивати далі. Організовуються спортивні, а також сучасні настільні ігри, про наявність яких у центрі також подбав волонтер.

Ось і минуло літо. На зміну спекотним дням прий-шла помірна ранкова прохолода. Відчувається легкий подих осені. Режим дня для школяра стає вельми важливим. Адже під час канікул діти зазвичай насолоджуються повною свободою: можуть пізно вставати і пізно лягати, довго гуляти, проводити час за улюбленими заняттями та розвагами. У них не було необхідності суворо організовувати свій день. Тому не дивно, що перехід до нового режиму може виявитися для них складним. Як зробити його безболісним? Про це ми розпитали фахівця — лікаря-гігієніста, кандидата медичних наук Наталію МОСКВЯК.

— Батькам варто постаратися м’яко перебудувати режим дня своїх чад. Для дітей різного віку на це потрібна різна кількість часу. Так, для учнів початкової школи — десь півтора місяця перебудови, для п’ятикласників — місяць, для старших — два-три тижні.

Режим дня особливо важливий для школярів. Правильне чергування різних видів діяльності, достатній сон, регулярний відпочинок на свіжому повітрі — все це сприяє нормальному розвитку нервової системи, забезпечує дитині гарну працездатність.

Молодший школяр має проводити на свіжому повітрі не менше 3—4 годин на день, включаючи час на дорогу до школи й додому. Сідати за уроки відразу, тільки-но прийшовши зі школи, не можна — дитині необхідний повноцінний відпочинок. Пам’ятайте, що дитина молодшого шкільного віку не повинна проводити за виконанням домашнього завдання більше ніж півтори години. Якщо на це їй необхідно більше часу, проконтролюйте, в чому причина. Можливо, слід допомогти дитині організувати свій час, щоб вона раціонально його використовувала. А можливо, уроків задають справді занадто багато, й тоді вам варто поговорити на цю тему з учителем чи адміністрацією школи. Не соромтеся, адже йдеться про здоров’я вашого малюка.

У Львові, інформують ЗМІ, восьмирічний хлопчик за-хворів на правець. Він поранив ніжку, перебуваючи у селі в родичів. Після повернення додому батьки примітили, що син не може відкрити рота, його час від часу трусить. Дитину госпіталізували. Нині вона перебуває у реанімації, на штучній вентиляції легень. Лікарі поки не поспішають давати оптимістичних прогнозів.

Як розповіли спеціалісти Одеського обласного центру здоров’я, масова імунізація, яка проводилася до 1990-х, дозволяла стверджувати, що правець ми побороли. Сьогодні ж, коли від тяжкої недуги імунний захист отримують не більше 60% дітей, чиї батьки не відмовляються від планових щеплень, доводиться час від часу констатувати випадки цієї хвороби, летальність від якої по Україні за останні п’ять років перевищує 70%.

Високу смертність, за словами медиків, зумовлюють: вікова структура хворих (85% — люди похилого віку, переважно старші 60 років); порушення у проведенні як планової активної, так і активно-пасивної (після травми) імунізації, що не забезпечує належного захисного рівня протиправцевого імунітету; відсутність належної санітарно-освітньої роботи, внаслідок чого майже 80% потерпілих після травм несвоєчасно або й зовсім не звертаються по медичну допомогу; наявність регіонів з високим ризиком зараження, де ступінь осіменіння ґрунтів правцевою паличкою складає 95— 98%. Це переважно райони, де розвинене вівчарство.

Геофізики склали нову карту ударів блискавок, що дозволяє зрозуміти, в якій точці планети це явище зустрічається найчастіше. Пальма першості належить Венесуелі.

До таких висновків торік дійшли кліматологи з Університету Сан-Паулу (Бразилія). Результати свого дослідження вони оприлюднили на щорічній зустрічі Американського геофізичного союзу.

За основу були взяті дані, зібрані з 1998 по 2013 роки інструментом Lightning Imaging Sensor (LIS), встановленим на супутнику місії NASA та Японського агентства аерокосмічних досліджень. У результаті колишній лідер, Руанда, поступився своїми позиціями. На першому місці виявилося озеро Маракайбо у Венесуелі: небо над ним сяє блискавками в середньому 297 днів у році. При цьому спрямовані вони завжди в одну і ту ж точку: в місце з’єднання з річкою Кататумбо.

У найбільшому норвезькому національному парку Хардангервідда удар блискавки вбив 323 диких олені, повідомляє ВВС.

Як розповіли в Норвезькому агентстві із захисту навколишнього середовища, олені загинули в результаті одного розряду блискавки. Тіла тварин були знайдені на ділянці площею близько 50 квадратних метрів.

В адміністрації парку вважають, що під час сильної грози, яка пройшла ввечері 26 серпня, олені через страх збилися докупи і блискавка вразила весь табун.

У Норвезькому агентстві із захисту навколишнього середовища зазначають, що випадки масової загибелі тварин від одного розряду блискавки фіксувалися й раніше, але щоб нараз постраждала така кількість — ніколи. Досі наймасштабнішим за числом жертв випадком, занесеним до Книги рекордів Гіннесса, була загибель від удару блискавки 68 корів. Це сталося у 2005 році в Австралії.