№ 76 (21754) субота 3 вересня 2016 року

Літо закінчилося, і закінчився період літньої сплячки в українській політиці. На яку б мілину не несло наш корабель останні два місяці, всім було зрозумі-ло, хто тримає штурвал у руках, хто прокладає курс і хто несе відповідальність за прийняті рішення. Однак з наступного тижня обстановка дуже зміниться.

У крикунів ростуть рейтинги

Після парламентських канікул на капітанський місток корабля «Україна» увірветься чотири з гаком сотні народних депутатів, які відпочили. Які хочуть покермувати, але погано уявляють, куди і як корабель спрямувати. Чи треба говорити, що під час шторму необхідні чіткі дії команди? Чи треба повторювати, що в 2014 році команда в парламент набрана випадкова, не готова до узгоджених дій? Що багато депутатів, як у складі правлячої коаліції, так і за її межами, стурбовані не плідною роботою у складі нинішньої Верховної Ради, а тим, щоб якнайскоріше розпустити парламент і зайнятися достроковими виборами?

Ще до початку осені в пресі один за одним почали з’являтися результати опитувань, рейтинги партій і політичних діячів. Зрозуміло, що перші місця за популярністю в цих рейтингах посідають ті, хто голосніше за всіх кричить, що влада злочинна, уражена корупцією, що треба все міняти зверху донизу і добре б багатьох пересаджати без суду з конфіскацією майна.

Багато з тверджень, особливо про корупцію, справедливі. Але насторожує, що радикальні заходи, як правило, пропонують люди впливові, які встигли накопичити на державній службі статки, що дозволяють забезпечити їм, їхнім дітям та онукам спосіб життя доларового мільярдера. На дострокових парламент-ських виборах ці небідні «радикали» розраховують отримати більшість, сформувати владу, яка дозволить їм як мінімум зберегти награбоване. А далі — хоч трава не рости по всій Україні.

В Адміністрації Президента України відбулися зміни: колиш-ній голова Борис Ложкін очолив Національну інвестиційну раду, а у вакантне крісло сів Ігор Райнін, який колись був заступником Ложкіна, а з лютого 2015-го — на посаді голови Харківської ОДА.

Про зміну керівника АП Петро Порошенко повідомив під час засідання Нацради реформ 29 серпня, де був щедрим на похвалу Ігоря Львовича.

До речі, на порталі «Слово і Діло», який висвітлює обіцянки політиків та чиновників й аналізує їх виконання, зазначається, що на посаді голови Харківської ОДА Райнін станом на 29 серпня виконав 67 із 84 обіцянок, або майже 80%. Більше того, за підсумками 2015-го Харківщина посіла четверте місце серед областей за рівнем соціально-економічного розвитку.

На думку експертів, призначення Райніна не змінить ситуацію в українському політикумі та не вплине на роботу АП, бо, мовляв, Порошенко особисто цілодобово керує власним політичним процесом.

Щодо Ложкіна, то, припускають експерти, на новій посаді він не лише зостанеться важливою фігурою на політичній шахівниці, а й, імовірно, гратиме роль посередника між президентом і великим капіталом.

Люди готові, щоб трохи розважитися, послухати філософів, як вони слухали б скрипаля чи фігляра. Але вчинити так, як радить розумна людина, — ніколи. Скільки б не доводилося вибирати між розумним і безумцем, людство завжди без вагань ішло за безумцем. Бо безумець звертається до самої сутності людини — до її пристрастей та інстинктів. Філософи ж звертаються до зовнішнього і другорядного — розуму.

Олдос ХАКСЛІ.

На початку 30-х років минулого століття видатний інтелектуал і багаторазовий номінант на Нобелівську премію з літератури Олдос Хакслі написав свою відому антиутопію «Прекрасний новий світ».

У ній він спробував уявити світ майбутнього як продовження тих тенденцій, свідком яких він був. Час написання цього роману — момент глибокої політичної перебудови всього європейського (та й світового) соціуму і світопорядку. Це був період розквіту тоталітарних режимів (нацистської Німеччини, Італії, Японії, СРСР), становлення «фюрерських» (вождист-ських) моделей державного ладу, припинення хоч і нетривалого, але мирного існування Європи після Першої світової війни. Своїм романом він давав оцінку того часу й окреслював те, до чого він може привести.

Сьогодні світ стоїть перед схожим викликом — поява «гібридних воїн», подобається нам це чи ні, породжує формування нового «гібридного світу», або, точніше, — «гібридного світоустрою». І ми також мусимо адекватно відреагувати на цей виклик, описати його не заперечуючи, але приймаючи реальність такою, яка вона є. Понад те, цей «гібридний світ», як і гіпотетичний світ, описаний Хакслі, має всі шанси стати антиутопічним.

Учора Одеса святкувала, як влучно висловився один із читачів «ЧН», чергову дату перейменування Хаджибея на Одесу. Святкувала, традиційно, гучно, з великим розмаїттям концертів, виставок, вистав, відкриттям пам’ятників і навіть цілої площі — Старосінної (що між залізничним вокзалом і Привозом), яку капітально оновили-реставрували до Дня міста.

Але напередодні гулянь у центрі уваги всіх ЗМІ була інша площа — Думська. Тут із застосуванням сили демонтували «Антитруханівський майдан» — протестне містечко, учасники якого вже кілька місяців поспіль виступають за звільнення Одеси від нинішнього міського голови Геннадія Труханова, котрому закидають наявність російського громадянства, причетність до десятків офшорних компаній, підтримку сепаратистського осередку, що базувався на Куликовому полі й існування якого призвело до трагедії, відомої нині на весь світ.

Отож у четвер вранці, коли увага більшості людей була прикута до шкільних двориків, де лунали перші дзвінки, на Думській почалося побоїще.

На одному із міських сайтів, контроль над яким приписують саме мерові, те, що відбувалося на Думській, назвали зачищенням площі комунальниками у зв’язку з приготуванням до святкування Дня міста.

Тепла цитата з твору одеського письменника Георгія Голубенка «Давайте будемо любити і пам’ятати це дивовижне місто, збудоване з рудого каменю, яке купається в сліпучо-рудому сонці. Це руде місто, що дарує людям гумор, а отже й надію та оптимізм» дала ідею директору театру «Маски» Наталії Делієвій та керівникові комік-групи «Маски» Георгію Делієву організувати та провести 30 серпня фестиваль «Руде місто».

За девіз для фестивалю, який пройшов напередодні Дня міста, якнайкраще підійшов афоризм також вельми рудоволосого американського письменника Марка Твена: «Мир, щастя, братерство людей — ось що потрібно нам на цьому світі!». А головною ідеєю дійства стало бажання подарувати якомога більше позитивних емоцій жителям Одеси та її гостям. І фестиваль таки вдався!

Гасла «Руді — це золотий запас людства!» і «Руді — не колір волосся, а стан душі» зібрали біля пам’ятника Дюку на Приморському бульварі сотні одеситів як з рудим, так і з іншого кольору волоссям. Всіх їх об’єднували гарний настрій і прагнення ділитися ним з оточуючими. Для цього актори театру «Помаранчевий настрій» успішно проводили «обрудіння», малюючи веснянки, одягаючи руді перуки та майки, а також з допомогою особливого «Рудого контролю», який відразу перетворював усіх на рудих.

У рейтингу кращих футбольних форм нового сезону екіпірування українського гранда — київського «Динамо» — посіло десяту сходинку, поступившись «Барселоні» і «Баварії».

«У сезоні 2016—2017 домашній комплект форми київського «Динамо» наділений елегантним дизайном з традиційним українським візерунком навколо коміра. Саме це виділяє футболку. Гарна робота!» — відзначили експерти авторитетного веб-сайта Footy Headlines, який спеціалізується на інформації, пов’язаній з виробництвом футбольної екіпіровки.

У топ-10 кращих футбольних форм континенту увійшли також комплекти лондонського «Арсеналу», «Депортіво» з Ла-Коруньї, мюнхенської «Баварії» та інших клубів. Очолило список екіпірування «Барселони».

Зазначимо, що на початку серпня гравці «Динамо» одяглися у форму з елементами вишиванки. При розробці екіпіровки дизайнери надихнулися численними побажаннями фанатів клубу привнести національні елементи та культурні символи українського народу в дизайн нової форми.

У четвер, 1 вересня, на Одещині розпочали свою роботу 25 бюро, в яких громадяни безоплатно зможуть отримувати потрібну правову допомогу. Про це йшлося під час брифінгу директора регіонального центру надання вторинної правової допомоги населенню Одеської області Світлани Клішиної і керівників новостворених одеських міських бюро Євгенії Тігомір, Ірини Бондаренко та Алли Лавренюк.

Бюро правової допомоги, які діятимуть у кожному районі області, а також в Одесі як самостійні підрозділи місцевих центрів з надання безоплатної вторинної допомоги, створені за ініціативою Міністерства юстиції України в рамках реформи територіальних органів юстиції. Що важливо: організація таких бюро не потребувала додаткових видатків з державного бюджету: їх ресурсне забезпечення здійснене за рахунок майна і коштів районних та міських управлінь юстиції.

Бюро правової допомоги, йшлося на брифінгу, стануть для людей осередками нових можливостей реалізувати свої законні права. Вони задумані як своєрідні соціальні хаби, покликані підвищити правову спроможність територіальних громад і кожного їх члена. Це — ключ і до запобігання корупції на побутовому рівні, і до подолання бар’єрів для участі домогосподарств та підприємців в економічному житті, і до ефективної реалізації виборчого права та права на самоврядування. Це пункти доступу до права і правосуддя.

Задумаймося над філософським запитанням: куди діваються наші дні та ночі, наші роки й десятиліття? Відповідь така ж філософська: вони стають пам’яттю. Бо коли ми різними шляхами йдемо до своєї мети або хоча б один до одного, вона, пам’ять — наш акумулятор почуттів, планів, сподівань — уже працює.

СЬОГОДНІ пам’ять буквально спіткнулася об дуже болюче: а куди ж пішли всі двадцять п’ять років нашої омріяної у віках Незалежності, чверть століття сподівань 45-мільйонного народу? Може, за цей час ми встигли бодай закласти міцний фундамент нової держави, правової, процвітаючої? Збудували підприємства з новітніми технологіями і куди не кинь оголошення: «Потрібні робітники всіх спеціальностей!», «Запрошуємо на роботу інженерів, програмістів, менеджерів!»? Може, розпочали рішучу боротьбу проти корупції, втілили в життя принаймні одну-дві реформи з відчутним результатом?..

На жаль, усі ці десятиліття пам’ять констатувала лише втрати й поразки, чорні діри у бюджеті. Діючі підприємства і шахти дихають на ладан, а інші вже роками «лежать». Лише аграрний сектор, хоч і кинутий державою напризволяще, попри все, поповнює валютою державну ж казну.

З п’ятниці, 26 серпня, на торгах у Чикаго пшениця подешевшала до рекордного мінімуму за останні 10 років. Вартість бушеля м’якої озимої пшениці знизилася до $4. При цьому вартість вересневих ф’ючерсів ще менша — $3,9425 за бушель, або $144,85 за тонну. З початку 2016-го ціни на пшеницю впали на 20%. Схожа ситуація і з цінами на кукурудзу.

Експерти пояснюють зниження ціни хорошим урожаєм у країнах, які експортують зерно: Канаді, США та Росії. ЛІГА.net з’ясовувала, чим загрожує така цінова поведінка для України, адже експорт зернових — одна з ключових позицій зовнішньоторговельного балансу країни.

За останніми прогнозами Міністерства сільського господарства США (USDA), в сезоні 2016—2017 у світі зберуть 743,4 млн метричних тонн пшениці. Порівняно з минулим місяцем, прогноз збільшили на 4,9 млн тонн завдяки Росії (+ 7 млн), Україні (+2 млн), Казахстану (+2 млн), США (+1,6 млн), Канаді (+1 млн) та Австралії (+1 млн). Експорт пшениці може скласти 14,5 млн тонн, хоча в липневому прогнозі називалася значно менша цифра — 12,5 млн. Світовий урожай фуражного зерна, в тому числі кукурудзи, американські експерти оцінюють у 1,32 млрд тонн.

Кожен талановитий митець прагне самобутньо утвердитися в мистецтві, на основі досвіду попередників виробити власну художню форму, певну концепцію, що суголосні часу і його єству. Це люди великої волі. Теофіл Фраєрман (1883-1957) — з їх числа.

«Теофіл Фраєрман і його учні» — ретроспективна виставка під такою назвою відкрилася в Музеї сучасного мистецтва Одеси (МСМО) і стала свого роду продовженням резонансної виставки «Одеських парижан» з колекції Якова Перемена (Ізраїль), яка проходила у цьому закладі в 2014 році. Виставка розпочала роботу в рамках Першого щорічного міжнародного фестивалю сучасного мистецтва Freirefest, який завершив свою роботу 30 серпня. Впродовж тижня реалізовувалися різноманітні акції на кількох виставкових майданчиках Одеси.

Експозиція включає твори Теофіла Фраєрмана з музейних фондів та приватних колекцій, а також його вихованців у часи викладання в Одеському художньому інституті, а згодом, після його розформування, в Одеському художньому училищі та Будівельному інституті. Представлені роботи Миколи Шелюто, Діни Фруміної, Олега Соколова та Юрія Єгорова з Одеського музею західного та східного мистецтва, Одеського художнього музею, Музею сучасного мистецтва Одеси, Муніципального музею особистих колекцій ім. О.В. Блещунова та Музею історії єв-реїв. Серед колекціонерів, які підтримали проект, — Єв-ген Щербина, Тамара Михайличенко, Анатолій Димчук, Євген Голубовський, родина Лущиків, Сергій Костін та інші.

Для того щоб людина отримала імунітет проти якоїсь хвороби, їй вводять вакцину, яка містить слабкий вірус тієї ж хвороби, й організм вчиться боротися з недугою.

Коли хворе серце не піддається звичним способам лікування, лікарі намагаються запустити його електричним розрядом. Іноді шок — це єдиний засіб, щоб дати людині шанс вернутися до життя.

В Одеському театрі юного глядача імені Юрія Олеші — незвичайна прем’єра.

9 вересня о 19.00 у ТЮГу (вул. Грецька, 48а) покажуть виставу за п’єсою Євгена Сулеса «Пастка для божих птахів» — своєрідну театральну вакцину проти наркоманії, чи й навіть сценічний електрошок для тих, хто вживає або ж має намір спробувати отруту.

— Творчий колектив на чолі з режисером Артемом Тинкасовим розглядає цю свою роботу як цілком конкретний, важливий та актуальний соці-альний проект, адресований як безпосередньо молодіжній аудиторії, так і старшому поколінню, що відповідає за юних, — вважає художній керівник постановки, заслужений діяч мистецтв України Євген Бубер.

Головний герой п’єси — наш молодий сучасник, мрійливий та перспективний, добре вихований у цілком пристойній родині. Але оточення, в яке він потрапляє, — зовсім інші люди, що намагаються показати юному птахові цілком інакші, «нові» обрії. Хлопець потрапляє у пастку згубної пристрасті, жертвами якої стає і сам, і його кохання, сильне, всеосяжне і таке необхідне у юному віці.

30 серпня у Лощинівці Ізмаїльського району попрощалася з дев’ятилітньою Ангеліною, тіло якої, зі слідами катувань та зґвалтування, три дні перед тим знайшли у закинутому будинку. Ймовірного вбивцю — 21-річного юнака —правоохоронці затримали «по гарячих слідах».

Жахлива трагедія переросла у ще більшу — погроми у селі, ультиматум до представників усієї ромської общини Лощинівки (підозрюваний — з її числа) негайно забиратися світ за очі, звинувачення всіх, у чиїх жилах тече циганська кров, у причетності до злочину...

«27 серпня на лінію «102» надійшло повідомлення про те, що в селі Лощинівка знайдено тіло дівчинки з ознаками насильницької смерті. З’ясувалося, що дитина проживала недалеко від місця події. Зникнення доньки батьки виявили вночі і до ранку про її місцезнаходження нікому нічого не було відомо. Слідчо-оперативна група поліції на місці події в ході первинних слідчих дій встановила, що на тілі померлої дитини є сліди зґвалтування. Смерть настала від проникаючого поранення гострим предметом грудної клітини, були пошкоджені серце і легені», — оперативно тоді прокоментувала ситуацію Анастасія Якубенко, старший лейтенант поліції, т.в.о. заступника начальника відділу комунікацій ГУ НП в Одеській області.

В одному з діалізних залів відділення гемодіалізу Одеської міської клінічної лікарні №10 буде організована третя зміна для проведення життєво важливої процедури ще для 12 пацієнтів.

Сьогодні в обласному центрі за кошти міської громади процедурою лабораторного гемодіалізу безоплатно забезпечені 84 особи, які страждають на гостру хронічну ниркову недостатність. Це щороку обходиться місту в шість мільйонів гривень.

Людей, які потребують такого підтримуючого лікування, в рази більше. Тож ще 12 пацієнтів, яким життєво показана замісна ниркова терапія і які перебувають у черзі на пересадку нирки при центрах трансплантації, отримають шанс виграти час і дочекатися рятівного оперативного втручання.

Одеська міська влада оголосила справжню війну амброзії полинолистій, карантинному бур’яну, який завдає великої шкоди не лише сільському господарству, але й здоров’ю людини.

Живучий бур’ян заселяє сади, городи, узбіччя доріг, залізничні насипи, луки, пасовища, пустирі тощо. Насіння у землі зберігає схожість до 40 років.

Цвіте амброзія у серпні-вересні. Від її пилку страждають тисячі людей. Єдиний в області алергологічний центр не справляється з великою кількістю пацієнтів, які в цей час потребують допомоги. Великі черги створюються до ЛОР-спеці-алістів та офтальмологів.

Пилок амброзії, потрапляючи у ніс, бронхи, викликає сльозотечу, порушує зір, підвищує температуру тіла, відбувається різке запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, що іноді призводить до приступів бронхіальної астми.