Відеоспостереження: чи законне в офісах?

Деякі способи не викликають додаткових запитань, адже вже стали звичними й зрозумілими. Наприклад, фіксація часу. Нині електронними перепустками, які фіксують час перебування праців-ників на робочому місці, обладнана більшість сучасних офісів.

Роботодавець також може переглядати файли, з якими ви працюєте, читати вашу переписку в ICQ і взагалі фіксувати все, що відбувається на моніторі співробітника. Такі дії більшість роботодавців виправдовують тим, що це робиться з метою запобігання «зливу» або витоку інформації. Але де гарантія, що роботодавець таким чином не відслідковує тих підлеглих, хто шукає нову роботу? Або стежить, щоб співробітники не байдикували, не сиділи на розважальних сайтах, в онлайн магазинах або в соцмережах?

Відеокамери найчастіше встановлюються в приймальнях і вестибюлях — місцях, де най-більше бувають люди ззовні. Робиться це для того, щоб запобі-гти хуліганству і крадіжкам. Однак якщо керівництво компанії хоче простежити, чим займаються його кадри в робочий час, камери спостереження можуть бути встановлені і в кабінетах, коридорах або на кухні офісу, де так часто співробітники діляться враженнями, обговорюють роботу і пліткують.

Звичайно ж, роботодавець має право вимагати від підлеглих виконання посадових обов’язків, дбайливого ставлення до майна підприємства, дотримання трудової дисципліни і правил внутрішнього розпорядку. Але чи всі методи контролю законні? Чи можна притягти до відповідальності роботодавця, який таємно стежить за працівниками в робочий час, ми запитали в експерта.

Керівник юридичного департаменту Міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна Анна Воєводіна пояснила:

— Стаття 307 Цивільного кодексу гарантує захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відео-зйомки. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- відеоплівку лише за її згоди. Відповідно, зйомку можна здійснювати, якщо така згода отримана шляхом підписання угоди і після ознайомлення з наказом роботодавця. А ще необхідно, щоб у приміщенні, де здійснюється така зйомка, було встановлене попередження про це — текстове або графічне. Це також має бути прописано в наказі роботодавця.

В ієрархії нормативно-правових актів на останньому місці — локальні акти компаній. Вони є джерелами права, однак повинні враховувати вимоги Цивільного кодексу та Кодексу законів про працю.

КЗпП вимагає дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку і використання ресурсів роботодавця в робочих цілях. Роботодавець має право здійснювати контроль за використанням таких ресурсів. Відповідно — встановлювати контроль над усім, що ви робите з використанням інтернету, комп’ютера, телефону та іншого обладнаня, наданого за рахунок компанії. Однак здійснювати контроль необхідно в рамках письмової домовленості між роботодавцем і працівником.

Цивільний кодекс гарантує: ст. 301 — право на особисте життя; ст. 303 — право на особисті документи; ст. 306 — право на таємницю кореспонденції.

Ніхто не має права втручатися в особисте життя. Ніхто в нього й не буде втручатися, якщо не використовувати ресурси компанії в робочий час в особистих інтересах. Більшість західних компаній спочатку беруть письмову згоду співробітників на моніторинг та контроль використання ними всіх ресурсів компанії, включаючи право знімати інформацію з каналів зв’язку (пошта, скайп і т.д.) з метою контролю використання робочого часу. Весь час, витрачений на вирішення у робочий час неробочих питань, просто не оплачується.

Таким чином, відеозйомка та моніторинг листування і запис розмов законні, якщо між роботодавцем і працівником це питання погоджене. Без згоди працівника — це незаконно.

Експерти рекомендують уважно читати всі документи, які підписуєте під час працевлаштування. Якщо ви підпишете згоду про спостереження або відповідний пункт буде у вашому трудовому договорі, то потім обурюватися буде безпідставно. Бо якщо підписали, то знали, на що погоджувалися.