Священний чоловічий обов’язок
«Чогось не вистачало, тому вирішив повернутися до хлопців», — так коротко і чітко відповів на запитання про поновлення на службі головний сержант механізованого взводу Ігор Скалозуб.
Це вже пізніше стало зрозуміло, що служба в нього не припинялася із самого дитинства, адже народився та виріс у родині військового, тому військова частина для нього була рідним домом. Спочатку — Німеччина, потім — Угорщина, а коли йому було 11, сім’я переїхала на Батьківщину — у місто Іллічівськ (тепер — Чорноморськ), що на Одещині. Нині вже й сам має трьох діток, якими дуже пишається.
Призвали Ігоря Віталійовича у третю хвилю мобілізації. Служити потрапив до 5-ї механізованої роти 30-ї механізованої бригади на посаду заступника командира бойової машини — навідника-оператора. Тим, хто не служив у механізованих військах, важко уявити, що означає ця посада, яка є однією з найвідпові-дальніших у підрозділі і вимагає не лише добрих знань та практичних навичок під час виконання завдань із застосуванням озброєння БМП (30-міліметрова автоматична гармата та 7,62-міліметровий кулемет), а й вміння швидко орієнтуватися, визначати цілі та приймати правильні рішення щодо знешкодження противника. Формально молодший сержант Скалозуб на цій посаді пробув недовго, адже офіцерів у бойовій обстановці не вистачає, відтак їхні обов’язки покладаються на найпідготовленіших сержантів. Таким виявився Ігор Віталійович. На посаді головного сержанта взводу виконував обов’язки командира підрозділу.
Наприкінці січня 2015-го всі підрозділи 30-ї бригади перекинули на Дебальцівський напрямок, де вже розпочинався наступ незаконних збройних формувань за безпосередньої вогневої підтримки артилерії та танків збройних сил Росії. 9 лютого взвод Скалозуба прибув у район смт Луганське, зайняв оборону та перебував у резерві. В ті дні тріщали морози. Та зігрітися практично не було змоги, адже вогнищ запалювати не могли, щоб не виказувати своїх позицій. Так хлопці простояли три доби. 12 лютого 5-а рота вирушила в напрямку села Логвинове з метою не допустити там прориву та не дати ворогу змоги закрити горловину так званого «Дебальцівського котла». На підступах до Логвинового наші підрозділи вступили у вогневий контакт з противником, який на той час перебував у селі. Українські підрозді-ли в запеклих боях відтиснули ворога вглиб села, а самі закріпилися на його околицях. Того ж дня, ближче до вечора, наших військових обстріляли ворожа артилерія та міномети. Тоді ж ворог підбив дві БМП, кілька наших бійців отримали поранення, серед них — і герой нашої оповіді. Осколок зупинився біля самого хребта. «Пощастило…» — казав він. А вже через місяць, що доволі небагато як для такого поранення, після операції та нетривалої реабілітації наш боєць повернувся до побратимів.
На той момент наші підрозділи за-кріпилися на позиціях так званої «Світлодарської дуги», а взвод молодшого сержанта Скалозуба тримав оборону в районі населеного пункту Троїцьке, на опорному пункті за кілька сотень метрів від ворожих укріплень.
Улюбленим заняттям взводного сержанта була та є розвідка з інженерними завданнями (розмінування-мінування, встановлення вибухових загороджень). За плечима не одне успішне «полювання», проведене з «Дядьком» (сапером) чи «Туманом» (розвідником). Без діла Ігор Віталійович не всидить. Було, якось, з товаришем з-під носа ворога експропріювали автомобіль, що стояв неподалік опорного пункту бойовиків.
Торік у вересні молодший сержант Скалозуб звільнився зі служби у зв’язку з оголошенням Президентом демобілізації третьої хвилі. Але через три місяці відчув дискомфорт у душі, утвердився у думці, що повинен разом з бойовими побратимами стояти на варті недоторканності рідної землі, що має виконувати свій чоловічий обов’язок — захищати Батьківщину, за яку проливали кров наші кращі пращури, на якій жили діди-прадіди і на якій жити нашим дітям та внукам. До того ж, військова служба за контрактом — це стабільне і не найменше нині грошове забезпечення, пільги для військовослужбовців та їхніх родин, безкоштовне навчання та лікування, кар’єрний ріст. А головне — це можливість гідно відповісти на запитання прийдешніх поколінь: «Що ти робив, коли російські війська захоплювали нашу українську землю?».
За виявлені у захисті державних інтересів особисті мужність та відвагу указом Президента України від 8 травня 2015 року молодшого сержанта Ігоря Віталійовича Скалозуба нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни».
Іван БУРДЮГ,
прес-офіцер
30-ї механізованої бригади.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
