«Життя моє, як журавлиний ключ...»
Редакція газети «Чорноморські новини» із сумом сповіщає, що 23 серпня пішов із життя відомий український поет та журналіст Станіслав Васильович КОНАК.
Душа автора «Червоного журавля» назавжди відлетіла у засвіти.
Втратила батька донька Наталя. Письменницьке і журналістське кола (бо ж був членом НСПУ та НСЖУ) втратили колегу. Осиротів український поетичний світ, у якому, поза сумнівом, слід Станіслава Конака в усі часи випромінюватиме таємниче світло його червоножуравлиної філософії....
Станіслав Васильович народився 6 грудня 1937 року у селищі Братському Миколаївської (тоді Одеської) області в родині службовців. У 1968-у закінчив літературний факультет Таганрозького педагогічного інституту. Працював у багатьох газетах на Миколаївщині. Із 1972 року й до останнього подиху його творча доля була пов’язана з нашою газетою.
Станіслав Конак — автор поетичних збірок «Вогонь» (1975), «До отчого дому» (1984), «Несподівана осінь» (1991), «Вербляниця» (1992), «Вербовая свирель» (1992), «Тій, що годує чайок» (1994), «Дух України. Перша книга поезій» (2001), «Еволюція спалаху» (2003), «Бетховен — поема-симфонія» (2004), «Чорний кінь хмар блиснув очима» (2006), «Прогулянка світом» (Вибрані поезії у двох томах, 2007—2008), «Вода незабуття» (2008), «Ішла й озирнулась душа...» (2012), «Червоний журавель» (2013). Чимало добірок поезій С.В. Конака вміщено в журналах «Радуга», «Ранок», «Дніпро», «Україна», «Прапор» (тепер «Березіль»), «Київ», «Вітчизна», «Дзвін», «Бористен», «Літературна Одеса», «Море», в газеті «Літературна Україна», в колективних збірниках та інших виданнях.
Нині в одеському видавництві «Астропринт» лежить готова до друку книга «І окрик лебедів у доторку долонь»...
Життя моє, як журавлиний
ключ...
Ось тільки до жарких
країн не можу
Я долетіть.
Й на рідну
землю
Також
Не в силі опуститися
дочасно,
Печалями наповнений
ущерть...
Я — вічний журавель,
котрий ніколи
Отих країн казкових
не побачить,
Прикутий болем до землі
своєї,
В колисці бавлений
її любов’ю
І кров’ю й працею
її сповитий...
Прости, мій краю...
Чогось так боляче...
* * *
Мов кава, солодке й гірке життя...
Бо як би ми знали солодке,
не знавши гіркого,
Як любили б гірке ради того,
щоб знати солодке?
Кожен каву готує на смак свій і розсуд.
Кожне серце нагадує чашечку кави...
* * *
Не чіпайте байдужим серцем
Цього тихого, тихого сонця...
Хай повільно віджевріє,
Коли це вже так треба...
Дайте йому спочити
Аж при темній землі
Та над спокоєм світу...
Дайте
налюбуватися тим,
Що сміялось і грілось
в долонях його...
Дайте...
Завтра вже буде інше сонце.
А не те, що світило сьогодні.
Не чіпайте його, не чіпайте...
Хай іде,
хай зайде,
хай засне...
* * *
Якщо в душі горить багаття правди,
Вона й в негоду все-таки горить,
І навіть смерті в вічі має право
Дивитися не знизу, а згори...
Така душа у нашого народу,
Що обійма любов’ю цілий світ, —
Безсмертна й всеплодюща, як природа,
Як сонце, мудра, молода, як цвіт...
Я в ній частинка, як у мові слово,
Як зрілий плід у золотім саду...
А відцвіту — для любої розмови
Травою в її пам’яті зійду...
* * *
Цей золотистий дощ... Ця синя втіха,
Що сум в очах пригашує й лікує.
Цей погляд річки, мова її тиха,
Цей голуб, що з голубкою воркує...
Цей небокрай, що у хліба стікає
Блакитно-золотавою водою,
Ця піна хмар,
що плине понад гаєм;
Дівча, що йде повільною ходою...
Ці висвітлені в променях цеберки,
Коромислом підхоплені лискучим;
Цей дід на призьбі, ще зіркий,
мов беркут,
Що пригорта онуків балакучих...
Ці: вечір, ніч і зорі над хлібами,
І в тиші — гуркіт древньої безтарки;
Рука брунатна чоловіка з жбаном,
І усмішка смаглява господарки...
Люцерни дух. Корови подих теплий
І лагідні її великі очі;
І шепіт за ворітьми —
серце терпне,
Приймаючи ті хитрості дівочі...
І тік, залитий світлом. І машини.
І золоті горби живого статку.
І ніч ясна — вінець ясної днини.
І рідні лиця. Й подихи світанку...
Це все в мені — душі моєї межі,
Де стільки фарб, що серце завмирає...
О вічносте! Не загуби в безмежжі
Просте лице мого малого краю...
* * *
Не відаю вже, скільки
біль чи радість
Стежок в моєму серці наробили,
Бо я давно іду і вже
й не знаю,
Де стежка радощів,
а де — печалей...
А їх все більше й більше,
осягнути
Їх розумом стає все важче
й важче...
Мабуть, тоді їх всі зберу до купи
І зрозумію,
як підійде старість
І памороззю мудрою
базжально
Охопить голову мою
гарячу...
І буде жаль,
що вже немає сили
Почати все спочатку:
повернути,
Де тільки можна,
лихо — на добро,
печаль — на радість,
сумнів — на довіру...
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
