№ 67 (21745) субота 6 серпня 2016 року

Цього тижня в українській політиці сталося кілька великих скандалів. Показовим був скандал на судовому процесі проти групи бійців «Торнадо», роти спеціального призначення ГУ МВС у Луганській області, а найгучнішим — прес-конференція народного депутата Надії Савченко.

Не питай, хто дзвонить у дзвін

Почнемо з гучного. На скликаній 2 серпня прес-конференції Герой України, народний депутат Надія Савченко оголосила про початок безстрокового голодування у зв’язку з бездіяльністю влади щодо звільнення заручників, захоплених терористами на Донбасі. Владу вона трактувала, роблячи наголос на вині Президента Порошенка, а заручників вперто називала полоненими. Порівнюючи із злочинцями тих, хто у лавах збройних сил захищав Україну.

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва 14—21 липня провів експертне опитування «Політичні підсумки півріччя». В його основі — думки 50 експертів, а для порівняння взято результати аналогічного опитування, проведеного фондом рік тому.

Найважливішими позитивними подіями, які трапилися впродовж політичного півріччя, експерти називають вихід з урядової кризи та формування нового Кабміну без перевиборів, а також активізацію антикорупційної діяльності, передовсім, новими інститутами — Національним антикорупційним бюро та спеціалізованою антикорупційною прокуратурою. Найвагомішими з-поміж негативних подій респонденти назвали інтенсифі-кацію бойових дій на Донбасі та політичну кризу, яка характеризується низькою ефективністю роботи Верховної Ради. Серед подій, які можна ідентифікувати як частково позитивні, а частково негативні, — переважно кадрові питання: новий уряд під керівництвом Володимира Гройсмана та призначення Юрія Луценка новим генпрокурором.

У зовнішній політиці перемогами України можна назвати збереження санкцій проти Російської Федерації, інтенсифікацію роботи з Північноатлантичним альянсом та підписання угоди про зону вільної торгівлі з Канадою.

Сон

У липні, коли
скаженіла погода,
зі мною відбулася
дивна пригода.

Якби я був п’яний —
тоді зрозуміло:
у них кожен день,
наче дивнеє диво.

Досудове слідство у справі про розтрату коштів Одеського припортового заводу можуть завершити до кінця жовтня. Таку думку висловив керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький в інтерв’ю «5 каналу».

Як повідомляли «ЧН», у середині липня у справі про розтрату затримали голову наглядової ради ОПЗ Сергія Перелому (він же — перший заступник голови правління НАК «Нафтогаз») й першого заступника директора «припортового» Миколу Щурикова. Нині обидва вже на волі — у понеділок Апеляційний суд Києва скасував рішення суду першої інстанції, за яким Перелома міг вийти з-під арешту, внісши заставу у 80 мільйонів гривень, а Щуриков — 40 мільйонів, і встановив обом запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного браслета стеження.

Увечері понеділка Назар Холодницький на своїй сторінці в Facebook написав: «Прокурори-процесуальні керівники Спеці-альної антикорупційної прокуратури роблять усе, щоб довести кримінальне провадження про розтрату майна державного Одеського припортового заводу до судового розгляду і вироку. Але зараз важливо, щоб підозрювані не втекли з країни та постали перед судом». А ще він висловив занепокоєння, що домашній арешт створює також багато інших ризиків: підозрювані можуть знищити чи приховати докази, впливати на свідків та підлеглих працівників.

Як поінформувала координатор Офісу реформ в Одеській області Юлія Молодожен, цими днями відбувся схід жителів Градениць Біляївського району.

Селяни розглядали пропозиції, які надійшли до них від Біляївської міської і Троїцької та Яськівської сільських рад щодо об’єднання в одну територіальну громаду. Участь у цьому зібранні взяли директор департаменту фінансів облдерж-адміністрації Марина Зінченко, біляївський міський голова Михайло Бухтіяров, представники троїцької та яськівської громад.

Після палких обговорень у залі люди проголосували за приєднання до Біляївської об’єднаної громади, щоб разом розбудовувати своє життя.

Лише двадцять хвилин виокремили журналістам пресові куратори для інтерв’ю з поважними гістьми 7-го Одеського міжнародного кінофестивалю. Голова Держкіно України Пилип Іллєнко люб’язно погодився на цю короткочасну розмову.

— Років, може, з десять тому тут, в Одесі, довелося брати інтерв’ю у вашого славного батька. Поміж іншого, ми говорили тоді й про те, що привело його в політику — людину винятково творчу, знаного кіномистця. З’ясували тоді, хоч було й так зрозуміло, що на цей крок Юрія Герасимовича подвигнуло бажання бути з тими, хто прагне змінити щось у країні, зокрема і в кіногалузі, яка була повністю знищена, реалізувати свої власні ідеї, своє бачення розвитку української кінематографії. А от що вас навернуло, так би мовити, в «чиновницьку віру»?

— Можу сказати приблизно те саме. Хоча це не перший мій досвід роботи на державній службі, я з цього починав, можна сказати, свою трудову діяльність. Після університету три роки працював на державній службі, але не на керівних посадах. Тим не менше, досвід, як працює виконавча і законодавча влада, я отримав, бо працював у Міністерстві юстиції, а потім — в апараті Верховної Ради. Якщо чесно, то після того, як звільнився з держслужби, не збирався повертатися туди, не планував і на цю тему не думав. Але після Майдану мені запропонували реалізувати ті певні ідеї, які я неодноразово у розмовах, в тому числі й з українськими політиками, висловлював щодо кінематографа. І тоді я вирішив, що це справді шанс щось змінити, шанс використати свої знання, своє бачення цього.

Громадський діяч, меценат, дійсний член Римського клубу, учасник ініціативної групи «Першого грудня» Богдан Гаврилишин у програмі «Погляд» на «5 каналі» (http://www.5.ua) розповів про якості, потрібні для ефективного керування країною, чи є у світі справді ефективні держави та чи різнитиметься Трамп-президент від Трампа-кандидата.

— Слухала ваше нещодавнє інтерв’ю, де ви кажете про те, що уряд Гройсмана, можливо, найкращий уряд за часів української незалежності. Це великий комплімент і великий аванс уряду Гройсмана. А що все-таки було підставою так казати?

— Я навіть дістав критику про це... Чому я так сказав? Я в це вірю. По-перше, що Україна є в такому жахливому стані, якому є. Всі розуміють, що потенціал в України був і залишається великим. Що в Україні правління дуже погане країною, себто поганий є Кабінет Міністрів, погана Верховна Рада, поганий Президент, погані у тому сенсі, що це не є люди патріотичні, компетентні, порядні. Якщо в людей є ці три характеристики, тоді вони можуть ефективно управляти країною. Патріотичність у тому сенсі, що є тільки одинокий пріоритет — робити все найкраще для суспільства, для країни. Компетентність — знати, що маєте робити і вміти те ефективно робити. А третє — порядність, себто некорумпованість, чесність. І жоден із наших тих людей на вершині, попередніх президентів, включно з теперішнім, жодний президент, жодний голова Верховної Ради і жоден прем’єр-міністр не поєднують рис таких. І тому в такій жахливій ситуації.

Кажуть, людина до всього звикає. Та ні! У нашому житті є речі, з якими не звикнешся, не збайдужієш. Серед них — війна. Так, війна. Бо як би ми не називали ті події, що відбуваються на сході держави, у нашій свідомості вони все одно асоціюються саме із таким поняттям. Адже там — вибухи, стрілянина. Там — смерть. Там гинуть ті, хто пішов захищати свою країну. І болить у кожного із нас душа за рідних, за знайомих, за співвітчизників…

Ці почуття і спонукали до збору продуктів для воїнів добровольчого українського корпусу «ПС». На ініціативу Савранської РДА миттєво відгукнулися сільські голови, під-приємці, жителі ра-йону. І з усіх кінців савранського краю до будинку культури села Дубинове, де був організований пункт, потягнулися автівки.

Атмосфера біля сільського закладу панувала особлива. Нікому не було діла до того, хто до якої партії належить, хто за кого голосував під час виборів. Переконання були однаковими: необхідно допомогти тим, хто відстоює рідну землю — одну на всіх.

Майже 200 років тому молодий талановитий лікар-ентузіаст Ераст Андрієвський відкрив цілющі властивості лиманської грязі на околиці Одеси — так почалася історія бальнеологічного курорту «Куяльник».

Останнім часом навколо «Куяльника» постійно виникають різні неприємні історії, пов’язані з переселенцями-інвалідами з Донецької та Луганської областей, яких розмістили там, не надавши жодних державних гарантій.

Тиждень тому близько 400 переселенців-інвалідів, які проживають у санаторії, отримали дивного змісту повідомлення про те, що в даний час оздоровчий заклад відчуває гостру потребу в номерах, тому всім переселенцям із зони АТО необ-хідно до 31 липня зібрати речі та звільнити кімнати. У разі невиконання цих вимог адміністрація залишає за собою право на примусове виселення людей. Під документом стоїть підпис голови комісії з виселення В.А. Ремескова. А ще дирекція наполегливо вимагає сплатити всі борги за комунальні послуги, погрожуючи судом.

Люди забили на сполох. Одна з переселенок, мати дитини-інва-ліда пише у «Фейсбуку»: «Щойно вийшли з чоловіком по продукти, не встигли дійти до магазину, як зателефонувала моя дитина. Вона плакала у трубку і кричала, що їй страшно. Хтось стукав до кімнати і буркотів. Я все покинула і прибігла. Коридором ходила група осіб і вламувалася у кімнати, де нема людей. Я замкнулася у кімнаті і подзвонила всім, кому могла. Відповів лікар з КМЛ №18, котрий просив проконтролювати їхнього пацієнта-візочника, якому необхід-на госпіталізація, але він відмовляється і каже, що покінчить життя самогубством, оскільки адміністрація погрожує викинути його речі в коридор. Усі перелякані сидять у кімнатах і бояться адміністрації».

На стінах при вході до Міністерства освіти і науки великими літерами цитата правозахисника і політика Нельсона Мандели: «Освіта — найпотужніша зброя, аби змінити світ». Біля кабінету нинішнього очільника міністерства — інший напис з цитатою Ейнштейна: «Великі проблеми, які стоять перед нами, не можна вирішити на тому ж рівні мислення, на якому ми були, коли вони виникали». Цитати на стінах з’явилися в МОН ще до приходу туди Лілії Гриневич (на знімку). Але проблеми, які стоять перед її командою, таки дуже великі.

Та за сто днів її керування освітою міністерству вдалося опрацювати і розвантажити програми для початкової школи, роз-блокувати роботу Нацагенства із забезпечення якості вищої освіти, підготувати концепцію нової української школи, витримати тест на організацію ЗНО після минулорічних скандалів та провести вступну кампанію. І це далеко не повний перелік досягнень, яких, усе ж, видається, мало у сфері освіти, де накопичилася величезна кількість проблем.

Лілія Гриневич зустрічає нас наприкінці робочого дня помітно втомленою й одразу переходить до розмови. Вона чітко пояснює суть реформи середньої школи, яку взялася впроваджувати. І часто повторює: реформа не пройде без підтримки її суспільством. «Ми мали цей досвід із ЗНО. Аж коли ми достукалися й пояснили, що дає ЗНО для дітей — нас підтримало суспільство. Потім вже ніхто не міг повернути з цього шляху», — каже вона.

Приклад із зовнішнім оцінюванням не випадковий — саме Гриневич була першим директором Центру оцінювання якості освіти і займалася впровадженням ЗНО на національному рівні. Тепер її завдання ще важче — повернути дітям можливість отримувати якісну освіту.

Що робити батькам, якщо вчитель не погоджується вчити по-новому

— Ми дуже уважно стежили за розвантаженням програм початкової школи. Але підручники залишаються ті самі і вчителі, які не вміють працювати по-новому, — теж. Яким чином у таких умовах нововведення мають бути ефективними?

— Фундаментальні нововведення будуть після оновлення стандартів освіти, підготовки вчителів і запуску нової української школи — це планується на 2018 рік. Однак нинішні школярі не можуть чекати. Для нас дуже тривожний дзвінок, коли діти втрачають інтерес до навчання вже в третьому класі. Тому ми вирішили здійснити проект оновлення програм початкової школи надзвичайно швидко.

Ви цілком правильно ставите питання. Ми даємо доопрацьовані програми. Тепер нам треба привернути увагу вчителів і навчити їх працювати з цими програмами. Тому що підручники залишаються ті самі, стандарти навчання ті самі, і корекція програм зроблена в межах стандарту.

18 лютого цього року «Чорноморські новини» надрукували статтю «Бо хто матір забуває...» кандидата історичних наук Миколи Безотосного, в якій йшлося про проблеми утвердження української мови як державної.

З-поміж іншого, автор писав і про мовну ситуацію в Южному, де він зараз проживає. А ситуація така (цитуємо згадану публікацію):

«Це місто — українське. За переписом населення 2001 року, тут мешкають 65,92 відсотка українців і 29,01 відсотка — росіян. Останнім часом кількість україномовного населення значно зросла. Цьому особливо посприяли Помаранчева революція, Революція Гідності та військова інтервенція Російської Федерації. На виборах до місцевих органів влади проукраїнські демократичні сили отримали у нас більшість. 22 грудня 2015-го Южненська міська рада визнала Російську Федерацію державою-агресором.

Голос маленького Назарчика долинув до мене по телефону. Розмовляючи з його мамою — савранчанкою Анею Будик, яка із сином перебуває в онкогемотологічному відділенні Одеської обласної дитячої клінічної лікарні, почула, як він плаче, щось каже матусі. У його нерозбірливих словах і схлипуванні відчувалася така надломленість, такий біль, що серце жодної дорослої людини не може залишитися байдужим, відчувши дитячі страждання. Тому до мене й підходили ті, хто знає про скрутні обставини, в які потрапила сім’я Будиків, і просили: «Розкажіть через газету про їхнє горе. Люди у нас добрі, чуйні, допоможуть, підтримують. Гроші Ані і Валерію для лікування дитини ой як потрібні. Бо тих, що у них були, вже не зосталося».

Біда, як відомо, приходить несподівано…

Працюючи у СТОВ «Дружба», яке розташоване в найближчому до Саврані селі Осички, Аня та Валерій возили із собою в село і Назара — у тамтешній дитячий садочок. Хлопчику там подобалося. Він грався з дітками, був веселий, непосидющий. Енергія била з нього ключем і вдома. Потім ураз почав скаржитися, що його болять ніжки. Дедалі частіше Назарчик покидав свої дитячі розваги і лягав відпочити, бо дуже втомлювався. Втратив апетит, почав марніти. Фахівці районної лікарні скерували маму з малюком на обстеження до обласного центру. З ними поїхав і тато Валерій з меншою донечкою Златою, бо як же залишити п’ятимісячне дитя без материнського молока?

Сценарій  апокаліпсису  чи  рекламний  хід?

Цими днями світові ЗМІ облетіла новина про те, що нашій планеті загрожує гігантський астероїд. «Якщо астероїд Бенну вріжеться у Землю, він спричинить масові смерті та руйнування», — цитує телеканал Sky news Данте Лауреатту, експерта НАСА з вивчення навколоземних небесних тіл й автора проекту, який має допомогти людству уникнути апокаліпсису.

«Що поробиш, — пише Дмитро Гомон у цій статті, опублікованій на сайті espreso.tv, — сучасні вчені поставлені в такі умови, що для наукової роботи вони мають інколи влаштовувати шоу, аби отримувати фінансування».

За оцінками вчених, вірогідність зіткнення Бенну та Землі зросла після того, як вони отримали нові дані. А буде їх ще більше — у вересні НАСА запустить до Бенну космічний апарат «Цар Осі ріс» (OSIRIS REx). Цей проект, власне, й очолює Данте Лауретта. Зонд має повернутися на Землю зі зразками для аналізу в 2023 році.

Американські генетики з’ясували, що на території США живе не три види вовків, як вважалося раніше, а лише один. Інші (рудий вовк і східний вовк) є звичайними сірими вовками з домішкою ДНК койотів, повідомляється в журналі Science Advances.

Дослідники виявили, що у рудих вовків частка ДНК койотів становить 75 відсотків, а ДНК сірих вовків — 25 відсотків. У східних вовків ДНК двох видів має зворотну пропорцію. Така «суміш» дає унікальних особин, але не унікальні види. Відтак чистокровними вовками можна вважати тільки сірих, що мешкають по всій території США.