№ 66 (21744) четвер 4 серпня 2016 року

«Трансформація постмайданного політичного дискурсу і політичних партій: тенденції та виклики» — так озаглавили тему «круглого столу», який недавно відбувся в Одесі за участі очільників порівняно нових політсил, громадських діячів та активістів Євромайдану (які тапер трудяться на благо України в статусі чиновників). Дискутували про формат нинішнього українського полі-тикуму та перспективи становлення національної еліти в процесі націєтворення і державного будівництва.

Представники сьогоднішнього правлячого класу абсолютно не впоралися із завданнями, поставленими перед ними на Майдані народом, — такої думки дотримуються всі учасники «пост-майданівських» обговорень. Відтоді, коли були дані перші обіцянки — викоренити корупцію, зробити прозорою систему розподілу держкоштів, працювати на благо народу і все в такому ж дусі, — пройшло вже більш як два з половиною роки. А обіцянки так і залишилися «цяцянками». І вина в цьому, може, навіть не тих, хто зараз займає крісла в Кабміні чи на Банковій. Проблема — в іншому.

«Пройшло вже досить часу, щоб ми могли об’єктивно проаналізувати ситуацію. Сьогодні стало цілком очевидно, що зміни в країні залежать не стільки від якихось технічних перестановок в уряді, в українському парламенті, як у тотальній заміні правлячого класу. Зрозуміло, якщо ми ставимо перед собою таке амбітне завдання, то замість проектів, якими наповнена нині українська політика, мають прийти справжні політичні партії. Й очевидно, що це має бути не одна партія, їх має бути кілька. В Україні повинні з’явитися нові «кліки», які зможуть витіснити з електорального поля, що зараз фактично експлуатується Юлією Тимошенко та Олегом Ляшком, «Батьківщину» і Радикальну партію. Очевидно, що в Україні має з’явитися справжня партія — сильна центристська/правоцентристська. Але зміни мають відбутися і на правому фланзі», — поді-лився міркуваннями Василь Гацько, голова «ДемАльянсу».

Як найкраще пропагувати досвід успішної реформи місцевого самоврядування? Дуже просто: їхати туди, де цей досвід надбали, і дивитися. Відомо ж бо, що краще один раз побачити, ніж десять разів почути.

У рамках робочих візитів Одещиною голова облради Анатолій Урбанський разом з очільниками сільських рад південних районів завітали на гостину в Балту — на власні очі переконалися у перевагах добровільного об’єднання територіальних громад.

На Одещині вже створено вісім об’єднаних територіальних громад, у перспективі — ще 16. З них Балтська — най-більша. Не лише в нашій області, а й в усій Україні. Реформу децентралізації тут зрозуміли, прийняли і змогли використати на користь людині. Чого не скажеш про південних сусідів. У Реній-ському та Ізмаїльському районах до цього ще тільки йдуть. «Якщо на півночі Одеської області реформа просувається досить активно, то на півдні, там, де в нас багато різних національностей, вона трохи пробуксовує. Цей приїзд голів сільських рад південних районів до Балти ми ініціювали для того, щоб вони побачили перші позитивні паростки від об’єднання громад і не боялися гуртуватися у своїх районах», — зазначив Анатолій Урбанський.

Про ситуацію в Туреччині після невдалої спроби військового перевороту журналістів поінформував Генеральний консул цієї країни в Одесі Джеміль Уфук Тогрул на брифінгу, що відбувся в офісі обласної організації НСЖУ.

— Дуже важливо довести об’єктивну інформацію про те, що насправді відбувається в нашій країні. Ситуація на всій території під контролем. Функціонують усі державні органи, підтримується громадський порядок. Економічне життя ведеться в тому ж темпі, що й раніше, на високому рівні.

Як вам відомо, в Туреччині оголошено надзвичайний стан для того, щоб провести очищення державного апарату, вивести зі структур представників терористичної організації «Фетхуллах Гюлен». Це в жодному разі не впливає на повсякденне життя в країні. Проте деякі західні держави намагаються показати ситуацію таким чином, начебто в Туреччині нема верховенства права. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб спростувати такі закиди, оскільки все, що зараз відбувається в Туреччині, проходить з дотриманням усіх норм юриспруденції. Ми закликаємо західні країни поставитися з розумінням до ситуації, яка склалася в Туреччині. Користуючись нагодою, хочу висловити вдячність українцям. Від самого початку виникнення ситуації Україна завжди підтримувала Туреччину.

Урочиста церемонія реєстрації перших шлюбів у «Будинку швидкого одруження», ініціатором відкриття якого в Одесі став голова облдержадміністрації Міхеіл Саакашвілі, відбулася у неділю, 31 липня.

Перші церемонії з укладання «швидкого шлюбу» пройшли справді швидко. На кожну пару знадобилося не більше 15 хвилин. У день урочистого відкриття «Шлюбної світлиці» (так офіційно називається цей будинок швидкого одруження) процедура реєстрації була безкоштовною. Та ще й кожна з перших трьох молодих пар отримала у дарунок від очільника ОДА сертифікат на пральну машину.

«Моя бабуся Фані Каплан». Повнометражний фільм — учасник національної конкурс-ної програми 7-го Одеського міжнародного кінофестивалю. Режисер Олена Дем’яненко, сценарій — Олена Дем’яненко, Дмитро Томашпольський. У ролях: Катерина Молчанова, Мирослав Слабошпицький (нагорода від «Таскомбанку» за кращу акторську роботу), Іван Бровін, Алєксєй Девотченко. Кінокомпанія «Гагарін Медіа», Україна.

Їдучи трамваєм на перегляд стрічки, дві молоді журналістки засперечалися, стріляла чи на стріляла Фані Каплан. Спочатку ніхто з оточуючих не звертав уваги. Та коли пролунало ім’я Ленін, тут і почалося. Дівчат ледь не вигнали з трамваю. Про цю пригоду вони розповіли на пресовій конференції творців фільму. То треба чи не треба нашій молоді знати про персонажів історії спочилої в Бозі імперії? Відповідь, вочевидь, може бути лише одна — з огляду на сучасні реалії: чим більше знаєш, тим краще мислиш. Але знати потрібно правду. Правду і лише правду! А це дуже нелегко: дістатись до чистих, незамулених, не прикиданих всіляким сміттям глибин совєтської історіографії, котра цілком поглинула, а коли застрявало в горлі — то нещадно фальшувала, українську історію.

За оцінками експертів впливового у бізнесових колах видання The Economist, наша гривня — найбільш недооцінена валюта в світі.

Відповідно до оновленої версії так званого «індексу бігмака», курс гривні занижений приблизно на 69%. Зокрема, за підрахунками експертів, звичайний бігмак у США в липні 2016 року коштував у середньому 5,04 дол., тоді як в Україні в перерахунку на долари за офіційним курсом його ціна становить 1,57 дол. Відповідно, гривня недооцінена на 68,8% і її курс до долара має бути не 24,8, а 7,74.

Після українських грошей найбільш недооціненими є малайзійський рінггіт, російський рубль, південноафриканський ранд, тайванський і гонконгський долари, індонезійська та індійська рупії, мексиканський песо і польський злотий.

Сьогодні, 4 серпня, о 16.00 в Одеському музеї західного і східного мистецтва відкриється виставка геніального українського графіка Богдана Сороки (1940—2015). Церемонію відкриття ознаменує концерт In memoriam. Соломія Сорока (скрипка) та Артур Грін (фортепіано) виконають твори Лисенка, Гершвіна, Стравинського.

Ретроспектива робіт Богдана Сороки представлена серіями і циклами 1970—2010 років: «Фольклорні мотиви», «Українська міфологія», «Емблеми та символи», «Страсті Христові», «Похід гномиків», «Купальські забави» тощо.

Богдан Сорока — серед тих, чия творчість сформувала світовий бренд української графіки другої половини ХХ століття. Лаконічна стилістика лінориту та екслібрису дозволила художникові створити органічний синтез народного українського мистецтва і світового естетико-філософського дискурсу. Поза тим Богдан Сорока — знакова особистість у мистецькому середовищі України, з тих авторитетів, чия незалежна від жодних регалій та штампів думка і часом дошкульне у своїй влучній відвертості судження визначали систему не тільки естетичних, а й моральних координат арт-середовища.

Сьогодні ж, 4 серпня, в Одесі розпочинається ювілейна, двадцята, книжкова виставка «Зелена хвиля».

На чотири дні (у неділю — фінал) центр міста перетвориться на великий читальний зал, територію азарт-ного полювання за книгами та автографами. Як зазначають організатори, незмінна функція «Зеленої хвилі» — слугувати містком, що з’єднує в літній Одесі письменників, видавців, книгорозповсюджувачів і читачів.

Простір нинішньої виставки розширився — це і Дерибасівська, і Міський сад, і Літній театр Міськсаду, й Одеський літературний музей, і Зелений театр, і Одеська національна наукова бібліотека, і кафе «Львівська майстерня шоколаду», й інші майданчики. Весь цей простір поділено на зони — книжковий маркет, сцена, зал і кінозал під відкритим небом, арт-простір, майданчики творчих зустрічей та диспутів, територія свят Корнейчуковского фестивалю дитячої літератури.

Нещодавно в Impact Hub Odessa відбувся пітчинг соціальних проектів на тему «Люди та їх місто». Упродовж кількох років Хаб підтримує розвиток соціальних ініціатив, допомагаючи їм пройти шлях від ідеї до втілення. У рамках Impact Academy — сучасної навчальної програми з підготовки ефективних соціальних проектів — проводяться повноцінні освітні заняття, читаються серії лекцій, які відповідають на соціальні запити та сприяють вирішенню соціальних проблем міста.

Модне слово «пітчинг» перекочувало у громадську сферу із кіноіндустрії й означає «виставити на продаж» з метою пошуку інвестора.

У вже згаданому пітчингу, що відбувся в Хабі, взяли участь вісім команд, які представили важливі для Одеси ініціативи:  екологічне паркування; сайт для комунікації городян щодо благоустрою міста; освітній курс для активних громадян; інтерактивна мапа Одеси англійською мовою; проект з переробки сміття; ремонтні роботи в приміщенні нового театру; реклама на медіа-екранах та реставрація місцевих пам’яток культури. Незалежне журі у складі Олександра Мельниченка, представника «Першої фабрики консалтингу», Антона Яроцького і Костянтина Ємельянова, членів  громадської організації «Інститут міста», та Вікторії Олішевської, керівника програм урбаністики «Зеленого театру», вислухало учасників проекту, висловило свої думки щодо їхніх ініціатив, порекомендувало, що варто змінити, допрацювати.

10 липня 2016 року закінчилося земне життя Віталія Івановича Тищенка — полковника, який зумів не стати жертвою деморалізуючої радянської системи, як це відбулося з більшістю офіцерів — українців за походженням. 14 серпня йому сповнилося б 90.

Не думала, що мені буде так боляче від усвідомлення цієї втрати. Це була дуже славна людина. Толерантності, мудрості, витримки та уважного ставлення до оточуючих у нього вчилися всі, хто працював під його керівництвом чи поряд з ним.

Для тих, хто не знав Віталія Івановича, коротко окреслю основні віхи його життя. Народився на Лубенщині Полтавської області в селянській родині. З дитинства навчений працювати та поважати людей, зачарований розкішною природою (село стоїть на березі р. Сули, притоки Дніпра), співучою мовою, автентичним виконанням народних пісень. Він ріс, коли ще не було радіо на стовпі в центрі села, а від пісень, з якими дівчата ходили вулицями, щеміло серце. Знаю про це не з чужих оповідей — виросла в селі, розташованому на протилежному березі Сули. Поки дозволяло здоров’я, не поривав з рідним краєм, відвідував дорогі серцю місця.

Торік наша газета вже розповідала про нелегку, в чомусь унікальну долю звичайної української жінки Ольги Федяк-Невмержицької. Недавно вона знову завітала до редакції і поділилася з нами новою історією, яка вразила її... Нижче подаємо виклад тої оповіді.

Ольга Йосипівна 20 років провела в США на заробітках. Покоївка, няня, вихователька, домоправителька... Старанна праця дозволила їй заощадити певні кошти та допомагати родичам в Україні.

Ось деякі витяги з листування з ними:

«Віточко! Моя прекрасна квіточко! Промінчику сонця тепленький... Так хочу, щоб ти красивою людиною зросла. Душею доброю, серцем привітною, до болей людських одвітною... Ласкавою, умілою, до всього вмілою... Нарешті — зрілою. Чи тобі щось треба? Чи вже прийшла тобі шубка біла з такою ж білою шапочкою?» (з листа до «внучки», 1996 рік. Віта названа «внучкою» заочно — особисто вони на той час не бачилися).

У своєму прагненні побачити якомога більше простору, буваючи у ближчих і дальших краях, ми часто зовсім або майже не знаємо того, що поряд. І багато втрачаємо від цього.

Тож подиву гідною є мобільність, непосидючість одеських художників. Чому? Відомо ж бо: творчість мистця — це тиша майстерні чи спокій пленеру, це — творча фантазія і це, звісно ж, виставки. А їм не сидиться на одному березі. Не кажучи про багато інших їхніх вернісажів поза Одесою, згадати тут варто дві, як сьогодні кажуть, крайніх виставки — бо не останні ж вони, насправді. Коли одесити розгорнули велику виставку у Миколаєві, приїхали подивитися й херсонці. І забажали, щоби конче привезти бодай частину експозиції і до їхнього міста. Нема проблем! Зібралися та й поїхали. Воно ж усе тут поряд. Причорномор’я… Одеса, Миколаїв, Херсон… Ми всі — південь. Український південь: такими були, є і будемо — єдиними. Незважаючи на божевільні устремління великого, але дурного сусіда-агресора. І кому ж скріплювати цю єдність, дружбу цю, як не мистцям?! Тим, котрі володіють художнім образом — у слові, музиці, образотворчості… Тим, котрі створюють образ цього південного краю, образ його краси та колориту…

Нова книга одеситки Аресенії Великої «Жінка в лахмітті правди» незвична й особлива в тому сенсі, що скомпонована з різних за жанровим означенням творів, де науковий шот-трактат, як його називає авторка, про таємниці жіночої душі, мирно межує з одробинами, що нагадують щоденникові записи, а також нарисами і художніми оповіданнями. Здавалося б, така амальгама має викликати щонайменше несприйняття, бо в такому поєднанні важко простежити якусь справді вищу доцільність і логіку. Все начебто розпадається на окремі частини. Однак, коли заглиблюєшся у читання, такого відчуття немає, навпаки: дуже плавно переходиш з одного твору на інший і бачиш, що всі вони об’єднані якоюсь незримою тяглістю, ніби пов’язані хисткою, як бабине літо, павутинкою і такою ж міцною, як вона.

Роль цієї об’єднуючої сили виконує, на моє переконання, авторський стиль. Арсенія Велика однаково вправна у фаховому науковому дослідженні й художніх творах, її своє-рідне акцентування фрази, чи, іншими словами кажучи, голос звучить незмінно самобутньо та оригінально. Відчувається, що письменниця немало часу і сил потратила, щоб виробити цей голос, домогтися того, аби в слові просвічувалася жива душа. Це називається професійним становленням. «Жінка в лахмітті правди» засвідчує також високе становлення душі — другу неодмінну складову успішного письма.

Закінчення. Початок у номері за 28 липня.

17 липня сповнилося 170 років від дня народження всесвітньо відомого мандрівника і вченого

Російсько-японська війна 1904—1905 років застала Володимира Миколайовича Миклухо-Маклая в чині капі-тана 1-го рангу на посаді командира панцерника «Адмірал Ушаков». За спогадами сучасників, під час Цусімського бою він «вів себе бездоганно, не виявив, незважаючи на всю попередню нервовість, найменшої нерішучості та сумнівів».

Однак наступного після бою дня, 15 травня 1905-го, військове судно наздогнали два японських крейсери, які в п’ять разів переважали «Ушакова» за водотоннаж-ністю, а також за швидкістю, калібром, оснащенням та озброєнням. З японських кораблів було подано сигнал «Радимо здатися...». У відповідь В.М. Миклухо-Маклай подав команду: «Відкрити вогонь!». Після півгодинного бою артилерія російського судна була повністю пошкоджена та виведена з ладу. Командир прийняв рішення затопити корабель, а команді спуститися на воду.

Із 5 по 21 серпня в Ріо-де-Жанейро пройдуть ХХХІ Олімпійські ігри. В них візьме участь максимальна в історії кількість країн — 206. Буде розіграна рекордна кількість комплектів медалей — 306.

В команді України — 205 спортсменів, які змагатимуться 27 видах. Серед них — семеро одеситів: важкоатлетки Анастасія Лисенко та Юлія Паратова, байдарочниця Анастасія Тодорова, олімпійський чемпіон у веслуванні на каное Юрій Чебан, олімпійський чемпіон зі стендової стрільби Микола Мільчев, шаблісти Олена Кравацька та Андрій Ягодка.

Нагадаємо, вперше спортсмени незалежної України виступили на Олімпіаді 1996 року в американській Атланті. Участь ній взяли 230 посланців нашої держави. Далі були австралійський Сідней (2000 рік, 231 наш спортсмен), грецькі Афіни (2004-й, 245 атлетів), китайський Пекін (2008-й, 254), англій-ський Лондон (2012-й, 245). Зокрема, у Лондоні українські атлети виграли 20 медалей, з яких 6 — золотих. Цікаво, що цього разу зарубіжні експерти пророкують українській збірній 23 медалі, з них теж 6 золотих.

Літня спека забирає у нас стільки здоров’я, що навіть уявити складно. Медики радять при температурі довкілля +25 не виходити на вулицю без пляшки з водою, без головного убору і перебувати на сонці не довше години. А у нас цього року доходить мало не до +40! І ми не звикли дослухатися до таких порад. Медична статистика невблаганна: кількість інсультів та теплових ударів влітку збільшується в рази.

Ми так радіємо, що цього року до нас з усіх країв прибуло немало відпочивальників. А вони, даруйте, починають задихатися, вибравшись із задухи потягу, вже на пероні. Й не від літньої спеки, а через те, що великий будівельний переполох, розгорнутий довкруж залізничного вокзалу і «Привозу», вмить забиває носи цементним порохом. Все закладають плиткою, заливають бетоном...

Спеціально приглядалася, чи відвели там архітектори курорт-ного міста бодай крихітні місця під квітнички, під клумби, під живу зелену загорожу. Щось не примітила. Побачимо, може, згодом під торговельними паві-льйонами-близнюками із суцільного смердючого пластику, якими забили таку велику територію, виставлять бодай горщики з квітами. Зовсім захмарна мрія — мережа фонтанчиків!

П’ятеро малюків, які 24 черв-ня одночасно з’явилися на світ в одеситки Оксани Кобелецької, разом з мамою перебувають у дитячій міській лікарні імені академіка Б. Я. Резніка. Три братики і дві сестрички нині на виходжуванні та в повному обсязі отримують усю необхідну медичну допомогу у відділенні недоношених новонароджених.

У немовлят простежується позитивна динаміка набору ваги. Найбільший із діток — Денис — уже важить 2,2 кілограма, а наймініатюрніша Даша, яка з’явилася на світ легша за 1,2 кілограма, зараз важить більше 1,6 кілограма. Для того щоб малюків можна було виписати додому, маса найменшої дитини повинна досягти 2,5 кілограма, а до того часу вони перебуватимуть під наглядом лікарів в умовах стаці-онару.

В Ізмаїлі закрили кафе, в якому отруїлися шаурмою 86 осіб. У 43 потерпілих підтверджено діагноз «сальмонельоз». Серед них — вагітна жінка і кількамісячна дитина.

За інформацією начальника управління Держслужби з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів в Ізмаїльському районі Михайла Бубновського, під час лабораторних досліджень десяти відібраних змивів з обладнання та інвентаря у восьми виявлена кишкова паличка, а в одному — кишкова паличка і salmonella blegdam. Що стосується продуктів, з яких були відібрані проби, то всі вони виявилися чистими.

Громадська організація «Захист патріотів» організувала і провела в Одесі навчання для місцевих лікарів, яке базується на міжнародних стандартах тактичної медицини.

Кількаденний тренінг став частиною спільної з нідерландською організацією «Redder af Verden» пілотної програми полі-пшення якості надання екстреної медичної допомоги в Одеській області. У рамках цієї програми медики міської клінічної лікарні №1 взяли участь в інтерактивному курсі «Підтримання життя під час травми», що складався із семінарів і практичних вправ з так званої симуляції у реальному часі. Серед інструкторів були кваліфіковані військові лікарі США та Великобританії, які мають великий досвід проходження служби в «гарячих точках» планети.

Після лекцій і практичних занять одеські медики склали іспит, а за його підсумками, показавши засвоєні на практиці знання, отримали подяку від Світового конгресу українців та ГО «Захист патріотів» за сприяння розвитку тактичної медицини в Україні.

Шановні жителі Одещини!

Адміністрація Одеських магістральних електричних мереж нагадує про великі ризики виникнення пожеж у період високих літніх температур. Влітку, зазвичай, збільшується кількість низових пожеж. Пожежі завжди завдають величезної шкоди довкіллю та всьому живому, спричиняють значні матеріальні збитки, загрожують безпеці та життю людей. За лічені години вогнем знищуються лісові масиви, що вирощувалися десятками років, гинуть дикі тварини та птахи.

Звертаємося до керівників виконавчої влади, районних, міських, сільських рад, керівників промислових підприємств, селянських, фермерських господарств, установ, землевласників і землекористувачів, мешканців населених пунктів і тих, хто відпочиває у нашому краї, та закликаємо до співпраці в питанні запобігання пожежам під час проведення польових механізованих робіт.