Реформа місцевого самовря(т)ування

У співробітників Одеського офісу реформ на порі — підсумкова робота з трьома пілотними громадами: Коноплянською — Іванівського, Таїровською — Овідіопольського та Виноградівською — Арцизького районів.

До слова, того дня, коли відбувалася прес-конференція, завершився підсумковий семінар із сільськими та селищними радами — учасниками проекту «Об’єднання громад: через усвідомлення до створення», який втілюється Одеським регіональним відділенням Асоціації міст у рамках програми Євросоюзу «Підтримка реформи місцевого самоврядування в Україні», що реалізується Інститутом громадянського суспільства в партнерстві з Фондом «Східна Європа» та фінансується ЄС.

Проект, який стартував ще торік, передбачав проведення навчальних семінарів для представників уже згаданих Коноплянської, Виноградів-ської та Таїровської рад з питань об’єднання громад. Його учасники відвідали також з ознайомчим візитом Великомихайлівську об’єднану територіальну громаду, де мали можливість поспілкуватися з її керівництвом, старостами та на власні очі побачити, як на місці реалізуються інфраструктурні проекти.

Почуте і побачене за цей час зародило бажання ще двох пілотних громад об’єднатися, вийти на вибори ще у нинішньому році. Такий вибір зробили свідомо, завдяки розумінню всіх вигод від гуртування.

Як зазначила директор Офісу реформ Юлія Молодожен, для громад, які готові йти на вибори, бажано встигнути подати документи в облдержадміністрацію до 15 серпня. Відповідно, ЦВК призначить вибори на жовтень або листопад, і з 2017-го новосформовані громади зможуть отримати передбачені бюджетні призначення.

Про те, як просувається процес на території Коноплянської сільської ради, розповів присутнім тамтешній голова Олександр Волошин.

Коноплянська сільська рада — це шість населених пунктів, дві школи, дитячий садочок, три сільські клуби, амбулаторія сімейної медицини… Щоб узяти потрібну довідку, людині треба їхати до райцентру. Це час і гроші. Що вже й казати про побутові послуги, які можна отримати хіба що в районному та обласному центрах. Тому сенсу ставати ОТГ цілим районом, як за це агітує дехто з іванівського начальства, — місцеві не бачать.

Колись мешканці Конопляного та ближніх сіл працювали в тепличному господарстві, яке забезпечувало ягодами (полуниця, малина) всю область. Сьогодні до колись квітучого, а нині вщент розореного господарства придивляється інвестор. Якщо зможуть його переконати вкласти гроші в економіку об’єднаної територіальної громади, люди матимуть роботу, а громада — прибуток.

Цього року у Конопляному планують провести вибори сільських старост. До гурту, кажуть, уже проситься Катерино-Платонівка.

Як не прикро, але противниками реформи часто виступають районні державні адміністрації та районні ради. Вони, пояснила Юлія Молодожен, вбачають у цьому загрозу для себе: РДА взагалі сьогодні живуть як соціальні рудименти, а райради бояться втратити контроль над територіями, особливо ж над розподілом бюджетних грошей.

Найлегше їм грати на нібито невтішних прогнозах для спеціалістів, мовляв, втратите роботу. Та ні ж бо: хороші фахівці, освічені, з досвідом роботи будуть дуже затребувані. А хто просто приліпився до бюджету, той, зрозуміло, піде на вільні хліба. Про це спеціалісти Офісу реформ розповідають людям на сходах сіл, організованих зустрічах і при випадковому спілкуванні як то кажуть, без протоколу. Щоб знали, до чого саме їх закликають, і розумілися на перевагах, які може дати реформа.

А люди справді хочуть знати, за що їх агітують, які вигоди після створення ОТГ матимуть саме вони. Спеціа-лісти офісу, виїжджаючи у села, на місцевому матеріалі детально роз’яснюють, що реформа дасть поштовх до повноцінного розвитку громад, оскільки ж ми всі є членами тієї чи іншої територіальної громади, то реформа торкнеться кожного в Україні. Зміни стосуватимуться всіх аспектів нашого повсякденного життя.

Усілякі дозволи, реєстрації і посвідчення-підтвердження, для ведення бізнесу, наприклад, для оформлення права на спадщину, процедури купівлі-продажу тощо, можна буде отримувати на місцях, а не рушати задля цього до райцентру чи навіть до Одеси. Можна також буде залучати інвестиції, не чекаючи дозволу з Києва, як це робиться сьогодні. Люди самі вирішуватимуть, чи ремонтувати їм місцеву школу, а чи, може, із сусі-дами, які мешкають у ближньому селі, в складчину придбати автобус та возити дітей до хорошої, теплої школи, а споруду, що вивільниться, перетворити на спортзал або на адміністративну будівлю, чи здати в оренду, виручивши для громади гроші.

Катастрофічна ситуація в селах, скажімо, із протипожежними справами. За викликом спеціалізований транспорт виїздить, як правило, з райцентру, тоді як село здатне вигоріти за годину, так і не дочекавшись прибуття допомоги. Своя така машина у селі або на одне-два села — давня мрія людей.

Ось чому, розповіли учасники прес-конференції, коли ведуться довірливі розмови про місцеве самоврядування, серед пріоритетів селяни називають протипожежну безпеку, доступну медичну допомогу, можливість дітям навчатися, а вже потім — інші проблеми. Як-от правопорядок на території. Чимало сільських громад, потривожених розгулом крадіжок та нападів, сьогодні організовують свої патрулі, на зразок колишніх народних дружин, до складу яких входять міцні чоловіки з місцевих. Як правило, вони оберігають і спокій односельців, і майно громади та домогосподарств безоплатно, та якщо буде копійка в скарбничці ОТГ, то громада зможе віддячувати добровольцям матеріально.

Люди починають розуміти, що годі нарікати на гірку долю, що сльози та відчай ні до чого конкретного не приведуть і що всі проблемні питання ніхто інший за них ніколи не вирішить. Держава ж допомагає організуватися, взяти громаді на себе повноваження і відповідальність діяти самостійно. Не лише безоплатні консультації та навчання від Офісу реформ, а й бюджетна підтримка на розбудову громади гарантована тим, хто не вичікує дармових пирогів із неба, а активно береться за впровадження реформи.

Нещодавно, додала Юлія Молодожен, завершилися консультації ще з кількома районами щодо створення об’єднаних територіальних громад.

Можливо, що нам найтяжче буде справитися з децентралізацією, оскільки Одещина, до всього іншого, — багатонаціональна область, де кожен має право триматися свого етнічного коріння, діючи відповідно й у рамках реформування.

Скажімо, цими днями, як інформує офіційний сайт Одеської обласної ради, на черговій сесії Болградської районної ради одним з питань порядку денного було обговорення пропозицій щодо перспективного плану формування територій громад Одеської області на 2017 рік. Йшлося про створення 19 самостійних громад у складі Болградського району.

Напередодні відбулася конференція, у роботі якої взяли участь керівники районної та міської влади, депутати обласної, районної та сільських рад, представники громадськості Болградського, Ренійського, Ізмаїльського районів і навіть Республіки Молдова. Конференція, кажуть, проходила надзвичайно жваво та конструктивно. Громадські організації Болградського району, а також представники низки національно-культурних товариств виступали за збереження району як цілісної адміністративно-територіальної одиниці. Але були висловлені й вислухані альтернативні думки. Надійшли пропозиції розширити Болградський район за рахунок приєднання до нього сіл півдня Одеської області з болгарським та гагаузьким складом населення.

На самій сесії райрада більшістю голосів підтримала пропозицію щодо збереження Болградського району як адміністративно-територіальної одиниці та включення у перспективний план формування територій 19 самостійних громад.

А ось представники Арцизького району висловили думку, підтриману сільськими головами, про створення єдиної Арцизької об’єднаної громади, хоча попередньо розглядалися варіанти формування трьох громад.

Із Тарутиного надійшов протокол засідання районної робочої групи про категоричне небажання брати участь у процесі об’єднання. При цьому там напрацьовано кілька варіантів створення громад, але жоден не знайшов підтримки.

Саратський район, навпаки, проявив активність як з боку районної влади, так і сільських рад. На відміну від інших районів, тамтешня влада запропонувала створити чотири громади, а деякі сільські ради — ще й свої конфігурації об’єднань.

Татарбунарський район заявив про кілька варіантів, які зараз обговорюють: один район — одна громада, один район — дві громади, один район — три громади. Зокрема, була озвучена позиція про створення третьої громади між Татарбунарами та Тузлами, але щодо її центру місцеві лідери визначитися не спромоглися і віддали це питання на вирішення обласних структур. Люди, уточнила Юлія Молодожен, поки що самостійно вирішують, як жити далі. Не дійдуть згоди — Кабмін, зрештою, випише свою схему меж тієї чи іншої громади, з якою доведеться змиритися.

Допоки свою думку висловлюють, як правило, лідери громад, що логічно, і, певною мірою, є традиційним, з огляду на звичку останніх десятиліть «слухатися начальства». Та остаточно вирішувати долю кожної громади не цим лідерам, яким би авторитетом вони не пишалися, а людям, з котрих і формується громада.

От їм би і зрозуміти: ця реформа є реформою їхнього самоврятування. Щоб змогли, нарешті, самі господарювати на власній землі без перешкод з боку бюрократів-хабарників, яких, з «врядними» повноваженнями, засіло нині на всіх рівнях ой як багато.

Ніна ЗАЛЕВСЬКА.