Батько козацької мультепопеї

Коли його питали: «Чи має, на ваш погляд, українська анімація неповторне обличчя?» Володимир Дахно завжди відповідав: «Наша українська школа, а нас так і називали, була відома всьому світові. Кращі українські фільми увійшли до каталога світової анімаційної культури. А про минуле можу сказати так: наша генерація прийшла до анімації замолоду, ми були незакомплексованими у зображальному мистецтві, спроможними на пошук нових шляхів. Наприклад, на мій режисерський дебют «Як козаки куліш варили» мала сильний вплив Загребська школа анімації — різкий, схематичний малюнок. А вже від другої серії малюнок став пластичнішим, легшим. З іншого боку, ми також були учнями московської студії «Союзмультфильм», пройшли класичну диснеїв-ську школу. Я і своїх учнів навчаю класичній анімації Волта Диснея; а вже потім, діставши цих знань, кожен може працювати над власним стилем».

Чому ж виникла українська школа? На думку митця, це сталося через те, що «все тоді у нас було новим, оригінальним. У кожного майстра було своє бачення анімації. Мій почерк — більш український. До речі, «Козаки...» допомогли всім в усіх усюдах українську анімацію одразу ідентифікувати, бо вони були колоритні й незвичайні. Можна сказати, що це була підтримка національної анімації. Перший фільм із цієї серії став проривом, бомбою. Він був дуже темповий. Він і зараз сучасний — за 10 хвилин показана велика пригода. На фестивалі в Румунії його приймали «на ура», зал начебто прокинувся — таких динамічних були тільки два американські фільми і мій. Я сам темпова, динамічна людина, і на фільми це впливає».

Старожили «Київнаукфільму» пригадують, що коли здавався перший фільм про «Козаків…», то художня рада його не поцінувала, не сприйняла. Його не зрозуміли. І тоді мудрий Борис Остахнович, директор студії, запропонував показати стрічку старшокласникам: якщо діти зрозуміють — значить, усе гаразд. Прийшло два класи «експертів». Після перегляду запитали в дітей, про що ця картина. Одна дівчина так стисло і точно розповіла, що потім автор використовував її відповідь для анотацій фільму…

Дахно визнавав, що йому завше хотілося створювати веселе кіно, кумедне, дотепне. І щоб робити його було теж весело, і щоб глядачі потім веселилися й могли відпочити. Інакше він просто не міг. Не любив кіно зле, не терпів насилля.

А своїми стрічками як автор Володимир Авксентійович завше був не задоволений. Втім, відзначав як вдалу картину «З життя пернатих», а ще — дитячий фільм «Найголовніший горобець» та «Енеїду». А ось славетну серію про козаків оцінював як нерівну.

В останні роки життя мріяв попрацювати з професійними продюсерами, бізнесменами. Вважав, що анімація — прибуткова сфера, і хоч бізнес цей не швидкий, прибуток може сягати 200 відсотків.

Володимир Дахно був переконаний, що анімація не знає обмежень. Все — від мікро- до макрокосмосу — може бути відтворене на екрані з допомогою анімації. І це він довів своєю творчістю.

Ярослав ШЛАПАК.

Замість післяслова. Цьогоріч після більш як 20-літньої перерви, уже, на жаль, без свого «батька» Володимира Дахна, вийшов новий цикл про пригоди улюблених багатьма поколіннями мультяшних героїв «Козаки. Футбол». Прем’єрний показ 26-серійної стрічки зробив канал «1+1», стараннями якого у спілці зі студією анімації «Baraban» та онлайн-кінотеатром «Megogo» цей проект був утілений. Осучаснених героїв творив їхній же автор — народний художник України Едуард Кирич.

Слід також додати, що державна кіностудія «Укранімафільм» за фінансової підтримки Держкіно України зараз працює над продовженням мультиплікаційного циклу. На створення трьох фільмів — «Як козаки у тридев’яте царство ходили», «Як козаки криницю копали», «Як козаки в Індії побували» — з державного бюджету заплановано виділити близько 5,5 мільйона гривень (це майже 60 відсотків від потреби), а на погашення решти суми шукають інвесторів.

Реалізація задуму стане, мабуть, найкращим ушануванням пам’яті Володимира Дахна у рік десятиліття його смерті.

«ЧН».