Камінчики, що здатні спровокувати лавину

Колишній білоруський, а потім російський громадянин Павло Шеремет, між тим, вже п’ять років жив і працював в Україні. Його принциповість, чесність, професіоналізм і неймовірна працездатність були затребувані в нашій країні. До думки журналіста дослухалися не тільки колеги з «Української правди» або радіо «Вести», а й українські політики найвищого рангу. Причому з жодним із них, незважаючи на критичне ставлення до нашої влади, Павло Шеремет не вступав у відкриту конфронтацію або особистий конфлікт.

Ситуація, іншими словами, різко відрізняється від тієї, що склалася шістнадцять років тому у стосунках Леоніда Кучми і Георгія Гонгадзе, де простежувався особистий конфлікт президента і журналіста. Але час минув, багато чого забулося, і старий сюжет тепер намагаються реанімувати з єдиною метою — дискредитувати керівництво України і саму країну. Нав’язати думку, що після Революції Гідності у нас панує хаос, і що влада не спроможна захистити громадян.

Розмірковування на тему «кому вигідно?» не завжди виводять на справжніх організаторів убивств. Але під час війни всі дивіденди від гучних злочинів у тилу ворога отримує ворог. Убивство Павла Шеремета вже принесло Кремлю перемогу в інформаційній війні. Воно дозволило російським пропагандистам вкотре звинуватити «київ-ську хунту» у всіх гріхах й адресувати звинувачення не тільки українській державі, але й Заходу, який підтримує нашу країну.

Про який безвізовий режим може йтися, якщо в столиці України серед білого дня підривають відомого журналіста? Про яку фінансову підтримку реформ правоохоронної системи можна говорити, якщо ця система нездатна забезпечити безпеку громадян у «найбезпечнішому» ра-йоні столиці?

Вбивство журналіста зі світовим ім’ям, зважаючи на напружену соціальну обстановку в країні, є також потужним фактором дестабілізації у внутрішній політиці України. Якщо найближчим часом у розслідуванні вбивства Павла Шеремета не вдасться вийти на слід злочинців, так звана «широка опозиція» в парламенті отримає на руки сильний козир. У вигляді нездатності влади приборкати злочинність. Якщо козир нею буде розіграний — це пряма дорога до зміни уряду і дострокового припинення повноважень Верховної Ради.

Щоб такого не сталося, слідству доведеться докласти максимум зусиль. І поквапити-ся з результатом. Президент

України в цьому випадку невдачі не стерпить і не пробачить.

«Рука Москви» врятувала Ердогана

Частина політологів і журналістів у вбивстві Павла Шеремета відразу побачили «росій-ський слід». У великих і дрібних злодіяннях, що відбуваються у світі, багато хто без роздумів й огульно звинувачує всюдисущу «руку Москви». У деяких читачів і слухачів це, природно, викликає іронію. Однак є випадки, коли треба серйозно ставитися до звинувачень господарів Кремля в міжнародних злочинах та авантюрах. Причому мова не про анексію Криму або вторгнення на український Донбас (тут усе зрозуміло), а про підлість приховану, яка спливає випадково.

До такої підлості, наприклад, належить підміна проб на допінг, які відбираються у російських спортсменів у рамках участі в міжнародних змаганнях. Зокрема, під час проведення зимової Олімпіади 2014 року в Сочі. Після загадкових смертей двох своїх заступників ке-рівник московської антидопінгової лабораторії Григорій Родченков утік до США.

Там він підтвердив, що за участю міністерства спорту і ФСБ у Росії впродовж кількох років впроваджувалася система приховування результатів проб на вживання допінгу. Родченков також розкрив технічні деталі підміни і назвав імена олімпійських чемпіонів, чиї проби на допінг дали позитивний результат.

Після тривалого розгляду була опублікована спеціальна доповідь Всесвітнього антидопінгового агентства (ВАДА), де російських спортсменів рекомендували виключити зі списків учасників міжнародних зма-гань, а частина національних олімпійських федерацій звернулися до Міжнародного олімпій-ського комітету з вимогою не допустити російських спортсменів до участі в літній Олімпіаді в Ріо-де-анейро, яка проходитиме у серпні.

Яке рішення прийме МОК і чим закінчиться скандал, поки що не ясно. Але в засобах масової інформації місце повідомлень про спортивну спецоперацію Кремля зайняла новина про спецоперацію політичну. Таку, що призвела до численних жертв у ході невдалого перевороту в Туреччині, а потім — до масових, багатотисячних репресій, спрямованих проти інтелігенції цієї країни.

За даними іранського агентства FARS, отриманими від турецьких чиновників, національна розвідка Туреччини за п’ять годин до подій 15—16 липня отримала попередження від міністерства оборони Російської Федерації про підготовку перевороту. Це дозволило президенту Ердогану уникнути арешту й організувати для відсічі повстанцям вірні йому підрозділи.

У повідомленнях інформаційних агентств висловлюють думку, що МО РФ перехоплювало переговори турецьких військових з території російської бази Хмеймим у Сирії. Але з більшою імовір-ністю можна припустити, що для перехоплення та розшифрування переговорів на всій території Туреччини був задіяний російський аналог американської супутникової системи «Ешелон».

Довга «рука Кремля», таким чином, дотяглася до Анкари і Стамбула. А ці міста від Москви набагато далі, ніж Київ. Географію завжди треба враховувати. Без іронії і недоречних жартів.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.

Фото "Радіо "Свобода"