№ 61 (21739) субота 16 липня 2016 року

Проведені Генеральною прокуратурою України та прокурорами Національного агентства боротьби з корупцією показові обшуки, затримання та публічне оприлюднення схем пограбування держави досягли, нарешті, однієї з поставлених цілей. Налякали органі-заторів грабежу. На корупції, однак, трималася і тримається політична система України, всі три гілки влади. Й одна з гілок відповіла на удар.

Три джерела і три складових корупції в Україні

Поки не був прийнятий та підписаний президентом новий закон про судоустрій, поки цей закон не набув чинності, суди для корупціонерів були надійним інструментом оборони. Але тепер обмежений правовий імунітет людей у мантіях. У найближчому майбутньому з’явиться можливість притягнути їх до відповідальності як за винесення неправосудних рішень, так і за незаконне збагачення. Така перспектива стримала нахабство служителів Феміди, частково паралізувала їхню волю, а контрнаступ по всьому фронту (починаючи з оголошення Конституційним Судом прийнятих законів неконститу-ційними) став нереальним.

За даними Міністерства соціальної політики, в Україні зареєстровано 1,7 мільйона переселенців зі Сходу. За призначенням грошової допомоги звернулися майже 750 тисяч сімей. На Одещині станом на 12 липня маємо 38886 вимушено перемішених осіб. Це ті, хто офіційно став на облік. Є певна кількість людей, яка влаштувалася самостійно, без підтримки держави, не просячи у неї жодних виплат. Йдеться про тих, кажуть, хто мав гроші чи добрих родичів із місцевих, які дали прихисток, щоб оговтатися, зорієнтуватися.

На одному місці й камінь обростає. Тисячі змушених зірватися з рідних гнізд уже знайшли роботу, житло, влаштували дітей. Державі з такими легко. Останні дослідження Всеукраїнської організації зі справ вимушених переселенців показали, що майже 40% людей, які залишили зону бойових дій, ніколи вже не збираються повертатися додому. І що нині 95% вимушених переселенців винаймають помешкання за власні кошти (тут і ті, хто придбав собі житло) і лише близько 5% перебувають у місцях компактного проживання.

Наш санаторний комплекс «Куяльник» — одне з таких компактних місць.

Про вирішення питання надання житла тимчасово переміщеним особам, які мешкають на території оздоровниці, йшлося на брифінгу т.в.о. директора департаменту охорони здоров’я та соціального захисту населення облдержадміністрації Тетяни Кривої.

Зустріч з Адою Роговцевою

Проект «Зелений театр» в Одесі у ці спекотні дні спрацював на всі 100%: шезлонги біля імпровізованої сцени були зайняті, а розкладні стільці підносили й підносили. Зрештою, якась частина публіки розмістилася на парканах чи зупинилася перед сценою на відкритому майданчику. Це очікувано, адже героїня дня — видатна українська актриса театру й кіно Ада Роговцева. Вона презентувала свою нову книжку-сповідь автобіографічного змісту «Свидетельство о жизни». Сповідальним став і цей творчий вечір артистки в Одесі.

На згаданому майданчику одесити вже зустрічали відомих українських письменників і художників: Юрія Андруховича, Леся Подерв’янського, Сергія Жадана, Оксану Забужко, Юрія Іздрика й інших.

Злидні — ознака прогресу?

Стоїть українець і думку гадає:
яка ще халепа на нього чекає?
Який ще податок, зібравшися вранці,
задумали людям народні обранці?

Що вигадав уряд, який подарунок
прийде незабаром йому на рахунок?
Стоїть українець, не зна, що робити —
чи землю продати, чи хату спалити...

Транспорт у Європейському Союзі — це величезний сектор економіки, який дає близько 10% ВВП. У держав-членів ЄС існує спільна Транспортна політика, покликана створювати правила та умови щодо руху міжнародного транспорту, маршрут якого починається чи закінчується на території держав-членів або перетинає її, і передбачає заходи щодо підвищення безпеки транспорту.

— Починаючи від перших кроків України в ЄС, зроблених ще в часи президента Леоніда Кучми, головним пріоритетом у сфері транспорту була інтеграція української транспортної системи в європейську, — розпові-дає екс-заступник міністра інфраструктури України з питань європейської інтеграції, експерт з транспортних питань Оксана Рейтер (на знімку). — Це означало, що спочатку ми повинні уніфі-кувати наші технічні стандарти, правила і законодавство з європейськими, щоб наш транспорт міг працювати спільно.

За 2015 рік були виконані майже всі завдання, визначені розпорядженням уряду № 847, щодо імплементації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Опрацьовані та подані у парламент законопроекти у сфері залізничного, автомобільного і внутрішнього водного транспорту та проект закону щодо перевезення небезпечних вантажів; пройшов погодження з міністерствами і спрямований до Мін’юсту пакет щодо ратифікації Конвенції Міжнародної організації праці про працю в морському судно-плавстві 2006 року, тобто виконано багато в сенсі законодавчої роботи. Для того ж, щоб рухатися далі, потрібно, щоб закони ухвалила Верховна Рада.

До приватизації ВАТ «Одеський припортовий завод» держава готувалася багато років. Нині на продаж виставили 99,6% його акцій. Вибір далеко не найсприятли-вішого для продажу ОПЗ періоду з погляду кон’юнктури ринку та вартості підприємства пояснюють необхідністю терміново поповнити бюджет. Однак значна кількість порушень у процесі підготовки приватизації та різке скорочення вимог до інвестора, навіть порівняно з попереднім конкурсом, викликають запитання.

Замість зразково-показової приватизації ОПЗ для іноземних інвесторів знову ризикуємо одержати традиційний український «договірняк» в інтересах заздалегідь визначеного інвестора. Чи буде це Фірташ, чи Коломойський, чи хтось інший, тісно пов’язаний з чинною владою.

Нагадаю, одна з основних декларованих цілей — не тільки отримати гроші, а й провести (на кошти інвестора) прискорену модернізацію підприємства.

Закінчення. Початок у номері за 14 липня.

Засідання ради «Росія—НАТО»

13 липня у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбулося засідання ради «Росія—НАТО» — структури, створеної у травні 2002 року для обміну думками та розвитку співпраці між РФ і державами-членами Альянсу. Робота в рамках цього формату перервалася з ініціативи НАТО у зв’язку із загостренням ситуації в Україні у 2014-у. Перше після майже дворічної перерви засідання ради пройшло в кінці нинішнього квітня.

Проводячи засідання цієї ради відразу після саміту Північноатлантичного альянсу у Варшаві, Захід прагне реалізувати «подвійну стратегію» щодо РФ: з одного боку — демонстрація військової сили з метою стримування агресивних рефлексів Кремля, з іншого — готовність до діалогу задля мінімізації переходу відносин між Альянсом та Росією у відкриту конфронтацію. Головна проблема, яка зараз стоїть перед НАТО, — дотримання балансу між стримуванням та діалогом.

Продовження. Початок у номерах за 25 червня, 2  та 9 липня.

Край Мазурських озер на північний схід від Ольштина — дивовижна земля з пагорбами, лісами та озерами льодовикового походження, з невеликими фермами, де виробляються екологічно чисті продукти, з ідеальними дорогами, туристичними шляхами на будь-який смак, малими затишними містечками. А також з найменшою в країні густотою населення. Це — зелені легені Польщі. Озер, площею понад гектар, тут налічується близько двох тисяч, найбільші з них сполучені між собою річками та каналами.

Ми у містечку Ґіжицко (нім. Льотцен), у якому проживає 31 тисяча осіб і яке за браком часу вдається роздивитися лише з вікна авто.

Цьогорічний, уже сьомий, кінофестиваль «Німі ночі», що проходив 8—10 липня на Морвокзалі, залишив щемливе відчуття швидкоплинної краси...

Це був перший фестиваль без Юрія Кузнецова, який усі роки був щасливим талісманом цієї події, її натхненником та активним учасником. Пам’ятаю, як усі з нетерпінням очікували тієї хвилини, коли Юрій сідав за інструмент. Він, єдиний із музикантів, ніколи не переглядав фільм завчасу, не писав музику, а грав у моменті, перебуваючи в прямому контакті з тим, що відбувалося на екрані. Це був його сміливий виклик, його прекрасна звичка жити і творити в стані імпровізації. Тож перший день фестивалю став присвятою легендарному піаністу. Дружина Юрія, Наталія Ертнова, нагадала нам його слова: «Будьте щасливі при найменшій можливості. Будьте щасливі тут і тепер, бо завтра може не бути».

Перший день «Німих ночей» почався українською стрічкою «Тарас Трясило», знятою на Одеській кіностудії у 1927 році, й озвучували її показ одеські музиканти — піаніст Андрій Показ і перкусіоніст Яків Торунцов. Найдорожчий український німий фільм привертав увагу драматичними батальними сценами, дорогими декораціями і вишуканими костюмами у стилі бароко. У головних ролях — легендарні актори театру Леся Курбаса «Березіль» Амвросій Бучма та Наталя Ужвій. В основі сюжету — доля жінки, що стає заложницею польського шляхтича через непокірність її брата-бунтівника. Музичний су-провід був водночас і симфонічним, і сучасним. Завдяки цьому картина про визвольну боротьбу українського народу викликала асоціації з нинішнім днем, з подіями, що відбуваються зараз, з війною, і зародила німе запитання: «Чому ми, українці, ходимо по колу, чому не робимо ніяких висновків з того, що відбувається?».

В Одесі завжди щось відбувається вперше — чи в межах міста, чи в ширших масштабах. Одесити мають здорові амбіції й живуть з переконанням, що «ми не такі, як усі». Зрештою, така емпірична самоідентифікація не лише у мешканців цього південноукраїнського міста.

На початку липня ми стали свідками справді непересічної події в сфері культури: вперше цілісною тематичною групою на виставці, яка відкрилася в Одеському художньому музеї, представлені відреставровані впродовж останніх сорока років твори із фонду ОХМ — загалом 53 експонати (24 ікони та 29 картин). Це, звичайно, далеко не повна збірка робіт із музейної колекції, які повернені до життя, до глядача в означений період. Якась частина включена в постійно діючу експозицію. Зокрема, портрет Євстафія Пальменбаха авторства Дмитра Левицького, пейзажі «Ранок у Криму біля Гурзуфських скель» та «Хмаринка», відповідно, пензля Івана Айвазовського та Архипа Куїнджі (художник-реставратор Серафим Чаркін), а також широковідомий портрет Івана Буніна, виконаний Євгеном Буковецьким. Здійснена ця масштабна і кропітка робота фахівцями Національного науково-дослідного реставраційного центру України (ННДРЦУ), а саме його філіалами в Одесі, Львові і столичними спеціалістами.