Три літніх сюжети

У Конституції України, при цьому, жодного слова не сказано про адміністративну вертикаль на чолі з Адміністрацією Президента, про кругову поруку прокурорів, суддів, чиновників та олігархів і про можливості керувати державою з одного кабінету. І зауважте: Конституція в первинному варіанті та в усіх наступних не заважала концентрувати владу в одних руках і розширювати повноваження за рахунок прав громадян. За двадцять років Верховна Рада не ухвалила жодної поправки до Основного Закону, подібної до американського Білля про права 1791 року.

Показово, що лідери майданів після кожної з двох революцій XXI століття — Помаранчевої та Революції Гідності — відкидали можливість прийняття нової Конституції України революційним шляхом. Вони роблять усе, щоб законсервувати застарілі норми Основного Закону і використовувати їх так само, як невдачливі попередники. Як стіну, за яку ховається реальна влада. Ідеї скликання Конституційної асамблеї чи подібного зібрання наштовхуються на бюрократичну тяганину або йдуть у пісок, в комісію, де фахівці місяцями, а то й роками обговорюють пропозиції і проекти.

Де ви, дострокові вибори?

Якщо поточна сесія Верховної Ради не буде продовжена, то до її закінчення залишається три тижні, а пленарні засідання завершаться ще раніше — 14 липня. Для народних депутатів настане пора відпусток, відпочинку від непосильної праці та очікувань, що бороть-ба з корупцією ось-ось добереться до їх кабінетів.

Рішення регламентного комітету ВР дати згоду на винесення в зал для голосування питання про позбавлення депутатської недоторканності, затримання і арешт народного депутата від групи «Воля народу» Олександра Онищенка показало, що з новим генеральним прокурором і прокурорами НАБУ жарти погані. І тим, у кого рильце в пушку, краще долю не випробовувати, а на зо два місяці відправитися для зустрічей з виборцями на... Канари.

Ті, у кого почуття небезпеки притупилося або взагалі відсутнє, разом з тими, хто далекий від газових схем, залишаться вдома і продовжать на відпочинку займатися полі-тикою. А найкращим відпочинком для цих людей є партійне будівництво. Вже півтора року у полі-тичній еліті, владних коридорах і кулуарах ходять чутки про те, що криза назріла, третій майдан на носі, а позачергові вибори до Верховної Ради оголосять якщо не завтра, то наступного тижня.

Щоб не упустити момент, опозиції, зрозуміло, не можна куняти. Лідери парламентських партій, що не увійшли до правлячої коаліції, в голові весь час перебирають рейтинги, а безпартійні лідери готуються надолужити згаяне, збудувати організацію, якої ніде і ніколи не було.

Інтерес до будівництва замків на піску підтримують соціологи, публі-куючи відкриті і проводячи закриті опитування. Результати одного зі свіжих опитувань, проведених КМІС (Київським міжнародним інститутом соціології), свідчать, що якщо громадянам обирати парламент доведеться негайно, то за «Батьківщину» віддадуть голоси 11,8% виборців, за Блок Петра Порошенка — 7%, а Опозиційний блок і «Самопоміч» отримають по 6% голосів.

Цифри, звичайно, умовні, виборів навіть у бінокль не бачити і криза ще не назріла, але опитування змушують політиків ворушитися, щоб не опинитися за бортом подій.

Хто за новеньку?

Кращим стартом для розвитку партійного проекту є партія, яка працює в незайнятій ідеологічній ніші. Така ніша в Україні лише одна. Ліберальна. До поглинання «Батьків-щиною» цю нішу намагалася освоїти партія Віктора Пинзеника «Реформи і порядок», але відтоді минуло багато часу. Популізм переміг у лівих, правих націоналістів, консерваторів і радикалів.

Упродовж останніх років, застійних і революційних, ніхто не ризикнув підняти кинутий прапор. Тому що підтримка партії, яка орієнтована на середній клас і захищає дрібний та середній бізнес, — велика проблема в країні з бідним населенням. Тому що верховенство права (гарантія такого захисту) — поки що недосяжна мрія, а перетворення олігархічного режиму на сучасну державу практично не починалося.

Певні надії на те, що європейські цінності (вони ж ліберальні) стануть основою для створення нової партії, були пов’язані з тим, що серед ініціаторів її створення — група «єврооптимістів»-реформаторів, депутатів Верховної Ради. Серед них — двоє колишніх журналістів Сергій Лещенко та Мустафа Найєм, які мислять незалежно, не пов’язані зобов’язаннями з ни-нішнім «правлячим класом», а також лідери «Демократичного альянсу», який добре виступив на останніх місцевих виборах.

Надії, однак, туманні. Принципи християнської демократії («Дем-альянс») і меморандум єврооптимістів «Реформи повинні бути справжніми» у єдину концепцію наразі пов’язують лише чесні наміри. А завдання боротьби з корупцією, першочергове завдання, на якому наполягають організатори створюваної партії, навіть однодумці розуміють по-різному. І часто не можуть дійти згоди.

9 липня в Києві пройде з’їзд нової партії. Вона поки що не має назви. Вона поки що не має чітко прописаної програми. Але кількість розумних і чесних людей з бажанням змінити країну має перейти в якість. У справжні реформи і справжню боротьбу з корупцією.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.