Польський щоденник

Отолія Анна СЕМЕНЕЦЬ, бурмістр Мронґово, за базовою освітою фінансист, показує красень-амфітеатр. Він на протилежному від міста мальовничому березі озера Чос.

— Пані бурмістре, як постав амфітеатр?

— Мронґово стало фестивальним містом ще 1982 року. Тоді у нас шведська компанія збудувала перший п’ятизірковий готель на Вармії та Мазурах. Сюди почали приїжджати знамениті гості. Перший амфітеатр спорудили силами солдатів, які тут служили у військовій частині, він мав 4620 місць. Того ж 1982-го започаткували міжнародний фестиваль музики «Пікнік-кантрі в Мронґово». Але з плином часу той амфітеатр перестав відповідати вимогам безпеки. Довелося будувати новий, який завершили у 2011-у. Його звела місцева будівельна фірма всього за один сезон. Чудовий проект створили наші друзі-архітектори з приморського містечка Костєжина за більш ніж символічну плату. Новий амфітеатр відповідає сучасним вимогам, дуже вдало спроектований, стало більше місць.

Із 10 мільйонів злотих, у які він нам обійшовся, два мільйони отримали з Євросоюзу. На воєводському рівні нас не підтримали, зіславшись на брак коштів. (Далі голос пані бурмістра забринів металевими нотками). Колишньому маршалкові я сказала, що до кінця життя йому того не пробачу! І при кожній зустрічі нагадуватиму йому про це!

Є фестивалі, на яких тих місць знадобилося б більше, є й такі, де глядачів дещо менше, ніж місць. Амфітеатр чудово розташований над озером Чос. Сценографи дуже цінують таке розміщення, бо дійство відбувається на тлі мальовничого озера та білих вітрильників на ньому, тож нема потреби робити якісь декорації.

— Чи легко було організувати перший фестиваль кантрі у 1982 році?

— Ні! Було дуже важко, бо то була музика американська, «імперіалістична», не співзвучна з тими часами та тою політикою, яка тоді провадилася. Рішення приймалося аж на рівні центрального комітету ПОРП. Але нам дуже хотілося і той дозвіл ми отримали. Цього року маємо ювілей, 35-ліття фестивалю.

Налагоджена широка культурна співпраця з містом Нешвілл (штат Тенессі) у США, яке є колискою кантрі. Щороку приїжджають музиканти зі Штатів, Канади та інших країн, а також польські кантрі-гурти. Фестиваль «Пікнік-кантрі у Мронґово» є ідентифікатором не тільки нашого міста, але й усієї Вармії та Мазур.

— А які ще фестивалі ви проводите?

— Один з найбільших — Фестиваль кресової культури, який цього року відбудеться вже в двадцять друге. Говорячи про нього, слід відзначити, що по роках, які пройшли після війни, з огляду на різні обставини, люди перемішалися. Зараз культуру буває нелегко ідентифі-кувати з одним народом, бо все переливається, як у калейдоскопі. Тут виступають гарні українські колективи, литовські, білоруські, в чудових народних строях. То не суто польські ансамблі, чи лише польська музика, то молоді люди, які розмовляють мовою того народу, серед якого мешкають. Там не лише музика, пісня чи танець, але й інші пласти культури як-от скульптура, малярство та поезія. Приїжджають журналісти з різних країн, для них проводяться майстер-класи. Запрошую на цей фестиваль і впевнена, що будете у захопленні.

— Як реформа місцевого самоврядування вплинула на розвиток міста?

— Реформа почалася 1991 року. У перший період вона вплинула передусім на місцеву самобутність, на утвердження у жителів і тих, хто тут з’явився у місцевій політиці, розуміння, що врешті на них перекладені обов’язки та відповідальність за свою малу вітчизну. Певно, що початки, як завжди, бувають нелегкі. Однак, з перспективи часу, можу сказати, що ми крок за кроком владнали та стабілізували багато справ і зайнялися практичною розбудовою суспільства демократичного та громадянського. Не є в нас так, що справи вирішує лише міська влада, рада міста та бурмістр, ні! Працюємо ретельно над тим, щоб громада брала активну участь і мала вплив на те, що в місті відбувається. Такий пріоритет нашої діяльності.

— Як це вплинуло на бюджет?

 — У нас 22 тисячі мешканців, бюджет міста — 70 мільйонів злотих. Найбільше нам коштує освіта — на неї йде 37%, на соціальний захист — 17%, також утримання доріг та інші витрати. На інвестиції маємо 11%. В бюджеті є і зовнішні кошти.

Збираємо пропозиції від мешканців ще на етапі опрацювання бюджету. Вже впродовж трьох років у нас існує громадський бюджет, у ньому є передусім інвестиційні пункти. Реалізуємо ті проекти, подані від наших мешканців, які пройшли громадські слухання. Кращі отримують фінансування.

— Яку промислову продукцію виробляють у Мронґово і як з робочими місцями для молоді?

— У такому гарно розташованому місці, на Мазурах, у краї великих озер, найперше повинен розвиватися туризм. Найкраще про це свідчать готелі та пансіонати за найвищими європейськими стандартами, які вже є і які споруджуються. У Мронґово — 3200 місць у готелях, і це без урахування покоїв гостинних та садиб зеленого туризму. Ми, як і наші скандинавські сусіди, потерпаємо від сезонності, хоча дедалі частіше німці старшого віку приїжджають до нас упродовж цілого року. Є й малі родинні туристичні форми, які надають можливості для відпочинку та якісне харчування.

Розвивається промисловість, але пов’язана вона з середовищем, бо мусимо дбати про природу, про ліси і води, про чистоту повітря. У зв’язку з цим у наших проектах нема об’єктів важкої промисловості, які шкодили б довкіллю. Із 2004 року Мронґово входить до Мазурсько-Вармінської вільної економічної зони.

Далі Отолія Анна Семенець детально розповіла про тамтешні промислові підприємства, найбільший з яких — молокозавод. Він працює ще з часів ПНР, але сьогодні переоснащений найсучаснішим устаткуванням. Продукцію виготовляє з екологічно чистої сировини, яку закуповує у місцевих фермерів. Крім великого асортименту традиційних молочних продуктів, тут виробляють молоко та сироватку у порошку. Продукція продається не лише у Польщі, значна її частина експортується до інших країн. Тут зайняті 400 людей.

На інших підприємствах працівників менше, але список об’єктів зайняв немало часу. У Мронґово виробляють тракторні агрегати, вузли для автомобілів відомих європейських автогігантів, шиють якісний одяг, виготовляють на експорт вікна та двері, багато іншої продукції. Пані бурмістр добре обізнана з тим, що продукується в місті, і старалася перелічити всі заклади, щоб ніхто не образився, що його не згадали.

(Далі буде).

Володимир ГЕНИК.