Ці різні-різні погляди...

Свого часу Вадим Куцан отримав класичну освіту: ДССХШ ім. К. Костанді — ОХУ ім. Б. Грекова — художньо-графічний факультет ПНПУ ім. К.Д. Ушинського — Петербурзька академія мистецтв. Академізм, у хорошому розумінні цього слова, є визначальним і стилеформуючим у роботах майстра: бездоганні рисунок і композиція, відчуття форми, її енергійне ліплення, тонкість тонової модуляції, віртуозна техніка широкого письма. Академізм салонного зразка органічно поєднаний з імпресіоністичною живописною концепцією, в якій відчувається прив’язка до локального кольору.

Щодо змісту, то на виставці переважають роботи із серії портретів відомих культурних діячів сучасної Одеси: україніста-краєзнавця Григорія Зленка, музикантів Юрія Кузнецова та Олександра Ботвинова, художників Альбіна Гавдзинського і Валентина Філіпенка, артистів-коміків «Маски-шоу» (Георгій Делієв, Борис Барський), культуролога і журналіста Романа Бродавка та інних.

До якого напрямку належить той чи інший художник — питання спірне, адже у ХХІ столітті кожен акумулює величезний досвід у галузі мистецтва. На деякі особливості робіт Кучера-Куцана все ж хотів би звернути увагу. Як було сказано, у нього значною мірою відчувається мислення імпресіоніста, що особливо помітно в пейзажах: переважає кадрова композиція, ніби вихоплений несподіваний сюжет. Ці роботи «купаються» в світлі, що справедливо й до портрета — автор схоплює момент, тонко передає психологічний нюанс: просвітлений, самозаглиблено-запитальний погляд Григорія Зленка; скорботний — мудрого Альбіна Гавдзинського; добрий, відкритий у спілкуванні — Валентина Філіпенка; пильний, насторожений, ніби вивчає свого візаві, — Романа Бродавка. У портретній серії художник прагнув передати людину у момент творчості, в найхарактернішій для неї обстановці, або ж, як було зауважено, в момент живого спілкування. Мабуть, найвдалішим є етюдне зображення артистів Георгія Делієва і Бориса Барського. Цікаві у композиційному сенсі й інші ескізи — до двохфігурного портрета музикантів Івана та Олени Єргієвих, а також актора Якова Кучеревського.

Пам’ятаю той момент, коли Вадим задумав згадану портретну серію діячів української культури. Це були 2011—2012 роки. Він якось звернувся до мене з проханням допомогти йому визначити найяскравіших сучасних діячів культури в Одесі, адже був людиною не публічною, зранку й до вечора працював у майстерні, що поблизу Дерибасівської. Звісно, що з подібним проханням він звертався не лише до мене. Так з’явився портрет Григорія Дем’яновича Зленка. Вадим прийшов у бібліотеку на вулицю Пастера, 13 (де на той час ще працював Г.Д. Зленко) зі своєю дружиною Ольгою, поспілкувалися. Художнику було достатньо лише одного сеансу. Якщо графічний портрет неодноразово відтворювався, то згаданий живописний, наскільки можу судити, демонструється вперше. До інших робіт цієї серії я стосунку не маю, за винятком ескізу до портрета диригента Хобарта Ерла, який не увійшов у цю експозицію. Вадим дуже відповідально ставився до створення портрета маестро на сцені, нервував під час роботи. Наскільки знаю, було три сеанси з натури, але далі ескізу справа не просунулася. Він був надзвичайно вимогливим до себе і вимагав поваги до своєї професії.

Привертають увагу своїм естетством зображення балерин, які, переважно, передані у момент, що передує їх виходу на сцену, або під час перепочинку. На виставці викликають зацікавлення кілька ліонських етюдів художника — це твори, які також раніше не виставлялися. Вони писані у незвичній для цього художника манері, надзвичайно корпусно. Вадим багато років поспіль з успіхом брав участь у «Русских сезонах» у французьких містах Ліоні та Парижі (проект французького арт-менеджера Олександра Горича). До експозиції увійшли і два автопортрети художника. Один — раннього періоду, енергійно виліплений, контрастний. У ньому психологія не окреслена. Другий створений уже в останні роки життя. Голова передана в контражурі, проти світла. У портреті — тонка модуляція форми, і погляд, проникнутий глибоким сумом.

Виставка підготовлена дружиною художника Ольгою Куцан та мистецтвознавцем Володимиром Островським. Хотілося б також віддати належне організаторам, які з любов’ю, навіть вишукано оформили представлені роботи. Є ідея перетворити майстерню Вадима Кучера-Куцана на меморіальний музей-квартиру, де зберігалася б його творча спадщина. Збираються матеріали для альбому-монографії про цього художника, який збагатив українське малярство своїми вишуканими і феєричними картинами.

Володимир КУДЛАЧ.