Польський щоденник.

Щоб зрозуміти, де ми є, трохи історії, без якої аж ніяк. У Вармії та Мазурах у давнину мешкали племена прусів-язичників, а в ХІІІ столітті край завоювали тевтонські лицарі, яких запросив польський принц Конрад Мазовецький. Передбачалося, що лицарі підкорять балтійські племена й підуть собі додому, але замість цього вони заснували потужну релігійну державу на північному заході Польщі. Потім була знаменита Грюнвальдська битва 1410 року. Згодом — Торунський договір, за яким частина території відійшла до Польщі. У ХVI столітті Мазурія перейшла у володіння Гогенцоллернів, герцогів Бранденбургу, а 1772-го Вармія була приєднана до королівства Пруссія. 1918 року відбувся плебісцит, у результаті якого жителі Вармії та Мазур побажали залишитися у складі Німеччини. Політика германізації тривала на цій території впродовж семи століть, закінчилася після Другої світової. По війні етнічний склад населення суттєво змінився. Переважна більшість тутешніх німців була змушена покинути ці терени, на їх місце прибули родини поляків, яких вивезли із західних областей Україн-ської та Білоруської радянських республік. Також польська комуністична влада поселила сюди частину українців, депортованих під час операції «Вісла».

Єдине велике місто на нашому шляху — Ольштин, центр Вармінсько-Мазурського воєводства. Тут мешкає 175 тисяч людей.

Перед екскурсією нас зустріла пані Юстина Шостек, представник Вармінсько-Мазурської туристичної організації, директор бюро. Вона повідомила, що один із напрямків роботи бюро — рекламні заходи з підтримки і просування туристичних продуктів регіону Вармії та Мазур. Це — «зелені легені» Польщі, найчистіший регіон країни, який, передусім, є атрак-ційним місцем для літнього відпочинку. Велика кількість місць для нічлігу, понад 7 тисяч, у сорока готелях СПА. «Ми добре знані не лише у Польщі, а й у світі», — запевняє Юстина Шостек.

Мазури — диво природи, край лісів і тисячі озер, сполучених між собою каналами. Тут великі можливості для активного відпочинку. По ріках та озерах можна ходити під вітрилами і сплавлятися на каяках. А неподалік прокладені чудові маршрути для подорожі на велосипедах. Човни, велосипеди та спорядження можна взяти на прокат. Уже знаємо, чим можна займатися влітку. А взимку? До послуг туристів — траси для бігових лиж та кілька гірськолижних спусків. Це, певні річ, не Татри, але зими тут зі снігом. Зростає кількість різноманітних інвестицій у туристичну сферу та оздоровчу інфраструктуру краю.

«Поки що подорож з України до нас займає багато часу, — каже пані Юстина. — Із січня цього року запрацював регіональний аеропорт біля Ольштина. Маємо пряме сполучення з Краковом, Вроцлавом, Берліном. Через кілька днів відкриються рейси до Мюнхена та Лондона. Ведемо перемовини, щоб встановити авіасполучення між нашим регіоном та деякими містами України».

— На яких туристів ви зорієн-товані?

— Найбільше приїжджає поляків. Із сусідів, історично так склалося, сюди їдуть німці. Це сентиментальні подорожі, німців найбільше. Але для нас важливо привабити сюди й сусідів зі сходу. Кількість туристів з Росії (сусіднього Калінінграда), країн Балтії та України становить близько 10%. Збільшується і число гостей з далеких екзотичних країн.

— За які кошти відбувається промоція туризму в регіоні?

— Вармінсько-Мазурська регіональна туристична організація — це об’єднання, яке проводить і господарчу діяльність. Ми згуртували тих суб’єктів, які мають інтерес у просуванні нашого регіону, тобто органи місцевого самоврядування, туроператорів та готелі. Бюджет наш складають членські внески, а також стараємося знайти зовнішнє фінансування — дотації з ЄС, беремо участь у регіональних програмах. Ми ведемо воєводський центр туристичної інформації, продаємо сувеніри і таким чином теж отримуємо кошти.

— А що робите для приваблення туристів з України?

— Останнім часом відбулася низка перемовин. Слід відзначити, що у нас активно працює численна українська меншина, котра дуже допомагає у просуванні регіону. Восени заплановані візити ваших тур-операторів. Україна для нас важливий напрямок. Ми зацікавлені і щиро бажаємо, щоб ситуація у вас стабілізувалася.

Дякуємо пані Юстині. Далі у нас — міська прогулянка. Історичний центр Ольштина можна оглянути за кілька годин, не залишаючись на нічліг. Погода лагідна, небо робить вигляд, що похмуре, але тепло, без дощу і вітру. На ринковій площі, наче іграшкові, кам’яниці міщан-бюргерів, збудовані у XVIII сторіччі. Ратуша на майдані Вольності — споруджена у стилі ренесансу, вежа з годинником — увінчана вишуканим бароковим завершенням купола. Готична брама з червоної цегли — єдине, що вціліло від міських оборонних мурів. Із вежі готичного замку вармійського капітула XІV століття, який також у центрі, відкривається чудова панорама на Ольштин. Крім багатої історії, це дуже зелене місто, в межах якого аж вісім великих озер. Ліси займають 21% міської території, а міський ліс Ольштина — найбільший у Європі лісовий масив у межах міста. Хто такий Коперник для Польщі і для світу — розповідати не треба. Але в Ольштині пам’ятників великому полякові аж два! Один з них, звісно, з відполірованим туристами сяючим носом, тут справді гарно і люди хочуть сюди повертатися. Саме в Ольштинському замку Коперник почав писати своє визначне творіння «Про обертання небесних тіл».

Поки небесні тіла обертаються, ми покидаємо Ольштин і прямуємо в Лідзбарк Вармінський. У цьому містечку є мальовнича ріка та кілька пам’яток архітектури, але для нас найцікавіший насамперед готичний замок — резиденція єпископів. Сьогодні це один з найбільш збережених замків Польщі, перлина Вармії. У нього недавно вдихнули нове життя і тепер, у ХХІ столітті, він служить нашим сучасникам. Замок небезпідставно вважають схожим на Вавельський і називають Північним Вавелем. Але так є зараз. А десь п’ятнадцять років тому він поволі занепадав і руйнувався, коштів на ремонт не було. Пам’ятка була міською власністю й водночас валізкою без ручки. Міська влада кілька разів намагалася здати замок в оренду, але охочих не знайшлося. І тоді місто продало визначну пам’ятку архітектури приватній особі. Однак був ретельно прописаний механізм, що і як робити, аби не заподіяти будівлі шкоди непродуманим ремонтом. Усі проектні та реставраційні роботи, до найменших дрібниць, здійснюються під пильним оком служби з охорони пам’яток архітектури. Сьогодні тут музей, а також астрономічна обсерваторія та велика бібліотека. Частину комплексу пристосували під чотиризірковий готель Krasicki, розміщений у крилі будівлі, оформленому в готичному стилі, а частина — в крилі, оформленому в стилі бароко. Є кілька конференц-залів. Тут проводяться численні бізнес-форуми та міжнародні конференції.

З почуттям гумору у власників замку також все гаразд. У підземеллі є великий басейн, дно якого викладене візантійською мозаїкою. Від коридору його відділяє скляна стіна, а з протилежного боку — великі якісні репродукції Пітера-Пауля Рубенса, серед яких «Вакх» та «Три грації». Фахівець з маркетингу пані Олександра Горецька-Островська розповіла, що ідеал жіночої краси великого Рубенса дуже допомагає деяким дамам з формами позбутися непотрібних комплексів та повірити у себе.

А ще тут, як і в кожному порядному замку, є привид. Це дівчина у білому, яка безшумно може з’явитися вночі. Вона добрий дух і має дивне старовинне ім’я Офка.

(Далі буде).

Володимир ГЕНИК.