№ 53-54 (21730-21731) субота 25 червня 2016 року

На початку 70-х років минулого століття, коли протиріччя між арабськими країнами та Ізраїлем не вдавалося вирішити мирними засобами, коли війну у В’єтнамі не могли ніяк закінчити, коли у Вашингтоні остаточно не визначили, СРСР чи Китай становлять для США більшу небезпеку, за роботу взявся американський дипломат і політик Генрі Кіссінджер.

Холодний прийом у Києві

Одним із методів роботи Генрі Кіссінджера, радника з безпеки і Державного секретаря за президентства Річарда Ніксона та Джеральда Форда, були переговори за участю нібито нейтральної третьої сторони. Цього «посередника», переїжджаючи з місця на місце і зустрічаючись з лідерами ворожих держав, зображував сам Кіссінджер і його помічники. Неважливо, чи вірили їм, чи ні, але метод, відомий як човникова дипломатія, приносив американцям блискучі результати.

Сьогодні існує чимало думок і міркувань щодо військово-полі-тичної обстановки навколо України, подій на Сході нашої держави, форм і методів ведення бойових дій у нав’язаній нам «гібридній війні». Ворожа пропаганда і ті, хто їй підіграє, намагаються представити світовій спільноті, що це, мовляв, лише «внутрішній конфлікт», перерозподіл влади між олігархічною верхівкою та з’ясування стосунків між україномовним і російськомовним населенням.

Та, як відомо, факти — річ уперта. Кожна людина, яка має здоровий глузд, розуміє, що плани підступного агресора і його маріонеток з бандформувань далекоглядніші і що виклик вони зробили вибору українського народу, принципам і правилам всього демократичного світу. Як доказ — анексія Криму, більш ніж дворічна війна на Сході країни. Так, саме війна, а не проведення антитерористичної операції. Вважаю, кожен хто захищав рідну землю на Донбасі, зі мною погодиться.

Не менш актуально звучать й інші питання: як надалі розвиватимуться події на Сході України? Чи справді готові Збройні Сили України дати гідну відсіч агресору, знаючи про його величезний інтерес до Причорноморського регіону? Як захисники України готуються до можливих викликів і загроз?

8—9 липня у Варшаві відбудеться саміт НАТО, який, прогнозують, стане найбільшим в історії Альянсу.

«Це — найбільший саміт НАТО в історії Альянсу, перший саміт, який відбувається у Варшаві, і перший саміт нинішнього генсека НАТО Єнса Столтенберга. Цей саміт буде позитивним, оскільки на ньому прийматимуться рішення, аби світ був безпечнішим», — заявив під час прес-конференції на Національному стадіоні у Варшаві, де відбуватимуться більшість заходів у рамках зустрічі, міністр національної оборони Польщі Антоній Мацеревич. Він нагадав, що у саміті братимуть участь 28 делегацій країн Північноатлантичного альянсу, 26 делегацій країн-союзників, делегації штаб-квартири НАТО, Світового банку, ООН та ЄС.

Завдяки допомозі української діаспори з Канади — фонду «Приятелі Збройних Сил України» — волонтерська мережа «Вільні люди» вкотре передала допомогу учасникам російсько-української війни.

Волонтери відвідали добровольців в Авдіївці, де передали обладнання для зв’язку на загальну суму понад 150000 гривень. Це, зокрема, 4 комплекти цифрових рацій «Hytera» PD 605 Um (із захищеним каналом зв’язку з кодуванням), ретранслятор сигналу HYTERA RD-625, телескопічна щогла 12У, програматор радіостанції, дві параболічні антени для прийому сигналу та антену операторського класу, повністю укомплектований комп’ютер тощо. Окрім того, «Вільні люди» передали військовослужбовцям комплекс супутникового зв’язку, що дозволяє мати доступ до мережі інтернет та надсилати захищені повідомлення прямо з передової.

Напередодні Дня медичного працівника у Золотій залі Літературного музею відбулися урочистості, приурочені до цієї дати.

Людям у білих халатах вручили нагороди і квіти, на їхню честь звучала музика. 200 військових і ци-вільних медиків привітала заступник голови Одеської облдержадмі-ністрації Соломія Бобровська, яка вручила їм почесні грамоти ОДА та Міністерства охорони здоров’я України.

Особливу увагу було приділено співробітникам Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, які пройшли через АТО.

Від обласної ради великій когорті медичних працівників Одещини почесні грамоти та відзнаки вручив депутат Анатолій Садовник.

Дорогі земляки!

Щиро вітаю вас із визначним національним святом, яке є символом єднання українського народу — Днем Конституції України!

Двадцять років тому прийняття цього документа стало однією з найважливіших віх історії незалежної України. Конституція дала поштовх для продуктивного розвитку всіх галузей національного законодавства, стала реальною і дієвою основою розбудови незалежної держави як повноправної учасниці світового співтовариства.

Сьогодні наша країна переживає дуже непростий, але необхідний етап змін. Вони стосуються практично всіх аспектів життя держави, у тому числі місцевого самоврядування. Однак усі новації в суспільному житті зобов’язані враховувати конституційні норми, що гарантують права і свободи кожного громадянина. Люди повинні служити закону, а закон повинен служити людям.

23 червня Україна вшановувала пам’ять понад 20000 людей, розстріляних радянською владою у в’язницях Західної України

75 років тому, з початком радянсько-німецької війни 22 червня 1941 року, тюрми Західної України, окупованої внаслідок «золотого вересня 1939-го», були переповнені політичними в’язнями і стали гострою проблемою для радянської влади. Особливо — у прифронтовій зоні. І радянська влада «вирішила» цю проблему у характерний для неї спосіб.

Перші розстріли в’язнів, як наголошують в Українському інституті національної пам’яті, почалися у тюрмах Західної України вже 22 червня 1941 року. Наступного дня, 23 червня, у в’язниці Луцька відбулася одна з перших наймасовіших екзекуцій. Архівні документи свідчать, що станом на 10 червня там утримувалося 2117 ув’язнених: патріотично налаштована молодь, активісти ОУН, священнослужителі, інтелігенція. У доповідних записках начальнику тюремного відділення НКВД зазначається, що 23 червня, у зв’язку з бойовими діями біля Луцька, з-під варти звільнили малолітніх, «указників» і засуджених за незначні, тобто побутові, злочини. Всього 84 особи. Решту розстріляли з кулеметів та закидали гранатами. Миколі Куделі пощастило вижити в тому пеклі. Його спогади зафіксовані у матеріалі співробітниці Українського інституту національної пам’яті Лесі Бондарук «Знищення в’язнів у Луцькій тюрмі. 70 років бійні НКВД».

Шоста сесія Одеської обласної ради, судячи з порядку денного, теоретично мала пройти тихо й більш-менш злагоджено. Усі 49 питань, винесених на пленарне засідання, не містили особливих «зачіпок», які завадили б тому. Але в сесійній залі трапилося те, що стало інформаційним приводом для багатьох ЗМІ.

Не забігаючи наперед, скажу, що до участі у засіданні були запрошені народні депутати України, керів-ництво прокуратури і Головного управління Національної поліції в Одеській області, голова ОДА Міхеіл Саакашвілі, численні чиновники.

На початку сесії голова обласної ради Анатолій Урбанський вручив знаки генетичної ідентифікації особистості, яка забезпечує найшвидшу ідентифікацію усіх військовослужбовців шляхом виготовлення персональних генетичних жетонів. Перші жетони, які ще називають «АТОнами», дісталися… полковникам із місцевого силового чиновництва.

1 липня в реформуванні житлового сектору має розпочатися вельми важливий етап. Він передбачає передачу багатоповерхівок в управління їх мешканцям. Так прописано у Законі України №417 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Верховна Рада ухвалила згаданий закон ще торік. Відтоді ведеться активна робота щодо його впровадження. Зокрема, останнім часом значно збільшилася кількість функціонуючих об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Ще чимало їх перебувають у стадії створення та реєстрації.

Об’єднання співвласників фахівці називають най-оптимальнішою організаційно-правовою формою управління багатоповерхівками. Вони забезпечують максимально ефективне функціонування. Зокрема, ОСББ, здійснюючи термомодернізаційні роботи, мінімізують витрати різних видів енергії, що вкрай важливо в умовах зростаючих тарифів на житлово-комунальні послуги.

У 2015 році через конфлікти та переслідування було зафіксоване наймасштабніше вимушене переміщення у світі. Через стрімкий ріст його показники сягнули небаченого раніше рівня, зумовивши колосальні людські страждання. Про це йдеться у звіт Агентства ООН у справах біженців (UNHCR), який було оприлюднено 20 червня, у Міжнародний день біженця.

Як зазначається у звіті, близько 65,3 мільйона людей у світі були переміщеними наприкінці 2015-го, тоді як роком раніше ця цифра становила 59,5 мільйона. Уперше обсяги переміщення перевищили рекордну межу у 60 мільйонів.

Ця цифра — 65,3 мільйона — включає 3,2 мільйона людей в індустріальних країнах, які станом на кінець 2015-го очікували на рішення щодо надання статусу. Це найвищий із показників, який коли-небудь фіксувало Агентство. Ця цифра також включає 21,3 мільйона біженців у світі та 40,8 мільйона внутрішньо переміщених осіб, які були змушені покинути свої домівки, але залишаються у межах власних держав. Кількість біженців зросла на 1,8 мільйона за рік та є найвищою з початку 1990-х. Кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО) зросла на 2,6 мільйона і також є рекордно високою.

У Києві з лекцією «Потреби» виступив нещодавно звільнений з тюрми російський художник-акціоніст Петро Павленський.

Нагадаємо, вночі 9 листопада 2015 року він підпалив двері будівлі ФСБ на Луб’янській площі у Москві. Спочатку слідство звинуватило художника у «вандалізмі за мотивами ідеологічної ненависті» (стаття 214 кримінального кодексу), але потім перекваліфікувала справу на статтю 243 — «пошкодження виявленого об’єкта культурної спадщини».

У вщент заповненій залі столичного Центру візуального мистецтва люди сиділи на підлозі і підвіконнях, стояли у проходах. Найстійкіші отримали можливість наприкінці вечора зробити селфі з художником і подарувати йому квіти.

Сам митець жартома зауважив, що російська в’язниця, в якій він провів більше півроку, дала йому можливість відпочити. А ще — усві-домити: російська влада тримає людей у ярмі, маніпулюючи базовими потребами. Поділитися цим одкровенням Петро Павленський і приїхав до Києва, обравши україн-ську столицю першим публічним майданчиком після звільнення.

Балта — претендент на одне із семи чудес України в номінації «Історичні міста та містечка»

Триває другий етап цьогорічної акції «7 чудес України», яка має за мету визначити найкращі міста та містечка нашої країни.

На початку червня оргкомітет конкурсу, підсумки якого великою мірою залежать від інтернет-голосування на сайті www.7chudes.in.ua, назвав 21 фіналіста, з-поміж яких і райцентр Одещини — Балта.

Зауважимо, «7 чудес України: історичні міста та містечка» — це вже п’ятий етап всеукраїнської акції «7 чудес України», ініціатором та організатором якої є фонд Миколи Томенка «Рідна країна». На попередніх етапах уже визначали: «7 історико-архітектурних чудес України» (2007), «7 природних чудес України» (2008), «7 чудес України: замки, фортеці, палаци» (2010) та «7 чудес Києва» (2013).

24—26 червня та 1—3 липня в Одесі відбудеться регіональний конгрес Свідків Єгови, тема якого — відданість.

Кожна із 49 частин триденної програми конгресу висвітлює тему відданості. Крім того, спеціально для цих конгресів Свідки Єгови підготували 35 відео-роликів і два коротких фільми, які демонструватимуться у суботу та неділю.

Давид Симонян, представник світового головного управління Свідків Єгови в Брукліні (Нью-Йорк), зазначив: «Ми переконані, що відданість — найважли-віша складова здорових стосунків. Програма регіональних конгресів цього року допоможе людям не тільки зміцнити дружні і сімейні узи, але, що найголовніше, зміцнити відносини з Богом. Ми впевнені, що програма конгресу сподобається всім, хто відвідає цей захід».

Конгрес «Будьте віддані Єгові!» пройде у Палаці спорту (проспект Шевченка, 31). Вхід вільний.

17 червня в Одеській обласній філармонії прем’єрною постановкою напівсценічної вистави опери П.І. Чайковського «Іоланта» відкрився ІІІ міжнародний фестиваль Black sea music fest за участі Національного одеського філармонійного оркестру (НОФО) під орудою художнього керівника фестивалю, народного артиста України Хобарта Ерла, молодих українських солістів та хору ОНМА ім. А.В. Нежданової.

21 червня фестиваль в Одеській опері продовжила концертна програма, у якій переважали твори Мирослава Скорика. Це частина національного проекту 3С: Сильвестров, Станкович, Скорик. Знаменно, що це перший концерт Миро-слава Скорика на сцені Одеської опери. Кілька місяців тому авторський концерт Мирослава Михайловича, яким диригував сам композитор, відбувся у ДССМШ ім. П.С. Столярського. Цього разу Миро-слав Скорик також порадував одеситів своєю присутністю.

Ведуча фестивалю музикознавець Людмила Сергійчук зачитала привітання міністра культури України Євгена Ніщука до учасників проекту. Одеса стала восьмим й останній у цьому сезоні містом, де реалізований проект 3С. Автор ідеї — музикант і громадський діяч Олександр Пірієв, він же соліст у прем’єрному для Одеси виконанні Концерту № 2 для віолончелі з оркестром Мирослава Скорика. Світова прем’єра цього твору пройшла 4 квітня в Національній опері України. Проект 3С розрахований на два роки, впродовж яких більшість міст нашої країни ознайомляться з запропонованою програмою. Основний спонсор проекту — KredoBank.

Із виставки етюдів Вадима Куцана

Камерна виставка творів відомого одеського живописця Вадима Кучера-Куцана вкотре нагадала нам, якого прекрасного майстра ми свого часу втратили. Він передчасно залишив цей світ 1 грудня 2013-го. 3 червня цього року Вадимові сповнилося б 50.

Експозиція розгорнута в Україн-ському домі Одеси. В ній більше тридцяти малоформатних робіт мистця, здебільшого етюди у жанрі портрету, пейзажу і натюрморту. Це переважно підготовчі роботи до задуманих полотен, які, втім, цілком самодостатні і представляють унікальну сторону творчості цього майстра, дозволяють зрозуміти його «кухню». Більшість з них виконана в техніці акварелі або ж олійними фарбами на картоні у 2013-у, тобто в останній рік життя художника, і свідчать про його великий ще невикористаний потенціал.

Ольштин  —  Лідзбарк  Вармінський

Про Польщу ми знаємо наче і немало, а з іншого боку — не так уже й багато. Міні-опитування, проведене мною серед друзів, знайомих, сусідів та родичів, показало: українець знає, що у Польщі цікаво було б відвідати Краків — Закопане — Татри, далі йшов Гданськ та балтійське узбережжя, столиця Варшава була третьою. Дехто називав також Люблін та Вроцлав.

Разом з невеликою дружною групою українських журналістів, дякуючи Генеральному консульству Республіки Польща в Одесі, мені впродовж чотирьох днів поталанило мандрувати польською глибинкою — воєводствами Вармінсько-Мазурським та Білостоцьким. Це північний схід, терени, які, за польськими мірками, донедавна вважалися бідними та депресивними.

Пообідня субота, спека, вулиця Дерибасівська… У Міському саду — свято морозива, гучить музика, з круглої естради лунають веселі пісні. Люди забавляються, прогулюються…

А за ворітьми Літнього кінотеатру, посеред суцільної руїни (тут перманентний ремонт, та такий — аби день до вечора) хлопці у камуфляжах переносять у глуху закутину кілька старих лавок. Нечисленним глядачам (небагато сміливців наважились, а передусім — не схотіли перейти цей рубікон різкого контрасту, зануритись у далекі звідсіль проблеми) вручають «Повістки про виклик» — дякувать Господу, символічні: з’явитися… день і час… стаття перша… стаття друга, вкінці — слідчий… МП… дата. І, звісно ж, корінець повістки… Сідають на лави… Тепер вони вже не глядачі — ув’язнені. Такий мистецький задум.

Усе, як у реальному нашому нинішньому житті: там — весела безтурботна гульба, тут, поряд, в’язниця, знущання та страждання, страх і відчай, мужність і стійкість, неприкрита корупція (навіть тут, у в’язниці!), приниження людської гідності, слідчі, наглядачі, суди… Про все це один по одному вповідають на тлі глухої стіни хлопці у камуфляжах — вповідають у поетичних рядках, художніх образах, метафорах… Не декламують, бо не актори, а дійсно розповідають, й це лише підсилює ефект, бо впові-дають так, немовби всі ці жахи, знущання, цілковите безправ’я, суцільне порушення людських прав і т.д. і т.п. відбувалося з ними…

Американська телеакадемія нагородила документальну стрічку «Зима у вогні», зняту в копродукції України, США та Великобританії, спеціальним призом The Television Academy Honors.

Ця нагорода — традиційна відзнака для фільмів, які, на думку телеакадеміків, «надихають, підвищують обізнаність та мотивують до змін», повідомляє Cultprostir. У різні роки її лауреатами ставали «Шоу Опри Вінфрі», серіали «Відділ новин», «C.S.I: місце злочину».

«Від імені моєї країни та всієї міжнародної команди, яка працювала над фільмом, я дуже вдячний за цю нагороду. Революція Гідності багато чому мене навчила і я прагнув задокументувати її та показати світові. Ця відзнака дуже важлива для України, що продовжує свою боротьбу. Я хотів би присвятити цю нагороду всім тим, хто віддав своє життя за свободу», — сказав режисер стрічки Євген Афінеєвський у своїй промові на церемонії нагородження.

З нової збірки поезій «Біляївські ноктюрни»,
яка незабаром побачить світ

***

Я поет Придністров’я —
дивовижного краю,
Де світанки прозорі, як чиста роса,
Де хати у вишневих садах потопають,
Де в колисці вербовій мене
дід колисав.

Тут знайомі мені всі стежки і дороги,
Тут дитинство воєнне і юність моя.
Біля хати батьківської вишня з порогу,
Наче мати, привітно вітає здаля.

А тополі стоять непорушно, як варта,
Треті півні піють, як завжди, на зорі.
Тут у серці моїм розгорілася ватра,
Коли гарну лебідку біля річки зустрів.

Вчитель музики із села Гвоздавка Перша Любашівського району Віктор Максимченко переміг в обласному фестивалі-конкурсі самодіяльних композиторів та авторів пісень «Відлуння». За свою пісню  «Україна» він отримав Диплом лауреата першого ступеня. Таку ж відзнаку здобула  авторка пісні «Зіграй мені, бандуронько» Лілія Олійник з Ренійського району.

Журі у складі письменників, музикантів, журналістів, викладачів вишів, фахівців Одеського обласного центру української культури назвало й дипломантів. Це — автор пісні «Серце моє» Євген Байло із Сарати, автор пісні «Маки червоні» Олександр Ханенко з Кілії, композитор пісні «Туда, где мама у ворот» Володимир Сисоєв із с. Базар’янка Татарбунарського району та композитор пісні «Честь Небесній Сотні» Валентина Щеголькова із Татарбунар.

Надзвичайний стан оголошено в Ізмаїлі. В районі не працюють продовольчі ринки, розважальні заклади та заклади харчування, заборонено купатися у водоймах, вживати сиру воду… Причина — масове захворювання на гостру кишкову інфекцію.

За даними Держсанепідслужби України, станом на ранок 24 червня від початку спалаху кишкових інфекцій в Ізмаїл та ближніх до нього сілах за медичною допомогою звернулися 635 осіб, серед них 370 — діти. У лікувальних закладах міста на стаціонарі у стані середньої важкості перебуває 188 осоіб, з яких 118 — діти. Виписано з лікувальних закладів за час за-хворювання 429 людей. Переважно це мешканці Ізмаїла та сіл Броска і Матроска цього району.

Усі постраждалі скаржилися на раптову нудоту, блювоту, пронос, загальну слабкість, температуру тіла 37—390С, що призводило до швидкого  зневоднення організму. Люди, траплялося, знесилено падали на ходу. У госпіталізованих виявлена кишкова паличка, рота-вірус, норовірус, каліцівірус та астровірус.

В Одесі відкрився перший ігровий майданчик для дітей-інвалідів. Знаходиться він у парку Перемоги. Кошти на гойдалки, в рамках одного із соціальних проектів, збирали самі одесити. Допомогли і гранти.

З першого погляду — звичайні гойдалки. Але якщо придивитися, можна побачити безліч різних незвичних «прибудов»-поглегшувачів для катання на них дітей з обмеженими фізичними можливостями. Наприклад, ті ж каруселі обладнані пандусами і мають днище, щоб ними могли користуватися дітки-візочники. «Каруселі обладнані шлагбаумом. Дитина сама може підняти його і на візочку заїхати пандусом усередину. Потім за допомогою важеля закрити шлагбаум. Заблокувати колеса візочка. Розгойдуватися теж можна самому. Для цього у центрі каруселі зроблено спеціальне «колесо» — крутиш його, і карусель починає обертатися», — розповів директор компанії-розробника дитячого майданчика Віктор Цикало (на знімку).

Напевне, не буде перебільшенням сказати, що 10 червня біля сільської школи зібралися буквально всі жителі Молодіжного, від найменшого до найстаршого. А прийшли вони сюди, щоб долучитися до великого свята — відкриття нового стадіону.

Причому не звичайного шкільного стадіону, а багатофункціонального спортивного комплексу, що відповідає всім сучасним стандартам і включає волейбольно-баскетбольний майданчик, футбольне поле зі штучним покриттям, бігові доріжки і майданчик з тренажерами.

Спорткомплекс збудовано з ініціативи народного депутата України Василя Гуляєва за активної підтримки депутатів партії «Відродження», Молодіжненської сільської ради і місцевих підприємців. Завдяки спільним зусиллям і продуктивній співпраці такий непростий проект вдалося реалізувати за досить короткий термін. Отож стадіон став прекрасним подарунком молодіжненським хлопчакам і дівчаткам до Дня захисту дітей.

Міністру екології та природних ресурсів
Семераку О. М.

Шановний Остапе Михайловичу!

8 червня у місті Татарбунари (Одеська область) відбувся захід, присвячений Всесвітньому дню охорони довкілля. Учасниками «круглого столу» були керівники впливових громадських організацій Татарбунарщини — «Просвіта», «Ліга жінок», «Рідний край», «Відродження», «Леміш», «Бесарабія», «Доброзичливий край», а також громадські активісти, представники ВО «Свобода», небайдужі люди.

Під час дискусії було розглянуте питання щодо ситуації, яка склалася навколо Національного природного парку «Тузловські лимани». Виконуючий обов’язки директора парку Іван Русєв поінформував про здобутки та проблеми цієї природоохоронної установи. Стало зрозуміло, що нагальною проблемою парку сьогодні є кадрове питання, а саме — імовірна зміна професійного керівника на некомпетентного.

До керівників всіх рівнів місцевого самоврядування, сільськогосподарських кооперативів, власників сільськогосподарських фермерських господарств, приватних підприємців, які працюють у сільському господарстві

Шановні хлібороби! Цьогорічна весна подарувала вам радість, бо травневі дощі, які пройшли майже скрізь, заклали міцний фундамент майбутнього врожаю. Високорослі хлібні ниви радують кожного, хто на них працює. Ми, лісівники, шануючи вашу працю, чекаємо, коли перший комбайн піде в першу загінку.

Водночас нас, лісівників, турбує, як сільгоспвиробники розпорядяться соломою, котрої нинішнього року буде вдосталь. Випалювання стерні і соломи, яке практикувалося в останні роки, завдало непоправної шкоди полезахисним смугам і молодим лісам, які в таких важких сухих кліматичних умовах створювалися зусиллями багатьох людей. Відтак звертаємося до всіх, хто бере участь у збиранні врожаю: «Будьте обережні з вогнем!».