№ 51 (21728) четвер 16 червня 2016 року

В Одесі відкрилася громадська приймальня голови Служби безпеки України. Вона розташовується у приміщенні управління СБУ в Одеській області (вул. Єврейська, 43). Презентувати її приїхав особисто голова відомства Василь Грицак. Там же він дав брифінг для журналістів, зробивши кілька сенсаційних заяв, зокрема підтвердив можливість обміну росіян — фігурантів справи  2 травня 2014 року в Одесі — на двох громадян України, яких незаконно утримують у РФ.

Саме Одесу обрали для відкриття першої в Україні громадської приймальні СБУ невипадково. За словами Василя Грицака, з допомогою нової структури Служба безпеки сподівається стабілізувати непросту суспільно-політичну ситуацію в нашому регіоні. Сподівання покладають на простих громадян. У Києві розраховують отримувати від них інформацію про факти корупції, контрабанди, земельних оборудок, прояви сепаратизму. Заради цього в приймальні готові працювати цілодобово.

Про досяжність дій, спрямованих на благо демократії

Українська демократія — демократія молода, і виникла вона після століть диктатур, тому норми українських законів не можна копіювати зі західніх демократій або колишніх «сталінських» псевдодемократій. Молода демократія має бути «вільніша» від «старих» демократій, бо опір «старої гвардії» молодим вітрам дужчий, ніж у «старих» демократіях.

Ця вільність має проявлятися у стандартах досяжности тих чи тих контрольних та инших функцій. Поясню на факті.

У статті 87 Конституції України сказано, що питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше, ніж один раз протягом однієї сесії.

Нащо таке обмеження дії, спрямованої на благо демократії?

Контроль і підзвітність керівних органів — це невід’ємна засада демократії, тому обмеження контролю — риса недемократична. Статтю 87 написано «під» наділену владою особу, яку належить контролювати.

Останнім часом співробітництво у морській сфері та потенціал «блакитної економіки» привертають значну увагу зацікавлених партнерів. Уже третій рік поспіль відбувається конференція країн Чорноморського регіону з «блакитної економіки». Цей широкомасштабний захід, започаткований Європейською Комісією, учасники якого — представники влади, бізнесу, науки причорноморських країн, служить майданчиком для обговорення актуальних питань. Попередні конференції проходили у Бухаресті (2014) та Софії (2015). Цього-річний форум зібрав усі зацікавлені сторони в Одесі.

Представники України, Болгарії, Туреччини, Румунії, Грузії, а також високі посадові особи Європейської Комісії зібралися для того, щоб обговорити шляхи інтеграції, визначити сфери спільної зацікавленості, які мають економічний потенціал, продемонструвати передові практики та визначити напрямки співробітництва.

У Золотому залі Літературного музею відбулася урочиста церемонія вшанування матерів-героїнь Одещини, які народили та виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей. Це почесне звання отримала ще 61 наша землячка.

Вітаючи нагороджених, заступник голови Одеської ОДА Володимир Жмак зауважив, що хо-ча до звання батька-героя він ще не дотягує, оскільки в нього тільки четверо дітей, але чудово розуміє, яких зусиль коштує їх виростити й виховати, а тому низько вклоняється перед материнським подвигом і материнською любов’ю.

Як уже повідомляли «ЧН», у ці вихідні, 18 і 19 червня, на Трійцю, в селі Івашкове Кодимського району пройде перший етноекофестиваль «Кодима-фест».

Від самого ранку суботи тут чекатимуть гостей, щоб познайомити їх із самобутнім куточком на карті України, з його стародавніми культурними традиціями, історичними пам’ятками, смачною кухнею, а ще — з унікальною природою, не зіпсутою цивілізацією.

Організатори, запрошуючи на «Кодима-фест», обіцяють:

«Волонтерська психологічна служба» Одеси громадської організації «Реабілітаційний центр св. Павла» завтра, 17 червня, у рамках проекту «Модель соціально-психологічної підтримки, ресоціалізації та сприяння успішній самореалізації ветеранів АТО» проведе форум щодо роботи з ветеранами та їхніми сім’ями.

Обговорюватимуться питання соціально-психологіч-ного і юридичного супроводу бійців АТО та їхніх рідних, варіанти повернення у соціум людей, що пережили жахіття війни чи втрату близьких, шляхи самореалізації вчорашніх воїнів.

До участі в дискусії організатори запрошують ветеранів АТО, волонтерів, практикуючих психологів і правників, студентів. Детальніша інформація та реєстрація — на сторінці www.facebook.com/PsyServiceOdessa.

Писати про всілякі заходи журналісти не дуже полюбляють. Це не той формат, де можна розкритися, вилити, образно висловлюючись, свою журналістську душу. Але щоразу, коли доводиться бувати на заходах, які проводяться на Савранщині, знаходжу якусь родзинку, щось оригінальне і масштабне, що виходить за межі такого поняття, як район. Це приваблює. Так було і цього разу.

Йдучи 8 червня за запрошенням на відкриття Молодіжного центру, пригадала. Коли у вересні минулого року посаду голови Савранської районної державної адміністрації обійняв Віталій Свічинський, то першою звісткою, яка рознеслася поміж людей, було те, що новопризначений керівник збирає молодь, проводить з нею неофіційні розмови, з’ясовує, що її цікавить. Невдовзі пообіцяв: «Створимо у Саврані Молодіжний центр, де юнаки і дівчата знайдуть собі заняття за інтересами, зможуть обмінюватися думками, ділитися цікавими ідеями та задумами». Тоді далеко не всі у це повірили. Тим паче, що район дотаційний, коштів не вистачає. Тож, мовляв, про відкриття чогось нового можна хіба що помріяти.

Усі відпочивають по-різному: хтось їде в Карпати, хтось вибирається на море. Студенти нашого училища традиційно влітку займаються волонтерством. Майбутні медики безкорисливо працюють у лікувальних закладах міста, будинках дитини № 1 та 3, притулку для неповнолітніх, обласній дитячій лікарні. А ще — впорядковують інтер’єри навчальних аудиторій, коридорів свого училища.

Працюють вони під керівництвом старших медичних сестер і з задоволенням виконують усі настанови та поради, проявляючи інтерес до майбутньої професії. Ось як відгукуються про роботу наших волонтерів трудового семестру безпосередні керівники.

Директор міського притулку № 1 для неповнолітніх Тетяна Жадан: «Зважаючи на специфіку нашого закладу — надання допомоги дітям, що залишилися без батьківського піклування, ще більшого значення набувають такі якості, як сердечність, душевність, доброта в поєднанні з вимогливістю, дисциплінованістю та творчим підходом до справи. Дякуємо за волонтерську допомогу».

Вимушені переселенці зі Сходу України мають право отримати безкоштовну юридичну допомогу та скористатися послугами адвоката за рахунок держави

Уже більше двох років в Україні триває збройний конфлікт у Донецькій та Луганській областях, що істотно впливає на забезпечення громадянських прав значної частини населення держави. За офіційними даними, понад три відсотки населення України є внутрішньо переміщеними особами — громадянами, які були вимушені залишити все і виїхати в різні регіони країни.

Вимушені переселенці потребують державної та громадської допомоги, підтримки усіх небайдужих. Держава за свій рахунок гарантує малозабезпеченим особам, людям з інвалідністю, що є вимушеними переселенцями, надання безкоштовної правової допомоги, професійної допомоги адвоката або юриста.

З огляду на початок курортного сезону Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України нагадує про необхідність дотримання вимог законодавства щодо в’їзду на тимчасово окуповану територію України (АР Крим) та неконтрольовану територію нашої держави і виїзду з них, а також про відповідальність за порушення цих вимог.

Передусім у Держприкордонслужбі застерігають громадян України, іноземців та осіб без громадянства, що в’їзд на тимчасово окуповану та неконтрольовану частини України і виїзд з них здійснюються тільки з території нашої держави і тільки через встановлені контрольні пункти  в’їзду-виїзду (КПВВ). Перелік цих пунктів визначено постановою Кабінету Міністрів від 4.06.2015 року №367 та наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ України від 12.06.2015 року № 415ог.

(Продовження. Початок у номерах за 9 та 11 червня).

Національна ідентичність

Для характеристик національної (етні-чної) ідентичності громадян, окрім прямого питання про їх національність, також було поставлене питання про прийнятність для них різних визначень такої спільноти, як українська нація, ставлення до українського культурного компонента громадянства, розуміння поняття «український націоналізм».

Українці становлять серед респондентів переважну більшість — у країні в цілому (86%) і в усіх її регіонах (від 96% на Заході до 61% на Донбасі). Другою за чисельністю групою респондентів є росіяни (9%), найбільші частки яких проживають на Донбасі (31%), Сході (11%) і Півдні (9%). Представники інших національностей становлять 3% загального числа респондентів, їх найбільші частки проживають на Півдні (7%) і Донбасі (5%).

Грузинський філософ Мераб Мамардашвілі вважав колективну пам’ять «в’язким, злиплим тягарем світу», який важко піддається науковій корекції. Проблема пам’яті для України дуже актуальна: минуло майже чверть століття, але значна частина громадян і далі сприймає борців за Незалежність — «петлюрівців, бандерівців, мазепинців» — бандитами-зрадниками.

За часи Незалежності вийшло друком багато наукових досліджень, які розсипають радянську пропаганду на порох. Без сумніву, утвердження нових назв міст, селищ, сіл, вулиць буде черговим кроком до відновлення атрофованої за часи колонізації здатності критичного мислення. Нещодавно на виконання закону про декомунізацію розпорядженням голови облдержадміністрації Міхеіла Саакашвілі багатьом вулицям Одеси присвоєно імена славетних українців. Серед них — герой Визвольних Змагань Всеволод Змієнко. Що ж це за особистість, за які заслуги він удостоєний такої (можна було б і більшої) честі в своєму рідному місті?

Твоє прізвище в історії рідного краю

Українська мова — одна з найбагатших у світі і за лексичним складом, і за різнобарвною красою слів, і за точністю визначення почуттів, дій та людини в цілому. Тому синонімічний ряд більшості українських слів досить великий. Скажімо, в одному ряду із словом «задерій» знаходимо і такі: «зачепа», «заводіяка», «задира», «задирака», «колотник», «напрасник», «бешкетник», «баламут». Але й це ще не всі, бо є: «урвиголова», «паливода», «галабурда», «збитошник», «шибайголова», «отряха», «пустун», «палисвіт», «пробийголова», «урвитель», «шаливір», «пострибун», «гарцівник», «шал», «желех», «ракло» та багато інших на позначення «бешкетник» або «хуліган».

Але найцікавіше те, що практично від усіх цих слів-синонімів, як і від основного, утворені прізвища українців. Як-от прізвище Задерій. Воно утворене, без усякого сумніву, від вуличного прізвиська Задерій на позначення забіяки, того, хто заводить, або починає бійку, тобто полюбляє неспокій. Такі були (думаю, є й сьогодні) чи не в кожному українському селі.

«Треба дякувати за все, що посилає Провидіння».

Провидіння, крім надважких життєвих випробувань, послало нашому колезі журналісту й письменнику Романові Кракалії чергову гарну книжку — «Вернись на Золотий Берег» (Одеса, «Друк Південь», 2016), в якій, за словами самого ж автора, зібрана «дрібка малої прози» та радіоп’єса, що дала назву всій книжці.

Самозаглиблення, самопошук, самовираження, самореалізація... Письменник, вагаючись, мовби сперечаючись сам із собою, витягує на світ грішний потаємне, те, що у сховку на самому дні власної душі. Таке особисте, пережите, екзистенційне і таке загальнолюдське…

Післясловом до книжки Роман Кракалія поставив такі ось рядки-міркування:

«Як віднайти знову той свій Золотий Берег, де було колись і добре, й легко? Де було щасливо, хоч про це, звісно, й не думалось. Де бувало і гірко, й зовсім зле... Часом так хочеться туди — попри все — бодай ще хоч на трішечки, у вже відбутий час, може, й у родову пам’ять... Чи можливе се? І чи — головне — потрібне?..

Ріка

Ріка забрала його під ту пору, коли ще не став юнаком, але й підлітком вже його не числили. Немовби чатувала на нього — нібито спроквола, але пильно, терпеливо очікуючи та немовби знаючи, що прийде якраз на цей «дикий» пляж передмістя.

Прудка течія дозволяє тут заходити в річку лише по коліна, далі бистриця тягне по ріні, під ногами підступно розповзається дрібний шутер, і треба або плисти, або хутко вертати до рятівного берега. Не вмів пливати, бо не мав як опанувати цю вельми корисну штуку. Впираючись ногами у хистке, непевне дно, нахилився бодай хлюпнути на себе холодної водиці. Аж тут по литці йому ковзнув прудкий пструг, з переляку він ступнув якихось півкроку, й одразу шубовснув на глибоке. Бистра вода у тій же хвилі підхопила його й понесла на штриху; голова то занурювалась, то виринала, щось, може, й кричав, але голос той губився у гомоні води, не сягав берега. Віддав себе цілковито на волю Ріки, та все думав про кару, яку вигадає для нього мама. Наразі течія потягла його у вир, добре там обкрутила, далі Ріка завдала собі на плечі біле тіло та, обминаючи надто ризикових плавців, з котрими за інших обставин могла б і погратися, квапливо проскочила обидва мости й погнала попід протилежним від міського пляжу стрімким лівим берегом.

Кучурган — село на кордоні України та Молдови, точніше, невизнаної Придніпровської республіки. Тут зустрічають гостей, які в’їжджають в Україну, і проводжають тих, кому у зворотний бік.

Хоча Кучурган й розташований на краю держави, він не крайній й успішно розвивається. Сільський голова Анатолій Левицький розповів нам про тутешнє життя-буття. Зокрема, нещодавно у місцевій школі за рахунок сільради споруджено й обладнано другий спортивний зал, відремонтовано будинок культури. Серед першочергових завдань — капітальний ремонт насосної станції, розчищення дренажної системи, оновлення мережі зрошення у ДП «Кучурганське», заміна старих вікон на енергозберігаючі в одній з груп дитсадка тощо.

Та головний скарб Кучургана — його люди. Про них та їхні справи і йдеться у цій добірці.

24—26 червня та 1—3 липня в Одесі відбудеться регіональний конгрес Свідків Єгови, тема якого — відданість.

Кожна із 49 частин триденної програми конгресу висвітлює тему відданості. Крім того, спеціаль-но для цих конгресів Свідки Єго-ви підготували 35 відеороликів і два коротких фільми, які демонструватимуться у суботу та неділю.

Давид Симонян, представник світового головного управління Свідків Єгови в Брукліні (Нью-Йорк), зазначив: «Ми переконані, що відданість — найважливіша складова здорових стосунків. Програма регіональних конгресів цього року допоможе людям не тільки зміцнити дружні і сімейні узи, але, що найголовніше, зміцнити відносини з Богом. Ми впевнені, що програма конгресу сподобається всім, хто відвідає цей захід».

Конгрес «Будьте віддані Єгові!» пройде у Палаці спорту (проспект Шевченка, 31). Вхід вільний.

На початку нинішнього літа сенепідеміологи Одещини зафіксували кілька випадків спалахів кишкової інфекції та отруєнь грибами.

Так, 16 вихованців дитячого садка села Борисівка Татарбунарського району злягли з раптовою слабкістю, проносом і високою температурою. Трьох із них довелося терміново  госпіталізувати до інфекційного відділення лікарні, де їм оперативно надали потрібну допомогу. Під підозрою спеціалістів опинилися страви, якими того дня нагодували дітей у садочку. Загалом було зроблено майже дві сотні аналізів та змивів, задіяно майже 20 фахівців, у тому числі з обласного центру.

Шестеро вихованців навчально-виховного комплексу села Кам’янка Ізмаїльського району віком 13—14 років злягли з гострим харчовим отруєнням. Виявилося, діти відчули зле після того, як почастувалися пиріж-ками з м’ясом, купленими у приватної особи на автостанції у Болграді. Усіх шістьох підлітків у стані середньої тяжкості помістили до інфекційних відділень Ізмаїльської та Болградської районних лікарень.