№ 45 (21722) четвер 26 травня 2016 року

«Довгих 709 днів ми переживали, молилися, активно діяли, організовували акції протесту для того, щоб відбувся сьогоднішній день. День, коли в Україну повернулася надія — Надія Савченко і надія, і тверда віра в нашу перемогу. Так, як ми повернули Надію, так ми повернемо Донбас, так ми повернемо Крим під український суверенітет», — підкреслив Петро Порошенко під час зустрічі з Героєм України Надією Савченко після її звільнення з російського полону і повернення на рідну землю.

Глава держави наголосив, що Надія Савченко «стала символом — символом гордості і нескореності — такою, якою є Україна, якою є українська жінка, якою є офіцер Збройних Сил України». «Ми всі пишаємось тою поведінкою, яку продемонструвала Надія, будучи заручницею агресора Росії довгі 709 днів», — сказав Петро Порошенко і додав: «Але це лише початок, бо ми чекаємо повернення додому Юрія Солошенка, Геннадія Афанасьєва, Олега Сенцова, Олександра Кольченка та багатьох українців, які нині є заручниками як у Росії, так і на окупованій території».

У час так званого перемир’я чорна косовиця на Сході України продовжує забирати життя кращих з кращих. Тільки у понеділок, за офіційними даними антитерористичного центру, загинуло семеро наших захисників. У неділю — троє. У суботу — один. Є з-поміж полеглих героїв і наші земляки.

21 травня загинув житель Скосарівки Миколаївського району Олександр Вікторович Калашник, 1987 року народження.

Вперше Олександра мобілізували у квітні 2014-го. Торік у серпні він знову пішов захищати країну — добровольцем. Загинув на Луганщині, де служив кулеметником під містом Щастя.

У вівторок, напередодні професійного свята захисників кордонів держави, яке відзначається щорічно 28 травня, в санаторії «Аркадія», що на Гагарінському плато, відбулася урочиста церемонія нагородження військовослужбовців Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Вітаючи захисників кордону, голова облдержадміністрації Міхеіл Саакашвілі висловив їм глибоку вдячність за нелегку, пов’язану з постійним ризиком для життя службу. Багато з них пройшли АТО, і зараз продовжують виконувати там свій професійний обов’язок. За час проведення антитерористичної операції в зоні бойових дій загинули 67 прикордонників. Серед них — 14 з Південного регіонального управління ДПСУ.

Зрадники та убивці зажадали виконання Мінської угоди щодо амністії. Просять помилувати їх за здійснену зраду та инші злочини і дати їм усі права громадян України, зокрема дозволити висувати свої кандидатури до органів місцевої влади на передбачуваних виборах. Тобто поставити їх на чолі місцевої адміністрації, щоб у такій ролі вони вели й далі диверсійну роботу в Україні. Передусім, вимагати довиборів або перевиборів до ВР.

Це, панове, рішення не їхнє. Так командує Гітлер-2, який хоче цим почати нову фазу гібридної війни, дійшовши висновку (не від Жириновського, а від єзуїтніших радників), що так легше, ніж танками, знищити Україну.

На цей хід Гітлера-2 Україні треба дати рівноварту відповідь.

Її дали 25000 українців, написавши петицію до Президента про позбавлення амнестованих зрадників громадянства України.

Про створення всеукраїнської ініціативи щодо боротьби з політичною корупцією у місцевих органах влади «Під контролем» оголосили нещодавно у прес-центрі «Paritet». До проекту долучилися громадські організації практично з усіх регіонів країни.

Мета коаліції — контроль за доброчесністю в діях мерів та депутатів місцевих рад під час управ-ління комунальним майном громад, організації тендерних процедур, відповідності дій посадових та виборних осіб місцевого самоврядування чинному законодавству, яке спрямоване на забезпечення принципів належного врядування — прозорості, відкритості, підзвітності та боротьби з корупцією.

Павло Колотвін, голова ГО «Інститут політичної інформації», координатор проекту (на знімку), розповів:

20—22 травня на базі Одеської національної наукової бібліотеки проходила виставка-форум «Українська книга на Одещині». Хоча цього року вона вже 17-та за рахунком, мета організаторів не змінилася: бібліотекарі, письменники, видавці і читачі, як і раніше, об’єднали зусилля задля розвитку української книги.

Із самого ранку до ОННБ почали з’їжджатися гості. І не з порожніми руками — з книжками-дарунками.

Відкриття було урочистим. Біля входу всіх вітали музиканти — творчий дебют музичної вітальні «Співаю тебе, Україно!». А тим часом у відділі міжнародних проектів ОННБ велася розмова серйозна. Про те, що болить кожного: як відродити українську книгу? По суті, цим мали б займатися на державному рівні. Але Україна недооцінила цього питання. Чим поспішила скористатися наша північно-східна сусідка.

Минулих вихідних тисячі людей по всій земній кулі одягнули українське національне вбрання, «озброїлися» синьо-жовтою державною символікою й долучилися до маршів у вишиванках. Токіо, Лондон, Торонто, Чикаго, Сідней... Звісно, вишиванковою була і вся Україна — її міста, містечка і села.

В Одесі на вишиванкову ріку, як влучно висловився журналіст одного із всеукраїнських інформагентств, перетворилася у суботу Дерибасівська. Тут, за щонайскромнішими підрахунками, зібралося понад півтори тисячі люду — від кількамісячних крихіток до поважного віку паней і панів, зодягнених у барвистий одяг, розшитий орнаментами різних регіонів і різними техніками, що очі розбігалися, а час від часу аж переймало дух від довколишньої краси.

Пройшовши головною туристичною вулицею Одеси, святкова колона, що розтягнулася на кілька кварталів, звернула на Думську, заполонила Приморський бульвар і завершила свій марш біла колонади Воронцовського палацу. А потім та вишиванкова ріка розлилася містом, наповнюючи його українським духом.

(Закінчення. Початок у номері за 21 травня).

До 155-ї річниці перепоховання Т.Г. Шевченка на Чернечій горі

Могила Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі впорядковувалася й доглядалася на пожертви свідомих українців. Громадським коштом створювався і перший музей.

У зв’язку з цим слід згадати ім’я професора, сина козацького нащадка з Лубенщини Володимира Павловича Науменка, який майже 50 років був у центрі культурного життя України, багато зробив для популяризації творчості Кобзаря, піклувався про його могилу та музей-заповідник. А 28 січня 1902-го став власником й упорядником могили, заплативши за землю 100 карбованців, на той час величезні кошти. За активної участі В. Науменка та В. Гнилосирова, першого і багатолітнього доглядача Шевченкової могили, в 1889-у був створений у Каневі музей поета, який згодом став національним заповідником. Цей музей був предметом особливої турботи професора В. Науменка. Впродовж 16 років він редагував журнал «Киевская старина», при якому створив своєрідний центр шевченкознавства, куди надходили пожертви на вдосконалення музею. За два роки зібрали 447 крб 55 коп., а для реконструкції заповідника, до якого Канів-ська дума 12 серпня 1904-го додала чотири десятини землі, потрібно було 664 крб 43 коп. Різницю між пожертвами і витратами покрив В. Науменко.

22 травня одеська влада — і міська, й обласна — забули відзначити 155-у річницю перепоховання Тараса Шевченка в Україні.

До пам’ятника Шевченку в парку його ж імені на 10-у прийшли лише восьмеро одеситів. О 12.00 прийшло ще з півтора десятка. Влади не дочекалися.

Поклали квіти. Заспівали «Заповіт» і «Реве та стогне Дніпр широкий», послухали вірші Кобзаря, які декламував Василь Дяченко та дівчинка (на жаль, не знаю, як її звати). Послухали Галину Могильницьку про об’єднання християнських церков в єдину помісну церкву.

Василь ВЕЛЬМОЖКО.

У Києві презентували «Кобзар» Тараса Шевченка, перекладений китайською мовою з українських джерел.

«Цей проект — це міжкультурний діалог між Україною і Китаєм. Я дуже вдячна нашим колегам з Китаю, які взяли на себе цю нелегку і непросту роботу», — заявила заступник міністра інформаційної політики України Тетяна Попова під час презентації «Кобзаря» в «Укрінформі».

Головний зберігач Національного музею Тараса Шевченка Юлія Шиленко розповіла, що у делегації китайських митців, які торік відвідали Україну, були, зокрема, представники академії живопису і каліграфії з Пекіна. Вони й запропонували видати «Кобзар» китайською мовою.

25 травня — 90 років від дня загибелі Симона Васильовича Петлюри (1879—1926), українського громадсько-політичного і державного діяча

Це передбачення видатного українського історика Сергія Єфремова, висловлене ним після вбивства Симона Петлюри в Парижі у 1926-у, повністю справдилося через 90 років після національної трагедії українства. Саме нащадки лицарів Української революції 1917—1920 років захистили Батьківщину від нинішніх загарбників зі Сходу. Хоч би в цьому сенсі важко переоцінити значення постаті головного отамана УНР для історії й нашого сьогодення.

Народився Симон Петлюра 23 травня 1879 року (10 травня за старим стилем) в історичному центрі Східної України — Полтаві — у козацькій родині, що свого часу перебралася із села в місто. Як і всі діти з небагатих сімей, закінчив початкову парафіяльну школу, потім учився в духовній семінарії, доступній для всіх станів.

У понеділок в Одесі було неспокійно. Із самого ранку правоохоронців і рятувальників підняли по тривозі — горіло помешкання на вул. Олександра Невського. Очевидці повідомили, що перед тим, як побачити дим, чули вибух.

На місце прибули поліція, вибухотехніки, рятувальники. Із сусідніх квартир евакуювали людей. Чоловіка 1983 року народження, який був у помешканні, де сталася НП, у вкрай тяжкому стані госпіталізували у реанімацію з опіками 60% тіла та пошкодженням верхніх дихальних шляхів.

Ведеться розслідування причин загорання.

Майже добу Одесою точилися чутки, здогадки і версії щодо причин, які призвели до серйозного протистояння між правоохоронцями та жителями так званого в’єтнамського кварталу (житловий комплекс «Лотос» на вулиці Грушевського).

«Хто ці люди в чорному, які вдерлися в наші квартири і без санкцій та дотримання всіх процесуальних норм, трощать наше майно, щось вилучають?» — обурилися представники діаспори й спробували завадити непроханим гостям. У правоохоронців полетіло каміння. Зав’язалася сутичка із застосуванням кийків і сльозогінного газу. Не обійшлося й без стрілянини, на щастя, у повітря. На знак протесту група людей заблокувала рух по Грушевського, чим на якийсь час унеможливила в’їзд та виїзд з Одеси.

До внормування ситуації залучили більше десятка патрульних екіпажів. Обурений натовп у супроводі поліції рушив до облдержадміністрації, вимагаючи зустрічі з головою. Заспокоїти людей вдалося заступниці голови ОДА Соломії Боровській, яка запевнила, що вони у безпеці й інцидент з «невідомими у чорному» не повториться.

Міжнародна організація праці розробила рекомендації для українських роботодавців, як запобігти негативному впливу стресу на працівників на робочому місці.

За даними Міжнародної організації праці, у світі майже половина працівників зазнає стресу під час роботи. Ця ситуація, зазначив голова Державної служби України з питань праці Роман Чернега, стосується і нашої країни. Він підкреслив, що хоч і на державному рівні вплив стресу на працездатність та наслідки такого впливу не вивчалися, можна виділити певні фактори, які впливають на психологічний та емоційний стан українців на робочому місці. Серед них — низька заробітна плата, нестабільні форми зайнятості, так зване тимчасове працевлаштування, необхідність виконувати роботу, для якої не вистачає навичок чи знань, понаднормова робота. Окремим фактором є військові дії на Сході.

З усього працездатного населення України постійне місце роботи мають лише 8 мільйонів громадян, з них 3 мільйони працюють у шкідливих умовах.

«Сьогодні з економічно активної частини населення, тобто тих, хто може працювати, має відповідний вік та знання, із 17 мільйонів менше 8 мільйонів осіб мають постійне робоче місце. Це недовикористаний трудовий потенціал у нашій країні», — наголосив голова Федерації профспілок України Григорій Осовий.

При цьому, як зазначив він, кількість працюючих постійно зменшується. Серед причин — згортання виробництва, структурні реформи економіки, вивільнення робочих місць як з огляду на технічний прогрес, так і через недосконале управління.

У зв’язку з черговою фінансовою кризою банківський сектор переживає непрості часи. Пік масових скорочень припав на 2015 рік, коли більшість банків закривали свої представництва на Сході країни. Однак і зараз, у результаті реорганізації, у багатьох банках проходять скорочення. Сьогодні на Міжнародному кадровому порталі hh.ua шукають роботу майже 24 тисячі банківських працівників. До їх професійного свята, що традиційно відзначається 20 травня, експерти HeadHunter Україна склали портрет працівника банківської сфери.

Як показав аналіз бази резюме hh.ua, в банківському секторі спостерігається гендерна рівність: серед фахівців, що бажають знайти роботу, практично рівне співвідношення чоловіків і жінок. Трохи більше половини з них — молодь у віці 26—35 років, ще чверть — із середньої вікової категорії (36—45 років).

Три чверті мають більш ніж 5-річний досвід роботи. Кожен шостий працює 3—6 років ще 6% мають досвід від року до трьох. Тих, хто тільки планує побудувати кар’єру в банківській сфері, — 2%.

Багатоголоссям читачів, авторів, видавців, шурхотом сторінок, цікавих презентацій, обмінів враженнями й навіть несподіваною стрілецькою піснею народного артиста Анатолія Дуди відгомоніло й відлетіло від нас аж на цілий рік єдине в країні таке завше очікуване, чудесне свято — виставка-форум «Українська книга на Одещині». Три незабутніх дні поширення, пошанування, популяризації української книги та її авторів, повноголосся рідної україн-ської мови. Як і в усі попередні роки, найактивнішими учасниками форуму стали одеські автори та видавці — за сприяння всіма улюбленої книгозбірні — нашої Національної наукової бібліотеки.

Попри всі зусилля як видавців, так і книгорозповсюджувачів, письменник усе ще змушений самотужки шукати свого читача. Властиво, той автор, котрий пише українською мовою. Про це можна говорити і в контексті падіння інтересу до читання й до книжки в цілому (причини тут різні), і — конкретно - в сенсі байдужості до української книжки нашого одеського читача, вихованого та сформованого зовсім в іншій атмосфері. Втім, багато важить тут якість книжки, що увібрала в себе й тематику, і літературну майстерність, і просування її до читача.

У рамках XVII всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» відбулася презентація історичної монографії відомого філософа-дослідника Євгена Акимовича «Українська традиція».

У читальному залі інформаційно-ресурсного центру «Вікно в Америку» з автором наукової праці, що досліджує минувшину Української держави від прадавніх часів до сучасності, зустрілися місцеві історики, студенти та представники громадськості.

«Я називаю таких учених, як доцент кафедри філософії Одеського національного економічного уні-верситету Євген Акимович, волонтерами українства — за невтомну працю з дослідження історико-культурного коду України, особливостей становлення і феномену україн-ської нації, що спирається на визначальні риси менталітету. Нове ґрунтовне дослідження — про українську традицію, без якої, стверджує автор, немає цілісності національного життя, бо народу без традиції не існує як єдиного організму», — зазначив керівник редакційно-видавничої фірми «Прес-кур’єр» Йосип Бурчо. — Українська традиція, що триває вже сотні років, відбиває непохитну волю народу до суверенного розвитку. Це традиція боротьби і перемог, і сьогодні весь світ став свідком самовідданості українців у протистоянні московській агресії».

Уже 21 рік у Куцівці, що на Смілянщині, відзначають день народження геніального земляка, поета, прозаїка і справжнього українця Тодося Осьмачки. Й уже вчетверте вручають всеукраїнську премію його імені. До того цієї престижної відзнаки удостоювалися Мирослав Дочинець, Василь Турбай і Василь Горбатюк.

Тодось Осьмачка народився 121 рік тому 16 травня. З огляду на вихідний вшанування відбувалося напередодні, 14 травня. Незважаючи на сильний дощ, до села приїхали гості зі Сміли, Черкас, Києва. Були шанувальники і з інших місць.

Через негоду захід проводили у місцевому досить пристойному будинку культури. Розпочався він врученням квитків новим членам Національної спілки письменників. Це були Катерина Вербівська, бібліотекар із Черкас, й електрик з міста Городища Олексій Тичко. Документи вручав позаторішній лауреат премії імені Тодося Осьмачки, письменник і публіцист Василь Трубай. Обидва нові члени Спілки пишуть вірші. Гарні вірші. Це стан їхньої душі, бо, як зізналися, просто не можуть не писати. Пані Катерина під час вручення посвідчення емоційно вигукнула: «Боже, я письменниця!». А пан Олексій наголосив, що, отримавши таке почесне звання, він ще професійніше працюватиме над кожним словом, кожною римою.

Щастя
Щастя — мовчати,
    коли говорять люди.
Щастя — говорити,
    коли люди мовчать...

10 травня 2016 року. 6 година 50 хвилин.

Всесвітній день музеїв Одеський художній відзначав непересічною подією: 18 травня тут відкрилася виставка «Генотип вольності» видатного українського митця Івана Марчука.

У музеї на Софіївській — небачений аншлаг. Тисячі одеситів прийшли, щоб поглянути на роботи одного із ста геніїв сучасності, за рейтингом британського видання «Дейлі Телеграф», який у цьому переліку — поруч із Стівеном Спілбергом та Стівом Джобсом.

Йдучи на відкриття виставки Івана Марчука, хвилювалась, адже знайома з художником та його творчістю ще з далеких студентських років, коли спілкувалася з мистецькими колами Львова. Вже тоді, понад три десятиліття тому, було зрозуміло, що він — геній. Глибокі, витончені, шляхетні полотна ніяк не вписувалися у радянську дійсність і слугували своєрідними порталами, через які можна було проникнути з-за залізної завіси в іншу реальність. В Одесі побачила зовсім іншого Марчука, хоч він і не змінився за ці роки — такий самий чесний і щирий бунтівник.

Польсько-український портал «Порт Європа» вирішив об’єднати поляків, які вивчають українську мову, та українців, які вивчають польську, створивши віртуальне місце, де одні й інші зможуть домовлятися про взаємну допомогу у вивченні мов.

Як уже повідомлялося, на «Порт Європа» функціонують безкоштовні е-курси польської мови для українців www.porteuropa.eu/ua/polskamowa (на них записалося вже понад 70 тисяч осіб) й української мови для поляків — www.porteuropa.eu/ukrainski (понад 6 тисяч осіб).

До групи «Спільне вивчення української і польської мов» наразі записалися понад 300 поляків та українців. Однак це тільки початок, адже створена вона недавно.

Завершився ІІ (обласний) етап Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»).

Юнаки та дівчата Одещини — переможці районного етапу змагань (загалом 23 команди) — упродовж п’яти днів на мальовничому березі Тилігульського лиману демонстрували свої вміння, знання та навички у змаганнях і конкурсах військово-спортивного, туристсько-краєзнавчого, культурно-інтелектуального та патріотичного спрямування, тематичних майстер-класах. Був тут і огляд стройової підготовки, і вправування у стрільбі з пневматичної зброї, і силова гра «Лава на лаву», і долання смуги перешкод, і завдання з першої долікарської допомоги, що включали елементи рятувальних робіт та тактичної медицини, і командна інтелектуально-екстремальна гра «Пластун» та змагання з історії України «Відун», і рейд-похід з виживання, і творчий конкурс «Слава Героям!». Важливу роль в оцінюванні учасників грало облаштування, побут та чистота табору команд.

Селищним парком, де розташований районний будинок культури, розгулював травень. В один із його днів сюди почали під’їжджати автобуси, машини, з усіх кінців сходитися люди. Розміщені повсюди яскраві афіші сповіщали, що тут відбудеться фестиваль дитячої творчості «Зорепад Савранщини».

— Ми запрошуємо вас у дивовижну подорож планетою дитинства, господарями якої є творчі, енергійні, талановиті хлопчики і дівчатка нашого краю, — інтригуюче оголосили ведучі, розпочинаючи захід.

А щоби ця подорож була змістовною і цікавою, спеціально створена комісія попередньо об’їхала всі школи, відбираючи для районного фестивалю найкращі художні номери. Велику роботу провів Будинок творчості школярів, де обов’язки директора виконує Людмила Витяганець. Саме на працівників цього закладу лягла відповідальність за організацію і проведення «Зорепаду». Тож вони дуже старалися. Ретельно готували сценарій, продумували оформлення сцени. Вкотре перевіряли апаратуру, обговорювали, якими мають бути сценічні костюми. Хотілося внести щось нове, нестандартне. І їм це вдалося. Тому зал вирував емоціями.

Минулих вихідних колектив естрадно-спортивного танцю Писарівського будинку культури взяв участь у Міжнародному фестивалі-конкурсі «Зіркові діти», який проходив в Одесі.

У фестивалі взяли участь творчі колективи з різних куточків України. Дівчата із Писарівки (художні керівники колективу — Наталія Ананійчук та Тетяна Коломейчук) у номінації естрадно-спортивний танець посіли третє місце. Так, вони не здобули перемоги, але їхніми суперниками були досить сильні команди. Тож для лауреаток із Кодимського району ці змагання стали ще й своєрідним стимулом — вони побачили, до чого треба прагнути, над чим працювати, відточуючи власну майстерність.

Щороку 31 травня ВООЗ і партнери відзначають Всесвітній день без тютюну, привертаючи увагу до ризиків для здоров’я, пов’язаних з його вживанням, і закликаючи до проведення ефективної політики для зменшення масштабів паління. З нагоди цієї дати нинішнього року ВООЗ і секретаріат Рамкової конвенції ВООЗ з боротьби проти тютюну закликають усі країни підготуватися до простої (стандартизованої) упаковки тютюнових виробів. Проста упаковка є важливим заходом для зниження попиту, оскільки вона робить тютюнові вироби менш привабливими, обмежує використання такої упаковки задля реклами і стимулювання продажу тютюну.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, сьогодні у світі налічується понад 1 мільярд курців, серед них — майже 200 мільйонів жінок. Причому тенденція до збільшення кількості курців спостерігається саме серед дівчат. Так, у половини зі 150 країн палить приблизно однакова кількість дівчаток і хлопчиків. У деяких дівчата навіть палять більше, ніж хлопці.

У понеділок уночі, 23 травня, на території баз відпочинку «Топаз» та «Геолог» що в смт Затока Білгород-Дністровського району, сталася пожежа. У Держслужбі геології та надр заявили, що бази відпочинку були захоплені та підпалені невідомими людьми зі зброєю.

Як зазначається у повідомленні служби, близько сьомої ранку в неділю, 22 травня, на територію бази «Топаз» на тракторах заїхали невідомі люди, підпалили її і в результаті повністю знищили державне майно.

«На територію, яка є структурним підрозділом Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства, зайшло близько 30 озброєних людей і, погрожуючи розправою, силою виштовхали співробітників державного підприємства за його межі. При собі невідомі мали начебто правовстановлюючі документи на бази відпочинку «Топаз» та «Геолог», — ідеться в заяві.