№ 39-40 (21716-21717) четвер-субота 5-7 травня 2016 року

Звернення ініціативної групи «Першого грудня»

Знаком нинішнього часу є тяжка й затяжна боротьба нового зі старим. Так, ми зуміли поламати російські сценарії знищення України як держави, проте багато й втратили. Стаємо сильнішими як нація, проте на нас чекає ще багато політичних пасток. І не тільки на Донбасі чи в Мінську, а й у Києві. Тому наше завдання — не лише втішатися здобутим, а передусім виявити загрози і вчасно нейтралізувати їх.

Після Майдану ми втратили багато часу, який мав би бути використаний значно ефективніше. Повторюється стара історія: низька якість еліт призводить до деградації держави, її інститутів. Корисливі інтереси в середовищі політичного класу виявляються сильнішими, ніж тривога за долю народу й державницький інстинкт.

Ледве Україна відійшла від першотравневого Великодня з чотирма вихідними, як на горизонті завиднілися дні Примирення та Перемоги з трьома вихідними. Політична активність громадян у цей час різко зростає. Людей, не зайнятих овочівництвом-садівництвом, опановує бажання покинути міські квартири, взяти участь у масових вуличних заходах як-от демонстрації та марші протесту, щоб вплинути на майбутнє країни.

Для подяк бракує слів

У цей же час політики, ті, хто на майбутнє України реально впливає (еліта або, як її називають, правлячий клас), на свята вирушають на відпочинок. Перериваючи його на покладання квітів до пам’ятників Тарасові Шевченку та проголошення «Христос воскрес!» з екрана телевізора. Телеглядачі, захоплені зненацька, відповідають «Воістину воскрес!», і таким чином у суспільстві на короткий час запановує єдність народу і влади.

До Дня пам’яті та примирення (8 травня) та Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (9 травня)

У Другій світовій війні Україні випала і героїчна, і трагічна роль. Сьогодні, як і в ті криваві роки, Україна є епіцентром протистояння агресору, важливим чинником європейської безпеки.

Друга світова війна (1939—1945) — найбільший збройний конфлікт на планеті й одночасно найтяжча трагедія в історії людства. У ній уперше і, сподіваємося, востаннє було застосовано ядерну зброю, здійснено найтяжчі військові злочини та злочини проти людяності. Унаслідок бойових дій, репресій проти військовополонених і цивільного населення, а також голоду, хвороб та виснаження загинуло від 70 до 80 мільйонів осіб, дві третини з яких — цивільні.

Із 5 по 29 травня у виставковій залі Одеського історико-краєзнавчого музею (вул. Ланжеронівська, 24а) група одеських художників представляє проект «Маки», приурочений до Дня пам’яті та примирення, на вшанування жертв Другої світової війни.

Митець відчуває тонко. Його слово — твір. Мовою свого твору митець виносить свою думку на світ. Іноді ця думка — навіть відкриття для самого творця.

Тема «Маки» — особлива. З одного боку, коли опиняєшся у полі з маками, ти потрапляєш в іншу реалію. Реалію високої міри — захоплення! З іншого боку, коли після захоплення наступає роздум… Один автор, починаючи свій роман, описує весняне, сонячне поле, на якому веселяться молоді люди в білосніжному вбранні. Якусь мить перед автором постає картина: скільки ж це поле бачило битв, крові, що й клаптика зеленого не видно...

20—22 травня в Одеській національній науковій бібліотеці відбудеться XVIІ всеукраїнська виставка-форум «Українська книга на Одещині».

Програма виставки-форуму передбачає широкий спектр інформаційно-рекламних заходів. Серед них: промоакції, мистецький ярмарок, зустрічі з видавцями, поетами і прозаїками, автограф-сесії, майстер-класи за участі народних умільців, «диску-сійна студія» тощо.

День 2 травня 2014 року в українських ЗМІ найчастіше зветься «Одеська трагедія». Називається чомусь так само, як у московських. Чому так називають у Москві — зрозуміло, для них це справді чорний день календаря. 2 травня 2014 року одесити зламали переможну ходу Україною російського сепаратизму, зупинили спробу державного перевороту. Міська міліція демонстративно стала на бік сепаратистів. Інші державні органи зайняли страусину позицію і вичікували.

Чи були вони кращі за своїх колег — зрадників із Сімферополя, Донецька, Луганська? Вже був бездарно втрачений Крим, Донецьком та Луганськом бігав люмпен, до зубів озброєний Росією, вбивав, мародерствував, грабував універсами, автосалони, помешкання, катував у підвалах українських патріотів. А Одеса вистояла!

На Одещині передбачається створення 72 об’єднаних територіальних громад. Наразі дійшли згоди про об’єднання лише у вісьмох, хоча донедавна такі наміри мали аж 29.

На нараді, яка відбулася за участю голови обласної ради Анатолія Урбанського, керівників структурних підрозділів облдержадміністрації та представників громад, йшлося про основні завдання на 2016 рік для органів влади всіх рівнів у процесі децентралізації, спираючись на позитивний досвід Польщі та інших європейських країн. Зокрема вказувалося на необхідність доопрацювати перспективний план формування територій Одеської області, в межах якого і відбуватиметься процес створення спроможних ОТГ.

Реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади, процес децентралізації створює нові умови, в яких ми житимемо надлі. Усе очевидніше, що зворотного шляху нема, реформи вже на такій стадії, що до протилежного берега ближче, ніж повертатися.

Отже, громади об’єднуються, укрупнюються, й одним з побоювань людей є те, що коли буде одна рада об’єднаної громади, колишні сільради приберуть і настане безвладдя, анархія і занепад. Причому побоювання звучать і з боку тих селян, які від своєї сільради ніколи й не бачили особливої роботи та ентузіазму. Але їх морально заспокоював факт наявності приміщення з прапором та представників влади, які сидять у цьому приміщенні, отримуючи зарплату з державних дотацій.

Як відомо, Україна входить у п’ятірку найбільших експортерів сільськогосподарської продукції у світі. Скажімо, три роки поспіль наша держава збирає понад 60 мільйонів тонн зерна, половину чи й більшу частину його продаючи за кордон. Це досягнення українського села, людей, які тяжко працюють на землі. І це майже все, чим ми можемо торгувати. Село продовжує утримувати державу. Однак, на жаль, як існувала, так й існує величезна невідповідність між якістю життя на селі та економі-чною спроможністю аграрного сектору. Йдеться про низьку тривалість життя, слабкий розвиток соціальних інститутів (освіта, медицина), високий рівень бідності тощо.

Щоб зберегти годувальника, потрібна реформа у сфері децентралізації, тобто передача повноважень на нижчий рівень, а також у сфері регіонального розвитку, що передбачає можливості появи нових фінансових ресурсів на сільських територіях. Нарешті, про це серйозно подумали.

Напередодні Всесвітнього дня свободи преси, що відзначався 3 травня, були названі переможці щорічного конкурсу, оголошеного Одеською обласною радою, на кращий цикл журналістських робіт з питань висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування.

Голова облради Анатолій Урбанський і його перший заступник Олег Радковський вручили переможцям конкурсу — журналістам та колективам редакцій — почесні відзнаки та цінні подарунки. Серед лауреатів і завідувачка відділом соціальних питань громадсько-політичної газети «Чорноморські новини» Ніна Залевська. З чим і вітаємо нашу колегу.

Закінчення. Початок у номерах за 21, 23 та 28 квітня.

Як є у революції початок, то чому кінця немає?

Дорога до пекла мощена не лише добрими намірами, а й лихими. І лихих, переконаний, набагато більше. Але вони видаються у якийсь певний момент необхідними, кращими із гірших, компромісними і т.д. Ось сьогодні країна (хто з іронією, хто з подивом, хто з обуренням) спостерігає, як влада вирулює із кризового піке. Із вправністю циркових трюкачів «велика сімка», що засідає на Банковій, показала, що нова коаліція із старою назвою існує, до необхідної кількости депутатів дописано «тушок».

Щоправда, із складу коаліції за нового прем’єра голосує лише 206 обранців, решту додають колишні, але свої, рідної крови «регі-онали». У немов новому уряді половина міністрів Яценюка, до яких ані симпатій, ані віри, ані поваги. Інші — загадкові і не відомі суспільству соратники нового прем’єра. Можливо, справжні кризові менеджери. Можливо, просто вірні і слухняні. «Фронтовики» патетично запевнюють народ, що коаліція «на двох» призначила уряд, який поведе країну курсом, прокладеним Яценюком. І навіть скасувала недавню постанову про незадовільну оцінку діяльности його уряду. Ніби після «двійки» за роботу Кабінет, як якийсь добрий чарівник, ураз ощасливив країну. Парламентарі, схоже, без ентузіазму відбули номер оновлення влади, але відверто тішаться — дострокових виборів уникли. Зберегли Раду. Із добрих намірів. Чи надовго?

Щиро вітаємо роздільнянську районну газету «Вперед» з ювілеєм — 85-річчям!

Назва «Вперед» — заклична, вона допомагає рухатися далі, попри труднощі різного масштабу. Ні для кого не секрет, що останнім часом у Роздільнянському районі, як, до речі, і в деяких інших, склалася непроста політична ситуація. Досить сказати, що недавно сесія райради висловила недовіру голові райдержадміністрації. На порядку денному стояло й питання про звільнення з посади голови райради, але воно не набрало необхідної кількості голосів. Як це нерідко буває, в епіцентрі боротьби постала газета. До честі, вона обрала правильну позицію, залишилася відкритою для діалогу з усіма, висвітлюючи життя району у всій його повноті. Прозорість, відкритість, незаангажованість — ось головні принципи в роботі видання.

Сьогодні, як повідомила головний редактор Ната-лія Буковська, газета взяла курс на роздержавлення, що посприяє поліпшенню інформаційного забезпечення населення району. Бажаємо успіхів у досягненні мети!

Колектив «Чорноморських новин».

Ростислав Палецький прожив недовге життя — якихось лишень 46 років. Тож не надто багато часу вділило йому небо на творчість. Але те, що зумів, що встиг зробити, увійшло до скарбниці видатних майстрів народної творчості. Цим зрівнявся з уславленими мистцями — Катериною Білокур, Марією Приймаченко, Ганною Собачко-Шостак; його ім’я можна, мабуть, поставити й поряд з Михайлом Бойчуком — фаховим художником, бо, певне, де в чому був першим, та й долі обох багато чим схожі.

І, здається, ще й по сьогодні творчість Ростислава Палецького недостатньо досліджена й вивчена. Твори самобутнього мистця зберігаються в музеях та приватних колекціях, та не всі ці місця відомі. Не впорядкована і його літературна творчість. За любов до рідної України, котру висловлював у своїх декоративних розписах, та через глибоке зацікавлення україн-ським героїчним епосом, захоплення геніями українського письменства — за все це йому, образно кажучи, в’язали крила, ставили всілякі перепони, звинувачували в націоналізмі, — в часах радянщини будь-який прояв своєї прихильності до українства вважався націоналізмом, а такі звинувачення були дуже небезпечними.

Увечері 26 квітня у «Терміналі 42» по Успенській, 44 з успіхом пройшов концерт Юрія Андруховича та польського рок-гурту Karbido. А вдень маестро та його колеги-музиканти балакали «за життя» з журналістами.

Юрій АНДРУХОВИЧ: «10 років виповнилося з того моменту, коли світ побачив наш з Karbido перший альбом. Перший компакт-диск ми назвали «Самогон». На сьогодні вже нема жодного його примірника, він зник, розтанув, його вже практично не існує в природі. Але його прем’єра відбулася також у квітні року 2006-го. Тобто ми відзначаємо десятиріччя нашого альбому «Самогон», а водночас й одинадцятиріччя (це такий трішки нетиповий ювілей) нашого знайомства і початку спільної праці.

Віднині 2 травня пам’ятатиметься одеситам не лише як день трагедії на Куликовому полі — у ніч на 2 травня перестало битися серце нашого улюбленого музиканта, неповторного джазмена, засновника Одеського джазового фестивалю Юрія Кузнецова.

На землі залишилися його творіння: завжди неповторні концерти, музичні композиції, Одеський джазовий фестиваль, у його учнях  ростиме та розвиватиметься школа імпровізації Юрія Кузнєцова... Не буде лише нашого Кузі — веселого, позитивного, сміливого музиканта, який давав людям це дивовижне щастя — щастя присутності поруч з геніальним Маестро, талановитим Учителем.

Четвертий раз поспіль я відвідав Холодний Яр — лісисто-горбисту місцину на Чигиринщині, що в центрі України. Цьогоріч це були вже 21-і вшанування героїв — предків і сучасників, полеглих і живих, які боронили і боронять волю нашої Батьківщини. Це свята для кожного українця земля.

Це місце звитяги запорозьких козаків (тут певний час існувала Холодноярська Січ), гайдамаків під проводом уродженця цих місць Максима Залізняка та сотника Івана Гонти (звідси розгорілося повстання, що отримало назву Коліївщина, проти польського гноблення), козаків-повстанців Холодноярської республіки під керівництвом братів Чучупаків (об’єднавшись, 21 село не допускало більшовицьку владу на свої землі до 1922 року), вояків Української повстанської армії (деякий час тут діяв курінь УПА «Холодний Яр»).

Він був одним із понад двадцяти ректорів Одеського, а колись Новоросійського університету. Але одним з небагатьох, хто очолював цей виш так довго — близько десяти років — і зробив для нього так багато. Олександр Іванович Юрженко. Це ім’я тривалий час було незаслужено знеславленим і замовчуваним. Його реабілітації, безсумнівно, послужить надзвичайно цікава книга істориків Григорія Гончарука і Лілії Іваніченко «Персональна справа №88» (Одеса: Бахва, 2016). Презентація видання читачам відбулася нещодавно у політехнічному університеті.

Автори навдивовиж вдало побудували свою розповідь, відвівши центральне місце у ній саме історичним докумен-там. Але в даному випадку книга стала від того не сухо науковою, а ще цікавішою і захоплюючою, від якої важко відірватися, не дочитавши до останньої сторінки. То наче новий жанр — драма-стенограма.

До 180-річчя від дня народження Сидора (Ісидора) Івановича Воробкевича (1836—1903), українського письменника, композитора, диригента, педагога, священика

Сидір Воробкевич народився 5 травня 1836 року в Чернівцях у родині вчителя філософії та богослов’я. Залишившись у дитинстві круглим сиротою, разом із сестрою і молодшим братом Григорієм, що теж став відомим на Буковині громадсько-культурним діячем та письменником, виховувався дідусем і бабусею в містечку Кіцмань, де здобув початкову освіту (навчався у 4-класовій німецькій школі).

Його прадід утік свого часу з Литви і звався Скальський Млака де Оробко, а дід переробив Оробко на Воробкевича. Частина прізвища — Млака — стала улюбленим псевдонімом Сидора. Батько його, Іван, на той час працював при Чернівецькій гімназії (тодішній ліцей) професором релігії та філософії. Мати померла у 1840-у.

Є книги, які чекають «свого» читача. І є читач, який чекає «своїх» книг. Тож у шанувальників жанру мемуарів сьогодні свято: щойно побачив світ ошатний том спогадів про Валентина Леонідовича Мороза — поета-лірика з покоління «шестидесятників», одесита, автора 17 поетичних збірок — «Я міст до тебе, Україно...». Про Валентина Мороза і його поетичний світ» (Укладач І.О. Меліхова. Літературні редактори: В.Г. Рутківський, С.В. Дмитрієв, В.І. Сподарець. Одеса: ТОВ «Лерадрук», 2016. — 261с.).

На обкладинці — травнева голубінь неба, яка плавно переходить у світлу голубінь річки, де на острові і в далині — свіжа зелень дерев, що відбивається у воді, а прямо перед тобою жовтіє берег з його різнотрав’ям, від чого на душі тепло, світло і затишно. А вгорі, на фоні вже майже синього неба, прикрашеного білими хмарами-островами, слова: «Я міст до тебе, Україно...». Про Валентина Мороза і його поетичний світ». І здається, що вони злітають у небо, в безмежжя так, як в останній січневий день 2013 року з самого порога 75-ліття поета відлетіла туди ж його душа. Душа Валентина Мороза, світлій пам“яті якого присвячена ця книга.

Уже вдруге в Одесі з лекціями та консультаціями виступає професор Давид Ксав’є, член Національної лікарської асоціації Франції, автор власної методики здорового харчування.

Давид Ксав’є отримав базову освіту на медичному факультеті одного з найстаріших у Франції університетів Нансі, заснованому у 1572 році. Дисертацію з медицини захистив у 1968-у, згодом служив в армії, з 1971-го — практикуючий лікар. У 1980-у на медичному факультеті у Нансі створив факультет безперерв-ної медичної освіти й обраний його президентом. У 1998-у Давид Ксав’є закінчив курс «Дослідження і лікування болю» при лікарні Сен-Антуан у Парижі і працював лікарем у Центрі дослідження болю. У 2001—2004 роках викладав і консультував у головному госпіталі Камбоджі.

Науковці із США запевняють, що гнів шкодить людині більше, ніж тютюн і наркотики.

Провідні американські фахівці поділилися із журналістами результатами своїх останніх досліджень про те, як негативні емоції впливають на здоров’я людини. Зокрема, зазначили вони, гнів може призводити до інфаркту, інсульту та інших сер-йозних захворювань серцево-судинної системи. За словами вчених, часті напади агресії здатні бути причиною хронічних ускладнень і навіть смерті. Відтак, на їхню думку, такі напади набагато шкідливіші, ніж куріння або вживання наркотиків.

Видання Nature опублікувало результати досліджень міжнародної групи вчених, яким вдалося з’ясувати, що за появу сивого волосся у людини відповідає ген IRF4.

Цей ген, за словами фахівців, був відомий і раніше, однак серед його функцій називали лише регулювання продуктивності в організмі меланіну — пігменту, який відповідає за колір шкіри, очей та волосся. Під час до-слідження вчені виявили ще кілька генів, відповідальних не тільки за колір волосся, а й за його щільність та форму.

Людський мозок — складний механізм, який з віком може розладнатися. Однак, як й інші органи, за належного догляду і тренувань він здатен зберігатися у формі довгі десятиліття.

Що ж робити, аби не потрапити у ті 20 відсотків 80-літніх з ослабленими психічними функціями? Про це розпитуємо фахівця — кандидата медичних наук, доцента Ірину БІЛОУС.

— Способів чимало, і їх можна комбінувати. Втім, починати слід ще до народження дитини. Якщо ви захистите свою ще ненароджену дитину від впливу тютюнового диму та автомобільних вихлопів, її мозок працюватиме набагато краще, ніж у тих, хто звідає цих шкідливих супутників нашого життя. Тож під час вагітності уникайте паління, включаючи пасивне, ходіть гуляти у парк, а не вздовж проспектів або автостоянок біля торговельних центрів. Уже це тренуватиме мозок дитини.

Подолати біль у спині, не вирушаючи за зціленням у Тибет, можна завдяки п’яти вправам. На батьківщині їх називають «5 перлин». Це стародавня тибетська техніка оздоровлення, яка полягає в дихальних і фізичних вправах, які сприятливо впливають на організм. Комплекс цих простих вправ треба виконувати щодня впродовж дев’яти тижнів. Тільки так можна досягти бажаних результатів.

Вправа 1. Її мета — активізація енергетичних каналів в організмі. Станьте прямо, руки горизонтально розведіть у боки на рівні плечей, зробіть кілька обертальних рухів навколо своєї осі зліва направо до відчуття легкого запаморочення (3—5 обертань).

Вправа 2. Ляжте на підлогу, ноги й руки мають бути рівними. Зробіть видих, а потім повільно вдихайте повітря й одночасно піднімайте ноги і тулуб вгору. Руки при цьому залишаються лежати на підлозі. На видиху ноги й тулуб опустіть у вихідне положення.

Що б такого з’їсти, аби схуднути? Ось кілька рецептів, з допомогою яких можна скинути зайві кілограми, не виснажуючи себе голодом.

Салат «Щітка»

Недарма цей салат назвали «щіткою», адже він, як справжня щітка, очищає не тільки кишечник, а й увесь організм від різних шлаків, сприяючи втраті зайвої ваги.

Для його приготування знадобиться: 300 г моркви, 200 г буряків, 300 г капусти, свіжа зелень, сік лимона і рослинна (краще оливкова) олія.

26 листопада 2015 року вступив у дію закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання».

На його підставі зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. А це означає, що злочинець, який скоїв злочин, навіть не встигає понести відповідальність, визначену вироком суду за вчинення кримінального правопорушення, оскільки перерахувавши строк перебування у слідчому ізоляторі  до винесення судом вироку (один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі), він виходить на волю.

Коли йде дощ, одна із статуй київського будинку починає плакати

Будівля в стилі модерн має два парадних фасади, що виходять на Банкову і Лютеранську. Над одним із балконів вирізана монограма первісного власника — СА (Сергій Аршавський — полтавський купець 2-ї гільдії), повідомляє сайт ridna.ua.

Головна особливість цього двоповерхового будинку — сумне жіноче обличчя, що дивиться на Лютеранську. Коли йде дощ, по кам’яних щоках невтішної красуні течуть краплі, і здається, що вона плаче. Саме через цей барельєф будинок отримав своє прізвисько. Втім, чому «вдова», хто вона й чи тільки дощ змусив її лити сльози, досі залишається загадкою.

Березень 2016-го виявився найтеплішим за всю 137-річну історію метеоспостережень.

Як заявили експерти Національного управління океанічних та атмосферних досліджень США, попередні одинадцять місяців також стали рекордсменами, що свідчить про загальну тенденцію підвищення температури на планеті. Загалом 2016 рік має всі шанси встановити абсолютний температурний максимум. Ймовірність цього у NASA оцінюють на 99%.

Де шукати можливу дев’яту планету Сонячної системи (планету Х), розповіли науковці з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики.

На думку дослідників, планета може бути знайдена в сузір’ї Кита на ділянці небесної сфери радіусом 20 градусів. Цей регіон у кілька тисяч разів більший за ділянку, яку займає Місяць, але він набагато менший від попередніх пропозицій. Такі висновки астрономи зробили на підставі аналізу даних, отриманих станцією Cassini, що наразі вивчає систему Сатурна.