14 нісана ввечері...

Минув час. Відійшов в інший світ Йосип, помер і лояльний до єврейського народу фараон. Кількість нащадків Якова зросла до шістсот тисяч осіб. На трон вступив інший фараон, який не знав Йосипа, був затятим антисемітом і ненавидів євреїв. На всіх жителів Єгипту було покладено трудову повинність, а на євреїв — особливо важку. Крім того, щоб кількість євреїв не зростала, вийшов наказ топити єврейських хлопчиків у річці Ніл. Але сталося так, що майбутній лідер єврейського народу Моше (Мойсей) не тільки вижив, а й був усиновлений донькою фараона. Ця історія докладно описана в Торі.

І хоча Мойсей виховувався в палаці фараона, отримав найкращу освіту і мав усе необхідне для успішного життя, він завжди відчував себе частиною свого народу. Якось побачивши, як єгиптянин б’є єврея, заступився за нього і вбив кривдника. Після чого йому довелося тікати і ховатися від відплати.

Одного разу, переганяючи отару овець через Синайський півострів, Мойсей побачив палаючий кущ, що не згорав («неопалима купина»). З вогню пролунав голос Всевишнього, що наказав Мойсею піти до Єгипту, звернутися до фараона і вивести євреїв з рабства.

Фараон не хотів відпускати євреїв, але Бог наслав на Єгипет десять «кар»: перетворення нільської води на кров, появи незліченної кількості жаб, непереборних полчищ вошей, рої мух, моровицю на худобу, гнояки, загибель врожаю від граду і сарани, суцільну триденну темряву і, нарешті, загибель первістків. Бог умертвив первістків єгиптян, але пропустив (на івриті «песах» — перескочити) оселі євреїв.

Слово «песах» багато дослідників трактують і як «перехід» — вихід з єгипетського краю.

Згідно з Писанням, для того, щоб ангел-губитель не увійшов до осель євреїв і не знищив первістків під час останньої кари, євреї повинні були помітити косяки дверей своїх будинків кров’ю принесених у жертву ягнят. У ніч, коли в кожній родині єгиптян загинули первістки, смерть таким чином обійшла стороною всі єврейські оселі.

Перед виходом ізраїльтяни не встигли заквасити тісто й напекли прісних коржів. Тому маца — прісні коржі, які слід їсти в Песах, — готується без закваски, як нагадування про ту подію.

Єгипетська армія на чолі з фараоном все ж таки погналася за євреями, які покидали країну, і наздогнала їх біля моря. Але на сьомий день виходу Червоне море розступилося перед ізраїльтянами, що тікали, а потім зімкнулося над головами єгиптян, втопивши і фараона, і все його військо.

Цікаво загибель єгипетського війська коментують рабини. Відповідно до їхнього трактування, фараон знав про заповіт Всевишнього з Ноахом (Ноєм) — про те, що всесвітнього потопу більше не буде. Адже Бог слово не порушить? Саме тому, знищуючи єврейських немовлят, фараон наказав топити їх у річці, не побоюючись Божої кари аналогічним чином. Але Всевишній все ж знайшов інший спосіб втопити фараона і його військо в морі — без потопу.

Свято Песах триває сім днів за єврейським календарем — з 15-го по 21-й день весняного місяця нісана. У це свято традиційно віруючі юдеї завжди здійснювали паломництво в Єрусалим для жертвопринесень, як і в свята Суккот і Шавуот.

Святкування починається 14 нісана ввечері. Вся сім’я і гості, що прийшли, збираються за святковим столом і читають Великодню Агаду — історію виходу євреїв з Єгипту. Ця трапеза називається «седер» (з івриту — «порядок»). Пасхальний седер проводиться за суворо встановленим порядком, де кожній дії відведено своє місце і свій час. Наступний за пасхальним седером день — перший день свята — день молитви й відпочинку. Будь-яка робота в цей день заборонена. Далі йдуть п’ять днів, так званих напівсвят. В Ізраїлі в ці дні частина установ працює півдня. Завершує пасхальний тиждень ще один святковий день, який, по-дібно до першого, слід повністю присвячувати Богу.

Підготував Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ.